Рішення

від 20.06.2011 по справі 22/168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/168

20.06.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірт-Про»

до                  Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики

                     виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної

                     адміністрації)

про               стягнення заборгованості, інфляційних збитків, 3% річних

                                                                                                               Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                   ОСОБА_1 (довіреність № 19/4 від 19.04.2011р.);

від відповідача:         ОСОБА_2 (довіреність від 12.05.2011р.);

В судовому засіданні 20.06.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірт-Про»(надалі ТОВ «Вірт-Про», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі відповідач) основного боргу в розмірі 71 500 грн., інфляційних збитків в розмірі 34 820, 50 грн., 3% річних в розмірі 6 435 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеними договорами № 09/07 та № 10/07 від 03.07.2007р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати наданих послуг. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму інфляційних збитків та 3% річних.   

Відповідачем надано відзив на позов, у якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення інфляційних збитків та 3% річних з посиланням на відсутність вини щодо проведення розрахунків з позивачем оскільки Головним фінансовим управлінням було зменшено планові ліміти які були затверджені кошторисом на 2007 рік, а станом на 01.01.2011р. в звіті про заборгованість за бюджетними коштами відображена відповідна кредиторська заборгованість.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2007р. Головним управлінням промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Вірт-Про»укладено договір № 09/07 предметом якого є надання послуг з підготовки та проведення опоряджувальних робіт з забезпечення функціонування виставкового стенду Київської міської державної адміністрації на загальнодержавній виставковій акції «Барвиста Україна», що проходила в НК «Експоцентр України»22-25 серпня 2007р..

Того ж дня між тими ж сторонами укладено також договір № 10/07 за умовами якого замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) бере на себе надання послуг з підготовки та організації участі колективного стенду Київської міської державної адміністрації у загальнодержавній виставковій акції «Барвиста Україна», що проходитиме в НК «Експоцентр України»22-25 серпня 2007 року.

Додатками до договорів є технічне завдання (додаток № 1), календарний план  надання послуг (додаток № 2), протокол погодження договірної ціни (додаток № 3), калькуляція кошторисної вартості послуг (додаток № 4), розрахунок витрат за статтею «витрати на оплату праці»(додаток № 4.1), розрахунок витрат за статтею «відрахування на соціальні заходи»(додаток № 4.2), розрахунок витрат за статтею «матеріали»(додаток № 4.3), розрахунок витрат на роботи які виконуються сторонніми організаціями (додаток № 4.4), розрахунок за статтею «інші витрати»(додаток № 4.5), розрахунок витрат за статтею «накладні витрати»(додаток № 4.6), що повністю відповідає умовам договору –п. 1.2, п. 1.3, п. 3.1, розділу 11.

Доповненнями № 1 від 22.08.2007р. до договору № 10/07 та № 1 від 25.08.2007р. до договору № 09/07 продовжено строк дії договорів, у зв’язку з чим п. 2.1 договорів викладено у погодженій редакції із закінченням строку –31 грудня 2007р..

Надання послуг, щодо оплати яких виник спір підтверджується актами здачі-приймання виконання робіт та надання послуг, що складені 25.12.2007р. на суму 43 500 грн. - за договором № 09/07, та на суму 28 000 грн. –за договором № 10/07, які підписані сторонами та скріплені печатками обох підприємств, при підписанні вказаних актів сторони визначили, що одержані результати задовольняють умовам договорів від 03.07.2007р., про що прямо зазначено у актах. При виконанні договорів сторонами також підписані звітні кошториси про фактичні витрати та анотовані звіти про виконання робіт, які наявні у матеріалах справи.

Оплата наданих послуг відповідачем не здійснена, заборгованість за вказаними договорами складає 71 500 грн. та станом на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

У п. 3.2 договорів № 09/07, № 10/07 від 03.07.2007р. сторони передбачили, що за надання послуг, згідно договорів і відповідно до протоколу погодження кошторисної вартості надання послуг,  замовник перераховує виконавцеві кошти в сумах 43 500 грн. за договором № 09/07 та 28 000 грн. за договором № 10/07, в тому числі повністю всі ці суми мають бути сплачені у 2007 році.

Згідно з п. 3.3 договорів від 03.07.2007р. оплата надання послуг здійснюється при поданні виконавцем фінансового звіту про фактичні витрати в межах узгодженого кошторису та акту здачі-приймання наданих послуг.

З урахуванням наведеного строк оплати за надані послуги згідно актів від 25.12.2007р. станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений у 2007р., тобто до 31.12.2007р. включно.  

Враховуючи відсутність доказів повної оплати наданих послуг, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 71 500 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Сума інфляційних збитків позивача за допущене відповідачем прострочення оплати наданих послуг за період січень 2008р. –грудень 2010р. складає 31 245, 50 грн.:

          71 500 грн. х 122, 3% (індекс інфляції за 2008 рік) –71 500 грн. = 15 944, 50 грн.;

           71 500 грн. х 112, 3% (індекс інфляції за 2009 рік) –71 500 грн. = 8 794, 50 грн.;

           71 500 грн. х 109, 1% (індекс інфляції за 2010 рік) –71 500 грн. = 6 506, 50 грн.;

          Розрахунки позивача судом не прийняті, оскільки є завищеними, середній індекс інфляції позивачем визначено невірно, а прострочення, у відповідності до погоджених умов договору, виникає з 01.01.2008р., а не з дати 25.12.2007р. оскільки умови договору не передбачають негайного здійснення розрахунку у день підписання акту.

Сума 3% річних за прострочення сплати 71 500 грн. в періоді з 01.01.2008р. по 23.12.2010р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 6 393, 85 грн. та саме у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача.

71 500 грн. х 3% : 366 х 366 = 2 144, 99 грн.

71 500 грн. х 3% : 365 х 723 (кількість днів прострочення в періоді з 01.01.2009р. по 23.12.2010р.) = 4 248, 86 грн.

2 144, 99 грн. + 4 248, 86 грн. = 6 393, 85 грн.

При вирішенні спору судом враховані посилання відповідача на наявність недофінансування коштів з бюджету, однак наведене не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету, строк виконання зобов’язань по оплаті наданих послуг, оскільки строки розрахунків сторонами визначені у договорах, проведення оплати наданих за договором послуг є обов’язком замовника (п. 3.2, 4.2.2 договорів), а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов’язань замовника не є предметом даного спору, такі відповідно, не можуть вирішуватись в межах заявленого позову. Обов’язок виконання договору не залежить від наявності вини щодо неможливості його виконання тощо.

У ст. 617 ЦК України визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, та згідно з положеннями вказаної статті особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

До того ж, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З наведених обставин суд визнає необґрунтованими заперечення відповідача з приводу відсутності підстав для стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, оскільки в даному випадку право нарахування таких виникло у позивача в силу закону.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договорами № 09/07, 10/07 від 03.07.2007р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1 127, 56 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 309, 01 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (юрид. адреса: 01004, м. Київ, вул. Терещенківська 11, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 24250279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірт-Про»(03151, м. Київ, вул. Керченська 7/7, р/р 26004031791131 в Старокиївському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 322012, ідент. код 35075182) 71 500 грн.  (сімдесят одну тисячу п’ятсот гривень) основного боргу, 31 245, 50 грн. (тридцять одну тисячу двісті сорок п’ять гривень 50 копійок) інфляційних збитків, 6 393, 85 грн. (шість тисяч триста дев’яносто три гривні 85 копійок) 3% річних, 1 309, 01 грн. (одну тисячу триста дев’ять гривень 01 копійку) судових витрат.  

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 23.06.2011