Ухвала

від 07.04.2010 по справі 10-117/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2010 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Вотьканича Ф. А.,

cуддів Симаченко Л. І., Машкаринця М. М.,

з участю прокурора Демянчука І. І..,

особи, що подала скаргу - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією старшого помічника прокурора Рахівського району на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 2 березня 2010 року.

Цією постановою задоволено скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови прокурора від 20 лютого 2008 року про порушення кримінальної справи щодо неї за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

З матеріалів вбачається, що прокурором було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за те, що вона шляхом обману, використовуючи сфальсифіковану від імені ОСОБА_2 заяву про згоду на обмін з нею квартирами заволоділа квартирою останньої, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, позбавивши таким чином житла потерпілу та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3, 1993 року народження та сина ОСОБА_4, 1999 року народження.

Вважаючи постанову прокурора незаконною, ОСОБА_1 в скарзі до суду зазначила, що у прокурора не було законних приводів до порушення справи, оскільки звернення від імені ОСОБА_2 не було нею підписано, її не було попереджено про кримінальну відповідальність за неправдивий донос. Законних підстав для порушення кримінальної справи, на її думку, також немає, оскільки ОСОБА_2 добровільно дала згоду на обмін квартири.

Задовольняючи скаргу, суд в постанові зазначив, що вказані в заяві ОСОБА_1 мотиви заслуговують на увагу, оскільки свідчать про допущені органом досудового слідства порушення вимог ст. ст. 94, 95 КПК України при отриманні повідомлення про злочин, а також про порушення справи без достатніх даних, які б вказували на ознаки злочину в діях ОСОБА_1, що підтверджується тим фактом, що справа направлялась прокурором на дослідування з підстав неповноти. Крім того, органом досудового слідства не було враховано, що ОСОБА_2 добровільно написала заяву про дачу згоди на обмін квартири.

Не погоджуючись з висновками суду, прокурор в апеляції зазначив, що приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, а підставами - результати проведеної перевірки, які вказували на ознаки шахрайства в діях ОСОБА_1. До того ж, судом не було враховано, що зазначені мотиви задоволення скарги ОСОБА_1 були Верховним Судом України визнані неспроможними, що стало підставою для скасування аналогічного попереднього судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про скасування постанови з підстав, зазначених в апеляції, пояснення ОСОБА_1, яка підтвердила, що обмін квартирами в установленому законом порядку не відбувся, квартиру потерпілої вона зайняла, не маючи відповідних документів, на даний час квартиру продала третій особі; перевіривши матеріали, на підставі яких приймалось рішення про порушення кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України вирок ( постанова ) підлягає скасуванню, якщо при розгляді справи в суді першої інстанцїї були допущені такі істотні порушення кримінально процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови. При цьому згідно з вимогами ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи. Невиконання цих вказівок є підставою до скасування судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Верховного Суду України від 26 листопада 2009 року аналогічна постанова Рахівського районного суду від 15 липня 2008 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2008 року, якою постанова суду першої інстанції була залишена без зміни, були скасовані з підстав, що висновки про відсутність передбачених ст. 94 КПК України приводів до порушення кримінальної справи суперечать вимогам закону.

Незважаючи на це, суд першої інстанції вдруге з тих же підстав задовольнив скаргу ОСОБА_1 та скасував постанову прокурора про порушення кримінальної справи щодо останньої . В постанові він зазначив, що у прокурора не було законних приводів до порушення кримінальної справи, оскільки заява від імені ОСОБА_2 була анонімною і направлена не в правоохоронні органи, а в Закарпатську облдержадміністрацію, що неможна вважати приводом до порушення справи.

Даний висновок суду є помилковим, суперечить вимогам кримінально процесуального закону і спростовується матеріалами справи. Так, відповідно до вимог ст. 95 КПК України анонімною визнається тільки та заява, зі змісту якої неможливо встановити автора. Письмова заява ОСОБА_2 поступила в державний орган - Закарпатську обласну державну адміністрацію у вигляді поштового відправлення із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження та адреси відправника. Всі зазначені в заяві дані повністю відповідають дійсності. Дане повідомлення про злочин було направлено через УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області начальнику Рахівського РВ та прокурору Рахівського району, на підставі чого була проведена перевірка зазначених в заяві даних, після якої було прийнято рішення про порушення кримінальної справи. (а. с. 5 6, 7 8 кримінальної справи ).

Прийняте рішення повністю відповідає вимогам ст. ст. 94, 95 КПК України щодо законності приводів, оскільки у випадку підтвердження зазначених в заяві про злочин даних, навіть у разі неявки в правоохоронні органи заявника приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення ознак злочину органом дізнання, слідчим, прокурором. Отже, в даному випадку у прокурора після проведеної перевірки була спонукальна причина для здійснення кримінально процесуальної діяльності.

Крім того, судом не було враховано, що в заяві ОСОБА_2 йдеться не тільки про порушення її прав, а і про порушення законних інтересів неповнолітніх дітей, які в результаті шахрайських дій ОСОБА_1 втратили житло. Відповідно до вимог кримінально - процесуального закону законними представниками інтересів неповнолітніх потерпілих є батьки та за певних умов можуть бути близькі родичі, педагоги, прокурор. Отже, у відповідності до вимог ст. 121 Конституції України, ст. 25 КПК України прокурор зобовязаний був вжити всіх передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону щодо будь - кого, а тим більше щодо захисту прав і законних інтересів неповнолітніх дітей.

Що стосується виконання вимог ст. ст. 236 7, 236 8 КПК України при розгляді даних матеріалів, то слід зауважити, що суд не дотримався зазначених вимог закону та проявив упередженість і необєктивність при розгляді даних матеріалів.

Так, всупереч вимогам ст. 95 КПК України, згідно з якими ОСОБА_2 як особа, що направила повідомлення про злочин та як представник інтересів неповнолітніх потерпілих, є учасником кримінального процесу в стадії порушення кримінальної справи і має статус заявника з відповідним правом на повідомлення про відкриття провадження, на розгляд матеріалів з її участю та правом дачі пояснень в судовому засіданні, суд прийняв рішення про розгляд матеріалів у її відсутності й видалив потерпілу та її представника ОСОБА_5 із залу судового засідання. При цьому суд не тільки допустив порушення конституційного права - рівності громадян перед законом, а і порушив основні засади судочинства змагальність і диспозитивність.

Крім того, в порушення зазначених вимог кримінально процесуального закону, суд не перевірив наявність підстав до порушення справи, законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови та наявності чи відсутності обставин, що виключають провадження по кримінальній справі. Приймаючи рішення про незаконність постанови про порушення справи, суд жодним чином не проаналізував, чи були у прокурора дані, що вказували на наявність обєктивних і субєктивних ознак злочину. Постанова суду не містить жодних висновків з цього приводу і є абсолютно невмотивованою.

Таким чином, перевіривши матеріали, на підставі яких прокурором було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що законність джерел отримання даних, які стали підставою для порушення справи не викликає сумнівів і свідчить про наявність на час прийняття рішення, передбачених ч. 1 ст. 94 КПК України, приводів та підстав до її порушення. Фактичних обставин, які б виключали можливість порушення кримінальної справи не встановлено. Постанова прокурора відповідає вимогам ст. ст. 94, 97, 98 КПК України.

Отже, доводи апелянта слід визнати обґрунтованими, а постанову суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ :

Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 2 березня 2010 року про задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування постанови прокурора від 20 лютого 2008 року про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України скасувати, матеріали направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Судді :