Рішення

від 09.10.2006 по справі 40/277

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/277

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.10.06 р.                                                                               Справа № 40/277                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Камни мира”  м. Донецьк

до відповідача державного відкритого акціонерного товариства “Шахта імені 60-річчя Радянської України” Державне комунальне господарство „Донвугілля”  м. Донецьк

про стягнення 61354 грн. 81  коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Шкодін В.Н. – директор, Жорнік О.М. - юрисконсульт

від відповідача Отрощенко І.М. – юрисконсульт, Шинкарева Е.І. – в.о. головного бухгалтера

СУТЬ СПОРУ:  

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 32274 грн. 05 коп., інфляційних в сумі 15898 грн. 50 коп., трьох процентів річних в сумі 3952 грн. 38 коп., пені в сумі 5970 грн. 70 коп., штрафу в сумі 2259 грн. 18 коп. згідно договору поставки № 1006 від 10.06.02р.

Відповідач позов не визнав та просить суд застосувати строк позовної давності, пропущений позивачем без поважних причин згідно ст. 257 ЦК України.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на виконання п. 1.1 укладеного між сторонами договору № 1006 від 10.06.02р. позивач здійснив постачання продукції на адресу відповідача на загальну суму 57600 грн. 00 коп.

Факт постачання продукції підтверджується накладною № 3 від 21.06.02р. та довіреністю ЛАВ № 744893 від 20.06.02р.

За умовами договору відповідач повинен здійснити перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.   

Відповідно до п. 9.2 укладеного між сторонами договору за порушення строків оплати відповідач повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.   

Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, продукцію отримав на загальну суму 57600 грн. 00 коп., однак оплату здійснив лише частково, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 32274 грн. 05 коп., який позивач намагається стягнути.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем пред'явлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 15898 грн. 50 коп. за період з 21.06.02р. по 20.07.06р., три процента річних в сумі 3952 грн. 38 коп. з 21.06.02р. по 20.07.06р., пені в сумі 5970 грн. 70 коп. за період з 21.06.02р. по 20.07.06р., штрафу в сумі 2259 грн. 18 коп.

Позивач згідно ст. 22 ГПК України уточнив розмір позовних вимог відносно стягнення інфляційних в сумі 15898 грн. 50 коп., трьох процентів річних в сумі 3952 грн. 38 коп. і це є його волевиявленням та намагається стягнути з відповідача інфляційні в сумі 13236 грн. 23 коп., три проценти річних в сумі 3957 грн. 73 коп.

До прийняття уточнень розміру позовних вимог позивачу роз'яснені його процесуальні права, у т.ч. те, що держмито у частині зменшення позовних вимог поверненню не підлягає і покладається на нього.

До прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22, 78 ГПК України відмовився від позову щодо стягнення пені в сумі 5970 грн. 70 коп. До прийняття відмови позивача від позову позивачу також роз'яснені його процесуальні права, у т.ч. те, що держмито у цій частині поверненню не підлягає і покладається на нього.

Оскільки ці дії не суперечать законодавству відмова від позову в цій частині прийнята судом. Провадження по справі відносно стягнення пені в сумі 5970 грн. 70 коп. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності згідно ст. 257 ЦК України.

Строк позовної давності застосовується судом відповідно до вимог п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року який на його думку не сплив.

Так згідно п. 5.1 договору № 1006 від 10.06.02р. строк виконання зобов'язань щодо оплати отриманої продукції між сторонами не встановлений.

Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України 2003р.(165 ЦК 1963р.) якщо строк (дата) виконання боржником зобов'язань не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Це право кредитора жодним строком не обмежується. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позовну давність у таких випадках потрібно обчислювати з восьмого дня після направлення кредитором вимоги про виконання зобов'язання. За відсутністю такої вимоги позовна давність текти не починає.

Відповідно до абзацу другого частини п'ятої ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі витіканням цього строку.

Позивачем була направлена вимога № 17 від 22.05.06р. у вигляді претензії з доказами її надіслання, а тому строк позовної давності їм не пропущений.

