Постанова

від 18.03.2008 по справі 20/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "18" березня 2008 р.                                                                  Справа №  20/226

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Сокола Ф.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Овдійчук О.О. (дов. № 16-36 від 07.05.2007р.); Дубарець С.М. (дов. № 256 від 03.09.2007р.);

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Великомежирицького споживчого товариства

до відповідача Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Великомежирицьке споживче товариство (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Корецького відділення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2007 року за № 00014723-50/2 (а.с. 4) та від 29 травня 2007 року № 00014823-50/2 (а.с. 5).

Ухвалою від 29 травня 2007 року (суддя Савченко Г.І.; а.с. 27) позовну заяву Позивача залишено без руху, з підстав вказаних у даній ухвалі.

Розпорядженням Голови господарського суду Рівненської області від 6 червня 2007 року (а.с. 44), в зв'язку з перебуванням судді Савченка Г.І. у відпустці, позовну заяву за вхідним          № 2047 передано на розгляд судді Василишину А.Р..

Ухвалою від 11 червня 2007 року (а.с. 45) відкрито провадження у справі № 20/226 та призначено дану справу до розгляду.

Під час судового розгляду, враховуючи той факт, що Корецького відділення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції не є юридичною особою, господарським судом замінено первинного відповідача на належного, а саме на: Гощанську міжрайонну державну податкову інспекцію (надалі –Відповідач).

Відповідач у запереченні (а.с. 49-50) та представник Відповідача в судовому засіданні від 26 червня 2007 року заперечили проти позовних вимог Позивача відображених у позовній заяві            (а.с. 2-3) з підстав вказаних у даному запереченні.

2 серпня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшла заява Позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 117), в якій Позивач просить визнати нечинними нові повідомлення-рішення Відповідача за №№ 00014723-50/3 (а.с. 118) та 00014823-50/3 (а.с. 119) від 29 травня 2007 року.

4 вересня 2007 року Позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання від  3 вересня 2007 року (а.с. 130) про призначення судово-бухгалтерської та навів перелік питань, які вважає за необхідне поставити на вирішення експертизи. Відповідач в судових засіданнях від 4 вересня 2007 року та від 6 вересня 2007 року з призначенням судової експертизи погодився, про те свій перелік питань на вирішення експертизи не навів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 6 вересня 2007 року (а.с. 145-146) судом призначено судово-бухгалтерську експертизу та поставлено перед судовим експертом наступні питання:

·           чи підтверджується документально донарахована на підставі акту Державної податкової

інспекції   у   Корецькому   районі   від  22 листопада 2006 року Про   результати   виїзної планової документальної перевірки Позивача, код ЄДРПОУ 00913048, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 67 506 (шістдесят сім тисяч п'ятсот шість) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями –в розмірі 33 753 (тритцять три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп.?

·           чи підтверджується документально донарахована на підставі акту Державної податкової

інспекції у Корецькому районі від 22 листопада 2006 року Про результати виїзної планової документальної перевірки Позивача, код ЄДРПОУ 00913048, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року сума податкового зобов'язання по податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 42 405 (сорок дві тисячі чотириста п'ять) грн 00 коп.., за штрафними (фінансовими) санкціями –в розмірі 9 707 (дев'ять тисяч сімсот сім) грн 60 коп.?

Даною ухвалою зупинено провадження у справі № 20/226 до отримання висновку експерта.

26 лютого 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшов висновок № 0428 судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226 від 19 лютого 2008 року (надалі – Висновок; а.с. 156-163), в якому експерт, з підстав вказаних у даному висновку, надав наступні висновки по заданим питанням:

1) Висновки акту Державної податкової інспекції у Корецькому районі від 22 листопада 2006 року „Про результати виїзної планової документальної перевірки Позивача, код ЄДРПОУ 00913048, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року” щодо донарахування Позивачу податку на додану вартість по операціях з передачі активів для ПСК „Династія” нормативно не підтверджується.

Питання нарахування (штрафних) фінансових санкцій не відноситься до компетенції експерта;

2) Висновки акту Державної податкової інспекції у Корецькому районі від 22 листопада 2006 року „Про результати виїзної планової документальної перевірки Позивача, код ЄДРПОУ 00913048, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року” щодо донарахування Позивачу податку на прибуток підприємства по операціях з передачі активів для ПСК „Династія” та по операціях з отримання грошових коштів (пайових внесків) від співвласників підприємства нормативно не підтверджується.

