Ухвала

від 27.01.2022 по справі 381/3435/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №381/3435/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/768/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою Генерального директора ПрАТ «ВПБФ «Атлант» - ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року, третя особа ТОВ «НОВОСІЛКИ-БУД», -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника ПрАТ «ВПБФ «Атлант» ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року задоволено клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 364 Кримінального кодексу України, про арешт майна та накладено арешт на земельну ділянку 3222457400:04:002:5023 площею 0,6967 гектара, яка перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСІЛКИ-БУД» (ЄДРПОУ 42307281, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А) із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, Генеральний директор ПрАТ «ВПБФ «Атлант» - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, з уточненням в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання Фастівської окружної прокуратури Київської області в рамках кримінального провадження №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року про арешт земельної ділянки 3222457400:04:002:5023 площею 0,6967 га із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

Апелянт вказує на те, що прокурор не надав належних доказів,які підтверджують обставини, які підлягають доказуванню. Прокурором не надано та не досліджено судом докази, які підтверджують факт прийняття службовими особами Державного підприємства "Дослідне господарство Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" будь-яких рішень. Такими доказами можуть бути листи щодо надання згоди на вилучення земельних ділянок.

Крім того, відсутні докази того, що саме директор Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_9 приймав рішення на користь своїх родичі.

Відсутні будь-які докази того, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022, 3222457400:04:002:5023 належать до земель Національної академії аграрних наук України чи її підпорядкованих установ/організацій. Такі докази не досліджувались і жодного посилання на них в оскаржуваній ухвалі суду не має.

Таким чином, прокурором не обґрунтовано, а слідчим суддею, в порушення вимог ст. 370 КПК України, не перевірено докази того, що земельні ділянки протиправно вибули з державної власності.

Разом з тим, оскаржувана ухвала в частині заборони здійснення господарської діяльності, будівельних та інших робіт є невмотивованою та порушує положення ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Так, 15.08.2018 між ПрАТ "Виробнича проектно-будівельна фірма "Атлант" та ТОВ "НОВОСІЛКИ-БУД" укладено договір про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію). В подальшому, зазначений Договір було переукладено 20.04.2021, відповідно до якого ТОВ "НОВОВСІЛКИ-БУД" передало в користування ПрАТ "ВПБФ "Атлант" земельну ділянку для здійснення ПрАТ "ВПБФ "Атлант" будівництва і обслуговування житлового кварталу з неповним комплексом установ та підприємств обслуговування місцевого значення по вул. Озерній в с. Новосілки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

Як користувач землі, 14.09.2018 ПрАТ "ВПБФ "Атлант" отримало Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІY 113182571931 та розпочало будівництво комплексу.

ПрАТ "ВПБФ "Атлант" є добросовісним користувачем земельної ділянки за кадастровим номерам 3222457400:04:002:5023 та здійснює на ній будівництво житлового кварталу з неповним комплексом установ та підприємств обслуговування місцевого значення по вул. Озерній в с. Новосілки Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.

В суді першої інстанції орган досудового розслідування жодним чином не довів необхідність заборони діяльності на земельній діяльності для збереження доказової бази (документів, рішень, наказів).

Заборонивши ухвалою проводити будівельні роботи на зазначеній земельній ділянці Фастівський міськрайонний суд Київської області унеможливив ПрАТ "ВПБФ "Атлант" займатись правомірною підприємницькою діяльністю.

На сьогоднішній день, інвесторами будівництва вказаних будинків є понад 300 громадян, така зупинка призведе до порушення ПрАТ "ВПБФ "Атлант" своїх зобов`язань за укладеними Договорами і як наслідок може стати причиною соціального вибуху.

Крім того, зупинка будівництва позначиться на репутації компанії, яка займається будівництвом більше 30-ти років і завжди своєчасно здавала об`єкти в експлуатацію, що в свою чергу призведе до значних матеріальних збитків для компанії.

Апелянт звертає увагу суду, що відповідно до оскаржуваної ухвали прокурор звернувся з клопотанням до слідчого судді з метою недопущення подальшої неправомірної зміни власника земельної ділянки, проте не пояснив, як заборона проводити будівництво пов`язана з зміною власника.

Апелянт вважає, що прокурором не доведено, що існують обґрунтовані підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування саме таких заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт на земельну ділянку та встановлення заборони на здійснення дій щодо права на відчуження, розпорядження земельною ділянкою, а також здійснення господарської діяльності, будівельних та інших робіт.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ПрАТ «ВПБФ «Атлант», який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, вважав оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, Слідчим відділом Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42021112310000097 від 21 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Фастівською окружною прокуратурою Київської області.

Відповідно до матеріалів досудового розслідування директор Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_9 , будучи службовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для своїх близьких родичів, а саме ОСОБА_10 (сестра дружини) та ОСОБА_11 (брат), діючи всупереч інтересам служби спільно із службовими особами Чабанівської селищної ради Київської області вчинили дії спрямовані на виведення з власності Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України земельних ділянок за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022 та 3222457400:04:002:5023 загальною площею 1,4 гектари.

