Постанова

від 30.03.2010 по справі 2-а-117/09

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-а -117/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2010 року суд дя Білогірського районного с уду Автономної Республіки Кр им Лущеко Л.Г.,

розглянувши у порядку пис ьмового провадження адмініс тративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсі йного фонду України у Білогі рському районі АР Крим про ст ягнення щомісячної державно ї соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернув ся до Білогірського районног о суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Б ілогірському районі АР Крим про визнання протиправною ві дмову відповідача щодо випла ти щомісячної соціальної доп омоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов' язан ня здійснювати з 01.01.2009 року нар ахування щомісячної соціал ьної допомоги у розмірі 30 від сотків мінімальної пенсії за віком та про зобов' язання в ідповідача здійснити нараху вання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімал ьної пенсії за віком та забез печити йому виплату за 2009 рік с умі 1195,20 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни. За ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, йому пови нна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмір і 30% мінімальної пенсії за вік ом. Але відповідач не виплачу вав цю допомогу через дію Зак онів України „Про Державний бюджет України” за 2009 рік. Вваж ає, що сума невиплаченої держ авної соціальної допомоги за 2009 рік у сумі 1195,20 грн.

У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, надіслали клопо тання про розгляд справи за ї х відсутністю.

На підставі клопотань стор ін про розгляд справи за їх ві дсутністю, суд відповідно до ст. 122 ч.3 КАС України, ухвалив ро зглянути справу в порядку п исьмового провадження на під ставі наявних у справі доказ ів.

Згідно з ст. 2 ч.1 КАС України, з авданням адміністративного судочинства є захист прав, св обод та інтересів фізичних о сіб, прав та інтересів юридич них осіб у сфері публічно-пра вових відносин від порушень з боку органів державної вла ди, органів місцевого самовр ядування, їхніх посадових і с лужбових осіб, інших суб'єкті в при здійсненні ними владни х управлінських функцій на о снові законодавства, в тому ч ислі на виконання делеговани х повноважень.

Відповідно до ст. 2 ч. 2 КАС Укр аїни, до адміністративних су дів можуть бути оскаржені бу дь-які рішення, дії чи бездіял ьність суб'єктів владних пов новажень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи безд іяльності Конституцією або з аконами України встановлено інший порядок судового пров адження.

Відповідно до ст. 17 ч.1 п.1 КАС У країни, компетенція адмініст ративних судів поширюється н а спори фізичних чи юридични х осіб із суб'єктом владних по вноважень щодо оскарження йо го рішень (нормативно-правов их актів чи правових актів ін дивідуальної дії), дій чи безд іяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. З КАС України дано визначення суб'єктів вл адних повноважень, до яких на лежать орган державної влади , орган місцевого самоврядув ання, їхня посадова чи службо ва особа, інший суб'єкт, який з дійснює владні управлінські функції на основі законодав ства, в тому числі на виконанн я делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. Розд ілу 1 Положення про Головні уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в Автономній Республіц і Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджено го Постановою правління Пенс ійного фонду України від 27.06.2002 р оку № 11-2, зареєстрованого в Мін істерстві юстиції України 13.03 .2008 року за № 208/14899, головні управл іння Пенсійного фонду Україн и в Автономній Республіці Кр им, областях, містах Києві та С евастополі утворюють систем у органів Пенсійного фонду У країни, який є центральним ор ганом виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1.1. розд ілу 1 Положення „Про управлін ня Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у м істах”, затвердженого Постан овою Пенсійного фонду Україн и від 30.04.2002 року № 8-2, управління П енсійного фонду України у ра йонах, містах і районах у міст ах є органами Фонду, підвідом чими відповідно головним упр авлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мі стах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями ут ворюють систему органів Фонд у.

Таким чином, Головне управл іння Пенсійного фонду Україн и в АРК, Управління Пенсійног о фонду у Білогірському райо ні АР Крим у відносинах з фізи чними та юридичними особами, під час реалізації своїх зав дань та функцій, встановлени х законодавством України, є о рганами виконавчої влади та суб'єктами владних п овноважень. Тому, вирішуючи с праву стосовно позовних вимо г позивача, суд зобов'язаний в становити, чи діяв відповіда ч на підставі закон у, чи є його дії обґрунтованим и, безсторонніми та добросов існими.

