Ухвала

від 28.05.2008 по справі 11-243/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-243/2008 р.                                                  Головуючий 1 інстанції: Дикий В.М.

Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України                                 Доповідач:                        Баглай І.П. 

У  Х 

В  А  Л  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 травня 2008 року                                  Колегія

суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської

області у складі:  

Головуючого  судді   Баглая І.П.,

суддів                         Зенченко Т.С., Салая Г.А.,

при секретарі              Гой Н.Г.,

з участю прокурора   Шваб Л.В.,

адвокатів                    

ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4

потерпілої                  

ОСОБА_5.,

засуджених                 ОСОБА_6.,

ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.,

розглянула у відкритому судовому

засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_7.,

ОСОБА_8. та адвоката ОСОБА_1., в інтересах засудженого ОСОБА_6., на вирок

Носівського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2007 року.

Цим вироком     ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець та мешканець

АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, раніше

судимий:

22.07.1999 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 2

ст. 141 КК України - до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 461

КК України на 2 роки;

29.03.2001 року Носівським районним судом Чернігівської області за ст.

212, ст. 43 КК України - до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

04.12.2002 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 1

ст. 308, ч. 2 ст. 309 КК України - до 4 років 1 місяця позбавлення волі.

03.04.2006 року постановою Коростеньського міськрайонного суду Житомирської

області звільнений умовно-достроково на 3 місяці 29 днів;

засуджений: за ч. 3 ст. 185 КК

України - до 3 років позбавлення волі;

                     за ст. 395 КК України - до 3 місяців арешту.

         На

підставі ч.1 ст. 70 КК України,

за сукупністю злочинів, остаточно призначено покарання 3 роки

позбавлення волі.

         На

підставі ст. 71 КК України до покарання за новим вироком, частково приєднано

покарання за попереднім вироком Носівського районного суду від 04.12.2002 року

та остаточно призначено 3 роки 2 місяці позбавлення волі. 

Запобіжний захід ОСОБА_7., до набрання вироком законної сили, залишений у

вигляді взяття під варту та постановлено обчислювати йому строк покарання з 02

жовтня 2006 року.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка та мешканка АДРЕСА_2, громадянка України,

з середньою освітою, не працююча, раніше судима:

30.07.2002 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст.

309 КК України - до 2 років позбавлення волі;

09.12.2005 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309, 75 КК

України - до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

засуджена за ч. 3 ст. 185 КК України - до 3 років позбавлення волі.

         На

підставі ст. 71 КК України, до покарання за новим вироком, частково приєднано

покарання за попереднім вироком Дарницького районного суду м. Києва від

09.12.2005 року та остаточно призначено 3 роки 2 місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8., до набрання вироком законної сили, залишений у

вигляді взяття під варту та постановлено обчислювати їй строк покарання з 18

січня 2007 року.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець і мешканець АДРЕСА_3, громадянин України,

з середньою освітою, офіційно не працюючий, відповідно до ст. 89 КК України не

судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України - до 3 років позбавлення волі.

         На

підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування призначеного судом

покарання з випробуванням на 2 роки та покладено обов'язок періодично

з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цим же вироком ОСОБА_6. визнаний винуватим у скоєнні злочину передбаченого

ч. 1 ст. 309 КК України та на підставі ч. 4 ст. 309 КК України звільнений від

кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_6. на користь держави 423 грн. 70 коп. у відшкодування

витрат на проведення експертизи.

Запобіжний захід ОСОБА_6., до набрання вироком законної сили, залишений у

вигляді підписки про невиїзд.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка та мешканка АДРЕСА_2, громадянка України,

з неповною середньою освітою, навчається в центрі соціально-психологічної

реабілітації дітей с. Хмільниця, Чернігівського району і області, раніше не

судима,

засуджена за ч. 3 ст. 185 КК

України - до 3 років позбавлення волі.

         Відповідно

до ст. 104 КК України, ОСОБА_9. звільнена від відбування призначеного покарання

з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, та покладено обов'язок

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_9., до набрання вироком законної сили, залишений у

вигляді підписки про невиїзд.