В акті Державної податкової інспекції у Корецькому районі від 22 листопада 2006 року „Про результати виїзної планової документальної перевірки Позивача, код ЄДРПОУ 00913048, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року” донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 42 405 грн. визначено з врахуванням збільшення валових витрат підприємства на суму 179 042 грн., отже документально підтвердити дану суму донарахування податку на прибуток експерту не надається можливості у зв'язку з відсутністю в акті документальної перевірки посилань на первинні документи обліку, на підставі яких визначено залишки балансової вартості запасів на кінець звітного періоду І півріччя 2006 року в сумі 78 908 грн., внаслідок чого збільшено суму валових витрат Позивача на 179 042 грн..

Ухвалою господарського суду у справі № 20/226 від 3 березня 2008 року (а.с. 166) провадження у даній справі судом поновлено, справу призначено до розгляду на 18 березня 2008 року на 14 годину 10 хвилин, та зобов'язано сторони до 13 березня 2008 року подати суду: Позивачу –письмове обґрунтування позовних вимог з урахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226; Відповідачу –письмові заперечення з урахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226.

18 березня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшли додаткові обґрунтування позовних вимог (а.с. 169-171), в яких Позивач, з підстав вказаних у даних обґрунтуваннях, просить визнати нечинними нові повідомлення-рішення Відповідача за                   № 00014723-50/3 (а.с. 118) та № 00014823-50/3 (а.с. 119) від 29 травня 2007 року повністю з моменту їх прийняття.

Відповідач не подав суду витребувані ухвалою по справі № 20/226 від 3 березня 2008 року (а.с. 166) письмові заперечення з урахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226.

Представник Відповідача в судове засідання від 18 березня 2008 року не з'явився. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 168; ухвалу отримано Відповідачем 5 березня 2008 року). Жодних заяв чи клопотань по справі від Відповідача не надходило. Відповідач не повідомив суд про причини неприбуття  свого представника.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України: у разі неприбуття відповідача –суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи усе вищевказане та те, що закінчився двомісячний строк розгляду адміністративної справи з дня відкриття провадження, який у відповідності до пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути перевищеним, суд вважає можливим розгляд справи без участі Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників Позивача, та оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Позивач є платником податків, зборів та обов'язкових платежів.

Працівниками податкового органу –Державної податкової інспекції у Корецькому районі проведено планову документальну перевірку Позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення вимог статей 3, 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, статей 1, 4, 5, 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та інших нормативних актів, про що складено акт „Про результати виїзної планової документальної перевірки Позивача, код ЄДРПОУ 00913048, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 30 червня 2006 року” (а.с. 33-41; надалі – Акт). Даний Акт представники Позивача підписали 22 листопада 2006 року з запереченнями.

27 березня 2007 року на підставі Акту ДПІ у Корецькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 00014823-50/2 (а.с. 5), яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 52 112 (п'ятдесят дві тисячі сто дванадцять) грн. 60 коп., з яких: 42 405 (сорок дві тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп. основного платежу; 9 707 (дев'ять тисяч сімсот сім) грн. 60 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

27 березня 2007 року на підставі Акту ДПІ у Корецькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 00014723-50/2 (а.с. 4), яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 101 259 (сто одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., з яких: 67 506 (шістдесят сім тисяч п'ятсот шість) грн. 00 коп. основного платежу; 33 753 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач в адміністративному порядку оскаржував вищевказані податкові повідомлення-рішення. За наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийняті нові повідомлення-рішення.

29 травня 2007 року на підставі Акту Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00014723-50/3 (а.с. 118), яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 101 259 (сто одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., з яких: 67 506 (шістдесят сім тисяч п'ятсот шість) грн. 00 коп. основного платежу; 33 753 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

