Ухвала

від 12.02.2010 по справі 11-127

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67

Справа № 11 127 2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Миронець О.К.

Категорія ст.124 КК України - Н.Т. Доповідач: Давиденко Е.В.

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Давиденка Е.В.

суддів Лісіченко Л.М., Павленка В.П.

з участю прокурора Акулової С.М.

представника потерпілого адвоката ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Карлівського району із внесеними доповненнями та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Карлівка Полтавської області, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонер, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає: АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ст.124 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст.75, ст.76 ч.1 п.4 КК України, ОСОБА_6 звільнена від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік із зобов'язанням періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду 3814,08 грн. та моральну шкоду 50000 грн.

Згідно ст. 81 КПК України, вирішено питання про речові докази.

У вироку суду зазначено, що ОСОБА_6 обвинувачувалась органами досудового слідства у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, по факту нанесення тяжкого тілесного ушкодження чоловікові ОСОБА_7, що спричинило смерть потерпілого, вчиненому за наступних обставин.

25 квітня 2009 року близько 23 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сімейної сварки нанесла чоловікові ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, удар кухонним ножем в ліву частину тулуба, спричинивши тим самим тяжке тілесне ушкодження, у вигляді колото-різаної рани в проекції середньої третини лівої підреберної дуги, яка переходить в раневий канал з пошкодженням поперечно-ободочної кишки, лівого купола діафрагми та нижньої лівої легені, від якого ОСОБА_7 помер наступного дня у лікарні.

Суд, дослідивши докази по справі, встановив, що ОСОБА_6 дійсно нанесла своєму чоловікові ОСОБА_7 удар кухонним ножем в ліву частину тулуба, спричинивши тим самим тяжке тілесне ушкодження, від якого ОСОБА_7 помер.

Разом з тим, суд визнав, що органи досудового слідства безпідставно залишили без уваги показання ОСОБА_6, надані нею в якості обвинуваченої і в суді, які знайшли своє об'єктивне підтвердження у висновку судово-медичного експерта №962 від 14.05.2009 року. Так, ОСОБА_6 пояснювала, що потерпілий ОСОБА_7 першим почав бити її кулаком по голові, схватив обома руками за горло та душив, при цьому висловлював погрози вбити, забрав мобільний телефон, щоб вона не могла зателефонувати в міліцію, потім стягнув зі столу скатертину розкидав по полу посуд, в тому числі ніж, а її кинув у крісло та бив стільцем по голові до тих пір, поки стілець не зламався (т.2 а.с.128-130, 218). Висновком експерта № 962 від 14.05.2009 року встановлено, що на тілі ОСОБА_6 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, саден шкіри обличчя, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які утворились від не менш десятикратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо пальці рук стиснуті в кулак, нога людини у взутті чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою. Дані тілесні ушкодження могли утворитись при самозахисті. Строк та обставини нанесення тілесних ушкоджень відповідають показанням ОСОБА_6 Експерт також підтвердив, що показання ОСОБА_6 про механізм отримання тілесних ушкоджень, дані нею в ході відтворення обстановки та обставин події, не протирічать об'єктивним даним судово-медичної експертизи. (т.2 а.с 106).

Врахувавши наведене, суд перекваліфікував дії ОСОБА_6 зі ст.121 ч.2 на ст.124 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, помічник прокурора Карлівського району подав апеляцію з внесеними доповненнями, в якій вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло за собою безпідставну перекваліфікацію дій підсудної зі ст.121 ч.2 КК України на ст. 124 КК України, оскільки у ОСОБА_6 не було права на необхідну оборону, бо ОСОБА_7 не скоював посягання на її життя та здоров'я. Так, згідно з поясненнями ОСОБА_6, покладених в основу вироку, в той вечір ОСОБА_7 бив її та погрожував, а коли він зупинився вона стала піднімати з підлоги речі (ніж та розбиту тарілку), і в цей момент до неї знов кинувся ОСОБА_7 із погрозами, а тому вона нанесла йому удар. Помічник прокурора вважає, що оскільки після того як ОСОБА_7 припинив бити ОСОБА_6, а вона не вжила заходів, щоб захиститись та уникнути нападника, а стала збирати речі та наводити порядок у кімнаті, то це підтверджує, що ОСОБА_6 не вважала посягання ОСОБА_7, таким, що є небезпечним для її життя і здоров'я, а тому в даному випадку у ОСОБА_6 не було підстав і для необхідної оборони. Помічник прокурора вказував, що суд необґрунтовано відкинув показання свідків, які позитивно характеризували потерпілого ОСОБА_7 як порядну, спокійну, виважену, неконфліктну людину, що добре ставився до дружини. Крім того, було зазначено, що суд призначивши ОСОБА_6 покарання у вигляді обмеження волі допустив порушення вимог ст.61 ч.3 КК України. Враховуючи наведене, помічник прокурора просив вирок суду скасувати, та постановити новий, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, та призначити покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій вказував, про те, що ОСОБА_6 умисно нанесла ОСОБА_7 (семидесяти річному онкохворому чоловікові) удар ножем в тулуб, від якого він помер. На думку ОСОБА_5, це підтверджено тим, що ОСОБА_6 є аморальною особою, яка вживає алкогольні напої, раніше часто била потерпілого, після трагедії, щоб уникнути відповідальності своєчасно не надала потерпілому медичну допомогу, ховала сліди та знаряддя злочину, спочатку вигадала версію з молодиками, а потім вже вигадала версію про необхідну оборону. Потерпілий вказував, що відразу після злочину у ОСОБА_6 не було тілесних ушкоджень, і це було підтверджено в суді ним, його дружиною, лікарями та працівниками міліції, а тілесні ушкодження з'явились у ОСОБА_6 тільки перед її медичним освідуванням, що також свідчить про намагання ОСОБА_6 ввести слідство та суд в оману. На думку потерпілого ОСОБА_5, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому він просив вирок суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_6 подав заперечення на апеляції помічника прокурора Карлівського району та потерпілого ОСОБА_5, в яких вказував, що вирок суду є законним і обґрунтованим, та просив відмовити в задоволенні вимог апелянтів.

