Рішення

від 30.03.2011 по справі 6/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/230

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.03.11 р.                                                                                 Справа № 6/230                               

Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

Судді Мальцева М.Ю.

Судді Лейби М.О.

при секретарі  Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмежено Відповідальністю «Аміда плюс”  м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства „Раамс” м.Донецьк

про стягнення   35 625грн. 85коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Маркіна Д.І. - представник по довіреності від 13.01.2011р.

від відповідача –  Волохань Є.М. – директор особисто

                                                          Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому          

                                                         засіданні оголошувалась перерва з 15.03.2011р.                   

                                                          до 30.03.2011р.

Позивач, Товариство з обмежено Відповідальністю „Аміда плюс”  м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Раамс” м.Донецьк суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 32 106грн. 05коп., інфляційних витрат у розмірі 16 438грн. 69коп., 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 3 018грн. 92коп. на підставі дилерського договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. (Усього 51 563грн. 66коп.)

Відповідно  до  положень  статті  69  Господарського  процесуального  кодексу  України  термін  розгляду  справи  продовжувався  за  клопотанням позивача.

Позивач звернувся до суду з телеграмою на підставі ст.46 ГПК України, в якій просив суд розглянути справу колегіально у складі трьох суддів, враховуючи характер справи та необхідність подання додаткових доказів. Суд задовольнив дане прохання позивача.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. справу №6/230 за позовом Товариства з обмежено Відповідальністю „Аміда плюс”  м.Київ до Приватного підприємства „Раамс” м.Донецьк про стягнення 51 563грн. 66коп. було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Подколзіна Л.Д., суддя Підченко Ю.О., суддя Любченко М.О.

       Позивач у поясненнях від 13.01.2011р. зменшив розмір позовних вимог на підставі ст.22 ГПК України та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 32 106грн. 05коп., інфляційні витрати у розмірі 2 664грн. 80коп., 3% річних у розмірі 855грн. на підставі дилерського договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. (Усього 35 625грн. 85коп.) Суд приймає до уваги дані пояснення та розглядає справу по суті.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням №2 від 18.01.2011р., в якому просив суд витребувати у позивача оригінали договорів №1/26-01 від 26.01.2007р.,  №02/01-07 від 02.01.2007р., №02/01-08 від 02.01.2008р., а також Додаток №1 до них, який є невід'ємною частиною договорів.

У судовому засіданні 03.02.2011р. вищевказані документи були представлені представником позивача для огляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.02.2011р. заперечив проти задоволення позовних вимог та наполягає на тому, що позивач не виконав свої зобов”язання в частині виставлення рахунків-фактури для сплати переданого товару, що передбачено п.3.5 ч.3 укладеного договору. Також зазначив, що позивач не надав будь-яких доказів того, що він своєчасно повідомив відповідача про зарахування поточних платежів за 2007р. у розмірі 125 327грн. 41коп. в рахунок погашення заборгованості по договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. Крім того, наполягає на тому, що він згідно п.4.3 укладеного договору має право на винагороду після закінчення дії договору на протязі наступного року з нарощуваним підсумком оплачених рахунків. Але позивач продовж 2007р. не надав йому знижку на товар у розмірі 6%.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 03.02.2011р. змінено склад судової колегії по розгляду справи №6/230 та замінено суддю Підченко Ю.О. на суддю Мальцева М.Ю.

       Позивач надав додаткові пояснення від 01.03.2011р., які розглянуті судом та прийнятті до уваги.

       Відповідач звернувся до суду з клопотанням від 15.03.2011р. про забезпечення технічного запису судового засідання, але в цей же день у листі просив не здійснювати запис 15.03.2011р. та забезпечити технічний запис у наступне судове засідання. Суд задовольнив дане клопотання та здійснює фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст.811 ГПК України.  

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 29.03.2011р. змінено склад судової колегії по розгляду справи №6/230 та замінено суддю Любченко М.О. на суддю Лейба М.О.

       Відповідач звернувся до суду з клопотання від 30.03.2011р., в якому просив суд відкласти розгляд справи на 31.03.2011р., у зв”язку із раптовим погіршенням стану здоров”я. Суд відхиляє дане клопотання, оскільки слухання справи неодноразово відкладалося, для представлення сторонами витребуваних та додаткових документів по справі, а отже сторонам було достатньо надано часу для вчинення певних дій. Господарський суд створив сторонам, які брали участь у справі, усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору.

       Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд –

в с т а н о в и в :

       26 січня 2006р. між Товариством з обмежено Відповідальністю „Аміда плюс”  м.Київ та Приватним підприємством „Раамс” м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу №1/26-01, згідно умов якого позивач (далі по тексту-виробник) взяв на себе зобов”язання передати, а відповідач (далі по тексту-дилер) зобов'язався прийняти продукцію, яка випускається виробником для подальшого продажу на території Донецької, Луганської та Запорізької областей, а саме:

- пакети паперові ламіновані;

- пакети із крафт-паперу та інших видів;

- пакування;

- папок-регістрів.

До вказаного договору сторонами підписаний додаток №1, в якому сторони визначили формат пакету, колір та ціну продукції.

       Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань, де він у виконання умов укладеного договору за період з 31.01.2006р. по 29.12.2006р. за видатковими накладними №РН-0000005 від 31.01.2006р., №РН-0000014 від 02.03.2006р., №РН-0000026 від 31.03.2006р., №РН-0000044 від 29.06.2006р., №РН-0000159 від 05.09.2006р., №РН-0000173 від 11.10.2006р., №РН-0000178 від 26.10.2006р., №РН-0000196 від 27.11.2006р., №РН-0000197 від 01.12.2006р., №РН-0000199 від 07.12.2006р., №РН-0000206 від 15.12.2006р., №РН-0000226 від 25.12.2006р., №РН-0000224 від 22.12.2006р., №РН-0000228 від 29.12.2006р., здійснив поставку  продукції у адресу відповідача на загальну суму 391 129грн. 21коп., який згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії КАР №027282 від 01.02.2006р., серії КАР №027281 від 02.03.2006р., серії КАР №027283 від 31.03.2006р., серії КАР №027284 від 20.06.2006р., серії КАР №027285 від 01.08.2006р.,  серії КАР №027288 від 10.10.2006р., серії КАР №027290 від 24.11.2006р., серії КАР №027291 від 01.12.2006р., серії КАР №027292 від 07.12.2006р., серії КАР №027294 від 22.12.2006р. прийнято уповноваженими особами відповідача за позовом. Частково товар був повернутий відповідачем у сумі 35 332грн. 94коп., що підтверджується накладною на повернення товару №01/02 від 05.02.20007р. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки продукції, а саме: видаткові накладні, довіреності до них і переконав суд у факті поставки продукції у адресу Приватного підприємства „Раамс” м.Донецьк.

Видаткові накладні мають посилання на зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції. В них зазначено підставу здійснення господарської операції –рахунки-фактури.

Як вбачається з видаткових накладних на поставлений товар, асортимент продукції співпадає з асортиментом продукції, зазначеній у додатку №1 до дилерського договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р.  

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що поставка продукції згідно представлених позивачем видаткових накладних відбулася в межах договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р.

       Пунктом 3.3 укладеного договору передбачено, що розрахунки з виробником здійснюються частинами по мірі поставки замовленої продукції на його склад. Повний розрахунок за кожну партію проводиться не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки партії на склад дилера. Оплата за товар здійснюється на підставі виставленого-рахунку (п.3.5 договору).

       Як пояснив позивач рахунки-фактури направлялись відповідачу факсимільним зв”язком  за номером телефону, зазначеному у договорі.

       Позивач наполягає на сплаті продукції відповідачем згідно п.3.3 договору. Відповідач в судовому засіданні 03.02.2011р. підтвердив, що порядок розрахунків передбачений саме цим пунктом, про що зазначено у протоколі судового засідання.  

       Але  відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково на суму 238 362грн. 81коп. Крім того, позивачем у рахунок погашення заборгованості за зобов”язаннями 2006р. відповідачу зараховано 85 327грн. 41коп. сплачених у 2007-2009роках.

       Таке зарахування заборгованості у рахунок погашення боргу, що утворився за поставками, проведеними у 2006р., проведено у зв”язку з тим, що відповідачем у 2007р. здійснено оплат більше, ніж поставлено продукції за договором купівлі-продажу №02/01-07 від 02.01.2007р. Так, у 2007р. відповідачу було поставлено продукції на загальну суму 245 791грн. 29коп. Сплачено відповідно до банківських виписок за поставками, проведеними у 2007р. на підставі договору 2007р. на суму 331 118грн. 70коп. Отже, переплата за поставлену  продукцію становила 85 327грн. 41коп., яка зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію за 2006р. В результаті чого у відповідача перед позивачем виник борг за поставлену продукцію у розмірі  32 106грн. 05коп., який до теперішнього часу ним не погашений.  