29 травня 2007 року на підставі Акту ДПІ у Корецькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 00014823-50/3 (а.с. 119), яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 52 112 (п'ятдесят дві тисячі сто дванадцять) грн. 60 коп., з яких: 42 405 (сорок дві тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп. основного платежу; 9 707 (дев'ять тисяч сімсот сім) грн. 60 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00014723-50/3 від 29 травня 2007 року, то Актом (а.с. 33-41) встановлено порушення Позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”. В зв'язку з цим, Відповідачем, згідно з пунктом „б” підпункту 4.2.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Відповідачем Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 101 259 (сто одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., з яких: 67 506 (шістдесят сім тисяч п'ятсот шість) грн. 00 коп. основного платежу; 33 753 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00014823-50/3 від 29 травня 2007 року, то Актом (а.с. 33-41) встановлено порушення Позивачем пункту 1.6 та підпункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. В зв'язку з цим, Відповідачем, згідно з пунктом „б” підпункту 4.2.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Відповідачем Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 52 112 (п'ятдесят дві тисячі сто дванадцять) грн. 60 коп., з яких: 42 405 (сорок дві тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп. основного платежу; 9 707 (дев'ять тисяч сімсот сім) грн. 60 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 00014823-50/3 від 29 травня 2007 року, то як вбачається із матеріалів справи, в перевірений період Позивач протягом 2005 –2006 років отримав кошти від фізичних осіб. Кошти отримані згідно з заявами, оформленими відповідно до табл. 25 р. VI п. 2 Порядку документального оформлення операцій щодо завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України, як внески до статутного капіталу підприємства. В тексті заяв зазначено: „прошу зареєструвати мене бажаючим стати співвласником майна підприємства” (с. 10 Акту). При цьому Відповідач зазначає, що в установчих документах Позивача не визначені його співвласники і їх частка у його власності. Водночас повернення пайових внесків здійснювалося згідно із заявами фізичних осіб з проханням повернути додаткові пайові внески на вказані суми, що підтверджується Висновком (заяви, прибуткові касові ордери та видаткові касові ордери на        а.с. 76-90).

          Як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи, за даними бухгалтерського обліку Позивача (Журнал по рахунку 301 “Каса” з 1 жовтня по 31 грудня 2005 року, Книга оборотних відомостей сумового обліку по цільових внесках за 2005-2006 роки, Книга К-1 за 2006 рік), облік вище вказаних пайових внесків проводився по рахунку 41 “Пайовий капітал” (останні абзац 10 сторінки висновку –початок 11 сторінки висновку; а.с. 160 зворот –161).

          Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186: «рахунок 41 призначено для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.»

          Виходячи з даного, суд приходить до висновку, що внесені пайові внески Позивача обліковувалися на «рахунку 41»у відповідності з вимогами чинного законодавства.

          Водночас, на Позивача поширюються норми Закону України „Про споживчу кооперацію” та нормативні акти Укоопспілки. Згідно абзацу 4 пункту 1 Статуту Позивача          (а.с. 62-68), зареєстрованим розпорядженням голови Корецької районної державної адміністрації від 5 жовтня 1993 року № 268, в редакції станом на 2 червня 2006 року: відносини, пов'язані з створенням і діяльністю споживчого товариства, регулюються Законом України «Про споживчу кооперацію»іншими законодавчими актами України і нормативними документами споживчої та Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілки).

Відповідно, Позивач зобов'язаний дотримуватися норм та вимог вказаних нормативних актів, в тому числі і Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки), затвердженої постановою XVIII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України, із змінами і доповненнями, внесеними четвертими, п'ятими, шостими та сьомими зборами Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання.

Суд наголошує на тому, що терміни “статутний капітал” та “пайовий капітал” наведено у розділі ІІ Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки), затвердженої постановою ХVІІІ з'їзду споживчої кооперації України 19 грудня 2000 року, із змінами та доповненнями, погодженими з президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України (постанова № П-20/Р-17 від 19 листопада 2000 року, із змінами та доповненнями), із змінами та доповненнями, внесеними постановою Ради Центральної спілки споживчих товариств України від 25 січня 2006 року.

Так, власність споживчих товариств та їх спілок визначено як засоби виробництва, товари, вироблена та заготовлена продукція, грошові кошти, цінні папери та інше майно, що належить їм і необхідне для здійснення статутних завдань.

Статутний (громадський) капітал визначено як капітал, який створено за рахунок вступних внесків, пайовиків, відрахувань від прибутків господарсько-фінансової діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством.

Статутний капітал підприємства визначено як сукупність паю (частки) в майні споживспілок, вступних і додаткових пайових внесків членів споживчих товариств, які стали співвласниками підприємства.

Пайовий капітал визначено як сукупність обов'язкових та додаткових паїв членів споживчих товариств, який створений за рахунок грошових коштів громадян і юридичних осіб, добровільно поданих споживчому товариству, споживспілці, їх підприємствам (об'єднанням) для здійснення господарсько-фінансової діяльності.

Пайовий (колективний) капітал, в свою чергу, створюється за рахунок статутного (громадського) капіталу (не більше 75%) споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань і передається споживчим товариствам для закріплення за пайовиками.

