Ухвала

від 29.05.2008 по справі 1-29/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-29 /08 Головуючий у 1 інстанції Смик С.І.

Категорія ст. 302 ч. 1 КК України Доповідач Гонта Л.С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП-01601, м. Київ-601, вул. Володимирська,15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м, Києва, у складі: Головуючого : Приндюк М.В. Суддів: Глиняного В.П., Ґонти Л.С. За участю: прокурора Рабінчук Т.І. Адвоката ОСОБА_2 засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, що приймав участь у справі, захисника та засудженого ОСОБА_3, на вирок Печерського районого суду м. Києва від 25 лютого 2008 року яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовозобов'язаного, працюючого приватним підприємцем, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого: АДРЕСА_2. -

засуджено за ст. 302 ч.2 КК України і призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 змінено з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на утримання під вартою в Київському СІЗО.

Взятий під варту із зали суду ОСОБА_3 з 25 лютого 2008 року.

Речові докази по справі, а саме :

- гроші в сумі 200 доларів США та 100 грн., передані на зберігання законному власнику ОСОБА_4, залишено у його власності.

- Мобільний телефон «Соні Еріксон» Ж230 із сім картою»Джине», які передані законному власнику ОСОБА_3 залишено у його власності.

- Візитну картку, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.ЗЗ) залишено в матеріалах кримінальної справи.

- Автомобіль «Деу Сенс» державний номер НОМЕР_1 червоного кольору, ключ та пульт дистанційного управління, які були передані на зберігання на штраф майданчику ТОВ «ДАНКІСІК», що розташований по вул. Стеценко, 22 в. м. Києві, згідно постанови ст. слідчого СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві Олійника СВ. від 17.08.2007 року повернуто законному власнику ОСОБА_3

Встановила:

З матеріалів кримінальної справи, 13.08.2007 року, приблизно о 21.30 годин ОСОБА_3 являючись приватним підприємцем, займаючись перевезенням громадян та наданням інформаційних послуг знаходячись в автомобілі НОМЕР_2 здійснюючи перевезення пасажира ОСОБА_4 дізнався від пасажира, що йому потрібні дівчата для вступу з ним в сексуальні зносини. Доставивши ОСОБА_4 до АДРЕСА_3, ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання знайти дівчат та доставити їх за вказаною адресою.

Після цього 13.08.2007 року, приблизно о 23.30 год., він під'їхав до буд №1 по вул. Леонтовича в .м. Києві де зайшов до квартири НОМЕР_3 та запропонував дівчатам ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надати сексуальні послуги клієнтам, які оплатять ці послуги по 100 доларів США кожній з дівчат. При цьому ОСОБА_3 зауважив, що з кожної дівчини його частка за знайдення клієнтів 30 відсотків, тобто по 30 доларів США, на що дівчата погодились. Після цього ОСОБА_3 на власному автомобілі «Деу Сенс» відвіз дівчат ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до будинку АДРЕСА_3 де з метою наживи звів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 для розпусти за винагороду з ОСОБА_4 та ОСОБА_10

В поданій апеляції прокурор у справі просить вирок Печерського районного суду м. Києва скасувати. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 302 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, вважаючи, що відповідно до ст. 372 КПК України, призначене судом першої інстанції покарання, ОСОБА_3 не відповідає ступеню тяжкості і суспільної небезпечності скоєного.

Захисник засудженого ОСОБА_3 просить вирок Печерського районного суду м. Києва скасувати та закрити на підставі ч.2 ст. 213 КПК України за недоведеністю вчинення обвинуваченим злочину. Разом з тим вказує на порушення вимог ст. 65 КК України, що покарання ОСОБА_3, було призначено без врахування в повній мірі ступеню тяжкості вчиненого злочину, характеристики особи засудженого та даних, що характеризують його особу. Незважаючи на те, що санкція статті за якою кваліфіковані дії ОСОБА_3, йому була обрана надто сувора міра покарання і він необгрунтовано взятий під варту. Аналогічні вимоги викладені і у апеляції засудженого ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свої доводи, викладені в апеляції та апеляцію свого захисника, пояснення прокурора, який не підтримав поданої апеляції, вважаючи, що покарання обране судом першої інстанції є достатнім для виправлення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, судова колегія вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а апеляції засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню.

Винність ОСОБА_3 у звідництві, підтверджуються показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, яких ОСОБА_3 відвіз для розпусти за винагороду ОСОБА_4 та ОСОБА_11 які теж дали свідчення стосовно обставин справи. Із показів свідка ОСОБА_12, працівника міліції, вбачається, що він затримував ОСОБА_3 після вчинення ним злочину, за яким його засуджено. Об'єктивно винність ОСОБА_3 підтверджується даними протоколів: огляду місця події від 14.08.07 p., протоколів огляду та вилучення від 14.08.07 p., даними постанови про приєднання до матеріалів справи речових доказів від 14.08.07 p., 17.08.07 p., згідно якої до матеріалів справи приєднані в якості речових доказів гроші в сумі 200 доларів США, 100 грн., мобільний телефон «Соні Еріксон», автомобіль «Деу Сенс» на якому засуджений привозив жінок для розпусти.

Дії ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 302 КК України на ч. 1 ст. 302 КК України. В матеріалах справи відсутні достовірні дані про те, що засуджений вчинив дії пов'язані із звідництвом для розпусти з метою наживи, оскільки він грошей за свої дії не отримував. Сто гривень він отримав за надання послуг в якості таксиста який займався узвозом та наданням послуг у такій якості. При таких обставинах зробити висновок, що свої дії він вчиняв з метою наживи, а тим більше з отриманням цієї наживи в конкретній сумі неможливо за відсутністю доказів.

У зв'язку з перекваліфікацією дій ОСОБА_3 на більш м'який закон судово колегія вважає за можливе пом'якшити йому покарання у вигляді обмеження волі, із зарахуванням часу тримання його під вартою із розрахунку два дні обмеження волі до одного дня ув'язнення.

ОСОБА_3 слід звільнити з під варти оскільки це непередбачено законом, відповідно до вимог ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

На підставі наведеного такеруючись ст. ст. 365, 366 КПК України судова колегія,-

Ухвалила:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Апеляції захисника та засудженого задовольнити частково.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2008 року стосовно ОСОБА_3 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 302 КК України на ч. 1 ст. 302 КК України і призначити йому за цим законом покарання у виді одного року обмеження волі.

Зарахувати в строк відбуття покарання період знаходження ОСОБА_3 в ізоляції від суспільства з 25 лютого 2008 року по 29 травня 2008 року, що відповідно до ст.72 КК України становить 188 днів обмеження волі.

ОСОБА_3 з під варти звільнити негайно з зали суду.