Ухвала

від 14.07.2009 по справі 11-312/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-312/09

Справа № 11-312/09.                                                               

Головуючий по І інстанції Ющук О.С. Категорія справи: ст. 205 ч. 2. 222

ч. 2КК України                Доповідач

Оксентюк В.Н.

УХВАЛА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                                                       

14 липня 2009 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді:          

Оксентюка В.Н.

суддів:        Матвієнко Н.В.,  Бешти Г.Б.,

за участю прокурора:      ОСОБА_4..

засудженого:        ОСОБА_1

захисника:      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому

засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав

участь у розгляді справи судом першої інстанції Гарбуза В.В та засудженого

ОСОБА_3. на вирок Луцького міськрайонного суду від 30 квітня 2009 року, яким ,-

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Дубно Рівненської

області, житель АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з вищою освітою,

одружений, працюючий директором ТОВ "Щедрик", в порядку ст. 89 КК

України не судимий , -

- засуджений за ч. 2 ст. 205 КК

України на 3 (три) роки позбавлення

волі;     за ч. 2 ст. 222 КК України - на

4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися

фінансово-господарською та організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2

(два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України

за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш

суворим, остаточно призначено до

відбуття 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися

фінансово-господарською та організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2

(два) роки.

На підставі ст. 75, 76  КК України

ОСОБА_1. звільнено від відбуття призначеного основного та додаткового покарання,

якщо він протягом  трьохрічного

іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього

обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без

дозволу органу кримінально - виконавчої системи; повідомляти органи кримінально

- виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично

з'являтися в ці органи для реєстрації.

За ч. ч. 1, 2 ст. 358 КК України ОСОБА_1. виправдано за недоведеністю його

вини у вчиненні злочину.

За ч. 2 ст. 209 КК України виправдано за відсутності в його діях складу

злочину.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено

попередній - підписку про невиїзд.

Постановлено зарахувати ОСОБА_1. в строк відбуття покарання перебування

його під вартою з 25 червня по 04 липня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь відділення „Промінвестбанк” 3 114 137 грн.

77 коп.  матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1. в доход держави судові витрати по справі в сумі 10 210

грн. 88 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів по справі.

Розглядаючи справу в

апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -

В С Т А Н О В И В : 

Даним вироком ОСОБА_1., засуджений за те, що у

червні-липні 2004 року, в місті Луцьку, з метою прикриття незаконної

діяльності, пов'язаної з отриманням кредитів у філії Волинського центрального

відділення „Промінвестбанк” та погашення у подальшому цими коштами попередньо

отриманих кредитів, а також для поповнення обігових коштів ТОВ «Торговий Дім

«Щедрик», придбав на фіктивну особу ОСОБА_5 у директора ВАТ ІК «Атланта»

ОСОБА_6., ТОВ „ ТП № 21 магазин 39”, якому мета цього придбання не була

невідома.

Після чого, ОСОБА_6. дав розпорядження юрисконсульту

очолюваного ним підприємства ВАТ ІК «Атланта»ОСОБА_7. підготувати документи,

необхідні для зміни власника ТОВ «ТП №21 магазин 39», надавши йому анкетні дані

ОСОБА_5, без відома останнього. При цьому ні ОСОБА_6., ні ОСОБА_7. мета такого

придбання та фіктивність особи, на яку воно придбавалось, відомі не були.

06.07.04 року ОСОБА_8 і ОСОБА_9., як юридичні власники

ТОВ «ТП №21 магазин 39», не будучи поінформованими про мету придбання

підприємства та фіктивність особи, провели збори учасників товариства на яких

прийняли рішення про призначення директором «ТП №21 магазин 39» ОСОБА_5 та про

вихід із учасників товариства з відступленням своїх часток на користь

підприємства. Після чого, ОСОБА_1. отримав від ОСОБА_12. печатку і реєстраційні

документи на підприємство, ставши фактичним його власником. 08.11.2004 року

ОСОБА_1. через громадянина ОСОБА_9. вніс зміни до установчих документів ТОВ «ТП

№21 магазин 39» ЛТД, відповідно до яких єдиним власником підприємства

ставОСОБА_5

Він же, в червні-липні 2005 року, через

ОСОБА_10. надав у філію «ВЦВ ПІБ» підроблені документи, заповнені ОСОБА_10. та

ОСОБА_11, які містили завідомо неправдиві відомості щодо директора ТОВ «ТП №21

магазин 39», цілей використання кредитних коштів, власника майна, його

наявності і місця розташування та підпис директора підприємства ОСОБА_5 в яких

був підробленим.