Правовий статус дітей війн и, основи їх соціального захи сту та гарантії їх соціально ї захищеності шляхом надання пільг і державної соціально ї підтримки встановлені ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 1 ЗУ „Про со ціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, № 2195-1У, дитина війни - осо ба, яка є громадянином Україн и та якій на час закінчення (2 в ересня 1945 року) Другої світово ї війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСО БА_1 народився ІНФ ОРМАЦІЯ_1 року, що підтвердж ується паспортом (а.с. 5), тобто, станом на час закінчення Дру гої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особо ю, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про со ціальний захист дітей війни” , дітям війни пенсії або щоміс ячне довічне грошове утриман ня чи державна соціальна доп омога, що виплачується заміс ть пенсії, підвищуються на 30 в ідсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом також встановлено, щ о ОСОБА_1 має прав о на пільги, встановлені зако нодавством України для дітей війни, що підтверджується по свідченням № б/н від 21.12.2007 року з відміткою про надання стату су „Дитина війни” (а.с. 6), у тому числі, на передбачену ст. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни” щомісячну державну со ціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за ві ком.

Відповідно до ст.28 ч.1 ЗУ „Про загальнообов'язкове державн е пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV, мінімальний роз мір пенсії за віком встановл юється у розмірі прожитковог о мінімуму для осіб, які втрат или працездатність, визначен ого законом.

Згідно з ст. 65 ч.1 ЗУ „Про Держа вний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року № 3235-ІV, прожитковий мінімум для осіб, які втратил и працездатність на 2006 рік зат верджений у наступному розмі рі: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітн я - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривен ь.

Згідно з ст. 62 ч.1 ЗУ „Про Держа вний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V, прожитковий м інімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затв ерджений у наступному розмір і: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень .

Відповідно до ст. 62 ч.3 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V, встано влено, що для визначення міні мального розміру пенсії за в іком відповідно ст. 28 ч.1 абзац 1 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван ня” від 09.07.2003 року № 1058, з 1 квітня т а з 1 жовтня 2007 року застосовуєт ься прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездат ність, визначений абзацом п'я тим частини першої цієї стат ті, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно зі ст. 58 ЗУ „Про Де ржавний бюджет України на 2008 р ік та внесення змін до деяких законодавчих актів Україні” від 28.12.2007 року № 107-VІ, прожитковий мінімум для осіб, які втратил и працездатність на 2008 рік зат верджений у наступному розмі рі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітн я - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

У своїх запереченнях представник відповідача не погодився з розрахунком, зро бленим позивачем, оскільки в важає, що законодавчими акта ми України не врегульоване п итання розміру мінімальної п енсії за віком для ЗУ „Про соц іальний захист дітей війни”, а суд не може приймати за осно ву розрахунку мінімальний ро змір пенсії, визначений ст. 28 З У „Про загальнообов'язкове д ержавне пенсійне страхуванн я”, оскільки він застосуєтьс я виключно для визначення ро змірів пенсій, встановлених Законом. Крім того зазначив, що діючими законодавчими ак тами не визначено поняття „м інімальна пенсія за віком”, т ому в цей час відсутній конкр етний механізм практичної ре алізації і застосування ціє ї правової норми. Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року - підвищення до пенсії здійснюється в таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн; з 01 липня -48,20 грн; з 01 жовтня - 49,80 гр н. Таким чином, Постанова № 530 н а даний час є діючею та Управл іння як орган виконавчої вла ди продовжує виплачувати над бавку в 2009 році у розмірі, вста новленої для учасників війни . Також наполягає на тому, що п ропуск позивачем річного стр оку звернення до адміністрат ивного суду є підставою для в ідмови у задоволенні адміні стративного позову.

Суд вважає, що деякі доводи представника відповідача мо жуть бути враховані при вирі шені справи по наступних під ставах.

Судом встановлено, що щоміс ячна державна соціальна допо мога відповідно до ст. 6 ЗУ „Пр о соціальний захист дітей ві йни”, розраховується на підс таві мінімальної пенсії за в іком, розмір якої визначений ст. 28 ч.1 ЗУ „Про загальнообов'я зкове державне пенсійне стра хування”.

Згідно з ст. 28 ч.3 ЗУ „Про загал ьнообов'язкове державне пенс ійне страхування” від 09.07.2003 рок у № 1058-ІV, мінімальний розмір пе нсії за віком, встановлений а бзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення роз мірів пенсій, призначених зг ідно з цим Законом. Зазначена норма введена в дію Законом У країни від 25.03.2005 року № 2505-ІV. Але с уд враховує, що згідно ст 8 ч.4 КА С України, забороняється від мова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з м отивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутнос ті законодавства, яке регулю є спірні відносини.