        Відповідач вважає, що виконав свої зобов”язання за означеним договором повністю, при цьому посилається на п.4.3 договору, але суд вважає таке ствердження помилковим з наступних підстав.

Пунктами 4.3, 4.3.4 договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. сторони встановили, що дилер має право на винагородження при об”ємі реалізації на суму 250 000грн. без ПДВ (з нарощуваним підсумком сплачених рахунків, які сумуються за спліном дії даного договору) виробник надає скидку дилеру у розмірі 6% (можливість придбання товару на суму 15 000грн. без ПДВ) на протязі наступного року.

       Отже, згідно даного пункту відповідач мав право одержати скидку, але на протязі наступного року, а не за отриману продукцію у 2006р.

       Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.02.2011р. просить суд стягнути з ТОВ „Аміда плюс” на користь ПП „Раамс” суму винагороди за підсумками договору купівлі-продажу №1/26-01 від 26.01.2006р. у розмірі 21 347грн. 76коп., але суд зазначає наступне.

        ПП „Раамс” має право звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів до суду з окремим позовом згідно розділу VIII ГПК України. Крім того, відповідач мав право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом згідно ст.60 ГПК України, але не скористався наданим правом.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та iнші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правовик актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

       Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

       Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України  свої зобов'язання   по оплаті поставленої продукції своєчасно  не виконав.

        Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованість у сумі 32 106грн. 05коп. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні витрати за період з 09.08.2009р. по 01.07.2010р. у розмірі 2 664грн. 80коп. та 3% річних за період з 09.08.2009р. по 01.07.2010р. у розмірі 855грн., які також  підлягають стягненню у повному обсязі.    

       Суд відхиляє ствердження відповідача стосовно того, що позивачем пропущений строк позовної давності з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов”язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

       У листі Вищого господарського суду, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено часткову оплату продукції, поставленої у 2006р. на суму 233 695грн. 75коп. Остання оплата у рахунок погашення заборгованості здійснена відповідачем 19.12.2007р., отже перебіг позовної давності перервався у зв”язку із вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним боргу.

За приписами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Але відповідачем у процесі розгляду справи не заявлялася заява про застосування строку позовної давності відповідно п.3 ст.267 Цивільного кодексу України.

       Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу поставлена позивачем продукція не оплачена, то суд вважає вимоги позивача  обґрунтованими  та підлягаючими задоволенню повністю.  

При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі  1 194грн. 14коп., що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, а з вимог немайнового характеру –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто позивачем внесено державного мита на 678грн. 50коп. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 264, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 46 , 22, 33, 43, 44, 49, 811 , 82, 84, 85  ГПК  України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В :

       Позовні вимоги Товариства з обмежено Відповідальністю „Аміда плюс”  м.Київ до Приватного підприємства „Раамс” м.Донецьк про стягнення 35 625грн. 85коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Раамс” (83016 м.Донецьк, вул.Стендаля, 9/92, п/р2600101300350 в Донецькій філії ТОВ „Укрпромбанк” МФО 335924, ЄДРПОУ 33340606) на користь Товариства з обмежено Відповідальністю „Аміда плюс” (04054 м.Київ, вул.Тургенєвська,38, п/р26004000667000 в АК „Каліон банк Україна” у м.Києві, МФО 300379, ЄДРПОУ 32984622) основний борг у розмірі 32 106грн. 05коп., інфляційні витрати у розмірі 2 664грн. 80коп., 3% річних у розмірі 855грн., витрати по сплаті держмита у сумі 356грн. 26коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

         Товариству з обмежено Відповідальністю „Аміда плюс”  м.Київ видати довідку про повернення зайво сплаченого держмита у сумі 678грн. 50коп.

 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

 У судовому засіданні 30.03.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

         Повний текст  рішення складено та підписано 01.04.2011р.

Головуючий суддя                                                               Подколзіна Л.Д.           

Суддя                                                                  Мальцев М.Ю     

Суддя                                                                  Лейба М.О.