Ухвала

від 26.10.2010 по справі 10-308

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10-308 2010 року Категорія: оскарження постанови

про порушення справи

Головуючий у першій інстанції Фасій В.В.

Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого - судді Царюка В.В.

суддів Войтовського С.А., Фаріонової О.М.

за участю прокурора Якименка О.П.

“26” жовтня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві справу за апеляцією заінтересованої особи, щодо якої порушено кримінальну справу - ОСОБА_3, на постанову судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2010 року, якою

- відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови в.о.прокурора Врадіївського району Миколаївської області від 23 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою про скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо неї, посилаючись на відсутність приводів та підстав для її порушення. Зазначила, що постанова винесена не компетентною особою - виконуючим обов'язки прокурора; з первинних банківських документів (виписок по кредитних рахункам ОСОБА_4 та по рахунках на стягнення штрафів) не вбачається, що грошові кошти привласнила саме вона; стягнуті грошові кошти у якості штрафів передавала нарочним до Кривоозерського відділення банку, де вони мали б оприбутковуватися; рахунки, на які зараховувалися штрафи, не є персоніфікованими, а тому неможливо встановити, від кого саме надішли ці кошти; постанова про порушення кримінальної справи не конкретизована, оскільки з її змісту не зрозуміло, якими саме коштами вона заволоділа, а зазначений лише період та загальна сума цих коштів.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд дійшов висновку про достатність у справі приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Як зазначив суд, в матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, а саме: поясненнях ОСОБА_4. ОСОБА_3, відповіді банку, роздруківках надходжень коштів до ТВБВ №3161/017, квитанціях від 08.05.2009 року на суму 4095 грн. та від 29.06.2009 року на суму 3550 грн., посадовій інструкції ОСОБА_3 як завідуючої відділенням, містяться дані про те, що ОСОБА_3 в період з 08.05.2009 по 05.01.2010 року не оприбутковано 3188,2 грн. із сплачених коштів ОСОБА_4 на погашення кредиту.

Суд дійшов висновку, що кримінальна справа порушена уповноваженою особою - Кейс С.В., яка за наказом прокурора Миколаївської області №620 від 21 липня 2010 року виконувала обов'язки прокурора району.

В апеляції заінтересована особа ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати. Посилається на відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи. Апелянт зазначила про відсутність будь-яких доказів її вини у вчиненні злочину. однак суд в постанові не вказав конкретно, які дані вказують на наявність в її діях ознак злочину.

Як вважає апелянт, постанова про порушення кримінальної справи не конкретна, не мотивована, в ній не вказано час, дата, місце і спосіб вчинення злочину, постанова винесена поспішно з обвинувальним нахилом при відсутності будь-яких прямих доказів, а зі змісту постанови не можливо визначити, якими конкретно сумами коштів, належних ОСОБА_4, та коли саме вона заволоділа, а зазначено лише період з 8 травня 2009 року по 5 січня 2010 року та загальну суму - 3188,2 грн.

Вказує, що в первинних банківських документів не міститься даних про привласнення саме нею грошових коштів. Штрафи вона стягувала з позичальників правомірно, за прострочення погашення кредитної заборгованості, а грошові кошти вона майже завжди передавала нарочним до Кривоозерського відділення ощадного банку та вже у касі вказаного банку вони мали б оприбутковуватися. При цьому, вона видавала корінці до квитанцій про прийняття від ОСОБА_4 коштів, оскільки вважала, що вони будуть належним чином оприбутковані у Кривоозерському відділенні банку. Крім того, виписки по рахункам, на які зараховувалися штрафи по кредитам, не є персоніфікованими, та за їх допомогою не можливо ідентифікувати, від кого саме надійшли кошти у якості штрафів.

На думку апелянта, суд безпідставно не врахував, що на момент порушення кримінальної справи у суді розглядався позов Кривоозерського відділення Ощадного банку до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом стосовно коштів, привласнення яких їй ставиться у вину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Ці вимоги закону судом дотримані при розгляді скарги ОСОБА_3

Як слідує з матеріалів справи, за даними перевірки заяви ОСОБА_4 про привласнення належних їй коштів завідуючою відділення банку ОСОБА_3, прокуратурою Врадіївського району Миколаївської області проведена перевірка.

Згідно рапорту помічника прокурора Врадіївського району Миколаївської області від 18.07.2010 року, при проведенні зазначеної перевірки встановлено, що з 8 травня 2009 року по 5 січня 2010 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 кошти на погашення кредиту, однак до банку не надійшли кошти на загальну суму 3188,2 грн.

Зі змісту про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, вбачається, що воно мотивоване. Крім того, кримінальна справа порушена Кейс С.В., яка за наказом прокурора Миколаївської області №620 від 21.07.2010 року виконувала обов'язки прокурора району, тобто уповноваженою особою.

Таким чином, твердження апелянта про відсутність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, позбавлені підстав, оскільки це суперечить матеріалам справи.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні скарги, суд обгрунтовано послався на наявність по справі достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України, а тому не вбачає підстав для скасування постанови суду, про що просить апелянт.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови в.о.прокурора Врадіївського району Миколаївської області від 23 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, - залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: