Постанова

від 18.05.2010 по справі 5020-3/200

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 р. № 5020-3/200

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого, судді

суддів Волік І.М.

Капацин Н.В.

Кролевець О.А.

розглянувши касаційну ска ргу Приватного підприємства " РСУ-49"

на рішення господарського суду міста Севастополя від 12. 05.2009 р.

у справі № 5020-3/200

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про визнання права власності

за участю представників:

скаржника: Перфільєв В.Г .

позивача: не з' явився

відповідача: не з' явився

встановив:

Фізична особа-підприєм ець (надалі - "ФОП") ОСОБА_4 звернулась до господарськог о суду міста Севастополя з по зовом до ФОП ОСОБА_5 про ви знання права власності на зб ірно-розбірний металевий пав ільйон № 63, загальною площею 8 кв.м., розташований на територ ії ринку "Кольцо", 5-й км Балакла вського шосе.

Позовні вимоги обґрунтова ні нормами ст.ст. 4, 128, 154, 234, 244 ЦК УРС Р та ст.ст. 328, 392 ЦК України.

Рішенням господарського с уду міста Севастополя від 12.05.20 09 р. (суддя Головко В.О.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано за ФОП ОСОБА_4 пра во власності на збірно-розбі рний металевий павільйон № 63, загальною площею 8 кв.м., розта шований на території ринку "К ольцо", 5-км Балаклавського шос е, рег. № 63.

Рішення місцевого господа рського суду мотивоване наяв ністю підстав для застосуван ня норм ст.ст. 128, 153, 154, 243 ЦК УРСР.

В апеляційному порядку ріш ення не переглядалось.

Не погоджуючись з прийняти м судовим актом в порядку ст. 107 ГПК України до Вищого госпо дарського суду України з кас аційною скаргою звернулось П риватне підприємство "РСУ-49", я ке просить скасувати рішення господарського суду міста С евастополя від 12.05.2009 р. та перед ати справу на новий розгляд д о суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивова на тим, що суд прийняв рішення , що стосується прав і обов' я зків ПП "РСУ-49" у зв' язку з нал ежністю спірного об' єкта ск аржнику на праві власності.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесу ального кодексу України, бул и належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак поз ивач та відповідач не скорис тались передбаченим законом правом на участь у розгляді с прави касаційною інстанцією .

Заслухавши пояснення пред ставника скаржника, обговори вши доводи касаційної скарги , перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Г ПК України, наявні матеріали справи на предмет правильно сті юридичної оцінки обстави н справи та повноти їх встано влення в судових рішеннях, ко легія суддів дійшла висновку , що касаційна скарга підляга є задоволенню, виходячи з нас тупного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК Ук раїни, касаційна інстанція н е має права встановлювати аб о вважати доведеними обстави ни, що не були встановлені у рі шенні або постанові господар ського суду чи відхилені ним , вирішувати питання про дост овірність того чи іншого док азу, про перевагу одних доказ ів над іншими, збирати нові до кази або додатково перевірят и докази.

Господарським судом першо ї інстанції встановлено, що 10.05.2002 р. ФОП ОСОБА_4 зверн улась до ФОП ОСОБА_5 з проп озицією (офертою) укласти дог овір купівлі-продажу збірно- розбірного металевого павіл ьйону № 63, загальною площею 8 к в.м, розташованого на територ ії ринка "Кольцо" 5-км Балаклав ського шосе.

Листом від 11.05.2002 р. відповідач , посилаючись на невикориста ння ним цього павільйону пог одився безоплатно передати п озивачу вищевказане майно, н а умовах самостійного вивезе ння спірного павільйону з те риторії ринка, розташованого за адресою: м. Севастополь, ву л. Ген. Хрюкіна.

Керуючись п. 4 Прикінцевих т а перехідних положень Цивіль ного кодексу України господа рський суд дійшов висновку п ро застосування до спірних п равовідносин норм Цивільног о кодексу УРСР від 18.07.1963 р. в реда кції, що діяла на момент їх вин икнення.

На підставі норм ст.ст. 41, 42, 153, 15 4 ЦК УРСР місцевий господарсь кий суд дійшов висновку, що фа ктично сторонами укладено до говір дарування шляхом обмін у листами, відповідно до умов якого відповідач безоплатно передав позивачеві індивіду ально-визначене майно, а оста нній - прийняв це майно.

Як наслідок суд, керуючись с т.ст. 128, 243 ЦК УРСР, встановив, що право власності у позивача в иникло з 11.05.2002 р. та задовольнив позовні вимоги.

