Ухвала

від 21.09.2023 по справі 752/5791/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5791/23

Провадження № 1-кс/752/6251/23

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023102010000026 від 02.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 321-1, ч. 2 ст. 321-1, ч. 1 ст. 111-1, ч. 3 ст. 209 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернулась до слідчого судді із клопотання про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення 02.08.2023 обшуку в індивідуальному банківському сейфі за номером НОМЕР_1 , орендованому ОСОБА_4 у Дніпровському районному відділенні АТ «Райфайзен Банк», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 7, а саме грошові кошти в сумі 101 880 доларів США, та 10 гривень, з них:

- номіналом по 100 доларів США в кількості 961 шт. на загальну суму 96100 доларів США

- номіналом по 50 доларів США в кількості 110 шт. на загальну суму 5500 доларів США;

- номіналом по 20 доларів США в кількості 11 шт. на загальну суму 220 доларів США;

- номіналом по 10 доларів США в кількості 6 шт. на загальну сум 60 доларів США;

- 2 монети номіналом 5 грн. на загальну суму 10 грн.,

які запаковано до спеціального сейф-пакету № NPU 1416040.

В обґрунтування доводів клопотання прокурор зазначає, що у провадженні СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 02 березня 2023 року за № 42023102010000026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 321-1, ч. 2 ст. 321-1, ч. 1 ст. 111-1, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено факти співпраці посадових осіб ТОВ «Форс-Фарма Дистрибюшн» (код 41941076) з державами агресорами республікою білорусь та російською федерацією, а також виготовлення, перевезення, зберігання з метою збуту та збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів.

Так, 02.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19.07.2023 (справа №752/5791/23) проведено обшук у відділення АТ « Райфайзен Банк», за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 7, у банківських скриньках № 3124 та № 1322.

У ході обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 101 880 доларів США, та 10 гривень, з них:

- номіналом по 100 доларів США в кількості 961 шт. на загальну суму 96100 доларів США

- номіналом по 50 доларів США в кількості 110 шт. на загальну суму 5500 доларів США;

- номіналом по 20 доларів США в кількості 11 шт. на загальну суму 220 доларів США;

- номіналом по 10 доларів США в кількості 6 шт. на загальну сум 60 доларів США;

- 2 монети номіналом 5 грн. на загальну суму 10 грн.,

які запаковано до спеціального сейф-пакету № NPU 1416040.

У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою слідчого від 02.08.2023 вилучені під час проведення вищевказаного обшуку грошові кошти приєднано до матеріалів кримінального провадження як речові докази.

З метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, оскільки вказані речі мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, та забезпечення збереження речового доказу, недопущення подальшого відчуження, та з метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що ненакладання арешту може призвести до його відчуження або інших наслідків, слідство вважає, що є необхідність у накладанні арешту на зазначені речі.

Метою арешту майна прокурор зазначає забезпечення збереження речових доказів, що відповідає положенням п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Адвокат ОСОБА_5 подав до суду заяву, якою просив відкласти розгляд клопотання про накладення арешту на майно у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання. При цьому причини неможливості прибути в заяві не зазначені, а тому слідчий суддя вважає, що неявка адвоката в судове засідання відбулася без поважних причин.

Прокурор подала до суду заяву, якою просила проводити розгляд клопотання за її відсутності. При цьому долучила до поданої заяви копію протоколу допиту свідка.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, визнаючи грошові кошти в розмірі 101 880 доларів США, та 10 гривень, речовим доказом у якості об`єкту кримінально-протиправних дій, сторона обвинувачення жодним чином не доводить джерело походження даних коштів, тобто, чи є вони предметом злочину, відповідно до фабули кримінального провадження.

Частиною 2ст. 173 КПК Українипередбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п. 1, ч. 2, ч. 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним уст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, винесення постанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий суддя відмічає про те, що прокурором не наведеного жодного належного доказу на підтвердження необхідності накладення арешту на грошові кошти.

Слідчий суддя вважає, що грошові кошти, вилучені під час обшуку в даному кримінальному провадженні, не відповідають критерію речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України, а саме не доведено, що вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя приходить висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 170, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання залишити без задоволення.

2. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1