Він же, з метою одержання кредитів, 13.07.05 року надав

неправдиву інформацію щодо власника товариства та здійснення господарської діяльності ТОВ «ТП №21 магазин 39»,

щодо цілей використання кредитних коштів, власника майна, яке передавалось в

заставу його наявності і місця розташування філії «Волинського центрального

відділення Промінвестбанк», уклавши кредитний договір про відкриття кредитної

лінії № 70-4.

В подальшому, з 13 липня по 15 серпня 2005 року ОСОБА_1.

на підставі платіжних доручень, які містили завідомо неправдиві відомості щодо

призначення платежів, оскільки угоди та рахунки, на підставі яких списувались

позичкові кошти ТОВ «ТП №21 магазин 39» в дійсності не укладались, а відповідна

продукція для вказаного підприємства не поставлялась, отримав кредит в сумі 1

500 000 грн., чим завдав банкові матеріальних збитків, які більш ніж у 1000

разів неоподаткований мінімумів доходів громадян та становить велику

матеріальну шкоду.

Він же, з 13 липня по 15 серпня 2005 року, в місті Луцьку

щодо зазначених грошових коштів, здобутих внаслідок вчинення суспільно

небезпечного протиправного діяння, вчинив фінансові операції, а саме на

підставі платіжних доручень, заповнених та наданих в банк громадянкою        ОСОБА_10., перемістив грошові кошти в

розмірі 1 125 500 грн., з одного рахунку на інший, використавши їх на погашення

фінансових зобов'язань належних йому підприємств, а решту грошових коштів в

сумі 374 500 грн. використав у господарській діяльності фактично належних йому

підприємств, зокрема ТОВ „Торговий дім „Щедрик”, що у своїй сукупності більше,

ніж у 1000 разів перевищує неоподаткований мінімумів доходів громадян, що

становить великий розмір.

Окрім того, у березні - на початку квітня 2005 року, в м.

Луцьку, ОСОБА_1., діючи повторно, не маючи наміру здійснювати господарську

діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з отриманням

кредитів у «ВЦВ ПІБ» та погашення у подальшому за рахунок одержаних кредитних

коштів МП «Слава» попередньо отриманих ним кредитів на інші підприємства, а

також для придбання нерухомого майна і поповнення обігових коштів фактично

належних його підприємств - ТОВ «Торговий Дім «Щедрик» та спільного

українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Хусар У-А»

(надалі ТОВ «Хусар У-А»), запропонував ОСОБА_1 придбати корпоративні права

належного останньому суб'єкта господарювання - малого підприємства «Слава»,

зареєстрованого 17.03.1993 року виконавчим комітетом Луцької міської ради за

місцезнаходженням юридичної особи: м. Луцьк, вул. С. Ковалевської, 23/20

(свідоцтво про реєстрацію юридичної особи 13363974).

Він же, 07 квітня 2005 року, в м. Луцьку, в приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_13.

за адресою м. Луцьк, пр. Грушевського, 5, з метою прикриття незаконної

діяльності, пов'язаної з отриманням кредитів у «ВЦВ ПІБ» та погашення у подальшому, цими коштами попередньо

отриманих кредитів, поповнення обігових коштів ТОВ «Торговий Дім «Щедрик», а

також для придбання нерухомого майна і поповнення обігових коштів фактично

належних йому інших підприємств придбав у ОСОБА_1. за 1000 грн. на підставну особу

- ОСОБА_14., без відома останнього, корпоративні права належного йому малого підприємства

«Слава», отримавши від останнього печатку та реєстраційні документи на вказане

підприємство ставши його фактичним власником.

Він же, в червні - квітні 2006 року надав через ОСОБА_10.

підроблені документи із неправдивою інформацією у «ВЦВ ПІБ» для отримання

кредиту на МП «Слава», використавши завідомо підроблені документи.

Він же, 10.04.06 року, повторно, з метою вчинення

шахрайства з фінансовими ресурсами, шляхом обману, що виразився у

наданні «ВЦВ ПІБ», документів, які містили

завідомо неправдиву інформацію, уклав кредитний

договір про відкриття кредитної лінії № 40-4 із наданням позичальнику кредиту в

сумі 1 500 000 грн., строком на три роки, зі сплатою за користування кредитом

20 % річних.