Таким чином, Законодавчими актами України, що регламентують відносини, пов'язані з створенням і діяльністю споживчих товариств, не передбачено встановлення фіксованого розміру статутного та пайового фонду (капіталу). Отже, розмір пайових внесків не визначається статутом, а змінюється залежно від оплати або поповнення пайових внесків членами споживчого товариства”.

Господарський суд Рівненської області, з урахуванням усього вищевказаного, вважає, що висновки Акту, щодо не включення до складу валового доходу до суми грошових коштів (пайових внесків) в розмірі 60 110 грн. (що на думку ревізорів є безповоротною фінансовою допомогою у зв'язку з відсутністю в установчих документах Позивача співвласників та їх частки у власності Позивача), нормативно необґрунтовані.

          Так, у відповідності до частини 4 статті 24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15 травня 2003 року № 755: у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

          Виходячи з аналізу даної норми Закону для здійснення реєстрації змін до Статуту, пов'язаних із збільшенням розміру статутного фонду, органу реєстрації необхідно подати документ, що підтверджує сплату внесків, передбачених законодавством. А для цього (для реєстрації збільшення статутного фонду) потрібно попередньо внести внесок у передбачених законом розмірах. При цьому у відповідних платіжних документах та бухгалтерській документації вказується призначення платежу.

          В даному випадку, в заявах пайовиків зазначається: „прошу зареєструвати мене бажаючим стати співвласником підприємства”, „прошу прийняти від мене додатковий пайовий внесок”. В платіжних документах, зокрема, прибуткових касових ордерах у призначенні платежу зазначається: „пайові внески”. У бухгалтерській документації отримані кошти обліковуються по кредиту рахунку 41 „пайовий капітал” і відображено в балансі (форма № 1) в рядку 300 „Статутний капітал”.

          Визначення та перелік пайових внесків містися в Законі України „Про кооперацію” від 10 липня 2003 року.

Так, відповідно до статті 2 Законі України „Про кооперацію”: пай –майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; додатковий пай –добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу; цільові внески –грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації.

У споживчій кооперації створюються фонди (капітали) загальногосподарського значення: статутний та пайовий. Розміри статутного та пайового фондів (капіталів) не є постійною величиною і їх загальна сума не визначається у статуті кооперативного підприємства.

Закони України “Про кооперацію” та “Про споживчу кооперацію” не зобов'язують кооперативні підприємства встановлювати фіксовані статутний та пайовий фонди (капітали).

З усього вищевказаного господарський суд робить висновок про відсутність необхідності при надходженні Позивачу від фізичних осіб пайових внесків вносити зміни у Статут.

          Враховуючи дане, суд не погоджується із висновком, зазначеним в Акті, про те, що: оскільки Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” поняття корпоративних прав безпосередньо пов'язується з поняттям статутний фонд (пункт 1.8 статті 1), то без внесення змін до установчих документів, кошти, отримані платником податків у вигляді інвестицій у корпоративні права, підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

          Що стосується посилання Відповідача на підпункт 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” згідно з яким кошти, передані платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення, або без укладення таких угод є безповоротною фінансовою допомогою, то в даному випадку податковим органом не враховано те, що на письмову вимогу (заяву) пайовика Позивач кошти у вигляді пайових внесків йому повертає.

З урахуванням усього вказаного, суд вважає, що до даних правовідносин не можуть застосовуватися положення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Також в розділі 3.1 Акту зазначається, що на порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством не включено до складу валового доходу вартість товарно-матеріальних цінностей, що були передані Підприємству споживчої кооперації „Династія” в сумі 337 529 (триста тридцять сім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 97 коп..

Постановою зборів уповноважених Позивача від 13 лютого 2006 року № 6 (а.с. 133) дозволено правлінню Позивача створити на базі споживчого товариства –підприємство споживчої кооперації.

Відповідно до постанови правління Позивача № 11 від 27 червня 2006 року (а.с. 136) було передано частину сукупних валових активів та зобов'язань від Позивача до Підприємства споживчої кооперації „Династія” згідно з додатками № 1 (а.с. 139) та № 2 (а.с. 137-138).

По суті, економічна сутність реорганізації полягає в перерозподілі активів і зобов'язань і не має нічого спільного ні з безоплатним отриманням активів, ні з придбанням їх у результаті цивільно-правових відносин (купівлею-продажем). Таким чином, операції з передачі активів ні для реорганізовуваного підприємства ні для новостворюваного підприємства не спричиняють будь-яких податкових наслідків.

