Постанова

від 12.12.2006 по справі 22/124

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 12.12.2006                                                                                          

№ 22/124

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

Ропій  Л.М.

 при секретарі:                             

 За участю представників:

 від позивача - Рудь А.В. - юрист (дов. № 2/06

від 01.09.2006);

 від відповідача - ОСОБА_2 - представник (дов.

№ б/н від 21.09.2006);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

25.09.2006

 у справі № 22/124 (Шкурат А.М.)

 за позовом                               Підприємства зі

100% іноземними інвестиціями "Сіамед"

 до                                                   Суб"єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                 

стягнення 24329,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від

25.09.2006 у справі № 22/124 позов задоволено повністю. За рішенням підлягає стягненню

з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1на користь

Підприємства зі 100 % іноземними інвестиціями „Сіамед” 24329 грн. 40 коп.

основного боргу, 243 грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита  та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Судове

рішення мотивовано тим, що:  оскільки

сторони не посвідчили нотаріально та не здійснили державну реєстрацію договору

оренди з урахуванням додатку № 3 від 04.03.2005, то нікчемним є лише додаток №

3 від 04.03.2005 в частині визначення строку дії договору тривалістю в три роки

та умова  пункту 5.1 договору оренди - „з

урахуванням умов, вказаних в додатку № 3”; 

проте, основний договір може бути вчинений і без додатку № 3 від

04.03.2005 в частині визначення строку дії договору тривалістю в три роки, та

без умови пункту 5.1 договору оренди  -

„з урахуванням умов, вказаних в додатку № 3”, оскільки рештою умов пункту 5.1

договору оренди сторони погодили строк дії договору, який є меншим ніж один

рік; відповідачем не доведено фактичну передачу орендованого приміщення

позивачу, а тому  суд дійшов висновку, що

перераховані позивачем відповідачу кошти в розмірі 24329 грн. 40 коп. є

реальними збитками та підлягають стягненню з відповідача.

           Не погоджуючись з вищезазначеним

рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1звернувся

до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від  25.09.2006 у справі № 22/124, в позові

відмовити, посилаючись на те, що рішення є незаконним, обставини, що мають

значення для справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, висновки суду

не відповідають обставинам справи і з'ясовані неповно, судом допущені порушення

норм процесуального права.

Підстави

апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Задовольняючи

позов повністю, суд не врахував першого пункту позовної заяви щодо застосування

наслідків недійсності нікчемного правочину до договору оренди приміщення № 1/1

від 04.03.2005, оскільки мотивувальна частина рішення вказує на задоволення

вимог позивача тільки стосовно стягнення грошових коштів, але в порушення вимог

ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення не містить висновку по першому

пункту позовних вимог.

В

порушення норм ст. 30, 32 ГПК України судом не викликані для допиту відповідні

посадові особи, які були названі в клопотанні свідками.

Фактичне

користування позивачем орендованим приміщенням, на думку скаржника,

підтверджується сплатою орендної плати згідно із платіжними дорученнями № 77

від 05.03.2005 та № 92 від 05.04.2005.

У

відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду м.

Києва від 25.09.2006 у справі № 22/124 залишити без змін, а апеляційну скаргу

без задоволення, зокрема, зважаючи на те, що судом першої інстанції при

розгляді справи повно та всебічно досліджені усі матеріали та обставини справи,

клопотання про виклик свідків, заявлене представником відповідача, відхилено

обґрунтовано, рішення у справі винесено з додержанням норм процесуального та

матеріального права.

При

розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення

представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено

наступне.

04.03.2005

між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(за договором

орендодавець) та Підприємством зі 100 % іноземними інвестиціями „Сіамед” (за

договором орендар) був укладений договір оренди № 1/1.

Згідно

із пунктом 1.1 договору орендодавець, на правах власника, передає орендарю в

тимчасове користування для розміщення офісу і товарного складу приміщення, які

знаходяться по АДРЕСА_1 загальною площею 128,1 кв. м.

Пунктом

5.1 договору сторонами встановлено, що договір вступає в силу з моменту його

підписання сторонами і діє до 01.03.2006 з урахуванням умов, передбачених в

додатку № 3.

04.03.2005

сторонами підписаний і додаток № 3 до договору оренди від 04.03.2005 № 1/1.

Пунктом

1 вищезазначеного додатку передбачено, що договір оренди приміщення укладається

строком на 3 (три) роки, тобто строк дії основного договору № 1/1 починається з

моменту його підписання і він діє до 03.03.2008 та не може бути розірваний з

ініціативи орендодавця, якщо орендар повністю виконує умови договору оренди.

Отже,

враховуючи вищевикладені умови договору та додатку до договору, які були

укладені в один день, колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди № 1/1

від 04.03.2005 укладений на 3 (три) роки.

Відповідно

до частини 2  ст. 793 Цивільного кодексу

України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої

частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею

794 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої

капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного

року, підлягає державній реєстрації.

Договір

оренди від 04.03.2005 № 1/1 укладено на три роки, отже він підлягав

обов'язковому нотаріальному посвідченню, проте такого здійснено не було.

З

матеріалів справи слідує, що укладаючи договір оренди приміщення Суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1та Підприємство зі 100 %

іноземними інвестиціями „Сіамед” не дотрималися вимог зазначених норм  цивільного законодавства, оскільки не

здійснили нотаріального посвідчення договору оренди та його державної реєстрації.