Він же, з 10 по 27 квітня 2006 року, в місті Луцьку,

зазначені грошові кошти в розмірі 1 166 300 грн., здобуті внаслідок вчинення

ним суспільно небезпечного протиправного діяння, на підставі платіжних

доручень, заповнених та наданих в банк громадянкою ОСОБА_10., перемістив, з

одного рахунку на інший, використавши їх на погашення фінансових зобов'язань

належних йому підприємств, а решту коштів у сумі 333 700 грн. використав у

господарській діяльності фактично належних йому підприємств ТОВ «Торговий дім

«Щедрик» та СП «Хусар У-А», що у своїй сукупності більше ніж у 1000 разів

перевищує неоподаткований мінімумів доходів громадян та становить великий

розмір.

Він же, наприкінці червня - початку липня 2005 року, в

місті Луцьку, будучи фактичним власником ТОВ «ТП №21 магазин 39» використовуючи

печатку та установчі документи товариства, схилив громадян ОСОБА_10. та

ОСОБА_15. заповнити документи, необхідні для отримання кредиту в філії «ВЦВ

ПІБ», зокрема: звіт про фінансові результати за 2005 рік форми №2-м; звіт про

фінансові результати за 9 місяців 2005 року форми №2-м; перелік дебіторів

станом на 29 червня 2005 року; перелік кредиторів станом на 29 червня 2005

року; перелік діючих контрактів; комплексний графік погашення загальної кредитної

заборгованості; схему руху грошових потоків при кредитуванні; звіт про

фінансові результати за 1 квартал 2005 року форми №2-м; звіт про фінансові

результати за 2004 рік форми №2-м; звіт про фінансові результати за 9 місяців

2004 року форми №2-м; карту клієнта; протокол №3 зборів учасників ТОВ «ТП №21

магазин 39» ЛТД від 06.07.05 року; клопотання про розширення кредитної лінії №1

від 29.06.05 року; лист №3 від 06.07.04 р. з проханням відкрити кредитну лінію;

заявку на одержання кредиту від 29.06.05 року; план техніко-економічного

обґрунтування кредитної пропозиції; накладну №116-А від 12 червня 2005 року,

виписану ТОВ «Контакт - плюс» для ТОВ «ТП №21 магазин 39» ЛТД; балансову

довідку №29 від 06.07.05 року; інформацію про наявність, стан і вартість обладнання,

яке передається під заставу «Промінвестбанку»; договір №23 від 01.07.05 року,

укладений між ТОВ «Самс» в особі ОСОБА_16. та ТОВ «ТП №21 магазин 39» ЛТД в

особі ОСОБА_5; договір №25 від 01.07.05 року, укладений між ТОВ «ТП №21 магазин

39» ЛТД в особі ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_14. після чого надав їх через ОСОБА_10. у філію «ВЦВ ПІБ» для

отримання кредиту на ТОВ «ТП №21 магазин 39», тобто використав завідомо

підроблені документи.

Він же, 13.07.2005 року, повторно, шляхом обману, що виразився у наданні «ВЦВ ПІБ» документів,

які містили завідомо неправдиву інформацію, уклав

кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 70-4 із наданням позичальнику

кредиту в сумі 1 500 000 грн., строком на один рік, зі сплатою за користування

кредитом 20 % річних.

В подальшому, з 13 липня по 15 серпня 2005 року ОСОБА_1.

на підставі платіжних доручень: №1 від 13.07.05 року; №55 від 15.07.05 року;

№56 від 15.07.05 року; № 53 від 15.07.05 року; № 57 від 22.07.05 року; №63 від

03.08.05 року; №64 від 15.08.05 року, які містили завідомо неправдиві відомості

щодо призначення платежів, оскільки угоди та рахунки, на підставі яких

списувались позичкові кошти ТОВ «ТП №21 магазин 39» в дійсності не укладались,

а відповідна продукція для вказаного підприємства не поставлялась, отримав

кредит в сумі 1 500 000 грн., чим завдав банкові матеріальних шкоду на вказану

суму.

Він же, 07.04.05 року, повторно, з метою прикриття

незаконної діяльності, пов'язаної з отриманням кредитів у філії «Волинського

центрального відділення „Промінвестбан” придбав у ОСОБА_1. на підставну особу -

ОСОБА_14., мале підприємство «Слава», отримавши печатку підприємства та

реєстраційні документи, які в подальшому використав для прикриття незаконної

діяльності.

