Вирок

від 15.04.2009 по справі 1-178/2009

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-178/2009 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2009 року Святошинський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

при секретарі Доля К.В.

за участю прокурора Кононенко І.С.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

законного представника

неповнолітнього підсудного ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 проживаючого в АДРЕСА_3 (п/б), не судимого, у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, ст. 304 КК України (у редакції 2001 року);

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, що народився в АДРЕСА_4 українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, учня 11-А класу Росохацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, зареєстрованого в АДРЕСА_5, проживаючого в АДРЕСА_3 (п/б), не судимого,

у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;

встановив:

Підсудний ОСОБА_7, 09 жовтня 2008 року, приблизно в 22.00 години, за попередньою змовою з неповнолітнім підсудним ОСОБА_6, знаходячись на розі пр-ту Палладіна та вул. Польової в м. Києві, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_4

Так, ОСОБА_7 09 жовтня 2008 року, приблизно в 22.00 години, знаходячись разом із неповнолітнім підсудним ОСОБА_6 на розі пр-ту Палладіна та вул. Польової в м. Києві, побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_4 майном якого вирішили заволодіти вступивши тим самим між собою в попередню злочинну змову.

Після цього неповнолітній ОСОБА_6 і ОСОБА_7, діючи погоджено між собою, підійшли до ОСОБА_4 і ОСОБА_7, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя, рукою, стиснутою в кулак, наніс удар у голову ОСОБА_4, від чого останній упав на землю. У цей час неповнолітній ОСОБА_6, перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_7, діючи погоджено між собою, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, перевірив вміст лівої кишені куртки ОСОБА_4 і виявивши там мобільний телефон, відкрито викрав у ОСОБА_8 чуже майно, яке належить останньому, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6300», ціною 1179 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора "Київстар", яка для потерпілого матеріальної цінності не має, на рахунку якої коштів не було, а всього майна на загальну суму 1179 гривень.

З викраденим у ОСОБА_4 чужим майном ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Крім цього, підсудний ОСОБА_7, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 є неповнолітнім, 09 жовтня 2008 року, приблизно в 22.00 години, знаходячись на розі пр-ту Палладіна та вул. Польової в м. Києві, втягнув його в злочинну діяльність.

Так, ОСОБА_7 09 жовтня 2008 року, приблизно в 22.00 години, знаходячись на розі пр-ту Палладіна та вул. Польової в м. Києві, знаючи про те, що ОСОБА_6 є неповнолітнім, запропонував останньому відкрито викрасти чуже майно, яке належить ОСОБА_4, на що ОСОБА_6 погодився.

Тим самим своєю пропозицією ОСОБА_7 викликав у неповнолітнього ОСОБА_6 бажання скоїти злочин, чим втягнув його в злочинну діяльність.

Вступивши між собою в попередню злочинну змову, з метою відкритого викрадення чужого майна, ОСОБА_7 і ОСОБА_6, діючи погоджено між собою, підійшли до ОСОБА_4 і ОСОБА_7, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя, рукою, стиснутою в кулак, наніс удар у голову ОСОБА_4, від чого останній упав на землю. У цей час неповнолітній ОСОБА_6, перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_7, діючи погоджено між собою, з метою обернення на свою користь і особистого збагачення з лівої кишені куртки ОСОБА_4 відкрито викрав чуже майно, яке належить останньому, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6300», ціною 1179 гривень, у якому знаходилась сім-картка оператора "Київстар", яка для потерпілого матеріальної цінності не має, на рахунку якої коштів не було, а всього майна на загальну суму 1179 гривень.

З викраденим у ОСОБА_4 чужим майном ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України визнав частково, за ст. 304 КК України (в редакції 2001 року) не визнав та показав, що 09 жовтня 2008 року приблизно о 22.00 годині він разом зі своїм неповнолітнім братом ОСОБА_6 пішли в магазин, який розташований у м. Києві по пр-ту Палладіна. По дорозі вони побачили потерпілого, який був у нетверезому стані. ОСОБА_6 йшов по переду, а він позаду нього. Коли він проходив біля потерпілого то останній щось йому сказав, що саме він не памятає, після чого він повернувся до потерпілого штовхнув його рукою, після чого той упав на землю, і з кишені потерпілого випав мобільний телефон, який він підняв, поклав до своєї кишені, і вони із братом пішли до дому. Приблизно через годину, після заволодіння телефоном потерпілого, він викинув сім-картку, яка знаходилась в мобільному телефоні.