При реорганізації підприємства здійснюється включення валових активів (або їх частини) одного підприємства до складу активів іншого підприємства, при цьому зобов'язання також переходять до новоствореного підприємства, тобто за боргами реорганізовуваного підприємства буде платити новостворюване підприємство, отже, така передача не є безоплатною.

Водночас, операції з передачі активів не мають також ознак продажу за компенсацію. У відповідності до вимог пункту 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Новостворювані ж підприємства, отримані активи не оплачують і не компенсують.

Також суд наголошує на тому, що Державна податкова адміністрація України у пункті 14 листа від 21 квітня 2005 року № 3335/6/12-0216 зазначає, що: реорганізація підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення не може розглядатися як операція з купівлі-продажу підприємства або як безоплатне одержання активів підприємства, оскільки реорганізація полягає в переході за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах майнових прав й обов'язків підприємства, що реорганізується, до правонаступника, у результаті чого податкових зобов'язань з податку на прибуток не виникає.

У листі Державної податкової адміністрації України від 17 серпня 2001 року                         № 11202/7/16-1217-26 вказується, що: при поділі підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті поділу, переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов'язки реорганізованого підприємства, і тому така операція з метою оподаткування не вважається продажем товарів і ніяких податкових зобов'язань щодо прибутку не виникає. Як можна судити із самого листа, це ж саме стосується і виділення підприємства.

Тому, виходячи з цього, оскільки при виділенні з підприємства одного або декількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов'язки реорганізованого підприємства і при цьому дану операцію не вважають продажем товарів згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про прибуток”, то таку операцію з передачі активів новоствореному підприємству не обкладають податком на прибуток.

По суті, при реорганізації підприємства шляхом поділу (виділення) здійснюється перерозподіл активів і зобов'язань, а отже, операції з передачі активів новоствореному в результаті такого розподілу підприємству, не можуть розглядатися як операція купівлі-продажу підприємства або безоплатне отримання активів підприємства. У зв'язку з чим, при здійсненні операцій з передачі активів новоствореному підприємству у підприємства, яке реорганізується, податкових зобов'язань по податку на прибуток не виникає, такі операції також не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, висновки Акту, щодо донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з передачі активів Позивача для ПСК “Династія” нормативно не підтверджуються.

Виходячи з усього вищевказаного, та враховуючи те, що при виділенні з підприємства одного або декількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов'язки реорганізованого підприємства і при цьому дану операцію не вважають продажем товарів згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про прибуток”, то таку операцію з передачі активів новоствореному підприємству не обкладають податком на прибуток.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що Позивач ніяких порушень зі сплати податку на прибуток не вчинив.          

          Заперечення ж Відповідача в цій частині суд відхиляє, оскільки вони спростовується вищевикладеним.

В Акті також зазначається, що документальною перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено заниження валових витрат за І півріччя 2006 року в сумі 179 042 грн. При цьому, як зазначає Відповідач, дана розбіжність виникла в результаті неправильного визначення залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду, що призвело до порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідач здійснив передачу (поставку) товарно-матеріальних цінностей на суму 337 529,92 грн. (в тому числі торгова націнка в сумі 109 158,47 грн.) іншій юридичній особі та не провело коригування залишків на кінець звітного періоду.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі –запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку –покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку –покупцем, до приросту запасів не включається. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Проте, як встановлено судом, в Акті відсутні посилання на первинні документи обліку, на підставі яких визначено залишки балансової вартості запасів на кінець звітного періоду півріччя 2006 року в сумі 78 908 грн., що не відповідає Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 3925/11205.

У зв'язку з вищевказаними недоліками провести дослідження та документально дослідити та підтвердити визначене Актом Державної податкової інспекції у Корецькому районі заниження валових витрат за І півріччя 2006 року на суму 179 042 грн. внаслідок не проведення коригування залишків на кінець звітного періоду при здійсненні передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 337 529,92 грн. (в т.ч. торгова націнка в сумі 109 158,47 грн.) підприємству споживчої кооперації “Династія” є неможливо, оскільки суду невідомо на підставі яких первинних документів податковим органом визначено залишок балансової вартості запасів на кінець звітного періоду... Дане підтверджується і висновком експерта (а.с. 156-163).

Ухвалою господарського суду у справі № 20/226 від 3 березня 2008 року (а.с. 166) провадження у даній справі, після отримання висновку експерта, судом поновлено, справу призначено до розгляду на 18 березня 2008 року на 14 годину 10 хвилин. Даною ухвалою зобов'язано Відповідача до 13 березня 2008 року подати суду письмові заперечення з урахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226.

