Постанова

від 04.08.2021 по справі 918/36/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 918/36/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Кондратова І.Д., судді - Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача Діонісьєва І.М. - адвокат;

відповідача Кармазіна Ю.А. - адвокат, Криневича Я.Є.- директор;

третьої особи ОСОБА_1 (особисто);

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавіотос"

на рішення Господарського суду Рівненської області

(суддя Качур А.М.)

від 03.11.2020

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Розізнана І.В., судді - Грязнов В.В., Мельник О.В.)

від 26.03.2021

у справі за позовом Приватного підприємства "Фірма "Укрекопласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавіотос"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

В С Т А Н О В И В:

у січні 2019 року Приватне підприємство "Фірма "Укрекопласт" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мавіотос", оформлених протоколом № 1/6 від 01.07.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у загальних зборах учасників товариства 01.07.2016 участі не приймав, спірного рішення не підписував, тобто рішення прийняте без волевиявлення позивача щодо внесення свого майна до статутного капіталу відповідача.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2021, позов задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Мавіотос" № 1/6 від 01.07.2016.

30.04.2021 ТОВ "Мавіотос" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень в оскаржуваній частині зазначає п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 76-79, п. 4 ст. 164, ст. 269 ГПК України, оскільки суди встановили обставини справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, безпідставно відмовили у задоволенні клопотань, заявлених відповідачем та третьою особою, грубо порушили норми процесуального права щодо позбавлення відповідача права провести експертизу оспорюваного документу в рамках господарського процесу (ч. 3 ст. 310 ГПК України). Зазначає про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, від 22.10.2018 у справі № 923/876/16, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16 та висновків апеляційного суду у аналогічній справі № 906/1336/19, яка переглядалась у Північно-західному апеляційному господарському суді. Стверджує про безпідставність висновку суду апеляційної інстанції про виконання судом першої інстанції вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 23.01.2020. Вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на єдиному доказі - висновку експерта № 1.1-214/17 від 30.10.2017, складеного на підставі постанови слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Герасимчука Т.В. в межах кримінального провадження № 12017180010002808, яким нібито визнано підпис ОСОБА_2 таким, що не відповідає оригіналу її підпису, якому суд не надав належної оцінки. Зазначає, що поряд із вказаним висновком № 1.1-214/17 у матеріалах справи існує висновок експерта № 1.1-56/18 від 02.03.2018, зроблений в рамках кримінального провадження № 12017180010002808, де встановлено, що на договорах купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Мавіотос" № 1, № 2 від 01.07.2016 є кліше печатки ПП "Фірма Укррекопласт", тобто існує висновок експерта, який викликає сумнів у достовірності висновку на якому ґрунтується рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду. З огляду на вказане, зазначає, що представниками відповідача неодноразово заявлялись клопотання про проведення нової експертизи, в яких було безпідставно відмовлено судами. Також зазначає, що відповідачем і третьою особою заявлялись клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження та оригіналів оспорюваних документів, проте і в задоволенні цих клопотань судом було відмовлено. Стверджує, що саме Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було виконано ухвалу суду та надано копію висновку експерта № 1.1-214/17 від 30.10.2017, яка не була оформлена відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003. Проте, на думку скаржника, такий висновок має бути отриманий саме від слідчого в рамках кримінального провадження. Посилається на те, що позивач повинен був завірити копії долучених доказів до позовної заяви саме з оригіналу, а не з копії, які були отримані від слідчого, а в разі неможливості виконати такі вимоги, заявити клопотання про витребування оригіналів. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції з власної ініціативи вдався до збирання доказів у справі. Зазначає, що судами неправильно застосовано ст. ст. 58-61 Закону України "Про господарські товариства", не взято до уваги, що при визнанні недійсними рішень загальних зборів товариства має бути встановлений факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасників, однак ОСОБА_2 та ПП "Укрекопласт" на момент проведення спірних загальних зборів не були учасниками ТОВ "Мавіотос", позивач не зазначив яким чином задоволення позову призведе до відновлення його порушеного права. Стверджує, що ОСОБА_1 , який на момент прийняття рішень у спірних загальних зборах, був учасником ТОВ "Мавіотос", не був залучений судом першої інстанції до участі у справі (його залучили лише на стадії апеляційного перегляду справи за клопотанням відповідача).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2016 було проведено загальні збори учасників ТОВ "Мавіотос" з таким порядком денним: 1) Про обрання голови та секретаря зборів; 2) Про погодження договорів купівлі-продажу частини частки статутного капіталу товариства; 3) Про затвердження розподілу часток статутного капіталу товариства; 4) Про збільшення статутного капіталу товариства; 5) Про зміну порядку формування статутного капіталу товариства; 6) Про затвердження розподілу часток статутного капіталу товариства; 7) Про затвердження нової редакції статуту товариства; 8) Про уповноваження директора товариства.

