13/203
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" серпня 2007 р. Справа № 13/203
Суддя господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович
розглядаючи справу
за позовом Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мантес"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 22863,06грн.
за участю представників:
позивача: Берекет А.О. – головний спеціаліст-юрисконсульт. Довіреність 01-192/916 від 13.07.2007 р.
відповідача: Тарновецький В.І. – представник. Довіреність від 06.08.2007 р.
прокурора
ВСТАНОВИВ:
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Мантес” м. Чернівці, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 22863,06 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до звіту Ф.10-ПІ поданого відповідачем за підсумками 2006 р., де норматив працевлаштування інвалідів склав 4 чол., однак відповідачем в порушення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", його не виконано, так як було працевлаштовано два чоловіка, а тому він повинен сплатити штрафні санкції в розмірі 22248,98 грн. та пеню в розмірі 614,08 грн.
Ухвалою суду від 17.07.2007 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 01.08.2007 р.
Ухвалою суду від 01.08.2007 р. розгляд справи був відкладений на 17.08.2007 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
Відповідач позовні вимоги не визнає в зв'язку з тим, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами, центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, однак, вказаними вище органами інваліди для влаштування на підприємство не направлялись.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон) - для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів та самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).
Відповідно до поданого відповідачем звіту форми № 10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2006 рік склала 98 осіб, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві – 2 осіб, при нормативі встановленому в кількості 4 чоловіка.
З огляду на те, що відповідач не створив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що і не заперечував представник останнього в судовому засіданні, виконання Позивачем вимог ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону є неможливим.
За таких обставин суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку по забезпеченню дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів доведено матеріалами справи, а тому останній повинен нести передбачену Законом відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда в сумі 22248,98 грн.
Крім того, позивачем правомірно нарахована пеня згідно ч. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк, що з розрахунку складає 614,08 грн.
Посилання відповідача на той факт, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами, центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, однак, вказаними вище органами інваліди для влаштування на підприємство не направлялись суд до уваги не приймає, оскільки вони є безпідставними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мантес” м. Чернівці вул.. Комарова, 1 (р/р 26007051601996 МФО 356282 ЧФ ЗАТ КБ “Приватбанк” ідент. код 32874827) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, (р/р 31214230700002, код 23246436, МФО 856135, банк отримувача: ГУДК в Чернівецькій області) 22248,98 грн. штрафних санкцій та 614,08 грн. пені.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Миронюк
Суд | Господарський суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 17.08.2007 |
Оприлюднено | 05.09.2007 |
Номер документу | 910604 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні