Ухвала

від 21.09.2010 по справі 10-225

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10-225/2010 р. Головуючий І інстанції Григорєв Р.Г.

Категорія санкція Доповідач Акуленко С.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:

Головуючого Акуленко С.О.,

Суддів Миронцова В.М., Широян Т.А.

з участю прокурора Мельниченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією прокурора який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 вересня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Тростянець, Ічнянського району, Чернігівської області, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, неодруженої, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої, мешкає в АДРЕСА_1 обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України,

відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 19.08.2010 року близько 22 години, знаходячись поблизу будинку № 98-а по вул. Садовій м. Прилуки незаконно збула 1 мл. наркотичної речовин.

Своє рішення про відмову в задоволенні подання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту, суд першої інстанції мотивував тим, що з матеріалів справи беззаперечно не слідує, що обвинувачена знаходячись на волі, може ухилитися від слідства або суду, а також перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі, буде продовжувати злочинну діяльність. В поданні не наведено будь-яке обґрунтування того, що саме для забезпечення виконання процесуальних рішень є потреба у взятті обвинуваченої під варту. Посилання на суворість санкції статті кримінального закону, при вирішенні питання застосування запобіжного заходу, не може розглядатися судом як, безумовно достатня і єдина вірна підстава для прийняття саме такого рішення.

Не погодившись з постановою суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подав апеляцію, в якій просив постанову скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Вказав, що суд відмовляючи в задоволенні подання не врахував всі обставини справи та норми КПК України. Судом також не враховано, що ОСОБА_1 не працює, не має постійних занять, які б утримували її від виїзду з постійного місця проживання, вчинила тяжкий злочин, покарання за який передбачено на строк від 4 до 6 років, а згідно ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що при обранні запобіжного заходу судом в не повній мірі враховані вимоги закону, перевіривши матеріли кримінальної справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 предявлено обвинувачення за ст. 307 ч. 2 КК України.

В поданні органів досудового слідства, з яким вони звернулись до суду, підставою для обрання міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 було те, що вона вчинила злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 6 років, що є тяжким злочином, може ухилитися від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Відмовляючи в обиранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1, суд в повній мірі виконав вимоги ст. 148 КПК України, а саме те, що запобіжний захід застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних дій .

Як встановлено в суді першої інстанції і підтверджено в апеляційному суді, в матеріалах справи немає даних, які б свідчать про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може ухилитися від слідства та суду, вона має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, перешкоджати встановленню істини немає необхідності, оскільки всі свідки допитані і проведені необхідні слідчі дії.

На думку колегії суддів, місцевий суд, розглядаючи по суті подання слідчої взяв до уваги усі обставини на які звертає увагу у своїй апеляції прокурор.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним рішення суду про відмову в застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення , а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 вересня 2010 року про відмову в обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - без зміни.

С у д д і:

Миронцов В.М. Акуленко С.О. Широян Т.А.