Відповідно до протоколу зборів з першого питання порядку денного вирішено обрати ОСОБА_2 головою зборів, а ОСОБА_3 - секретарем. З другого питання порядку денного загальними зборами було погоджено договір купівлі-продажу частини частки статутного капіталу товариства № 1 від 01.07.2016, укладений між позивачем та ОСОБА_3 з продажу останнім своєї частки статутного капіталу товариства у розмірі 61 %. Також було погоджено договір купівлі-продажу частини частки статутного капіталу товариства № 2 від 01.07.2016, укладений між позивачем та ОСОБА_1 з продажу останнім своєї частки статутного капіталу товариства у розмірі 38,9 %. У зв`язку із відчуженням своєї частки, ОСОБА_3 було виключено із складу учасників товариства, а ПП ПП "Фірма Укрекопласт"- включено до складу учасників товариства.

З третього питання порядку денного було вирішено частки учасників розподілити таким чином: позивач володіє 99,9 %, а ОСОБА_1 - 0,1% статутного капіталу товариства.

З четвертого питання порядку денного було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства до 100 000,00 грн.

З п`ятого питання порядку денного вирішили змінити порядок формування статутного капіталу товариства шляхом внесення позивачем до статутного капіталу відповідача земельних ділянок, розміщених на території Великожитинської сільської ради, належних позивачу на праві власності за кадастровими номерами: 5624681500:05:025:0037; 5624681500:05:025:0033; 5624681500:05:025:0036; 5624681500:05:025:0035; 5624681500:05:025:0034.

При розгляді шостого питання порядку денного учасники затвердили розподіл часток статутного капіталу товариства таким чином: позивач - 99,9 % статутного капіталу, що становить 99 900,00 грн, ОСОБА_1 - 0,1 % статутного капіталу, що становить 100,00 грн.

Зі сьомого питання було уповноважено директора товариства ОСОБА_3 подати документи державному реєстратору для внесення змін до установчих документів, реєстрації права власності, з усіма правами, у тому числі з правом підпису всіх необхідних документів, заяв тощо та з правом передоручення (а.с. 13, т. 1).

Відповідно до договорів купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Мавіотос" № 1 № 2, укладених 01.07.2016 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (продавець) та ПП "Фірма Укрекопласт" (покупець), продавець продає покупцю свою частку у розмірі 61% та 38,9 % статутного капіталу ТОВ "Мавіотос", що еквівалентно у грошовому виразі 6 100, 00 грн і 3 890,00 грн, а покупець - купує частку, приймає її у власність та оплачує вартість частки у повному розмірі відповідно до умов цього договору (п.п. 1.1 договорів).

За фактом незаконної реєстрації земельних ділянок за ТОВ "Мавіотос" 24.04.2017 в ЄРДР було внесено дані щодо порушення кримінального провадження № 12017180010002808 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якому ПП "Фірма Укрекопласт" визнано потерпілим.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 23.05.2017 у справі № 569/7650/17 надано дозвіл слідчому СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Герасимчуку Т.В. на тимчасовий доступ та вилучення оригіналів документів реєстраційної справи ТОВ "Мавіотос" (а.с. 11, т. 1).