У подальшому він подарував викрадений мобільний телефон своїй дівчині ОСОБА_9, при цьому він їй не говорив про те, що телефон крадений.

Шкодує про те, що вчинив. Розумів, що чинить неправомірні дії. У скоєному кається.

Про те, що його брат ОСОБА_6 є неповнолітнім, йому було відомо. ОСОБА_6 телефон у потерпілого не забирав.

Зміну показів у суді нічим пояснити не може. Слідчому він дав неправдиві покази.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України не визнав та показав, що 09 жовтня 2008 року приблизно о 22.00 годині він разом зі своїм братом ОСОБА_5 пішли в магазин. Він йшов по переду, а ОСОБА_7 позаду нього. Біля магазину вони побачили потерпілого, який був у нетверезому стані, і щось сказав до ОСОБА_7, останній штовхнув потерпілого й той опинився на землі. ОСОБА_7 забрав у потерпілого мобільний телефон, звідки він не бачив, оскільки було темно. Після чого вони із братом швидко пішли до дому. Дома ОСОБА_7 показав йому телефон і сказав, що телефон випав у потерпілого з карману, і він його взяв. Дома ОСОБА_7 викинув сім-карту з викраденого телефону. Потімцей телефон ОСОБА_7 подарував дівчині.

Слідчому на досудовому слідстві він надав неправдиві покази, оговорив себе, чому не знає.

ОСОБА_7 доводиться йому двоюрідним братом і знав, що він неповнолітній.

Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч. 2 ст. 186 КК України визнав частково, а за ст. 304 КК України (в редакції 2001 року) не визнав, а підсудний ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч. 2 ст. 186 КК України не визнав, їхня вина повністю підтверджується зібраними по справі доказами:

- показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, про те, що 09 жовтня 2008 року він знаходився в приміщенні управління соціального захисту населення по пр-ту. Комарова, 7 в м. Києві, де займався своїми справа ми. Приблизно о 22 годині він викликав таксі, і на автомобілі поікав до пр-ту Палладіна в м. Києві. Коли він туди доїхав, то вийшов із таксі біля кафе, назви якого, і точної адреси не памятає, і пішов у сторону будинку АДРЕСА_6 Він був тверезий, і руки в нього були зайняті, в одній знаходилась папка з документами в другій пакет із продуктами. Коли він проходив біля кафе, то несподівано відчув удар у голову, від якого він упав на землю в калюжу. Після цього він відчув як хтось із кишені його куртки витяг його мобільний телефон "Нокіа 6300", який він купив 27 вересня 2008 року за 1179 гривень, у якому знаходилася сім картка оператору мобільного звязку "Київстар", яка для нього матеріальної цінності не має й на рахунку якої грошей не було. Коли невідомий дістав його мобільний телефон із кишені, то після цього вони побігли в сторону пр-ту Палладіна в м. Києві. Він у цей час підняв голову, і побачив лише силуети тих двох чоловіків, які бігли від нього. Після цього він піднявся й почав шукати свої окуляри, але так як було темно, то він їх не знайшов. Після цього він пішов по місцю свого проживання. Наступного ранку він пішов на те саме місце, де 09 жовтня 2008 року, приблизно в 22 годин, його пограбували й знайшов там свої окуляри. 11 жовтня 2008 року він звернувся до Святошинського РУ ГУ МВС України, де написав заяву про вчинений відносно нього злочин.

Претензій матеріального характеру до підсудних він не має, оскільки телефон йому повернуто. Покази данні ним у ході досудового слідства підтримав;

- показами допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, яка показала суду, що 10 жовтня 2008 року, приблизно в 20.00 годин, до неї в гості по місцю її мешкання в АДРЕСА_7 приїхав її хлопець ОСОБА_7, який у процесі спілкування подарував їй мобільний телефон "Нокіа 6300" сріблястого кольору без документів. При цьому він пояснив їй, що даний мобільний телефон він придбав для неї в м. Києві на "Радіоринку", тому на нього немає документів. Після того як він їй подарував вищевказаний мобільний телефон, то вона одразу вставила в нього свою сім-картку оператора мобільного звязку "ДіДжус" № НОМЕР_1. Указаним телефоном вона користувалася приблизно 3-4 тижні, після чого, через деякий час, до неї додому прийшли працівники міліції, які повідомили, що телефон, який подарував їй ОСОБА_7, є краденим і в подальшому вилучили його в неї, про що було складено відповідний протокол, зміст якого вона засвідчила своїм підписом;