Слід звернути увагу відповідача на те, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 80 ЦК України приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. А при визнанні причин пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

З введенням нового ЦК України 2003р. суд може застосувати строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною. По старому ЦК України 1963р. суд був зобов'язаний застосувати строк позовної давності незалежно  від заяв сторін.

Вищевикладене можливо у той час коли відсутня вимога у розумінні статей 165 ЦК України 1963р. та 530 ЦК України 2003р., оскільки втрачається сенс застосування строку на захист порушеного права.

Таким чином у задоволенні клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності слід відмовити, оскільки відсутність вимоги (претензії) позбавляє  можливості взагалі застосовувати строк позовної давності у спірних правовідносинах.  

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо  предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні п. 2 ст. 180 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Сторонами у справі є суб'єкти господарювання у розумінні статті 55 ГК України, крім того відповідач належить до державного сектора економіки.

Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом та звичаїв ділового обігу та припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідач посилається на знищення згідно актів про виділення до знищення документів за 1996 – 2002 роки та за 1971 – 2002 роки накладної № 3,  яка включена до п. 29 акту про виділення до знищення документів за 1996 – 2002 роки – „Прибутки матеріалів”.

Судом дана належна оцінка актам на відповідність їх вимогам Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. N 41 на час знищення документів.

Переліком встановлений строк зберігання документів 3 роки за умовами завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства. До них відносяться та обов'язково вказуються, зокрема: акти прийомки, здачі, квитанції та накладні, первинні бухгалтерські документи, документи про приймання виконаних робіт.

Таким чином відповідачем не доведено, що саме накладна за №3 від 21.06.02р. знищено за період з 1996 по 2002р. у зв'язку із закінченням строку зберігання.

За такими обставинами, позов щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 32274 грн. 05 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов'язань, позов щодо стягнення з відповідача інфляційні в сумі 13236 грн. 23 коп., три проценти річних в сумі 3957 грн. 73 коп., штрафу в сумі 2259 грн. 18 коп. також  обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних в сумі 2662 грн. 27 коп. слід відмовити як необґрунтовано заявлених.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних  вимог за приписами частини п'ятої ст.49 ГПК України.

У задоволенні вимог стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову слід відмовити за тих обставин, позивачем не доведено суду, що майно, у т.ч. грошові суми, цінні папери, тощо, яке є у відповідача, може зникнути, погіршитися за якістю або зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80, 165 ЦК України 1963 року, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень,  ст. ст.  526, 599, ч. 2 ст. 712 ЦК України 2003 року, ст. ст.  193, 202, 231, 264, 265 ГК України, ст. ст. 22, 44, частиною п'ятою ст. 49, ст. ст. 66, 67, 78, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі щодо стягнення пені в сумі 5970 грн. 70 коп. припинити.

2.Стягнути з державного відкритого акціонерного товариства “Шахта імені 60-річчя Радянської України” Державне комунальне господарство „Донвугілля”, 83044, м. Донецьк, ід.код 00174705, р/р 26001301155 у Пролетарському відділенні № 5404 Ощадбанку м. Донецька, код банку 394051, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю “Камни мира”, 83044,  м. Донецьк, вул. Рудокопів, 1, ід. код 30953168, р/р 260039801428 в філіалі АКБ „Укрсоцбанк”, код банку 334657, борг в сумі 32274 грн. 05 коп., інфляційні в сумі 13236 грн. 23 коп., три проценти річних в сумі 3957 грн. 73 коп., штраф в сумі 2259 грн. 18 коп., витрати по держмиту в сумі 517 грн. 27 коп.,  витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 99 грн. 48 коп., видавши наказ.

3.У задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних в сумі 2662 грн. 27 коп. відмовити.

4.У задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності відмовити.

5.У задоволенні вимог стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову відмовити.

6.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення оформленого відповідно до статті 84 ГПК України:13.10.06р.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.