21.06.2017 на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді старшим слідчим СВ Рівненського ВП ГУ Національної поліції в Рівненській області, ст. лейтенантом поліції Герасимчуком Т.В. вилучено з Рівненського регіонального центру надання адміністративних послуг реєстраційну справу ТОВ "Мавіотос", про що складено протокол тимчасового доступу до речей і документів.

На підставі постанови слідчого від 12.09.2017 в рамках кримінального провадження № 12017180010002808 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Рівненського НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до висновку експерта № 1.1-214/17 від 30.10.2017 встановлено, що: 1. Підписи від імені директора ПП "Фірма Укрекопласт" ОСОБА_2 в графі "покупець" та "директор" в договорі № 1 купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою; 2. Підписи від імені директора ПП "Фірма Укрекопласт" ОСОБА_2 в графі "покупець" та "директор" в договорі № 2 купівлі- продажу частки статутного капіталу ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою; 3. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі "голова зборів" протоколу № 1/6 загальних зборів учасників ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; 4. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Учасник" статуту ТОВ "Мавіотос" № 1/6 від 01.07.2016 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 21-26, т. 1).

06.04.2018 за клопотанням адвоката потерпілого (позивача) від 03.04.2018 супровідним листом № 6265/200/6-2018 старшим слідчим Рівненського ВП ГУ Національної поліції в Рівненській області було направлено позивачу належним чином завірені копії документів: ухвали Рівненського міського суду від 23.05.2017 у справі № 569/7650/17; протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 21.06.2017; договору № 1 купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016; договору № 2 купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016; протоколу № 1/6 загальних зборів учасників ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016; статуту ТОВ "Мавіотос", затвердженого протоколом № 1/6 загальних зборів учасників ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016; супровідного листа № 19/118-7924 від 30.10.2017 до висновку експерта від 30.10.2017 № 1.1-214/17 за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 12017180010002808; висновку експерта № 1.1-214/17 від 30.10.2017 (а.с. 27-28, т. 1).

Предметом позову є вимога позивача про визнання недійними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Мавіотос", оформлених протоколом № 1/6 від 01.07.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Голова зборів товариства організує ведення протоколу.

Частиною 5 ст. 98 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Верховний Суд у п. 4.17 постанови від 27.11.2019 у справі № 917/171/19 зазначив, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів ТОВ; відсутність протоколу загальних зборів акціонерного товариства, підписаного головою і секретарем зборів.

Крім того, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Протокол загальних зборів - це передбачений законодавством документ, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами вищим органом товариства, ведення якого в обов`язковому порядку покладено на голову зборів відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин). Протокол зборів є єдиним документом, з якого можна встановити хід та результати таких зборів (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 926/674/17).

Судами встановлено, що головою зборів згідно з протоколом № 1/6 від 01.07.2016 була ОСОБА_2 , проте вона заперечувала справжність свого підпису на протоколі, яким, зокрема, зафіксоване волевиявлення позивача на відчуження його майна на користь відповідача.

Задовольняючи чи відмовляючи в задоволенні позову, суд не може виходити з припущень чи мотивувати своє рішення на підставі доказів, які містять недостовірну інформацію (зокрема щодо належності підпису в протоколі загальних зборів), адже обов`язком суду є всебічність та повнота розгляду справу. Саме дотримання цих правил дозволяє суду ухвалити обґрунтоване рішення у справі (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

У випадку заперечення особи щодо її підпису на відповідному документі, належність підпису тій чи іншій особі, можна встановити лише на підставі відповідної експертизи.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (ст. 1 Закону України "Про судову експертизу").

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (такий висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/21300/17, від 15.06.2021 у справі № 910/5898/20, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20).

На виконання вказівки Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.01.2020 у справі № 918/36/19, які є для судів попередніх інстанцій обов`язковими при новому розгляді справи з огляду на вимоги ст. 316 ГПК України, суд першої інстанції витребував у Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна 39) завірену копію другого екземпляра висновку експерта від 30.10.2017 № 1.1-214/17 за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 12017180010002808 (а.с. 224-226, 235-245, т. 2).

