Рішення

від 11.10.2007 по справі 11/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

11.10.07                                                                                          

Справа№ 11/289

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.

По справі:

За позовом: Товариства з обмеженою

відповідальністю  “Хліб Прикарпаття”,

м.Борислав

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1,

с.Сторона Дрогобицького району Львівської області

Про стягнення 7291,70грн.

    У відкритому судовому засіданні взяли

участь представники:

Від позивача: Яцишин - предст. згідно

    Від відповідача: не

з”явився

Стороні, яка бере участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а

саме її процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю  “Хліб Прикарпаття” про

стягнення із Суб”єкта підприємницької 

діяльності ОСОБА_1 7291,70грн. боргу.      

Ухвалою господарського суду від 21.08.2007року порушено провадження у

справі та призначено до розгляду на 11.10.2007року.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64

ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи, що

підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2064636.

Відповідно до статті 75 ГПК України,

суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за

наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і

вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

13.10.2006року між сторонами було

укладено договір № 46/06 предметом якого була купівля-продаж хлібобулочних та

кондиторських виробів згідно щоденних замовлень.

Кількість та ціни на хлібобулочні та

кондитерські вироби договором передбачено визначати сторонами у накладній на

відпуск продукції.

На виконання умов договору позивачем

було відпущено відповідачу товар на загальну суму 893,54грн. Факт поставки

товару підтверджено відповідними накладними, копії яких долучено до матеріалів

справи.

П.3.5 договору передбачено проведення

розрахунків в термін 3 днів від дня поставки.

Враховуючи систематичне порушення

відповідачем термінів оплати, позивач направив претензію відповідно до вимог

ст. 5 та ст. 6 ГПК України.

Крім суми основної заборгованості

позивачем правомірно нараховано, згідно представленого в засіданні уточнення

13,22грн. річних 45,46грн. інфляційних та 73,17грн. пені відповідно до п.6.1

договору.

Таким чином, загальна сума позову,

згідно уточнення  складає 1025,39грн.

Дану суму суд вважає підтвердженою матеріалами справи та такою що

підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Позивач на підставі укладеного між сторонами договору № 46/06 від

13.10.2006року поставляв відповідачу товар в кількості та за ціною визначеною у

відповідних накладних(копії накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України,

господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб»єктами

господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції

виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також

допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних

послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут

продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як

власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється

суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим

кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає

або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю,

відповідно до ст. 632 ЦКУ.

П. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб»єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Ст. 509 ЦК України зазначає, що зобов»язання є правовідношення, в якому

одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги,

сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин

відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського

зобов”язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не

доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення

господарського правопорушення.

З огляду на вищенаведене, відповідач свої зобов»язання  належним чином не виконав тобто відповідачем

були порушені вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено,

що зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

П.3.5 договору передбачено проведення

розрахунків в термін 3 днів від дня поставки. Товар позивач поставляв у період

з 02.01.2007року по 29.01.2007року. Оплата не проведена.

Таким чином, відповідачем порушено умови укладеного між сторонами

договору щодо строків оплати, заборгувавши позивачу 893,54грн.

Крім суми основної заборгованості на

підставі ст. 625 ЦК України на боржника покладається обов”язок сплатити борг з

врахуванням встановлених індексів інфляції та три відсотки річних за весь

період прострочення. Позивач вимагає стягнути суму 3% річних у розмірі

13,22грн. та збитки від інфляції у розмірі 45,46грн.

Умовами договору (п. 6.1) передбачено

нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день

прострочення зобов”язання.

Таким чином, загальна сума боргу складає 1025,39грн.

Позивач також просить суд стягнути із відповідача 360,00грн. за витрати

понесені внаслідок надання адвокатських послуг.

Ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за

проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на  інформаціно-технічне забезпечення судового

процесу та ін. витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні

позову на відповідача та кваліфікуються як господарські витрати. 

Відповідно до п.10 Роз”янення ВАСУ від 04.03.1998року № 02-5/78 “Про

деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального

кодексу України” із наступними змінами та доповненнями, витрати позивачів та

відповідачів, пов”язані із оплатою ними послуг юридичних фірм, правових

організацій, адвокатів з наданням останніми правової допомоги щодо ведення

справи в господарському суді, відносяться до збитків сторін і відшкодовуються в

загальному порядку.

Однак, суд не вбачає підстав для здоволення позовних вимог в частині

стягнення витрат адвоката, оскільки позивачем не подано жодних доказів

понесення даного роду витрат. Відсутній, згадуваний у позовній заяві договір про

надання адвокатських послуг, платіжне доручення про їх оплату в сумі

360,00грн., адвокатське посвідчення, тощо.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення

частково, в розмірі 1025,39грн.

Щодо 360,00грн., суд відмовляє у 

їх стягненні.

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позов не заперечив,

доказів оплати не представив.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його

вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України,

      суд,-

      в и р і ш и в :

            Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн.код суду

невідомий) с.Сторона Дрогобицького району Львівської області на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю  “Хліб Прикарпаття”, м.Борислав, вул.

Володимира Великого, 31/1(код ЄДРПОУ 34519888) 939,00грн. основного боргу,

13,22грн. річних, 73,17грн. пені, 75,48грн. держмита та 87,32грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК

України.

Суддя                                                                                            

Сало І.А.