Цим же вироком, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_7., ОСОБА_8.,

ОСОБА_6. та ОСОБА_9., на користь потерпілої ОСОБА_5., 4455 грн. 50 коп. в

рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Судом ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_6. та ОСОБА_9. були засуджені за скоєння

злочинів при наступних обставинах.

16 лютого 2006 року, близько 22 год. 30 хв., у невстановленої досудовим

слідством особи, у м. Києві ОСОБА_6., без мети збуту, незаконно придбав за 125

грн. особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, загальною

вагою 0,152 г. в перерахунку на суху речовину.

08 червня 2006 року, біля 21 год. 30 хв., в м. Носівці, Чернігівської

області, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_6. та ОСОБА_9., за попередньою змовою між

собою, перебуваючи всі в стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного

викрадення чужого майна, проникли в квартиру ОСОБА_5. по АДРЕСА_4, звідки

таємно викрали мобільні телефони «Самсунг Х-120» та «Самсунг Х-640», золотий

ланцюжок з кулоном, золотий браслет, фен для волосся, два фотоапарати «Кодак»,

косметичку, рум'яна та інше майно на загальну суму 4477 грн. 50 коп..

Окрім того, вироком Носівського районного суду Чернігівської області,

ОСОБА_7. був засуджений за ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років

позбавлення волі. Постановою Коростенського міськрайонного суду від 03.04.2006

року він був звільнений від відбування призначеного покарання умовно-достроково

на 3 місяці 29 днів із встановленням над ним адміністративного нагляду терміном

на 1 рік з наступними обмеженнями: заборона виходити з будинку (квартири) з 21

години до 5 годин, заборона виїзду за межі району в особистих справах,

реєстрація в міліції кожного першого понеділка місяця.

В період з червня до кінця серпня 2006 року, ОСОБА_7., з метою ухилення від

адміністративного нагляду, самовільно залишив своє місце проживання в м.

Носівці та перестав реєструватися в Носівському РВ УМВС.

Не погоджуючись з вироком суду, адвокат ОСОБА_1., в інтересах засудженого

ОСОБА_6., засуджені ОСОБА_7. та ОСОБА_8. подали апеляції, в яких:

Адвокат ОСОБА_1. просить вирок в частині засудження ОСОБА_6. за ч. 3 ст.

185 КК України скасувати, справу в цій частині закрити за відсутністю в його

діях складу злочину та відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої

ОСОБА_5. про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок ОСОБА_6.. Вказує, що

докази, на які посилається суд у вироку в обґрунтування доведеності вини

ОСОБА_6., не містять будь яких відомостей про причетність його до скоєння

злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Судом не були прийняті до уваги

розбіжності між показами свідка ОСОБА_10., даними нею в судовому засіданні і на

досудовому слідстві  та не надано їм

належної оцінки. Крім того зазначає, що суд в обґрунтування вироку поклав

покази потерпілої та свідків, з яких не зрозуміло, яким чином засуджені

потрапили до помешкання ОСОБА_5.. Вважає, що протокол відтворення обстановки та

обставин події не може бути визнано доказом по справі, оскільки ця слідча дія

була проведена з одночасною участю всіх обвинувачених, що суперечить вимогам

КПК. Також вважає, що суд не мав права приймати до уваги як доказ розміру шкоди,

завданої злочином, висновки судово-товарознавчих експертиз та довідки про

вартість товарів, оскільки, особа, яка проводила експертизи не мала відповідних

повноважень на її проведення, передбачених Законом України «Про судову

експертизу», а довідки містять інформацію про вартість нових товарів без

урахування їх зносу.

Засуджений ОСОБА_7. просить вирок щодо нього переглянути. Вважає, що судом

не було здобуто жодних доказів, які б достовірно вказували на проникнення ним у

житло. Не погоджується з вироком в частині вирішення цивільного позову,

оскільки вважає, що сума шкоди завищена, а експерт, який проводив

судово-товарознавчу експертизу, не мав на це повноважень. Не погоджується з

засудженням його за ст. 395 КК України, мотивуючи тим, що суд не навів жодного

доказу його вини у скоєнні цього злочину. Також не згоден з остаточною мірою

покарання призначеного йому судом, оскільки вважає, що суд невірно визначив не

відбутий ним строк покарання за попереднім вироком.