Отже, належним чином засвідчена копія висновку експерта від 30.10.2017 № 1.1-214/17 була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема ст. ст. 76 - 79 ГПК України , тому наведені в касаційній скарзі доводи про порушення судами норм процесуального права не знайшли підтвердження у матеріалах справи, зводяться до нічим не підтверджених припущень.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи експерта сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Рівненського НДЕКЦ МВС України № 1.1-214/17 від 30.10.2017, проведеного в рамках кримінального провадження №12017180010002808 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі "голова зборів" протоколу № 1/6 загальних зборів учасників ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі "учасник" статуту ТОВ "Мавіотос" №1/6 від 01.07.2016 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підписи від імені директора ПП "Фірма Укрекопласт" ОСОБА_2 в графі "покупець" та "директор" в договорі № 1 купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою; підписи від імені директора ПП "Фірма Укрекопласт" ОСОБА_2 в графі "покупець" та "директор" в договорі № 2 купівлі- продажу частки статутного капіталу ТОВ "Мавіотос" від 01.07.2016 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Висновок почеркознавчої експертизи експерта сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Рівненського НДЕКЦ МВС України № 1.1-214/17 від 30.10.2017 містить чітку, однозначну та вичерпну відповідь стосовно підпису ОСОБА_2 в протоколі загальних зборів від 01.07.2016 та правильно взятий до уваги судами попередніх інстанцій при розгляді справи, з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 .

Посилання скаржника на неврахування судами висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, є безпідставними і зводяться до неправильного розуміння скаржником цього висновку Великої Палати Верховного Суду, адже зазначення останньою, що належним чином засвідчена копія висновку експерта була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від слідчого відділу Рівненького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненькій області, а оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема ст. ст. 76 - 79 ГПК України, не позбавляє права суд у справі, яка переглядається, витребувати відповідні висновки експерта на підставі ухвали безпосередньо від відповідного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, в якому проводилася експертиза.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що представниками відповідача неодноразово заявлялись клопотання про проведення нової експерти, в яких було безпідставно відмовлено судами, необхідно зазначити, що в їх проведенні було відмовлено не безпідставно, а з урахуванням наявного висновку почеркознавчої експертизи експерта сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Рівненського НДЕКЦ МВС України № 1.1-214/17 від 30.10.2017, який містить чіткі відповіді на питання, які виникають у такому спорі, а тому підстав для призначення експертизи (нової) у справі у судів не було.

Також необхідно зазначити, що в матеріалах справи міститься завірена копія протоколу учасників загальних зборів № 1/6 від 01.07.2016, відповідність якої оригіналу відповідач не спростував, а оригінал в силу ст. 98 КПК України є речовим доказом у кримінальному провадженні для якого ст. 100 КПК України визначений порядок зберігання (в свою чергу опис оригіналу протоколу міститься у висновку експерта № 1.1-214/17 від 30.10.2017). На підставі вказаного у судів були відсутні підстав для витребування оригіналу протоколу в органів досудового розслідування.

Безпідставними є доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції вдався до збирання доказів у справі, адже, суд апеляційної інстанції витребовував відповідні докази, зокрема, у Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області відповідно до вимог ст. 81 ГПК України, з огляду на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі 918/36/19 (господарським процесуальним та кримінально - процесуальним законодавством України не встановлено заборони господарському суду витребовувати окремі оригінали документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, що здійснюється в порядку, встановленому ст. 81 ГПК України) про що свідчить ухвала суду апеляційної інстанції від 18.03.2021.

Щодо посилання скаржник на показання свідка ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 була на зборах та ставила свій підпис, необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Частиною 2 ст. 89 ГПК України встановлено, що суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.

На виконання вказівок суду касаційної скарги, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 89 ГПК України, ухвалами від 01.10.2020, від 22.10.2020 викликав в судові засідання для допиту як свідка ОСОБА_3 та зобов`язував відповідача (ТОВ "Мавіотос") забезпечити його явку до суду. Вказані вимоги ухвал суду не виконані, свідок в засідання не з`явився, явку свідка в судові засідання відповідач не забезпечив (а.с. 44-45, 58-59, т. 3).

