Рішення

від 28.08.2007 по справі 44/43пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/43пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.08.07 р.                                                                               Справа № 44/43пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецрембуд" м.Донецьк   

до відповідача закритого акціонерного товариства "Рембудсервіс" м.Донецьк

про визнання договору недійсним  

за участю:

представників сторін:

від позивача Мастаков Ю.А. - юрисконсульт

від відповідача Романов А.Б – голова правління

      Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

     У зв'язку зі складністю справи, за клопотанням однієї сторони погодженим з другою стороною спір було вирішено у більш тривалий строк,  ніж  встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України.

      У судовому засіданні з 11-00 год. 28.08.07р. до 16-00 год. 28.08.07р. для підготовки процесуального документа було оголошено перерву, що відповідає статті 77 ГПК України.

     Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.07р. по справі №44/43пд постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.07р. та рішення господарського суду Донецької області від 05.12.06р. скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

     На виконання вимог статті 11112 ГПК України вказівки які містяться в постанові прийняті судом до уваги і є обов'язковими на час нового розгляду спору.

СУТЬ СПОРУ: заявлені вимоги про визнання недійсним договору б/н від 26.11.98р. купівлі-продажу будівлі складу.

Відповідач позов не визнав мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

- підприємство відповідача не було належним чином повідомлено за приписами законодавства  про те, що спірна будівля складу самовільно збудовано позивачем, і у нього відсутні правовстановлюючі документи;

- пункт 3 спірного договору вказує на те, що на момент його укладення вже було здійснено оплату вартості будівлі згідно прибуткового ордеру №30 від 17.11.98р., а тому договір є дійсним;

- зі урахуванням того, що приміщення складу знаходиться у володінні відповідача певний час і за своїми характеристиками є недобудованим, позивачем  подано зустрічним позов про визнання на нього право власності.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецрембуд" звернулося до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Ремстройсервіс" про визнання недійсним договору від 26 листопада 1998 року купівлі-продажу будівлі складу, посилаючись на те, що сторони не мали наміру створити юридичні наслідки та продавець не був власником майна. Крім того позивач просив поновити строк позовної давності.

          Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу від 26.11.1998року, за яким ЗАТ "Донспецрембуд" (Продавець) продає, а АТ "Рембудсервіс" (Покупець) купує приміщення складу загальною площею 260 кв.м. вартістю 6 720 грн.

          Рішенням виконавчого комітету  Калінінської районної у м. Донецьку ради № 699/3 від 20.10.1999року  ЗАТ "Донспецрембуд"  було перереєстровано у ТОВ "Донспецрембуд", а рішенням  № 593/2 від 30.07.2003р. АТ "Рембудсервіс" перереєстровано у ЗАТ "Рембудсервіс".

          27.02.2006р. ЗАТ "Рембудсервіс" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою № 17 до ТОВ "Донспецрембуд", далі Товариство, про визнання за ним права власності на приміщення складу загальною площею 208,7 кв.м., оскільки договір купівлі-продажу є законною підставою для набуття ЗАТ "Рембудсервіс", далі Підприємство, права власності на предмет договору.

Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на нормах статей 48, 58 та 225 ЦК УРСР, зокрема, позивач зазначив, що договір є недійсним, оскільки не відповідає нормам закону, бо продаж нерухомості за вказаною угодою здійснено особою, яка не була власником відчуженого майна, окрім того, на думку позивача угода є мнимою, оскільки сторони не мали намірів щодо створення цією угодою юридичних наслідків.

  Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив суд відновити строк позовної давності щодо визнання Договору недійсним, оскільки вважав договір неукладеним та дізнався про порушення своїх прав лише при поданні відповідачем позовної заяви у справі № 35/330пн про визнання права власності на відчужене за договором майно.

 Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін та норма, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

 Так, згідно статті 60 ГПК України Підприємство подало до Товариства зустрічний позов про визнання права власності на приміщення складу загальною площею 208,7 м2. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Договір є дійсним та є законною підставою для набуття Підприємством права власності на предмет Договору.

Товариство заперечило проти зустрічного позову, зазначивши, що у судовій справі № 35/330пн Підприємство вже зверталося до Товариства з позовом про визнання права власності на приміщення складу загальною площею 208,7 м2, наразі ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.05 року у справі № 35/330пн провадження у зазначеній справі припинено через відмову Підприємства від позову.