Заслухавши доповідача, прокурора Акулову С.М., яка підтримала апеляцію та вказувала, що у мотивувальній частині вироку не міститься формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також не вказано причини перекваліфікації дій ОСОБА_6, представника потерпілого адвоката ОСОБА_3, який підтримав подану апеляцію та просив скасувати вирок у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_6, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляцію помічника прокурора задовольнити частково, апеляцію потерпілого задовольнити повністю, вирок суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотиву злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою підстави для цього.

Відповідно до роз'яснення та узагальнення судової практики, що міститься в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» N 5 від 29.06.90 р. із внесеними змінами, Судам слід мати на увазі, що згідно зі ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Якщо підсудний визнається винним у замаху на вчинення злочину, необхідно зазначити причини, з яких злочин не доведено до кінця.

В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього докази, покладені судом в обгрунтування своїх висновків.

Формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудному обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення.

Вказані вимоги судом не виконані.

Як вбачається з вироку, на початку мотивувальної частини суд виклав обвинувачення органів досудового слідства, яке було пред'явлене ОСОБА_6 по факту нанесення ОСОБА_8 удару ножем в область тулубу, таким чином заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Суд навів докази, які підтвердили, що причиною смерті ОСОБА_8 стало колото-різана рана в проекції середньої третини лівої підреберної дуги, яка переходить в раневий канал з пошкодженням поперечно-ободочної кишки, лівого купола діафрагми та нижньої лівої легені, і цей смертельний удар нанесла йому саме дружина ОСОБА_6

Після цього суд вказав, що органи досудового слідства безпідставно не взяли до уваги пояснення ОСОБА_6, про те, що в той день чоловік її жорстоко бив, погрожував вбити, тому вона вважала, що її життю загрожує небезпека та вимушена була захищатись, висновок судово-медичного експерта №962 від 14.05.2009 року про наявність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які могли утворитись в зазначений підекспертною строк, від ударів кулаками чи ногами у взутті та характерні для самозахисту.

Разом з тим, суд перекваліфікував дії ОСОБА_6 зі ст. 121 ч.2 КК України по факту умисного заподіяння ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, на ст. 124 КК України по факту умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

Проте, суд визнаючи ОСОБА_6 винуватою за ст. 124 КК України не сформулював у вироку обвинувачення, визнане доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину; обставини, які визначають ступінь винності, а також докази на підтвердження вини. Таким чином суд допустив порушення вимог ст. 334 КПК України.

Колегія суддів вважає, що такий вирок суду не можна вважати законним, обґрунтованим і справедливим.

Наведене порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотним, а тому вирок підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд.

При проведенні нового розгляду суду першої інстанції необхідно перевірити наявні по справі докази, в тому числі доводи, наведені в апеляціях, дати їм оцінку, та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Якщо при новому розгляді будуть встановлені обставини вчинення більш тяжкого злочину, то покарання обране судом 1 інстанції необхідно вважати мяким.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію помічника прокурора задовольнити частково, апеляцію потерпілого задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

У Х В А Л И Л А :

Апеляції помічника прокурора Карлівського району із внесеними доповненнями задовольнити частково. Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2009 року стосовно ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Судді:

---

---

---

Давиденко Е.В. Лісіченко Л.М. Павленко В.П.