Він же, наприкінці березня - початку квітня 2006 року, в

місті Луцьку, шляхом обману, який виразився у повідомленні неправдивої

інформації ОСОБА_1 що він здійснює керівництво МП «Слава» за дорученням його

власника - ОСОБА_14., призначив ОСОБА_1. директором вказаного підприємства,

схилив останнього підписати наказ №1 від 31.03.06 року про виконання обов'язків

директора МП «Слава». Запевнивши ОСОБА_1. про наявність на балансі МП «Слава»

майна, яке пропонувалось банку в заставу, а саме : автоклав, плити «кропівіна»,

транспортера, машини протирочної, машини закупорочної, варочного котла, шафи

сушильної, дробілки, машинки швейної, кутера, змішувача, сушки автоматичної,

прес-вібратора, ленточного транспортера, шнекового транспортера,

дизель-генератора, піногенератора, прес-форм і піноблоків спонукав ОСОБА_1., як

директора МП «Слава», підписати необхідні для оформлення та надання кредиту

документи, в тому числі щодо наявності та місцезнаходження вказаного вище

майна.

Підроблені документи, а саме: звіт про фінансові результати за півріччя 2005 року форми №2-м; звіт про

фінансові результати за 9 місяців 2005 року форми №2-м; схему грошових потоків

при кредитуванні МП «Слава»; комплексний графік погашення кредитної

заборгованості; перелік діючих контрактів на збут продукції; перелік кредиторів

станом на 04.04.06 року; перелік дебіторів станом на 04.04.06 року; прогноз

грошових потоків позичальника; довідку про наявність, стан і вартість майна,

яке передається МП «Слава» під заставу «Промінвестбанку»; заявку на одержання

кредиту від 04.04.06 року; карту клієнта; клопотання власника господарського

товариства на одержання кредиту №10 від 04.04.06 року; балансову довідку №5 від

04.04.06 року; лист - прохання №12 від 04.04.06 року про відкриття кредитної

лінії; балансову довідку №14 від 04.04.06 року; видаткову накладну №LM-0000037 від 03.04.06

року; звіт про фінансові результати за 1 квартал 2006 року форми №2-м; наказ №1

від 31.03.06 року ОСОБА_1. повторно використав завідомо

підроблені документи, надавши їх через ОСОБА_10. у

філію «ВЦВ ПІБ» для отримання кредиту на МП «Слава» та уклавши із

банківською установою кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 40-4 із

наданням позичальнику кредиту в сумі 1 500 000 грн., строком на три роки, зі

сплатою за користування кредитом 20 % річних.

Він же, в період з 10 по 27 квітня 2006 року в місті Луцьку, повторно, на

підставі платіжних доручень, а саме : №9 від 10.04.06 року; №2 від 12.04.06

року; №94 від 12.04.06 року; №95 від 12.04.06 року; №3 від 17.04.06 року; №6

від 27.04.06 року заповнених громадянкою ОСОБА_10. і наданих нею ж в банк, які

містили завідомо неправдиві відомості щодо призначення платежу, оскільки

зазначені вище угоди та рахунки, на підставі яких списувались позичкові кошти

МП «Слава», в дійсності не укладались, а відповідна продукція для вказаного підприємства

не поставлялась, отримав грошові кошти філії «ВЦВ ПІБ»

в сумі 1 500 000 гривень, оскільки СГ ТОВ «Нива», ПП «Агентство Реєстр», ТОВ

«ТД «Щедрик» та СП «Хусар У-А», на рахунки яких надійшли грошові кошти,

фактично належали ОСОБА_1. та були зареєстровані ним на підставних осіб і

членів його сім'ї, чим завдав банку матеріальних збитків на вказану суму.

В апеляції та доповненні до неї прокурор, який брав

участь у розгляді справи у суді першої інстанції, просить вирок у зв'язку з

невідповідністю висновків суду фактичним обставина справи, неправильним

застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання

скасувати та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1. винним у вчиненні

злочинів, передбачених ч.ч. 1,2,3 ст. 358, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст.

209 КК України.

Посилається на те, що вина засудженого у вчиненні

злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2, ст. 358, ч. 2 ст. 209 КК України повністю

доводиться доказами, зібраними під час досудового слідства, зокрема,

показаннями на досудовому слідстві самого засудженого, свідків ОСОБА_10.,

ОСОБА_15., висновками судово-медичних експертиз.

Вважає, що судом невірно перекваліфіковано дії

засудженого із ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 222 КК України, оскільки

кошти, які отримало ТОВ «ТП № 21 магазин 39» і ПП «Слава» були спрямовані на

підприємства, які фактично належать засудженому і витрачені на його потреби.