За ініціативою суду проведено судову почеркознавчу експертизу, технічну експертизу документів та судову бухгалтерську експертизу. Судові експерти Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз зробили наступні висновки:

-          судово-технічна експертиза документів (висновок № 1041/03 від 27.03.06 року) встановила, що відбитки печаток сторін та підписи представників сторін на актах прийому-передачі від 26.11.98 року здійснені належним чином (відповідними кліше та кульковими ручками). Питання абсолютної давності складення документів експертом вирішені бути не можуть через відсутність спеціального обладнання та фахівців.

-          судова почеркознавча експертиза (висновок № 1040/2 від 03.04.06 року) зазначила, що підписи представників сторін на актах прийому-передачі від 26.11.98 року здійснені тими самими особами, імена та посади яких зазначені в актах прийому-передачі від 26.11.98 року.

          09.10.06 року за № 1102/25/520 експерт повідомив про   неможливість надання висновку з питання здійснення оплати грошових коштів за Договором або за прибутковим касовим ордером № 30 від 17.11.98 року –через ненадання сторонами необхідних для дослідження документів.

     Крім того, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору за ініціативою суду  згідно вимог пункту 4 статті 65 ГПК України судом за участю сторін було проведено огляд і дослідження приміщення складу, загальною площею 260 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул. 8 березня, 34, та є предметом спору по справі № 44/43пд про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.11.98р. по первісному позову та визнання права власності на це приміщення за зустрічним позовом, у зв”язку з чим було складено протокол.

       На час огляду спірного приміщення безпосередньо на підприємстві відповідача та обговорення питань з урахуванням вказівок, зазначених у постанові Вищого господарського суду України по даній справі від 17.04.07р., учасники зафіксували наступне:

-          спірне приміщення складу знаходиться у володінні відповідача з 26.11.1998р. і за своїми технічними показниками є недобудованим;

-          слід звернути увагу на те, що за змістом акту приймання-передачі від 26.11.98р., який сторони склали відповідно до пункту 4 договору. Контрагенти вказали місцезнаходження складу – м. Донецьк, вул. 8 Березня, 34, індивідуалізувавши об'єкт продажу у такий спосіб;

-          на думку позивача договір купівлі-продажу цього приміщення є удаваною угодою, оскільки його укладення було здійснено без наміру створити юридичні наслідки;

-          приміщення складу є само строєм і на час укладання угоди були відсутні правовстановлюючі документи;

-          передача приміщення у володіння відповідача здійснювалась безпідставно;

-          відповідач звертався до комунального підприємства - Бюро технічної інвентаризації про встановлення права власності на це приміщення, однак отримав відмову у зв'язку з відсутністю документів, які встановлюють на нього право власності;

-          на час приватизації (корпоратизації) позивач придбав цілісний майновий комплекс, однак в акті спірне приміщення було відсутнє;

-          підстави для визнання права власності на склад не існує, оскільки у позивача відсутній належним чином оформлений відвід земельної ділянки, хоча рішення з цього приводу існує ще з 1974р.;

-          на протязі двох років позивач передавав спірне приміщення (його частини) у користування іншим суб'єктам господарювання за договорами оренди;

-          встановити факт перерахування грошових коштів за придбаний об'єкт неможливо, так як розрахунковий документ (приказний ордер № 30 від 17.11.98р.) знищено за витіканням строків його зберігання;

-          позивач наполягає на тому, що він є добросовісним набувачем;

-          відповідач у свою чергу стверджує, що саме він безпосередньо володіє, користується і має право у майбутньому розпоряджатися нерухомим майном за ознаками набувальної давності;

-          крім того,  було встановлено, що у спірному приміщенні здійснює свою діяльність суб'єкт господарювання, який надає ритуальні послуги з виготовлення пам'ятників.

За змістом пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р.відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення угоди.

Тому суд застосовує норми права, зокрема статті 224 та 225 ЦК УРСР 1963р.

Так, за змістом договору купівлі-продажу є умови договору, серед яких суттєвими є предмет, ціна і строк виконання зобов'язань.

