Ухвала

від 16.03.2021 по справі 918/36/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відвід

"16" березня 2021 р. Справа № 918/36/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В.

судді Мельник О.В.

за участю представників сторін:

позивача- Діонісьєв І.М.;

відповідача- Кармазін Ю.А.;

третьої особи- Давидюк С.П., Власик В.Я.,

розглянувши заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відвід судді- члена колегії Мельника О.В., у справі №918/36/19

за позовом Приватного підприємства "Фірма Укрекопласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавіотос"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавіотос" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020 у справі №918/36/19 за позовом Приватного підприємства "Фірма Укрекопласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавіотос" за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі №918/36/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавіотос" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020 у справі №918/36/19; розгляд апеляційної скарги призначено (з врахуванням описки, ухвала суду від 02.02.2021) на "16" лютого 2021 року об 16:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі №918/36/19 відкладено розгляд справи на 16.03. 2021 об 15:00 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . Витребувано у Рівненського науково-криміналістичного центру МВС України та Відділу цифрового розвитку, цифрових інформацій і цифровізації та організації діяльності центрів надання адміністративних послуг, внутрішнього аудиту Рівненської районної державної адміністрації додаткові докази.

В судовому засіданні 16.03.2021 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Північно-західного апеляційного господарського суду Мельника О.В. від розгляду справи №918/36/19 та надано усні пояснення.

Заява про відвід мотивована тим, що наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Мельника О.В. по даній справі, зокрема, головуючою суддею Розізнаною І.В. ще до розгляду справи №903/674/17 по суті було прийнято рішення, що на переконання заявника свідчить про порушення суддею Розізнаною І.В. засад рівності усіх учасників судового процесу та перешкоджанню іншим учасникам судового процесу у реалізації їх прав. В свою чергу головою суду ОСОБА_2 не було вжито заходів щодо притягнення судді ОСОБА_3 до відповідальності.

У судовому засіданні 16.03.2021 представник позивача заперечив проти заявленого третьою особою відводу судді Мельнику О.В., вважає подану заяву необґрунтованою, такою, що подана за відсутності підстав, унормованих ст.35 ГПК України. Представник відповідача вказав, що йому не відомо про обставини, зазначені в заяві про відвід судді, однак якщо такі обставини підтверджені, то підтримує дану заяву.

Розглянувши заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Мельника О.В. по даній справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 3 травня 2007 року встановлено, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

За рішенням у справі "Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 (104) як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (її) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Як вбачається зі змісту заяви третьої особи ОСОБА_1 про відвід підставою сумнівів в безсторонності судді Мельника О.В. є те, що при розгляді справи №903/674/17 суддя Розізнана І.В. допустила умисне або у зв`язку із очевидною недбалістю порушення прав людини, порушила засади рівності усіх учасників судового процесу. Оскільки, ще до розгляду справи по суті №903/674/17 представником однієї із сторін у матеріалах справи, яка ще не розглядалася, було виявлено проект рішення у цій справі з реєстраційним номером системи документообігу суду *202*670529*1*0, тому вважає, що рішення суддею Розізнаною І.В. було прийнято до розгляду справи по суті. У складі колегії при розгляді справи № 903/674/17 був і суддя учасник нинішньої колегії Мельник О.В., а відтак йому достеменно відомо про усі зазначені обставини, проте він не вжив жодних заходів ні щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, ні щодо винесення правосудного рішення.

З наведеного вбачається, що фактично обґрунтування заяви третьої особи про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду справи №918/36/19 зводиться до заперечення дій судді Розізнаної І.В. під час розгляду справи №903/674/17 та невжиття головою Північно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_2 заходів щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності.

Твердження заявника про те, що головою суду ОСОБА_2 не вжито жодних заходів щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності спростовується нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя при здійсненні правосуддя не підпорядковується голові суду та у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

В силу дії частин 2, 3 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

В той же час, відповідно до статті 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова апеляційного суду: представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду; контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посади керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів в апеляційному суді у триденний строк з дня їх утворення; забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду; організовує ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; сприяє виконанню вимог щодо підтримання кваліфікації суддів апеляційного суду та підвищення їхнього професійного рівня; здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, визначених процесуальним законом; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно, до повноважень голови апеляційного суду не входить вжиття жодних заходів щодо притягнення судді до відповідальності, так як згідно статті 108 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

Право на звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді відповідно до частини 1 статті 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" має будь-яка особа, які здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики - через її голову або членів Комісії.

Статтею 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено підстави дисциплінарної відповідальності судді та зазначено, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

Отже, посилання заявника на ту обставину, що ОСОБА_2 не вчинено жодних заходів щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності спростовуються тим, що голова суду не входить до числа тих органів, яким відповідно до вищеперерахованих законодавчих актів надано право відкривати та здійснювати дисциплінарне провадження відносно судді.

Крім того, твердження заявника щодо не залучення його до участі в справі спростовується ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2020 у справі №918/36/19, якою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Отже, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення або ж видумки про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Задоволення заяви про відвід судді повинно обґрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в статті 35 ГПК України, із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують.

Враховуючи викладене, заявником не доведено наявності обставин, які відповідно до приписів ст.35 ГПК України є підставою для відводу судді, оскільки зводяться до оцінки дій головуючої судді по іншій справі №903/674/17 (де ОСОБА_1 не є стороною провадження) та заперечень щодо невжиття ОСОБА_2 заходів притягнення ОСОБА_3 до відповідальності. Заява є невмотивована та не підтверджена жодними доказами і ґрунтується виключно на припущеннях, а відтак, заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Північно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_2 від розгляду даної справи є необґрунтованою.

Водночас, суд звертає увагу сторін на ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України згідно якої учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 42, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відвід судді- члена колегії Мельника О.В. у справі №918/36/19 визнати необґрунтованою.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.