Також зазначає, що судом невірно застосовано кримінальний

закон при призначенні засудженому покарання. Зокрема, звільняючи ОСОБА_1. від

відбування покарання з випробуванням суд звільнив його як від основного так і

додаткового покарання, що суперечить вимогам ст. 75 КК України та роз'ясненням,

викладеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику

призначення судами кримінального покарання.

Засуджений ОСОБА_1свою апеляцію змінив, а в частині

засудження його за ст. 205 КК України відкликав. Повністю визнав вину у

вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2 та ст. 222 ч. 2 КК України. З

метою погашення боргових зобов'язань по кредитах просить застосувати щодо нього

за ст. 222 КК України ст. 69 КК України і не призначати за даною статтею  додаткової міри покарання у виді позбавлення

права займати певні посади чи займатись певною діяльність.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи

апеляції, прокурора, який свою апеляцію підтримав, просив вирок суду першої

інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1. винним в

обсязі обвинувачення, пред'явленого йому органами досудового слідства та призначити

більш суворе покарання, засудженого ОСОБА_1. та його захисника, які апеляції

прокурора не визнали, свою апеляцію підтримали, просили вирок суду першої

інстанції в частині кваліфікації його дій та міри покарання залишити без змін,

звільнивши його за ч. 2 ст. 222 КК України на підставі ст. 69 КК України від

додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або

займатись певною діяльністю, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи

апеляції, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція

прокурора та засудженого ОСОБА_1. підлягають до часткового задоволення.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винності

ОСОБА_3. у вчиненні злочинів, за які його засуджено, грунтується на сукупності

зібраних доказів, яким суд дав належну оцінку та підставно поклав в основу

обвинувального вироку і такі висновки є правильними.

Доводи прокурора про безпідставну перекваліфікацію судом

дій засудженого ОСОБА_3. з ч. 4 ст. 190 на ч. 2 ст. 222 КК України, а також

його доводи про безпідставне виправдання останнього за ч.1.2,3 ст. 358 та ч. 2

ст. 209 КК України не відповідають фактичним обставинам справи і є

безпідставні.

Висновки суду першої інстанції про створення засудженим

ОСОБА_1. у період 2004-2005 років суб'єктів підприємницької діяльності з метою

прикриття незаконної діяльності ( незаконного отримання кредитів), що заподіяло

велику матеріальну шкоду, вчинених повторно апелянтами у своїх апеляціях не

оспорюється.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та

зібраних у суді доказів, ОСОБА_1, у червні-липні 2005 року. з метою незаконного

отримання кредиту на незаконно придбане ним фіктивне підприємство ТОВ „ТП № 21

магазин 39” через громадянку ОСОБА_10. надав у Волинське центральне відділення

”Промінвестбанк” ряд завідомо неправдивих документів, внаслідок чого 13 липня

2005 року між вказаним банком і ТОВ „ТП № 21 магазин 39” був укладений

незаконний кредитний договір на суму 1 500 000 грн.. зі сплатою за користування

кредитом 20% річних.

Вказаний кредит ОСОБА_1 використав для погашення

кредитних зобов'язань належних йому підприємств та господарську діяльність

належного йому підприємства ТОВ „Торговий дім „Щедрик”.

Аналогічним способом ОСОБА_1 10 квітня 2006 року

незаконно отримав кредит  в сумі 1 500

000 грн. строком на три роки зі сплатою 20% річних на незаконно придбане ним

фіктивне підприємство „Слава”, Вказані кошти він також використав для погашення

кредитних зобов'язань належних йому підприємств, а частково на господарську

діяльність ТОВ „Торговий дім „Щедрик” та СП „Хусар У-А”.

Як встановлено матеріалами справи отримані по даних

кредитах кошти  в готівку не

переводились, засудженим ОСОБА_1. не привласнювались, і в особистих цілях  не використовувались. Списання кредитних

коштів проводилось лише за банківськими рахунками на погашення попередніх

кредитних зобов'язань належних засудженому підприємств, а частково на їх

господарську діяльність. Засуджений ОСОБА_1 сплачував „Промінвестбанку”

встановлені кредитними договорами відсотки за користування кредитами. Будь-яких

доказів того, що ОСОБА_1 заволодів вказаними кредитними коштами в ході

досудового слідства та у суді не зібрано.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до

правильного висновку, що у діях ОСОБА_3. відсутній склад злочину, передбачений

ч. 4 ст. 190 КК України і його дії перекваліфікував на ч. 2 ст. 222 КК України,

як шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало значної майнової шкоди,

вчинене повторно. Такі висновки суду є правильними.