Так, 6 жовтня 2016 року земельні ділянки за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022 та 3222457400:04:002:5023 загальною площею 1,4 гектари відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-20774/15-16-сг та № 10-20772/15-16-сг передані із державної власності у приватну.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 вересня 2021 року № 274620486, ОСОБА_11 26 жовтня 2016 року здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023 площею 0,6967 гектара.

Водночас, Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 вересня 2021 року № 274620122, ОСОБА_12 26 жовтня 2016 року здійснила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова користувача від права на земельну ділянку.

Так, відповідно до листа Національної академії аграрних наук України від 10 листопада 2021 року, Президія Національної академії аграрних наук України не надавала погодження на вилучення земельних ділянок із землекористування Інституту садівництва.

Разом з тим, службові особи Державного підприємства «Дослідне господарство Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» зловживаючи владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, діючи всупереч інтересам служби спільно із службовими особами Чабанівської селищної ради Київської області вчинили дії спрямовані неправомірне відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022, 3222457400:04:002:5023 на користь своїх родичів.

07 грудня 2021 року земельні ділянки за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022, 3222457400:04:002:5023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021112310000097 від 21 вересня 2021 року, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

07.12.2021 року прокурор Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області 07.12.2021 року з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року, а саме накласти арешт на майно шляхом заборони здійснення дій щодо права на відчуження, розпорядження земельними ділянками, а також здійснення господарської діяльності, будівельних та інших робіт на земельній ділянці 3222457400:04:002:5023 площею 0,6967 гектара, яка перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСІЛКИ-БУД» (ЄДРПОУ 42307281, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А), - з метою збереження речових доказів.

08.12.2021 ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області задоволено вказане клопотання прокурора.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів

Разом з тим, на думку колегії суддів, таке рішення слідчого судді не в повній мірі відповідає вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до вимогст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановляється.

В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021112310000097 від 21.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК Українита наявні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для його арешту, прокурор повинен був зібрати і надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Між тим, жодних доказів того, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023, яка перебуває у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а саме є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в матеріалах провадження не міститься. Не приведені такі докази і в клопотанні прокурора, що свідчить про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування.

Проте, слідчим суддею не звернуто увагу на дану обставину та прийнято передчасне рішення, що арешт в даному кримінальному провадженні необхідний з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором не доведено таку мету за матеріалами долученими до клопотання.

Розглядаючи клопотання про арешт майна слідчий суддя мав ретельно перевірити чи прокурор, зібрав вагомі докази, які дають право на втручання у права

Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» мирно володіти майном, яке перебуває у його користуванні та арештовувати майно останнього з метою забезпечення кримінального провадження. Однак, як встановила колегія суддів, клопотання прокурора в контексті мотивації необхідності накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023 є безпідставним, оскільки за своїм змістом містить лише формальне посилання на норми закону без підтвердження такої необхідності відповідними доказами і документами.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься жодного доказу того, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023, що перебуває у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант», відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а посилання прокурора в постанові про визнання майна речовим доказом на те, що вказана земельна ділянка є об`єктом кримінально протиправних дій, є безпідставними, оскільки матеріали судового провадження не містять таких даних.

Крім того, як убачається з матеріалів судового провадження Приватне акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» у відповідності до ст. 64-2 КПК України, у даному кримінальному провадженні перебуває в статусі третьої особи.

Разом з тим, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя не звернув уваги на вказані обставини та не перевірив наявність підстав для накладення арешту на майно, яке перебуває у користуванні юридичної особи, стосовно яких не здійснюється кримінальне провадження.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Отже, слідчий суддя не перевірила дані обставини та прийшла до передчасного висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню.

Таким чином, як вважає колегія суддів, правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для арешту земельної ділянки за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023, яка перебуває у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант», органами досудового розслідування не доведено, а тому слідчий суддя мав відмовити в задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту на вказане майно.

Звертає на себе увагу і той факт, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Крім того слід звернуту увагу на те, що у відповідностіч. 1, 2ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Необхідність розгляду клопотання про арешт майна у відсутності власника майна завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна, в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно, може сховати, знищити, пошкодити, відчужити майно.

У будь-якому випадку прокурор повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання про арешт майна, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023, яке перебуває у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант», без повідомлення останніх, жодним чином не мотивувавши своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав, тобто не здійснив судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження під час досудового розслідування.

В силу вимог п. 2 ч. 3ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З огляду на викладене колегія суддів, перевіривши матеріали провадження, приходить до висновку, що вони не містять достатніх та необхідних даних, які б свідчили про можливість накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, у зв`язку з чим доводи апелянта про незаконність ухвали слідчого судді слід визнати переконливими.

За таких обставин,у даному випадку, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, у зв`язку з недоведеністю необхідності арешту зазначеного нерухомого майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами вказаного власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 393, 399, 405, 407 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Генерального директора ПрАТ «ВПБФ «Атлант» - ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 364 Кримінального кодексу України, про арешт майна та накладено арешт на земельну ділянку 3222457400:04:002:5023 площею 0,6967 гектара, яка перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОСІЛКИ-БУД» (ЄДРПОУ 42307281, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А) та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А) із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 364 Кримінального кодексу України, про накладення арешту на земельну ділянку 3222457400:04:002:5023 площею 0,6967 гектара із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4