Відповідно до ст. 8 ч.1, 2 КАС Укр аїни, суд при вирішенні справ и керується принципом верхов енства права, відповідно до я кого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найви щими цінностями та визначают ь зміст і спрямованість діял ьності держави. Суд застосов ує принцип верховенства прав а з урахуванням практики Євр опейського суду з прав людин и.

Так, у справі „Кечко проти У країни” Європейський Суд з п рав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскіл ьки органи державної влади н е можуть посилатись на відсу тність коштів як на причину н евиконання своїх зобов'язань .

Таким чином, невиконання аб о неналежне виконання законі в, якими передбачено певні со ціальні гарантії, через відс утність коштів для їх виплат и не є підставою для виправда ння діскримінуючої невиплат и щомісячної державної соціа льно допомоги дітям війни.

У 2008 році ст. 6 ЗУ „Про соціальн ий захист дітей війни” від 18.11.2 004 року № 2195-ІУ змінена Законом У країни „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесен ня змін до деяких законодавч их актів України” від 28.12.2007 року , а саме: „Дітям війни (крім тих , на яких поширюється дія ЗУ „П ро статус ветеранів війни, га рантії їх соціального захист у”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утриман ня чи державної соціальної д опомоги, що виплачується зам ість пенсії, виплачується пі двищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.

Але положення пункту 41 розд ілу II ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесен ня змін до деяких законодавч их актів України” від 28.12.2007року визнано такими, що не відпові дають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Су ду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Констит уційного Суду України від 09.07.20 07 року № 6-рп/2007 (справа про соціа льні гарантії громадян) Ріше ння Конституційного Суду Укр аїни у цій справі має преюдиц іальне значення для судів за гальної юрисдикції при розгл яді ними позовів у зв'язку з пр авовідносинами, які виникли внаслідок дії положень стате й зазначених законів, що визн ані неконституційними. Рішен ня Конституційного Суду Укра їни є обов'язковим до виконан ня на території України, оста точним і не може бути оскарже не.

Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державно ї соціальної допомоги дітям війни в 2009 році необхідно керу ватися ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, а не поло женнями ЗУ „Про Державний бю джет України на 2008 рік та про вн есення змін до деяких законо давчих актів України”, який в изнаний неконституційним, що фактично позбавив осіб отри мувати зазначену соціальну д опомогу.

На підставі викладе ного, суд зазначає, що позивач має право отримувати допомо гу в розмірі, встановленому с т. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, за 2009 рік, оскільк и ЗУ „Про Державний бюджет Ук раїни на 2009 рік” дія цієї статт і не зупинялася.

Необґрунтованими є також дії відповідача і в частині н арахування допомоги відпові дачем за 2009 року по 49,80 грн щоміс ячно.

Ці дії є безпід ставними тому, що з урахуванн ям Рішення Конституційного С уду України від 22.05.2008 року № 10-рп/ 2008, розрахунок вищенаведених виплат необхідно здійснюват и відповідно до ст.6 ЗУ „Про со ціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2006 року, у розм ірі 30% мінімальної пенсії за в іком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ „П ро загальнообов'язкове держа вне пенсійне страхування”, о скільки, ухвалюючи Рішен ня від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, Конс титуційний Суд України зверн ув увагу Верховної Ради Укра їни, Президента України, Кабі нету Міністрів України на не обхідність додержання полож ень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституц ії України, тощо. Ця рекоменда ція ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відпов ідно до яких: стаття 38 Бюдж етного кодексу України к онкретизує вимоги частини др угої статті 95 Конституції Укр аїни щодо змісту закону про Д ержбюджет; у сукупності вказ ані статті Бюджетного Ко дексу України і Конститу ції України визначають вичер пний перелік правовідносин, які повинні регулюватися зак оном про Держбюджет - встанов лення тільки доходів та вида тків держави на загальносусп ільні потреби, а тому, за кон про Держбюджет не може ск асовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, комп енсацій і гарантій, передбач ених іншими законами України . У зв'язку з цим, Констит уційний Суд України дійшов в исновку, що „зупинення закон ом про Державний бюджет Укра їни дії інших законів Україн и щодо надання пільг, компенс ацій і гарантій, внесення змі н до інших законів України, вс тановлення іншого (додатково го) правового регулювання ві дносин, ніж передбачено зако нами України, не відповідає с таттям 1, 3, частині другій стат ті 6, частині другій статті 8, ча стині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої ста тті 92, частинам першій, другій , третій статті 95 Конституції України”.

