Ухвала

від 21.01.2022 по справі 381/3435/21

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email

inbox@fs.ko.court.gov.ua

1-кс/381/87/22

381/3435/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21січня 2022року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання сторони кримінального провадження №42021112310000097 від 21.09.2021 прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2022 року в провадження слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна.

Клопотання обґрунтуване тим, що слідчим відділом Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування встановлено, що директор Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_4 , будучи службовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для своїх близьких родичів, а саме ОСОБА_5 (сестра дружини) та ОСОБА_6 (брат), діючи всупереч інтересам служби спільно із службовими особами Чабанівської селищної ради Київської області вчинили дії спрямовані на виведення з власності Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України земельних ділянок за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022 та 3222457400:04:002:5023 загальною площею 1,4 гектари.

Так, 6 жовтня 2016 року земельні ділянки за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022 та 3222457400:04:002:5023 загальною площею 1,4 гектари відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-20774/15-16-сг та № 10-20772/15-16-сг передані із державної власності у приватну.

Разом з тим, службові особи Державного підприємства «Дослідне господарство Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» зловживаючи владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, діючи всупереч інтересам служби спільно із службовими особами Чабанівської селищної ради Київської області вчинили дії спрямовані на неправомірну зміну цільового призначення та передачу третім особам земельної ділянки за кадастровим номером 32224574000:03:005:0014 площею 2 гектари, яка перебувала у власності вказаного державного підприємства.

В клопотанні зазначено, що постановою Президії Української академії аграрних наук від 22 травня 2008 року, протокол № 8 надано згоду на вилучення із землекористування Державного підприємства «Дослідне господарство Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» земельної ділянки площею 2 гектари для подальшого надання приватному підприємцю ОСОБА_7 .

Однак, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 грудня 2021 року № 292213539 вбачається, що право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 32224574000:03:005:0014 зареєстровано 12 вересня 2017 року громадянином ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 336203 від 22 червня 2010 року.

21 вересня 2017 року ОСОБА_8 продав вищевказану земельну ділянку громадянину ОСОБА_9 . Договір купівлі-продажу виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за № 1758, рішення про державну реєстрацію прав та х обтяжень № 37196744.

Прокурор вказує, що допитаний в якості свідка завідуючий сектором земельно-правових відносин ННЦ Інституту землеробства Національної академії аграрних наук ОСОБА_11 повідомив, що земельну ділянку площею 2 гектари надано приватному підприємцю ОСОБА_7 .

Водночас ОСОБА_11 повідомив, що громадянка ОСОБА_7 незважаючи на згоду Президії земельну ділянку площею 2 гектари не використовувала.

Крім того, ОСОБА_11 під час допиту було надано викопіювання з публічної кадастрової карти на якому останній показав схематично показав межі земельної ділянки площею 2 гектари, які надавались ОСОБА_7 .

Вбачається, що під час неправомірної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 32224574000:03:005:0014 площею 2, особами, яким згода на вилучення земель не надавалась гектари змінено конфігурацію та розташування.

Разом з тим, опрацюванням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_7 не відчужувала третім особам своє право на земельну ділянку площею 2 гектари, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 32224574000:03:005:0014.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 грудня 2021 року № 292213539, 12 вересня 2017 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано громадянином ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 336203.

Однак, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 13 січня 2022 року № 68/3-22-0.9 примірник державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 336203 від 22 червня 2010 року та первинний державний акт на земельну ділянку не виявлено. При цьому, відсутня книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування.

Прокурор в клопотанні зазначив, що 18 січня 2022 року земельну ділянку за кадастровим номером 32224574000:03:005:0014 площею 2 гектари визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021112310000097 від 21 вересня 2021 року, оскільки вона є об`єктом кримінально протиправних дій та набута кримінально протиправним шляхом, тобто в розумінні статті 98 Кримінального процесуального кодексу України є речовим доказом, а тому з метою недопущення подальшого неправомірної зміни власника земельної ділянки, слід накласти арешт.

Прокурор Фастівської окружної прокуратури в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд клопотання про арешт майна у його відсутність, просив його задовольнити.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене та розгляд справи без власників майна є необхідним з метою забезпечення можливості арешту майна, в разі ухвалення слідчим суддею відповідного рішення за результатами розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя приходить до висновку про розгляд вищевказаного клопотання без повідомлення про його розгляд власників майна.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту клопотання про арешт майна та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження, прокурором зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону не дотримано, зокрема не зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, на яке він просить накласти арешт у клопотанні.

Також клопотання прокурора не містить посилання на конкретну мету, передбачену ч.2 ст. 170 КПК України, для досягнення якої у органу досудового розслідування виникла потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Так, у клопотанні не наведено правову підставу для арешту майна, а перерахування у клопотанні змісту правових норм не можна ототожнювати із належним обґрунтуванням необхідності арешту майна на земельну ділянку.

Понад це, згідно вимог п.п. 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження , а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Однак у клопотанні про арешт майна, не було наведено доводів на підтвердження відповідності арешту земельної ділянки, про що ставиться питання у клопотанні прокурора, критеріям, наведеним у п.п. 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, а саме розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також відсутність негативних наслідків арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя прийшла до висновку, що прокурором не доведено правову підставу для накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 32224574000:03:005:0014 площею 2 гектари.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1