Ухвала

від 31.01.2022 по справі 381/3435/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу генерального директора ПрАТ «ВПБФ «Атлант» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на земельну ділянку 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара (перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО і КО» (ЄДРПОУ 44061240, 03027, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, 24, приміщення 16) та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А), із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді,генеральний директор ПрАТ «ВПБФ «Атлант» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що вказана земельна ділянка ознакам речового доказу не відповідає. Крім того, встановлена заборона на використання цієї ділянки суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, зокрема ст.. 41 Конституції України та ст. 1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, призведе до порушення ПрАТ «ВПБФ «Атлант» своїх зобов`язань за укладеними договорами, щодо здійснення будівництва будинків, позначиться на репутації компанії та призведе до значних матеріальних збитків.

Щодо пропущення строку на оскарження, то, як зазначає апелянт, розгляд клопотання проведено у відсутність представника компанії, копія оскаржуваного рішення отримана 21.12.2021 року, а апеляційна скаргу подана в межах, визначених ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та об`єктивність ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, слідчим відділом Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42021112310000097 від 21.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_9 , будучи службовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для своїх близьких родичів, а саме ОСОБА_10 (сестра дружини) та ОСОБА_11 (брат), діючи всупереч інтересам служби спільно із службовими особами Чабанівської селищної ради Київської області вчинили дії спрямовані на виведення з власності Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України земельних ділянок за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022 та 3222457400:04:002:5023 загальною площею 1,4 гектари.

Так, 6 жовтня 2016 року земельні ділянки за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022 та 3222457400:04:002:5023 загальною площею 1,4 гектари відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-20774/15-16-сг та № 10-20772/15-16-сг передані із державної власності у приватну.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 вересня 2021 року № 274620486, ОСОБА_11 26 жовтня 2016 року здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023 площею 0,6967 гектара.

Водночас, Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 вересня 2021 року № 274620122, ОСОБА_12 26 жовтня 2016 року здійснила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова користувача від права на земельну ділянку.

Так, відповідно до листа Національної академії аграрних наук України від 10 листопада 2021 року, Президія Національної академії аграрних наук України не надавала погодження на вилучення земельних ділянок із землекористування Інституту садівництва.

Разом з тим, службові особи Державного підприємства «Дослідне господарство Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» зловживаючи владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, діючи всупереч інтересам служби спільно із службовими особами Чабанівської селищної ради Київської області вчинили дії спрямовані неправомірне відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022, 3222457400:04:002:5023 на користь своїх родичів.

Постановою прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_8 від 07.12.2021 року вказане в клопотанні майно земельна ділянка 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара визнано в кримінальному провадженні №42021112310000097 від 21.09.2021 року речовими доказами.

07.12.2020 року прокурор Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно земельну ділянку №3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара (перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО і КО» (ЄДРПОУ 44061240, 03027, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, 24, приміщення 16) та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А) із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт,посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене вище майно, з огляду на те, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто наявності правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94, 132,173 КПК Україниповинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в частині арешту майна земельної ділянки №3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

На думку колегії суддів, клопотання прокурора про арешт майна земельної ділянки №3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні прокурора підстава та мета, не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься жодного доказу того, що вказане майно, а саме земельна ділянка 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара, відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відповідна постанова сторони обвинувачення про визнання цього майна речовим доказом у провадженні є формальною.

В постанові прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_8 від 07.12.2021 року про визнання майна, а саме земельної ділянки №3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара, речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає зазначене вище майно.

Крім того, при постановленні оскаржуваного рішення, як вважає колегія суддів, слідчим суддею, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінено розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ`єктивність і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга генерального директора ПрАТ «ВПБФ «Атлант» ОСОБА_7 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна земельної ділянки 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара (перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО і КО» (ЄДРПОУ 44061240, 03027, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, 24, приміщення 16) та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А), із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт, який при викладених обставинах явно порушуватимесправедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу генерального директора ПрАТ «ВПБФ «Атлант» ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на земельну ділянку 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара (перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО і КО» (ЄДРПОУ 44061240, 03027, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, 24, приміщення 16) та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А) із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна земельної ділянки 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара (перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО і КО» (ЄДРПОУ 44061240, 03027, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, 24, приміщення 16) та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А), із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1091/2022 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_13

Доповідач: ОСОБА_1