Конституція України у статті 92 визначила сфери, зо крема бюджетну, які мають вре гульовуватися виключно зако ном. Закон про Держбюджет є ос новним фінансовим документо м держави. Через своє спеціал ьне призначення цей закон не повинен регулювати відносин и в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюдж ет вищої юридичної сили стос овно інших законів.

Таким чином, Конститу ційний Суд України дійшов ви сновку, що законом про Держбю джет не можна вносити зміни д о інших законів, зупиняти їх д ію чи скасовувати їх, оскільк и з об'єктивних причин це ство рює протиріччя у законодавст ві і як наслідок - скасування т а обмеження прав і свобод люд ини і громадянина.

У разі необхідності зупине ння дії законів, внесення до н их змін і доповнень, визнання їх нечинними, мають використ овуватися окремі закони.

Згідно ст. 9 КАС У країни, суд застосовує інші н ормативно-правові акти, прий няті відповідним органом на підставі, у межах повноважен ь та у спосіб, що передбачені К онституцією та законами Укра їни. У разі невідповідності н ормативно-правового акту Кон ституції України, Закону Укр аїни, міжнародному договору, згода на обов'язковість яког о надана Верховною Радою Укр аїни або іншому правовому ак ту, суд застосовує правовий а кт, який має вищу юридичну сил у, тому з урахуванням принцип у пріоритету правових норм, п редставник відповідача необ ґрунтовано посилається на По станову КМУ № 530 від 28.05.2008 року пр и нарахуванні соціальної доп омоги, оскільки цей підзакон ний акт суперечить положення м основного закону.

Крім цього, статтею 71 З У „Про Державний бюджет Укра їни на 2009 рік” Кабінету Мініст рів України надано право у 2009 р оці встановлювати розміри со ціальних виплат, які відпові дно до законодавства, визнач аються залежно від розміру м інімальної заробітної плати , в абсолютних сумах у межах ас игнувань, передбачених за ві дповідними бюджетними прогр амами.

Названа норма передбачає в становлення в абсолютних сум ах розмірів лише тих виплат, в ихідним критерієм розрахунк у яких є розмір мінімальної з аробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спір ні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальни х виплат згідно із ЗУ „Про соц іальний захист дітей війни”, залежить від розміру мініма льної пенсії за віком.

Отже, на думку суду, нарахув ання та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії а бо щомісячного грошового дов ічного утримання чи державно ї соціальної допомоги, що вип лачується замість пенсії, по винні здійснюватися відпові дно до норм ЗУ „Про соціальни й захист дітей війни”.

Згідно з підпу нктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Поло ження „Про Управління Пенсій ного фонду України в районах , містах і районах у містах”, з атвердженого Постановою Пен сійного фонду України від 30.04.20 02 року № 8-2, зареєстрованого в М іністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900, саме на тери торіальні Управління Пенсій ного фонду України в районах , містах, в районах в містах по кладені обов'язки щодо призн ачення (здійснення перерахун ку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпор ядником коштів для виплати д о пенсії або щомісячного дов ічного грошового утримання ч и державної соціальної допом оги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статте ю 6 ЗУ „Про соціальний захист д ітей війни”, є Пенсійний фонд України.

У той же час, судом встановл ено, що відповідно до п. 2.1. розд ілу 2 Положення „Про утворенн я головних управлінь Пенсійн ого фонду України в Автономн ій Республіці Крим, областях , містах Києві та Севастополі ”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду У країни від 27.06.2002, № 11-2, зареєстров аного в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, основ ними завданнями Головного уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в АРК є забезпечення у в ідповідному регіоні збиранн я та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державн е пенсійне страхування та ін ших коштів, призначених для п енсійного забезпечення, веде ння їх обліку. На Головне упра вління ПФУ в АРК не покладені обов'язки щодо нарахування щ омісячної державної соціаль ної допомоги дітям війни.

Таким чином, суд приходить д о висновку, що належним відпо відачем по справі, який зобов 'язаний відповідно до ст. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни”, ст. 58 ЗУ „Про загальноо бов'язкове державне пенсійне страхування”, здійснювати н арахування та виплату щоміся чної державної соціальної до помоги, є Управління Пенсійн ого фонду України у Білогірс ькому районі АР Крим.