    Предметом договору купівлі-продажу виступає майно, а саме:

    а) під майном у контексті ст. 224 ЦК УРСР розуміються рухомі речі. Вони можуть бути як індивідуально визначеними, так і визначеними родовими ознаками;

    б) нерухомість і земельні ділянки, які відчужуються в особливому порядку;

    в) речі, обмежені в обороті; їх продаж здійснюється в порядку, встановленому законом;

    г) предметом договору може бути як існуючий товар, так і товар, який буде вироблено у майбутньому (при укладенні ф'ючерсних і форвардних угод).

    Ціна в договорі купівлі-продажу - це визначена грошова сума, яка  сплачується покупцем за предмет договору. При недосягненні сторонами згоди про ціну договір вважається не укладеним. Зміна ціни в договорі після його укладення можлива лише на умовах, зазначених у договорі, за згодою сторін у випадках, передбачених законодавством.

    Форма договору купівлі-продажу залежить від різновиду купівлі-продажу. Так, роздрібна купівля-продаж не вимагає письмової форми договору; купівля-продаж нерухомого майна, навпаки, передбачає нотаріальне засвідчення договору купівлі-продажу; купівля-продаж між юридичними особами вимагає обов'язкового письмового оформлення договору.

    Важливим моментом купівлі-продажу є перехід права власності. За  загальним правилом право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено договором. Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації чи нотаріальному посвідченню, то право власності виникає в момент реєстрації або посвідчення договору. Сторони можуть передбачити в договорі момент переходу права власності до передачі речі.

    Відповідно до ст. 225 ЦК УРСР продавець зобов'язаний передати покупцю майно вільним від будь-яких прав третіх осіб, про які продавець не міг не знати при виконанні договору, якщо покупець не погодиться прийняти таке майно. Крім того, згідно зі ст. 229 ЦК України при укладенні договору покупець зобов'язаний попередити продавця про права третіх осіб на річ, яка передається. Невиконання цього правила дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору і відшкодування збитків.

    Оскільки продавець зобов'язаний передати покупцю не тільки майно, а і права власності на нього, то дійсно продавцем може бути тільки власник цього майна.

     Тобто законодавець передбачає ,що у випадку коли продавець сам не має права власності на речи (майно), то навіть і не може придбати такого права і покупець.

    Водночас, суду не надано належних та допустимих доказів виконання підприємством та Товариством грошового зобов'язання за договором. Зокрема, пункт 3 договору передбачає, що продаж нерухомості здійснений за 6720 грн. згідно прибуткового ордеру № 30 від 17.11.98 року, наразі сторони не надали суду та судовому експерту оригіналу або копії ордеру № 30 від 17.11.98 року або будь-яких інших переконливих доказів зарахування грошових коштів 6'720 грн. на банківські рахунки підприємств.

    Вищевикладене свідчить про те, грошові кошти на виконання пункту 3 спірної угоди не перераховувалися.

     Володіння майном вважається правомірним, коли інше не буде встановлено судом, як це передбачено статею 49 Закону України " Про власність".

    Пункт 2 договору передбачає, що право власності Підприємство на нерухомість виникло на підставі договору купівлі-продажу № 41, зареєстрованого 10.12.93 року Калінінським виконавчим комітетом народних депутатів міста Донецька. Втім, суд вважає зазначену умову договору такою, що не відповідає існуючим обставинам справи та наявним в справі № 44/43пд документам.

Зокрема, згідно договору купівлі-продажу № 41 від 10.12.93 року, Компанія придбала у Фонду обласного комунального майна Донецької обласної ради народних депутатів цілісний майновий комплекс Донецького орендного міжрайонного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління, що знаходиться за адресою місто Донецьк, вулиця 8-го Березня.

Згідно технічного паспорту № 95273-232, Нерухомість, яка розташована в місті Донецьку, по вулиці 8-го Березня –визначена на графічному плані літерою Е-1 (склад) і має площу за зовнішнім обміром 260 м2 та за внутрішнім обміром 208,7 м2.

Згідно акту приймання-передачі від 29.12.93 року, який є додатком до договору купівлі-продажу № 41 від 10.12.93 року –Компанії було передано у власність чотири об'єкти нерухомості за адресою місто Донецьк, вулиця 8-го Березня:

-          будівля контори управління –літера Б-2 площею 315,7 м2;

-          будівля складу –літера Д-1 площею 287,1 м2;

-будівля автогаражу –літера В-1 площею 596,4 м2;

-          будівля котельної – літера Г-1 площею 117 м2.