Документи, які б свідчили про нотаріальне посвідчення договору оренди та його

державну реєстрацію в матеріалах справи відсутні, не надали їх сторони і в ході

розгляду справи апеляційною інстанцією.

Статтею

203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для

чинності правочину, зокрема, правочин має вчинятися у формі, встановленій

законом.

Чинне

законодавство України передбачає правові наслідки недодержання вимоги закону

про нотаріальне посвідчення договору. Так відповідно до статті 220 ЦК України у

разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору

такий договір є нікчемним, а згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України

недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно

до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов

договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або

часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі

наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Ухвалою

Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 у даній справі

позивача та відповідача було зобов'язано надати докази ухилення від

нотаріального посвідчення договору.

На

виконання вимог зазначеної ухвали суду сторонами таких доказів не було надано.

Пунктом

3 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання

господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині,

припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили

як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом

зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання

визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже,

оскільки договір оренди від 04.03.2005 № 1/1, укладений між Суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1та Підприємством зі 100 %

іноземними інвестиціями „Сіамед”  з

порушенням вимог закону щодо його нотаріального посвідчення та державної

реєстрації, то відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства цей договір

є нікчемним, тобто є недійсним і дія його припиняється на майбутнє.

Відповідно

до частини 3 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені

частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не

встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки

окремих видів недійсних правочинів.

Оскільки

зі змісту договору оренди випливає, що він може бути припинений лише на

майбутнє, тому як неможливо повернути усе одержане за ним та  враховуючи положення пункту 3 статті 207

Господарського кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для повернення

позивачу сплаченої ним орендної плати за платіжними дорученнями від 05.03.2005

№ 77 та від 05.04.2005 № 92 у розмірі 24329 грн. 40 коп., як наслідок визнання

недійсності правочину на підставі частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Колегія

суддів вважає, що  місцевим господарським

судом помилково застосовані норми ст. 766 Цивільного кодексу України, оскільки

позивач вимагав повернення сплаченої орендної плати як наслідок недійсного

(нікчемного) правочину на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України.

Твердження

позивача, що після укладення договору оренди, фактичне його виконання

відповідачем не відбулося, тому як останнім не було передано приміщення в

користування  по договору позивачу, про

що свідчить відсутність акту приймання-передачі, в договорі оренди від

04.03.2005 не передбачено будь-якого іншого порядку обчислення строку оренди, в

порівнянні з тим, який передбачений ст. 795 ЦК України, а саме - з моменту

передання приміщення по акту приймання-передачі, то відповідно позивач не міг

користуватися приміщенням з вини відповідача не заслуговує на увагу, враховуючи

наступне.

Частиною

1 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві

будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється

відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього

моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено

договором.

Пунктом

5.1 договору  та пунктом 1 додатку № 3 до

договору оренди від 04.03.2005 № 1/1 визначено, що договір вступає в силу з

моменту його підписання сторонами, тобто умовами договору оренди встановлено,

що він починає свою дію з моменту його підписання.

Згідно

із ст.ст. 525, 629 Цивільного кодексу України 

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору

та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач

не надав доказів неможливості використання орендованого приміщення, які б

слугували підставою для звільнення його від сплати орендної плати, натомість із

призначення платежу в наявних  в

матеріалах справи платіжних дорученнях № 77 від 05.03.2005 та № 92 від

05.04.2005 вбачається, що позивач здійснював оплату за оренду офісу згідно із

договором № 1/1 від 04.03.2005, що підтверджує фактичне використання

орендованого приміщення.

Викладене

вище свідчить про неповне  встановлення

судом обставин справи, які мають суттєве значення  для справи, що є порушенням вимог ст. 43

Господарського процесуального кодексу України.

Згідно

з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 року

„Про судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981

року № 4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржене

рішення цим вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись

ст.ст. 99, 101, 103 - 105  ГПК України,

Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва

від25.09.2006 у справі № 22/124 змінити.

Викласти

резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов

задовольнити частково.

Застосувати

наслідки недійсності нікчемного правочину по договору оренди приміщення від

04.03.2005 № 1/1, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності -

фізичною особою ОСОБА_1та Підприємством зі 100 % іноземними інвестиціями

„Сіамед”, зобов'язавши Підприємство  зі

100 % іноземними інвестиціями „Сіамед” повернути Суб'єкту підприємницької

діяльності - фізичній особі ОСОБА_1приміщення, які знаходяться по АДРЕСА_1

загальною площею 128,1 кв. м.

Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної  

особи   ОСОБА_1(АДРЕСА_2;

ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь 

Підприємства  зі 100 % іноземними

інвестиціями „Сіамед” (01004, м. Київ, пров. Музейний, 10, офіс №№ 607-610; р/р

26004285848001 в КРУ КБ "Приватбанк", МФО 321842, код ЗКПО 31239246)

42 грн. 50 коп. витрат зі сплати державного мита та 20 грн. 56 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В

іншій частині позову відмовити.”

Стягнути

з Підприємства  зі 100 % іноземними

інвестиціями „Сіамед” (01004, м. Київ, пров. Музейний, 10, офіс №№ 607-610; р/р

26004285848001 в КРУ КБ "Приватбанк", МФО 321842, код ЗКПО 31239246)

на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної   особи  

ОСОБА_1(АДРЕСА_2; ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 103 грн. 23 коп.

державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу

наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали

справи  № 

22/124 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Губенко Н.М.

 Судді                                                                         

                Барицька  Т.Л.

Ропій  Л.М.

 18.12.06 (відправлено)