Ухвала

від 11.05.2010 по справі 11-127

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2010 року м.Рівне

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого - Іващука В.Я.

суддів Гладкого С.В., Квятковського А.С.

з участю прокурора Клімашевич Н.О.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Млинівського районного суду від 20 листопада 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

року в селі Рокитниця Володимир-Волинського району Волинської

області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не

працюючий, мешканець села Боремель Млинівського району

Рівненської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.115 КК України на девять років позбавлення волі.

Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Постановлено стягнути із засудженого в доход держави:

- 2252 грн. 08 коп. за проведення судово-імунологічних експертиз,

- 600 грн. 96 коп. дактилоскопічних експертиз;

- 1353 грн. 60 коп. експертизи волосся;

- 112 грн. 68 коп. холодної зброї.

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 26 березня 2009 року близько 01 год. знаходячись в с.Боремель Млинівського району Рівненської області у будинку ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, на грунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, з умислом на протиправне заподіяння смерті іншій особі, господарським ножем наніс ОСОБА_5 пять ударів в життєво важливі органи. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_5 помер.

У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі. Посилається на неповноту судового слідства не допитано свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, судово-медичного експерта. Висновки суду першої інстанції не відповідають доказам, дослідженим судом. Також зазначив, що у ході дебатів його захисника ОСОБА_2 позбавлено права на промову. При призначенні покарання не враховано даних про його особу та обставин, які помякшують покарання.

У доповненнях до апеляції зазначено, що судом була усунута від участі в судових засідання захисник ОСОБА_2 та не спростовано його твердження про спровокування бійки самим потерпілим. Також посилається, що судом не оглянуто і не оголошено документи та речові докази по справі. Залишено без уваги дані, які негативно характеризують потерпілого.

У ході апеляційного розгляду захисник ОСОБА_2 пояснила, що хоча вона було допущена місцевим судом в якості захисника підсудного ОСОБА_3, однак про час розгляду справи жодним чином не повідомлялась, чим було порушено право підсудного на захист.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положення ст.63 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом N 475/97-ВР від 17.07.97, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, суд 14 вересня 2009 року задовольнив заяву підсудного та допустив в якості захисника його сестру ОСОБА_2 (а.с.293). Всупереч вимогам ст.48 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) суд не повідомив вказаного захисника про час розгляду справи, чим порушив її право брати участь в судових засіданнях та повязані з цим права підсудного на захист.

При цьому суд не врахував розяснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №8 „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”. Пленум вказав судам на необхідність додержання вимог статей 21 і 22 КПК, відповідно до яких особа, що провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд повинні надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення.

Згідно з п.3 ч.2 ст.370 КПК істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, у передбачених законом випадках тягне скасування судових рішень. Зокрема, вони підлягають обов'язковому скасуванню тоді, коли таке порушення позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або їх захисників у здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законне й обгрунтоване судове рішення.

За наведених обставини та відповідно до вимог ст.ст. 370, 374 КПК України вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа - направлено на новий судовий розгляд.

Доводи засудженого щодо неповноти судового слідства необхідно врахувати при розгляді справи судом першої інстанції.

У ході нового судового розгляду справи слід, врахувавши наведене, розглянути справу з суворим додержанням вимог кримінально-процесуального законодавства та прийняти по ній законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Млинівського районного суду від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.

С у д д і

В.Я.Іващук С.В.Гладкий А.С.Квятковський

Згідно оригіналу

Суддя-доповідач С.В.Гладкий