Втім, даний висновок судом о цінюється як передчасний, ви ходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР у годами визначаються дії гром адян і організацій, які спрям овані на встановлення, зміну або припинення цивільних пр ав або обов'язків. При цьому на явним має бути співпадіння в олевиявлень сторін. Судами в становлено, що позивачем нап равлено оферту про укладення договору купівлі-продажу, в т ой час як відповідачем запро поновано укласти договір дар ування. Однак, даному місцеви м судом не надано належної пр авової оцінки.

Крім того, ст. 42 ЦК УРСР закрі плює, що угоди можуть укладат ися усно або в письмовій форм і. Угода, для якої законом не в становлена певна форма, вваж ається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її во лю укласти угоду.

В свою чергу ст. 44 ЦК УРСР вст ановлює обов' язковість укл адення в письмовій формі уго д громадян між собою на суму п онад сто карбованців, за виня тком угод, зазначених у статт і 43 цього Кодексу, та інших уго д, передбачених законодавств ом Союзу РСР і Української РС Р.

При цьому ст. 46 ЦК УРСР перед бачає, що недодержання прост ої письмової форми, що вимага ється ст. 44 цього Кодексу, позб авляє сторони права в разі сп ору посилатися для підтвердж ення угоди на показання свід ків, а у випадках, прямо зазнач ених у законі, тягне за собою н едійсність угоди з наслідкам и, передбаченими частиною др угою статті 48 цього Кодексу.

Поряд з цим, ЦК УРСР в редакц ії чинній, на момент виникнен ня спірних правовідносин, мі стить норми, якими врегульов ано форму договору дарування . Так, ст. 244 ЦК УРСР встановлює, щ о договір дарування на суму п онад 500 карбованців, а при дару ванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців пови нен бути нотаріально посвідч ений.

В порушення зазначених нор м законодавства місцевий гос подарський суд дійшов виснов ку про належне укладення дог овору між сторонами в усній ф ормі без дослідження відпові дності даного договору норма м ст. 44 ЦК УРСР. Не встановлено господарським судом і варто сті спірного майна, а відтак н е може бути визнаний як обґру нтований висновок суду про у кладення між сторонами догов ору дарування у відповідност і до норм ЦК УРСР.

Крім того, судами не надано правової кваліфікації спірн ому майну. Відповідно не вста новлено можливості визначен ня даного майна як об' єкту п рава приватної власності в р озумінні ч. 1 ст. 13 Закону Украї ни "Про власність" та порядку н абуття права власності на нь ого.

Поряд з цим, судом залишено поза увагою, що для безоплатн ої передачі однією стороною іншій майна у власність за до говором дарування в розумінн і ст. 243 ЦК УРСР, особа, яка перед ає майно, повинна мати як прав о володіння, так і користуван ня та розпорядження цим майн ом, тобто бути його власником . Однак, судом не встановлювал ось права власності ФОП ОС ОБА_5 на спірне майно.

Окрім того, зважаючи на обст авини, наведені ПП "РСУ-49" у кас аційній скарзі, колегія судд ів дійшла висновку, що рішенн я місцевого господарського с уду, в порушення ст. 43 ГПК Укра їни, прийнято без дослідженн я всіх обставин справи. Існую ть підстави вважати, що права скаржника порушені. Однак, з у рахуванням компетенції, нада ній касаційній інстанції ста ттею 1117 ГПК України, дані обста вини підлягають з' ясуванню місцевим господарським судо м під час нового розгляду спр ави.

Наведене свідчить, що винес ений судовий акт підлягає ск асуванню, а справа - направл енню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуюч и межі перегляду справи в кас аційній інстанції. При новом у розгляді справи суду необх ідно врахувати викладене і в ирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимог ами закону.

Відповідно до п.1 Рішення Ко нституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. у справі № 1-1/2010 "В ас пекті конституційного подан ня: - визначення у положенні пункту 8 частини третьої стат ті 129 Конституції України як о днієї з основних засад судоч инства "забезпечення … касац ійного оскарження рішення су ду" у системному зв' язку з по ложеннями частини першої ста тті 8, статті 125 Основного Закон у України означає лише однор азове касаційне оскарження т а перегляд рішення суду; зако ном можуть бути передбачені й інші форми оскарження та пе регляду рішень судів загальн ої юрисдикції". Рішення Конст итуційного Суду України є об ов' язковим до виконання на території України, остаточни м і не може бути оскаржене.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарськи й суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Прива тного підприємства "РСУ-49" зад овольнити.

Рішення господарського су ду міста Севастополя від 12.05.2009 р. у справі № 5020-3/200 скасуват и, а справу передати на новий р озгляд до господарського суд у міста Севастополя в іншому складі суду.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституці ї України та рішення Констит уційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова касаційн ому оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя І. Волік

Судді: Н. Капацин

О. Кролевець