Суд також не погоджується з доводами представників відп овідача, що законодавчими ак тами не передбачено, за рахун ок яких коштів необхідно зді йснювати виплати, тому що кош ти Пенсійного фонду є цільов ими, використовуються виключ но за призначенням та вилуче нню не підлягають.

Суд приймає до уваги, що ст. 72 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван ня” передбачено вважати джер елами формування коштів Пенс ійного фонду кошти державног о бюджету та цільових фондів , що перераховуються до Пенсі йного фонду у випадках, перед бачених цим Законом. Статтею 113 цього Закону встановлено, щ о у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (переви щення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням ре зерву коштів Пенсійного фонд у), у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, пер едбаченому статтею 28 цього За кону, такий дефіцит покриває ться за рахунок коштів Держа вного бюджету України.

Доводи представників відп овідача, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсу тністю бюджетних коштів, при значених на ці виплати, не мож уть бути прийняті до уваги.

Суд вважає, що реалізація ос обою права, що пов'язане з отри манням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спі рних правовідносин норматив но-правових актів національн ого законодавства, не може бу ти поставлена у залежність в ід бюджетних асигнувань, тоб то посилання суб'єктами влад них повноважень на відсутніс ть коштів, як на причину невик онання своїх зобов'язань, суд ом не приймається до уваги. Та к, у справі „Кечко проти Украї ни” Європейський Суд з прав л юдини констатував, що не прий має аргумент Уряду щодо бюдж етних асигнувань, оскільки о ргани державної влади не мож уть посилатись на відсутніст ь коштів, як на причину невико нання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання аб о неналежне виконання законі в, якими передбачено певні со ціальні гарантії, через відс утність коштів для їх виплат и не є підставою для виправда ння дискримінуючої невиплат и щомісячної державної соціа льної допомоги дітям війни.

Перевіряючи зазначені фак ти, судом встановлено наступ не.

Статтею 99 КАС України встан овлено, що адміністративний позов може бути подано в межа х строку звернення до адміні стративного суду, встановлен ого цим Кодексом або іншими з аконами. Для звернення до адм іністративного суду за захис том прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановле но інше, обчислюється з дня, ко ли особа дізналася або повин на була дізнатися про поруше ння своїх прав, свобод чи інте ресів.

Що стосується вимог позива ча про виплату щомісячної де ржавної допомоги за 2009 рік, то у цій частині позов підлягає з адоволенню частково, оскільк и, як було вже вказано вище, су д задовольняє вимоги позивач а тільки за річний термін, що п ередує моменту звернення до суду, тобто з лютого 2009 рок у.

Разом з тим, приймаюч и до уваги положення статей 21, 105, 162 КАС України, адміністрати вний позов може містити вимо ги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльност і відповідача, зобов' язання його вчинити певні дії, відшк одувати шкоду, заподіяну нез аконним рішенням, дією чи без діяльністю. Встановивши, що в ідповідач порушив норми прав а, які регулюють спірні право відносини, суд визнає такі ді ї незаконними та зобов' язує відповідача провести нараху вання та виплату належних су м відповідно до закону, а не ух валює рішення про стягнення конкретних сум.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо суд ове рішення ухвалене на кори сть сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд при суджує всі здійснені нею, док ументально підтверджені суд ові витрати з Державного бюд жету України.

Оскільки позивач не заяв ив вимогу про вирішення пита ння про судовий збір, суд не ви рішує питання про розподіл с удового збору.

На підставі викладеного, к еруючись ст.ст. 2, 3, 11, 17, 71, 72, 94, 122 ч.3, 159-163, 1 86 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольни ти частково.

Визнати дії Управління П енсійного фонду в Білогірськ ому районі АР Крим щодо відмо ви у нарахуванні щомісячної соціальної допомоги дітям ві йни за лютий-грудень 2009 року ОСОБА_1, - неправомірними.

Зобов' язати Управління П енсійного фонду в Білогірськ ому районі АР Крим здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 01 лютого 2009 року щомісячно ї соціальної допомоги дітям війни відповідно до чинного законодавства України.

В решті позовних вимог від мовити.

На постанову може бути под ана заява про апеляційне оск арження протягом десяти днів з дня її ухвалення в Апеляцій ний суд Автономної Республік и Крим. Апеляційна скарга под ається протягом двадцяти дні в після подачі заяви про апел яційне оскарження через Біло гірський районний суд АР Кри м.

Суддя