Засуджена ОСОБА_8. просить вирок змінити, застосувати до неї ст. 75 КК

України. Вважає, що по справі не було здобуто жодних доказів, які би

безпосередньо вказували на скоєння нею злочину, а покази неповнолітнього свідка

ОСОБА_11. були дані під тиском потерпілої, яка є її матір'ю.

Заслухавши доповідача, прохання засуджених ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_6.,

ОСОБА_9. та їхніх адвокатів задовольнити апеляції, думку прокурора про

необґрунтованість всіх апеляцій, провівши часткове судове слідство та

перевіривши матеріали кримінальної справи, 

обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає всі апеляції

необґрунтованими.

Вина засуджених у скоєнні інкримінованих злочинів,  при обставинах наведених у вироку суду,

відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю

перевірених судом 1-ї інстанції доказів.

В апеляційному суді всі засуджені підтвердили, що дійсно,  08 червня 2006 року, в вечірній час, після

вживання спиртного вони прибули в квартиру ОСОБА_5.. Також не заперечували, що

саме в квартирі потерпілої ОСОБА_8. та ОСОБА_9. взяли косметичку ОСОБА_5. де

окрім косметики були ще й вироби із золота, які наступного дня вони всі в

чотирьох відвезли до м. Ніжина і ОСОБА_7. за посвідченням водія ОСОБА_6. здав

їх в ломбард.

Потерпіла ОСОБА_5. під час досудового слідства, як в суді першої інстанції

так і в апеляційному суді поясняла, що засуджених в гості до себе не

запрошувала, спиртне з ними не вживала. Підтвердила перелік викраденого у неї

майна.

Разом з тим засуджені під час досудового слідства та в суді давали

суперечливі свідчення і то стверджували, що просто супроводжували потерпілу то,

що вона була дуже п'яна і вони вели її під руки.

За таких обставин колегія суддів критично ставиться до твердження всіх

засуджених, що потерпіла сама запросила їх у гості. Також критично суд ставиться

до заяви ОСОБА_6. про його непричетність до крадіжки у ОСОБА_5., бо він визнав,

що бачив як ОСОБА_8. та ОСОБА_9. взяли в квартирі косметичку потерпілої, не

заперечував, що після залишення квартири потерпілої допомагав нести пакет із її

речами та передав ОСОБА_7. своє посвідчення водія, щоб той здав вироби із

золота в ломбард. Також підтвердив, що разом з ОСОБА_7. продав мобільний

телефон потерпілої на ринку у м. Києві.

Із дослідженого апеляційним судом протоколу відтворення обстановки і

обставин  події видно, що хоч до місця

пригоди дійсно привезли зразу всіх засуджених, але кожний із них давав

пояснення по справі та показував на місці окремо від решти і по за полем

їхнього зору, а тому підстав для невизнання даного протоколу як доказу колегія

суддів не вбачає.

Також колегія суддів не вбачає підстав не визнавати доказами матеріали

справи, що стосуються визначення вартості викраденого майна. Згідно закону,

призначення експертизи у цих випадках не є обов'язковим. А згідно ст. 65 КПК

України, доказами по справі можуть бути і документи, тобто належним чином

оформлені матеріальні носії будь-якої 

інформації на папері.

ОСОБА_7. хоч і стверджує про незаконність його засудження по ст.. 395 КПК

України, але не заперечує, що самовільно залишив своє місце проживання в м.

Носівці та перестав реєструватися в Носівському РВ УМВС.

Таким чином вирок суду першої інстанції ґрунтується на

достатніх і достовірних доказах.

Що стосується призначеного засудженим 

покарання,  то воно призначено у

відповідності з вимогами ст. 65 Кримінального кодексу України, з врахуванням

характеру і ступеню суспільної небезпеки скоєних злочинів,  даних про їх особи, обставин, що обтяжують та

пом'якшують покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції  засуджених ОСОБА_7.,

ОСОБА_8. та адвоката ОСОБА_1., в інтересах засудженого ОСОБА_6., залишити без

задоволення, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 27

листопада 2007 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 - без змін.

Судді:

І.П.  Баглай                         Т.С. Зенченко                              Г.А. Салай