Рішення

від 21.10.2020 по справі 227/4268/19

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.10.20 Провадження 2/235/1012/20

Справа 227/4268/19

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

21 жовтня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого судді судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Харцизької міської ради Донецької області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2029 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Харцизької міської ради Донецької області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позов мотивовано тим, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 квітня 2006 року на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

У будинку з 20.07.2012 року зареєстровані відповідачі: колишня дружина її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в будинку з 20.09.2012 року.

Відповідачі не проживали жодного дня в будинку, добровільно з реєстрації не знімаються, що обмежує її право користування та розпорядження своїм майном. Участі в утриманні житла та в сплаті комунальних послуг не приймають, тому вона змушена сплачувати за комунальні послуги з розрахунку кількості зареєстрованих в будинку осіб, що негативно впливає на її матеріальне становище, оскільки вона отримує мінімальну пенсію. Крім того, вона позбавлена можливості отримувати субсидію та пільги на сплату комунальних послуг.

Відповідач ОСОБА_2 з жовтня 2014 року проживає у м. Харків.

Відповідачі ОСОБА_3 та її діти з 2015 року проживають у м. Львів, де винаймають житло. Крім того, відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , саме в цій квартирі вона та її діти проживали з 2012 року.

Домовленості про проживання відповідачів з нею не було. Це була їх тимчасова реєстрація за проханням її сина ОСОБА_2 . Особисті речі відповідачів в її будинку не знаходяться.

Згідно ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 386, 391 ЦК України власник має право звертатися до суду за

захистом свого права перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Позивач вважає, що відповідачі є такими, що втратили право користування будинком, оскільки їх реєстрація була тимчасовою, вони не мешкають та не мешкали жодного дня в будинку, в добровільному порядку не бажають знятися з реєстрації. Відповідач ОСОБА_3 та її діти мають власне житло та перешкоджають позивачці у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

У випадку задоволення позову права відповідачів, в тому числі неповнолітньої ОСОБА_4 порушені не будуть, оскільки її мати ОСОБА_3 має власне житло, де вони можуть зареєструватись.

19 березня 2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

20 березня 2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14 квітня 2020 року.

10 квітня 2020 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, в якій він зазначив, що відповідач ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та його діти ніколи не проживали, їх речей в будинку не має. ОСОБА_3 має власне житло у м. Харцизьк, тому визнання її та дітей такими, що втратили право користування будинком, не порушить її житлові права та права дітей (а.с. 218).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності (а.с. 218).

Відповідачка ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, своїм правом надати відзив на позовну заяву та докази не скористались. При цьому відповідачка ОСОБА_3 13 квітня 2020 року, 12 травня 2020 року, 04.06.2020 року, 07 липня 2020 року, 31 липня 2020 року, 10 вересня 2020 року, 19 жовтня 2020 року направила суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з оголошенням карантину (а.с. 219-220, 229-230, 234-235, 239-240, 244-245 т. 1, а.с. 2-3 т. 2, а.с. 8-9 т. 2).

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 6 т. 2).

Представник третьої особи Служби у справах дітей Харцизької міської ради Донецької області в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на вказане, в розумінні ст. 280 ЦПК України наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини на які посилались сторони, як на підставі своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатній і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на

спадщину за законом від 07 квітня 2006 року на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

В зазначеному будинку з 20.07.2012 року зареєстровані відповідачі: колишня дружина сина позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в будинку з 20.09.2012 року (а.с. 15-18 т. 1).

Відповідачі не проживали та не проживають в будинку з моменту їх реєстрації за вказаною адресою, що підтверджується довідкою, яка видана головою мікрорайону Дружба м. Харцизька від 26.08.2019 року (а.с. 19 т. 1), актом з місця проживання від 16.09.2019 року (а.с. 20 т. 1).

Відповідач ОСОБА_2 з жовтня 2014 року проживає у м. Харків. Зазначену обставину відповідач ОСОБА_2 не оспорював, що підтверджується його заявою про визнання позову.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_4 , 2005 року народження, з 2015 року проживають у м. Львів, що підтверджується довідкою департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації від серпня 2015 року № 01-4733 (а.с. 51 т. 1) та довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 24 травня 2017 року (а.с. 52-53 т. 1).

Крім того судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2012 року , посвідченого приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу Старко О.П., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 21 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. В зазначеному випадку суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час розгляду справи судом виповнилось 15 років.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 386, 391 ЦК України власник має право звертатися до суду за захистом свого права перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та становлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав , передбачено, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

В зазначеному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачка ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані в зазначеному будинку, але не проживали та не проживають в ньому з моменту реєстрації, що порушує права позивачки,

як власника будинку, оскільки реєстрація відповідачів тягне за собою додаткові витрати по сплаті комунальних послуг.

У справі відсутні належні і допустимі докази на спростування доводів позивачки.

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому з врахуванням того, що відповідачка ОСОБА_3 має на праві власності житло, то ні її права на житло, ні права на житло її дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не будуть порушені.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн, то з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 256,13 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 391 ЦК України, ст. ст. 259, 263-268, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 256,13 грн з кожного.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили

після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 3: ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Харцизької міської ради Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 87-А, ЄДРПОУ 36062894.

Суддя О.Є.Філь