Відповідач не подав суду витребувані ухвалою по справі № 20/226 від 3 березня 2008 року (а.с. 166) письмові заперечення з урахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226.

Представник Відповідача в судове засідання від 18 березня 2008 року не з'явився. Жодних заяв чи клопотань по справі від Відповідача не надходило. Відповідач не повідомив суд про причини неприбуття свого представника в судове засідання від 18 березня 2008 року.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не подавши суду письмові заперечення з урахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226 (де зазначалося про відсутність в Акті посилання на первинні документи обліку, на підставі яких визначено залишки балансової вартості запасів на кінець звітного періоду півріччя 2006 року в сумі 78 908 грн. –на порушення податковим органом Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 3925/11205), Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів господарському суду Рівненської області правомірності свого рішення в даній частині – не вказавши на підставі яких первинних документів визначено залишки балансової вартості запасів на кінець звітного періоду півріччя 2006 року в сумі 78 908 грн.. Даним Відповідач унеможливив дослідження судом підставності визначення в Акті залишків балансової вартості запасів на кінець звітного періоду півріччя 2006 року в сумі 78 908 грн..

Враховуючи усе вищевказане, суд вважає, що Відповідач не довів правомірності свого рішення в частині порушення Позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Що стосується податкового-повідомлення-рішення № 00014723-50/3 від 29 травня 2007 року (а.с. 118), то, як вбачається з матеріалів справи, Позивач передав ПСК “Династія” не лише частину сукупних валових активів, але й зобов'язань (пасивів). Тобто в даному випадку компенсацією виступають частина переданих для ПСК “Династія” зобов'язань (пасивів).

          Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”: не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

          Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

          В даному випадку таким правонаступником Позивача виступає ПСК “Династія” в частині переданих йому сукупних валових активів. Крім того, згідно пункту 1.1 Статуту ПСК “Династія” (а.с. 113-116), єдиним засновником ПСК “Династія” є Позивач.

          Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2004 року № 11743/5/15-2416 при передачі на баланс новоствореного підприємства (яке набуває статусу правонаступника в цій частині)  майнових комплексів та інших активів (включаючи нематеріальні активи) і пасиви разом з усіма майновими правами та обов'язками, то такі операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

          В свою чергу (дане підтверджується і висновком № 0428 судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226), висновки Акту щодо донарахування Позивачу податку на додану вартість по операціях з передачі активів для ПСК «Династія»нормативно не підтверджуються.

Усе вищевказане у мотивувальній частині даної постанови підтверджується і висновком     № 0428 судово-бухгалтерської експертизи по справі № 20/226 (а.с. 156-163).

Зважаючи на усе вказане вище, суд вважає, що заперечення Відповідача, податкове повідомлення-рішення № 00014723-50/3 від 29 травня 2007 року та податкове повідомлення-рішення № 00014823-50/3 від 29 травня 2007 року є безпідставними та такими, що не підтверджуються доказами наявними у матеріалах справи.

Апріорі, оскільки суми основного платежу за платежем податок на додану вартість та податок на прибуток нараховані податковим органом безпідставно – безпідставним є і нарахування штрафних (фінансових) санкцій за даними платежами, оскільки вони нараховувалися податковим органом виходячи із суми донарахованого основного платежу.

          Враховуючи усе вищенаведене, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Відповідача № 00014723-50/3 від 29 травня 2007 року (а.с. 118) та № 00014823-50/3 від 29 травня 2007 року           (а.с. 119) підлягають до задоволення.

Керуючись статтями  87, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задоволити.

2. Податкові повідомлення-рішення, які виніс податковий орган – Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція від 29 травня 2007 року за № 00014723-50/3 та від 29 травня 2007 року за № 00014823-50/3 –визнати нечинними у повному обсязі з моменту їх прийняття.

3. Присудити на користь Великомежирицького споживчого товариства, 34725, Рівненська область, Корецький район, с. Великі Межиричі, вул. 1 Травня, 4 а, код ЄДРПОУ 00913048, з державного бюджету України витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 6 (шість) грн. 80 коп. та витрати пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 1 252 (одна тисяча двісті п'ятдесят дві) грн. 80 коп..

4.  Видати виконавчий лист за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.

5. Копії постанови направити сторонам у справі.

6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови оформлено та підписано 24.03.2008р.

     Суддя