З урахуванням вказаного, з огляду на те, що відповідач не надав суду доказів, що підтверджують поважність причин нез`явлення в судові засідання свідка ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, правомірно не взяв до уваги його показання.

Консультаційний висновок спеціаліста Комунального підприємства "Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення" 4254 від 16.03.2021 про огляд ОСОБА_3 , який надавався на підтвердження неможливості з`явлення ОСОБА_3 в судове засідання, не був прийнятий судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, огляд ОСОБА_3 здійснювався лікарем 16.03.2021, а він викликався до суду ухвалами від 01.10.2020, від 22.10.2020, тобто до складання вказаного висновку.

Отже, посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (зокрема щодо оцінки наданих доказів та відмови суду апеляційної інстанції призначити експертизу) зводяться виключно до переоцінки встановлених у справі обставин, вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Судові рішення у справі були прийняті на підставі доказів у справі, які відповідають вимогам ст. ст. 76-79 ГПК України, а доводи касаційної скарги про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень.

Врахувавши, що саме голова зборів уповноважений вести та підписувати протокол загальних зборів учасників товариства та, встановивши, що підпис ОСОБА_2 як голови зборів на протоколі № 1/6 від 01.07.2016 відсутній (а той підпис, що є в протоколі - виконаний не ОСОБА_2 ), суди дійшли правильного висновку, що при вирішенні цього спору зміст протоколу № 1/6 від 01.07.2016 (порядок денний, хід проведення зборів та зміст прийнятих рішень) не може вважатись достовірним (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі 926/674/17).

Виконавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.01.2020 у справі № 918/36/19, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, взявши до уваги висновок почеркознавчої експертизи експерта сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Рівненського НДЕКЦ МВС України № 1.1-214/17 від 30.10.2017, який був правомірно оцінений господарськими судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суди, встановивши, що протокол містить підроблений підпис позивача (підпис директора позивача, як голови зборів, на протоколі № 1/6 від 01.07.2016 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою), тобто спірні рішення загальних зборів були прийняті за відсутності дійсного волевиявлення позивача на участь в товаристві зі всіма наслідками, що відображенні у протоколі.

Враховуючи, що в протокол загальних зборів від 01.07.2016 внесено недостовірні відомості щодо присутності позивача та його участі в прийнятті рішень, сфальсифіковано підпис у протоколі загальних зборів голови цих зборів та прийнятими на зборах рішеннями порушуються його права, адже на них, без відома позивача, за відсутності його волі, вирішено питання щодо прийняття його до складу учасників відповідача, здійснено розпорядження майном позивача - відповідними земельними ділянками (майновий внесок), розподілено частки статутного капіталу товариства та затверджено нову редакцію статуту товариства, тому наведені порушення є підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ, оформлених протоколом № 1/6 від 01.07.2016 (подібний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Також, безпідставними є посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 28.03.2018 у справі № 910/22291/16, адже у цих справах суд касаційної інстанції виходив з інших фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, ніж ті, що були встановлені судами при перегляді справи, яка оскаржується.

Щодо посилань скаржника на неврахування висновків апеляційного суду у аналогічній справі № 906/1336/19, яка переглядалась у Північно-західному апеляційному господарському суді, необхідно зазначити, що постанова апеляційного господарського суду в іншій справі не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження.

29.09.2020 відповідач подав заяву, відповідно до якої просив відмовити в задоволенні позову, застосувавши наслідки пропуску позивачем спеціальної позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, спірні рішення загальних зборів ТОВ "Мавіотос" були прийняті 01.07.2016 і на момент їх прийняття, позовна давність для вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства була визначена законодавством тривалістю у три роки.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом у січні 2019 року, позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мавіотос", оформлені протоколом № 1/6 від 01.07.2016, заявлені з дотриманням позовної давності.

Частина 2 ст. 258 ЦК України була доповнена пунктом 8 згідно із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018, тобто після прийняття спірного рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мавіотос", а тому суди правильно зазначили про відсутність підстав для її застосування до правовідносин, які виникли 01.07.2016.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постановлені у справі судові рішення прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавіотос" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2021 у справі № 918/36/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко