Ухвала

від 12.05.2009 по справі 11-312/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвала

Іменем України

12 травня 2009 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого:Мельничук Н.М..

суддів:Андрушкевича С.З.,Ткаченка В.Л.

з участю прокурора: Воронухи Д.С.

засудженихОСОБА_1,ОСОБА_2

адвокатів :ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 6 лютого 2009 року.

Цим вирокомОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Ушомир Коростенського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 15.08.2003 року за ст.ст185 ч.2,185 ч.3, 70,75 КК України - на три роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,22.07.2004 року за ст.ст.15,185 ч.3 ,71 КК України - на три роки один місяць позбавлення волі, жителя АДРЕСА_1,

засуджено за ч.3 ст.289 КК України на 8 років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислено з 11 .02.2008 року, стягнуто 785 грн.10 коп .судових витрат. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено утримання під вартою.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Справа №11-312/09 рГоловуючий у суді 1 -ї інстанції: Волкова Н.Я.

Категорія ст.ст.289 ч.3 КК УкраїниДоповідач:Андрушкевич С.З.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Малин Житомирської області,українця ,громадянина України,неодруженого,з неповною середньою освітою,непрацюючого, раніше не судимого, жителя АДРЕСА_2, засуджено за ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислено з 11.02.2008 року, стягнуто 785 грн.10 коп. судових витрат. Запобіжний захід до вступу вироку в силу залишено утримання під вартою.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Згідно вироку, 10 лютого 2008 року близько 16 год. ОСОБА_1.і ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на вул. Соборній в м. Малині Житомирської області орендували як таксі автомобіль „Форд-Оріон", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням потерпілого ОСОБА_5 для здійснення поїздки до с.Жовтневе Малинського району разом з свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. В автомобілі ОСОБА_2 зайняв місце пасажира поряд з водієм, а ОСОБА_1 - заднє місце пасажира за сидінням водія. Прибувши до с Жовтневе, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вийшли з автомобіля разом з іншими пасажирами, які закінчили поїздку і прямували до свого місця проживання. В цей час ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 заволодіти автомобілем потерпілого, на що той погодився. В цьому ж місці вони домовились про вчинення спільних дій з метою фізичного усунення водія від керування та володіння автомобілем. Зайнявши ті ж місця в салоні автомобіля, повідомили водія про бажання їхати до с.Мала Зубівщина Коростенського району.По приїзді, в момент зупинки автомобіля ОСОБА_1 накинув шнурок з свого взуття на шию водія ОСОБА_5 та з достатньою силою став тягнути його на себе, утримуючи потерпілого та позбавляючи його можливості чинити опір, а ОСОБА_2 в цей час завдавав ударів кулаками в обличчя останньому. ОСОБА_5, вчиняючи опір, спромігся вивільнитись та залишити салон автомобіля. Внаслідок застосованого до ОСОБА_5 фізичного насильства, йому були заподіяні легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.Підсудні заволоділи автомобілем вартістю 17422грн.50 коп. і на викраденому автомобілі залишили місце події.

В апеляції ОСОБА_1. просив вирок змінити, пом'якшити призначене йому покарання та перекваліфікувати його дії на ст.289 ч.2 КК України. На обгрунтування апеляції вказував , що слідчим під час досудового слідства були допущені грубі порушення процесуального законодавства - його допитували в нічний час, покази перенесені з одного протоколу допиту в інший, протоколи допитів він підписував уже записані, постанова та протокол відібрання зразків для експертного дослідження слідчим не виносились. Крім цього, вказував , що тілесні ушкодження у потерпілого відносяться до категорії легких без короткочасного розладу здоров'я, тому його дії слід кваліфікувати за ст.289 ч.2 КК України. Просив також врахувати , що він частково визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому,просив застосувати ст.69 КК України і пом'якшити призначене йому покарання.

В апеляції ОСОБА_2 просив вирок змінити, пом'якшити призначене йому покарання застосувавши ст.69 КК України та перекваліфікувати його дії на ст.289 ч.2 КК України.

На обгрунтування апеляції вказував, що слідчим під час досудового слідства були допущені грубі порушення процесуального законодавства - його допитували в нічний час, покази перенесені з одного протоколу допиту в інший, протоколи допитів при пред'явленні обвинувачення він підписував уже записані, ніхто його не допитував, постанова про пред'явлення обвинувачення йому роз'яснена не була. Крім цього , вказував, що тілесні ушкодження у потерпілого відносяться до категорії легких тілесних без короткочасного розладу здоров'я, тому просив його дії перекваліфікувати за ст.289 ч.2 КК України. Просив також врахувати, що він частково визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому.

Заслухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які свої апеляції підтримали, адвокаті ОСОБА_3, ОСОБА_4, які також підтримали апеляції своїх підзахисних, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що подані апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обгрунтованим і по суті не оскаржується.

Доводи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про те , що в порушення вимог КПК України їх допитували в нічний час спростовуються матеріалами кримінальної справи -відповідними довідками ( а.с.215-217). Інші доводи - про ніби-то записані раніше протоколи допитів, не роз'яснення обвинувачення при його пред'явленні також спростовуються матеріалами кримінальної справи та власноручними записами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те , що обвинувачення їм роз'яснене та зрозуміле.

Що до кваліфікації дій засуджених , то суд першої інстанції обгрунтовано кваліфікував їх дії за ст.289 ч.3 КК України, поскільки вони незаконно заволоділи транспортним засобом, діючи за попередньою змовою групою осіб, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого. Доводи засуджених про те , що тілесні ушкодження у потерпілого є легкими без короткочасного розладу здоров'я і їх дії слід перекваліфікувати на ст.289 ч.2 КК України , спростовуються тим , що вчинені ними насильницькі дії були небезпечним для життя і здоров'я в момент заподіяння, хоча і не спричинили передбачених ст.289 ч.3 КК України наслідків.

Що стосується покарання, яке суд обрав засудженим, то воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого ними злочину, який відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, даних про їх особи, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують ОСОБА_1 покарання суд визнав: щире каяття та часткове визнання своєї вини. Засуджений характеризується посередньо, негативно оцінює скоєне, просив вибачення у потерпілого.

Суд призначив засудженому ОСОБА_2 мінімальне покарання у виді позбавлення волі, яке передбачено санкцією ст.289 ч.3 КК України , що колегія суддів вважає правильним. Визнані судом обставини, які пом'якшують покарання засудженого, дані про його особу, на які послався суд, ґрунтуються на матеріалах справи.

Що стосується застосування ст.69 КК України при призначенні покарання засудженим, то в справі відсутні обставини , які б пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, тому призначення більш м'якого покарання , ніж передбачено санкцією статті 289 ч.3 КК України , неможливе.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні поданої апеляції, так як суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засуджених, достатньо врахував дані про їх особи і обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання та призначив його в розмірі строку позбавлення волі , встановленого санкцією закону, за яким їх засуджено.

Підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та пом'якшення їм покарання колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду від 6 лютого 2009 року що до них - без зміни.