- протоколом огляду та вилучення від 03 листопада 2008 року, згідно якого в ОСОБА_9 було вилучено мобільний телефон "Нокіа 6300", який, як пояснила ОСОБА_9, їй подарував її знайомий ОСОБА_7 (а. с. 36);

- протоколом вишки від 06 листопада 2008 року, згідно якого в ОСОБА_4 було вилучено копії фіскального чеку та видаткової накладної № 369985с045 на мобільний телефон "Нокіа 6300" (а. с. 122);

- протоколом огляду предмета від 06 листопада 2008 року, згідно якого оглянуто належний потерпшому ОСОБА_4 мобільний телефон "Нокіа 6300", який був вилучений у ОСОБА_9.(а.с. 115-118);

- постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 06 листопада 2008 року (а.с. 119) та розпискою про отримання ОСОБА_4 викраденого в нього телефону (а.с. 120).

Покази підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про те, що попередньої змови на скоєння злочину між ними не було, відкрито майно в потерпілого вони не викрадали, суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Покази підсудних у цій частині спростовуються показами самих підсудних, даних ними як у ході досудового слідства при допиті їх у якості підозрюваних, обвинувачених, так і в судовому засіданні, ціленаправленністю дій підсудних, а також показами потерпілого, свідка, покази яких є послідовними, логічними, та підтверджуються зібраними по справі доказами й, не вірити їм, у суду немає підстав.

Зміну показів підсудними ОСОБА_7 та ОСОБА_6, у судовому засіданні, суд розцінює, як спосіб захисту, обраний ними з метою уникнення відповідальності за скоєне й приймає до уваги покази, дані ними в ході досудового слідства при допиті їх у якості обвинувачених, які підтверджуються зібраними по справі доказами.

Таким чином, дослідивши зібранні по справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_7, у скоєнні інкримінованого йому складу злочину повністю доведена й кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, ст. 304 КК України (в редакції 2001 року) є правильною, оскільки він, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрав чуже майно; втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність.

Вина підсудного ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому складу злочину повністю доведена й кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною, оскільки він, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрав чуже майно.

Обговорюючи питання про міру та вид покарання підсудному ОСОБА_7 суд, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, характеристику особи підсудного, який позитивно характеризується за місцем проживання, навчання та проходження стажування, не працює, до кримінальної відповідальності притягується вперше, його відношення до скоєного, його роль у вчиненні злочину, що викрадене майно було повернуто потерпілому, та вважає за необхідне обрати йому покарання повязане з позбавленням волі, призначивши йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, так як приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання неможливо без ізоляції від суспільства.

Обговорюючи питання про міру та вид покарання підсудному ОСОБА_6 суд, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його роль у скоєному злочині, характеристику особи підсудного, який позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, скоїв злочин, будучи неповнолітнім, не судимий, його відношення до скоєного, що викрадене майно було повернуто потерпілому, враховуючи умови його життя та виховання, вважає за необхідне обрати йому покарання у вигляді позбавленням волі із застосуванням ст. 104 КК України, так як приходить до висновку, що його виправлення можливе без відбування покарання.

Речові докази по справі: мобільний телефон „Нокіа 6300", переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_4, суд вважає за необхідне залишити у власності потерпілого.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, ст. 304 КК України (в редакції 2001 року) та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ст. 304 КК України (у редакції 2001 року) у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_5 остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, зобовязавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обовязки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з 05 листопада 2008 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - утримання під вартою в Київському СІЗО (№ 13) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Київській області.

Міру запобіжного заходу, засудженому ОСОБА_6, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - заставу.

Речові докази по справі: мобільний телефон „Нокіа 6300", переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_4, залишити у власності потерпілого.

Після вступу вироку в законну силу заставу в сумі 2000 (двох тисяч) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, що народився в м. Будапешті, Угорщина, проживаючого в АДРЕСА_8

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб, з моменту вручення копії вироку засудженому ОСОБА_7, а рештою учасників процесу - у той же строк із моменту його проголошення.