Ідентифікація зазначених об'єктів нерухомості додатково підтверджена обліковими документами інвентарної справи Бюро технічної інвентаризації –оціночними актами, експлікаціями, зведеним актом тощо, а також реєстраційним свідоцтвом Товариства № 7694 від 05.12.00 року, яке підтверджує право власності Товариства на об'єкти нерухомості, які розташовані в місті Донецьку по вулиці 8-го Березня та визначені на плані літерами Б-2, Д-1, В-1 та Г-1.

Водночас, будівля складу літ.Е-1 площею 260 м 2 або 208,7 м2 –Компанії згідно договору купівлі-продажу № 41 від 10.12.93 року –не передавалась, тому ані Компанія, ані Товариство не були і не є власниками спірної Нерухомості, тому відчуження зазначеної Нерухомості особою, яка не мала речових прав відносно цього об'єкту, є грубим порушенням статті 225 ЦК УРСР.

За матеріалами справи, нерухомість є самовільно спорудженою будівлею, право власності на яку не виникає у споруджувача в силу статей 105 ЦК УРСР та статті 376 ЦК України. Самовільність спорудження зазначеної нерухомості додатково підтверджується листом КП БТІ міста Донецька № ор/2223 від 15.11.04 року, зміст якого полягає у тому, що право власності на нерухомість не було зареєстроване за продавцем Компанією на момент укладення договору.

Таким чином, договір є угодою, що суперечить статті 225 ЦК УРСР в частині заборони на відчуження нерухомості особою, яка не є її власником, тому в силу статті 48 ЦК УРСР договір є недійсним.

За ЦК УРСР  суд незалежно від волевиявлення сторін повинен був застосувати строк позовної давності. З часом прийняття ЦК України 2003р. застосування строку позовної давності можливо за заявою однієї сторони. Це прагнення наскільки це можливо не втручатися до господарських правовідносин суб"єктів господарювання.

Строк звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним не є пропущеним, оскільки Товариство, яке правомірно вважало договір таким, що не тягне за собою правових наслідків, дізналося про порушення його права лише у зв'язку зі зверненням Підприємства до суду з позовом про визнання права власності на нерухомість, тобто трирічний строк позовної давності за основним позовом розпочав перебіг з 15.09.05 року – з моменту залучення Товариства відповідачем у господарській справі № 35/330пн.

Тому у задоволенні вимог позивача щодо поновлення строку позовної давності слід відмовити.

Суд не бере до уваги посилання Підприємства на розрахунки земельного податку Товариства за 2002-2003 роки, які начебто мають підтвердити неоплату Товариством земельного податку за землю, на якій розташовано нерухомість, оскільки питання дотримання Товариством податкової дисципліни не є предметом дослідження у поточному спорі. Окрім того, сумнівним для суду є джерело походження вказаних документів, оскільки невідомо, яким чином документи бухгалтерської звітності Товариства потрапили у розпорядження Підприємства.

З огляду на наведене, оцінюючи у сукупності всі вищенаведені факти та обставини, суд вважає безсумнівною недійсність Договору в силу статей 48 та 225 ЦК УРСР, оскільки Товариство здійснило відчуження нерухомості, не маючи прав власника відносно зазначеного майна.

Суд не надає правової оцінки та не розглядає посилання Товариства на недійсність договору на підставі статті 58 ЦК УРСР (мнимість угоди) –оскільки судом Договір вже визнаний недійсним через його невідповідність статті 225 ЦК УРСР (стаття 48 ЦК УРСР), наразі норми статей 48 та 58 ЦК УРСР передбачають зовсім різні юридичні наслідки недійсності правочинів, несумісні у одному судовому провадженні (наявність двосторонньої реституції за статтею 48 ЦК УРСР та відсутність реституції за статтею 58 ЦК УРСР).

Щодо  стосується питань повернення сторін до первинного стану (двостороння реституція) не вирішується, оскільки між сторонами з цього приводу відсутній спір.

Провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню в силу пункту 2 частини 1 та частини 2 статті 80 ГПК України через наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.05 року у справі № 35/330пн за позовом Підприємства до Товариства про визнання права власності на нерухомість провадження припинене через відмову позивача Підприємства від позову та через прийняття цієї відмови судом.

Ухвала господарського суду Донецької області від 26.10.05 року у справі № 35/330пн оскаржена не була, набрала законної сили і підлягає обов'язковому виконанню в силу статі 124 Конституції України, тому встановлені нею факти не повинні доводитися знову у справах між Товариством та Підприємством згідно приписів статті 35 ГПК України.

Таким чином провадження у справі за зустрічним позовом Підприємства до Товариства про визнання права власності на приміщення складу загальною площею 208,7 м.кв підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір міє тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У тому випадку коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу за подання первинного позову покладаються на відповідача.

Витрати по державному миту та забезпечення судового процесу за подання зустрічного позову покладаються на заявника – ЗАТ " Рембутсервіс".

 Витрати по державному миту щодо подання скарги про перегляд рішення у апеляційному в сумі 42 грн.50 коп. та касаційному порядку в сумі 42 грн. 50 коп. покладаються на заявника ЗАТ "Рембудсервіс, внаслідок неправильних його дій.

Витрати щодо проведення судової технічної та бухгалтерської  експертиз покладаються на відповідача в сумі 806 грн.31 коп.

На час проведення судових засідань виникали питання пов'язані з тим, що спірний договір є неукладений.

Слід звернути увагу сторін на те, що законодавець чітко визначив умови коли договір вважається неукладеним, а звідціля припинення провадження у справі.

Правова ситуація передбачає два варіанта за якими можливо поставити питання про неукладений між сторонами договір, зокрема:

-          з переданих суду документів як договір неможливо зрозуміти, про що саме домовилися сторони;

-          досягнуті домовленості неможливо виконати саме через невизначеність умов договору і вимог до боржника.

    Припиняючи провадження у справі, суд ухиляється від вирішення спору по суті і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить вимогам Конституції України. Результатом розгляду такого спору відповідно до вимог статті 82 ГПК України  може бути задоволення позову або відмова у позові, повністю чи частково. Тому судом було розглянуто спір по суті.

        У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49 Закону України "Про власність", ст.ст. 48, 58, 80, 224, 225 ЦК УРСР, ст.ст. 42, 43, 22, 33, 43, 49, 60, п. 4 ст.65, ст. 77, п.2 ст. 80, 82, 84, частиною третьою ст.85, ст.11112 ГПК України, суд –

В И Р И Ш И В:

1.   Первісний позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу приміщення складу від 26.11.98 року, укладений між закритим акціонерним товариством „Донспецрембуд” та акціонерним товариством „Рембудсервіс”.

3. Провадження у справі за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства „Рембудсервіс” до товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецрембуд” про визнання за закритим акціонерним товариством „Рембудсервіс” права власності на приміщення складу загальною площею 208,7 м2. припинити.

4. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Рембудсервіс”, 83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 15, розрахунковий рахунок 26005980378 у обласної дирекції УСБ м. Донецька, МФО 334011,ід.код 05432253 "Укрсоцбанк" м. Донецьк, ід. код 24645351 на користь:

-  товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецрембуд", 83114, м. Донецьк, вул.8 Березня 34, розрахунковий рахунок 26005170087500 у ДОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Донецьк, ід. код 24645351  витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. за подання первинного позову, видавши наказ;

-           Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, 83102, м. Донецьк, вул. Ліванка – 4, витрати  в сумі 806 грн.31 коп. за проведення судової технічної та бухгалтерської  экспертиз згідно №№ 1040/2 та 1041/3, видавши наказ.

   5. У задоволенні позовних вимог щодо поновлення строку позовної давності відмовити.

   6. Витрати по державному миту щодо подання скарги про перегляд рішення у апеляційному порядку в сумі 42 грн.50 коп. відносяться на відповідача.

   7. Витрати по державному миту щодо подання скарги про перегляд рішення у касаційному порядку в сумі 42 грн.50 коп. відносяться на відповідача.

8. Витрати по державному миту та забезпечення судового процесу за подання зустрічного позову покладаються на відповідача.

   9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                        

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України,: 03.09.07р.