Крім цього, як вбачається з постанови про притягнення

ОСОБА_3. в якості обвинуваченого та обвинувального висновку, вмінене органами

досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачення за змістом фактично відповідає

об'єктивній стороні злочину, передбаченого ч, 2 ст. 222 КК України, а не ст.

190 КК України.

Органи досудового слідства в вину ОСОБА_1 за ч. 1 ч. 2

ст. 358 КК України ставлять те, що з метою незаконного отримання кредитів він

підробив ряд документів, які надав „Промінвестбанку”. Його дії за ч. 1 та ч. 2

ст. 358 КК України кваліфікують як виконавця вчинення злочинів.

 Згідно диспозиції

ч. 1 та ч. 2 ст. 358 КК України кримінальній відповідальності за вказані

злочини підлягає особа, яка підробила посвідчення чи інший документ, який

видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином

підприємцем чи іншою особою, яка має право видавати та посвідчувати такі

документи, і який надає певні права чи звільняє від обов'язків.

 Разом з тим, як

вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві та

у суді заперечив свою участь у підробці вказаних у обвинуваченні документів.

Вказані показання підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10., яка пояснила,

що всі необхідні документи для отримання кредитів готовила саме вона.

Проведеними судово-криміналістичними експертизами також не доведено участі

ОСОБА_3. у підробці документів, а тому суд правомірно виправдав його за ч. 1 та

ч. 2 ст. 358 КК України за недоведеністю його вини у вчиненні даних злочинів.

Надання завідомо неправдивої інформації банку з метою

отримання кредитів за відсутності ознак злочину проти власності при вчиненні

шахрайства з фінансовими ресурсами охоплюється диспозицією ст. 222 КК України і

додаткової кваліфікації за ч. 3 ст. 358 КК України не потребує, а тому суд

першої інстанції правильно виключив 

ОСОБА_1 дане обвинувачення.

Як встановлено матеріалами справи кредити у

„Промінвестбанку” ОСОБА_1. отримав офіційно і легально. За вказані кредити він

сплачував відсотки та ніс інші зобов'язання за кредитними договорами, а тому в

його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 209 КК України. Доводи

апелянта про безпідставне виправдання ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 209 КК України не

грунтується на законі і не відповідають фактичним обставинам справи.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував суспільну

небезпечність та тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини

справи і призначив покарання у межах санкцій статей за якими він засуджений,

звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Призначене покарання

відповідає особі засудженого та тяжкості вчинених злочинів, є необхідним і

достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, звільняючи ОСОБА_3. від відбування покарання

з випробуванням, суд в порушення вимог ст. 77 КК України без застосування ст.

69 КК України безпідставно звільнив його від додаткового покарання за ч. 2 ст.

222 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись

певною діяльністю на строк до 3-х років, яке згідно санкції даної статі  є обов'язковим.

Враховуючи те, що засуджений ОСОБА_1 в суді апеляційної

інстанції вину за ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 222 КК України визнав повністю, щиро

розкаявся. має постійне місце роботи, позитивно характеризується, не ухиляється

від виконання кредитних зобов'язань, то колегія суддів вважає, що вказані обставини

слід віднести до пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь

тяжкості вчинених ОСОБА_1. злочинів.

 З урахуванням цих

обставин, колегія суддів судової палати, за ч. 2 ст. 222 КК України щодо

засудженого ОСОБА_3. застосовує ст. 69 КК України і не призначає йому

додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи

займатись певною діяльністю.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-

                                    у х в а л и

л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи у

суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 30 квітня 2009

року щодо ОСОБА_3. змінити.

Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 222 КК України із

застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 4-х (чотирьох) років

позбавлення волі без позбавлення права займати посади, пов'язані зі здійсненням

фінансово-господарської та організаційно-розпорядчої діяльності.

За ч. 2 ст. 205 КК України залишити покарання призначене

судом у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю

злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до

відбуття ОСОБА_1 призначити 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення

права займати посади, пов'язані зі здійсненням фінансово-господарської та

організаційно-розпорядчої діяльності.

На підставі ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_3. від

відбуття основного покарання, якщо від протягом 3-х річного іспитового строку

не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме:

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання

без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про

зміну місця проживання, роботи, навчання;

періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.

В решті вирок залишити без змін.

Головуючий

Судді                                     ( підписи

)

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Волинської області                                                             В.Н. Оксентюк.