Постанова

від 16.07.2008 по справі 5020-12/102

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 16 липня 2008 р.                                                                                   

№

5020-12/102 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:

Н.

Дунаєвської, І. Воліка,  Н. Мележик,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні

касаційне

подання

Заступника

військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в

особі Міністерства оборони України

та

касаційну скаргу

Установи

"28 управління начальника робіт"

на

постанову

від

20.05.2008

Севастопольського

апеляційного господарського суду

у

справі

№

5020-12/102

за

позовом

Приватного

підприємства (ПП) "Априори"

до

Центрального

спеціалізованого будівельного управління 

Міністерства оборони України "Укроборонбуд"

третя

особа

Установа

"28 управління начальника робіт"

за

участю

Військової

прокуратури Військово-Морських Сил 

України

про

визнання

дійсним договору та визнання права власності 

на нерухоме майно

В

судове засідання прибули представники сторін:

позивача

ОСОБА_1

(дов. від 29.06.2008 № 12);

відповідача

не

з'явились;

третьої

особи

не

з'явились;

Військової

прокуратури Військово-Морських Сил України

не

з'явились;

Генеральної

прокуратури України

Спорий

І.Г. (прокурор відділу,  посвідчення №

4);

Міністерства

оборони України

Медведь

А.В. (дов. від 27.12.2007 № 220/1001/д);

ВСТАНОВИВ:

ПП

“Априори” звернулось до господарського суду з позовною заявою до Центрального

спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України

“Укроборонбуд” про визнання дійсним договору №14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006

про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в

інвестиційному договорі №14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006 про спільну діяльність

шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення,

створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції)

відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом

пайової участі сторін, та визнання права власності на нерухоме майно.

Доповідач:

Волік І.М.

В

ході судового розгляду позивачем уточнені позовні вимоги, а саме:                ПП “Априори” просить визнати

дійсним договір №14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі

(паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 14/03-06/1КСМв16

від 20.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції)

об'єктів житлово-цивільного призначення, 

розташованих на території військового містечка №  488 у м. 

Севастополь,

хутір

Молочний, вул. вул. Відрадна, 16, створення інженерної інфраструктури для їх

будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у

встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, визнання права

власності на нерухоме майно військового містечка № 488, розташованого за

адресою: АДРЕСА_1, у складі: головної корпус гаража, літ. А; насосна, літ. Б;

АЗС, літ. В; склад БП, літ. Г; ремонтні майстерні, літ. Д; склад, літ. Е;

ремонті майстерні, літ. К; надбудова з прибудовою літ. К'; вартове приміщення,

літ. З; господарська будівля, літ. О; бойлерна, літ. М; убиральня, літ. Н;

хоз.будівля, літ. Л; курильная, літ. Ж; навіс, літ. І; огородження, ворота,

підпірна стіна, естакада, резервуар для води; площадка для стоянки машин;

замощення.

Рішенням

господарського суду міста Севастополя від 28.02.2008 у справі             № 5020-12/102 (суддя І. Харченко)

задоволено позов ПП "Априори"; визнано дійсним договір №

14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю)

Міністерства оборони України в інвестиційному договорі                                     №

14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва

(реконструкції) об'єктів житлово-цивільного 

призначення, розташованих на території 

військового містечка № 488 у АДРЕСА_1 створення  інженерної інфраструктури  для їх будівнитва відповідно до розробленого

і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін,

укладений між ПП "Априори" і державою Україна в особі органу,

уповноваженого управляти майном - Міністерством оборони України, від імені

якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління

Міністерства оборони "Укроборонбуд"; за ПП "Априори"

визнано право власності на нерухоме майно військового містечка № 488,

розташованого за адресою в АДРЕСА_1. у складі: головної корпус гаража, літ. А;

насосна, літ. Б; АЗС, літ. В; склад БП, літ. Г; ремонтні майстерні, літ. Д;

склад, літ. Е; ремонті майстерні, літ. К; надбудова з прибудовою літ. К';

вартове приміщення, літ. З; господарська будівля, літ. О; бойлерна, літ. М;

убиральня, літ. Н; хоз.будівля, літ. Л; курильная, літ. Ж; навіс, літ. І;

огородження, ворота, підпірна стіна, естакада, резервуар для води; площадка для

стоянки машин; замощение).

Рішення

суду мотивовано тим, що оскільки обставинами та матеріалами справи

підтверджується факт існування договору між сторонами про компенсацію пайової

участі про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів

житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка

№ 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до

розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін, а також факт

домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору, наявні правові підстави

для задоволення позовних вимог, виходячи з положень частини другої статті 220

Цивільного кодексу України.

Рішення

суду оскаржено в апеляційному порядку заступником військового прокурора

Військово-Морських Сил України.

Ухвалою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 було залучено

до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні відповідача -установу "28 управління начальника

робіт", так як військове містечко № 488 знаходиться у неї на балансі.

Постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 (колегія

суддів: Л. Заплава, О. Дугаренко, Н. Горошко) рішення господарського суду міста

Севастополя від 28.02.2008 у справі № 5020-12/102 залишено без змін з тих же

мотивів.

Не

погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції та постановою

господарського суду апеляційної інстанції, установа "28 управління

начальника робіт" звернулась до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального

та процесуального права, просить рішення та постанову по справі скасувати, та

прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному

обсязі. Також судові рішення у справі оскаржені в касаційному порядку

заступником військового прокурора Військово-Морських Сил України, в касаційному

поданні якого зазначено про неправильне застосування матеріальних норм права та

порушення процесуальних норм господарськими судами попередніх інстанцій при

прийнятті оскаржуваних у справі судових рішень, у зв'язку з чим скаржник також

просить про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Розглянувши

матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників

сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи

правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського

суду України дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання не

підлягають до задоволення з наступних підстав.

Господарськими

судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи,

що 20.03.2006 між державою Україна в особі Міністерства оборони України, від

імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного

управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони “Укроборонбуд”

(сторона-1), і ПП “Априори” (сторона-2) був укладений інвестиційний договір

№14\03-06\1КСМв16.

Підставою

для укладення даного договору стало рішення конкурсної комісії філії

Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони

“Укроборонбуд”, відповідно до якого пропозиції ПП “Априори” щодо участі в

сумісному будівництві (реконструкції) військового містечка № 488, з можливістю

подальшого викупу паю Міністерства оборони в сумісному будівництві цього

об'єкту визнані найкращими.

Предметом

вказаного договору є спільна діяльність по проектуванню і будівництву

(реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з

вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгового і

адміністративного призначення, підземними паркінгом, інженерними мережами на

будівельному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 шляхом пайової участі сторін.

Пайовим

внеском в спільну діяльність з боку держави стало нерухоме майно, яке

складається із виробничого цеху, службової будівлі, майстерні (металевий

ангар), майстерні (склад РАО), службової будівлі, АЗС (склад ГСМ), насосної,

майстерні, навісу, курилки, огорожі, загальною довжиною 576 м, воріт -2 штуки,

асфальтованого майданчику (мощення, майданчик для стоянки автомобілів),

вартістю 498 000,00 грн.

Управління

вказаним вище майном здійснюється Міністерством оборони України на підставі

пункту 1 Декрету Кабінету Міністрів України № 8-92 від 15.12.1992 “Про

управління майном, що знаходиться в загальнодержавній власності”, в особі філії

- “Укроборонбуд Центрального спеціалізованого будівельного управління”

Міністерства оборони України.

Загальна

грошова оцінка вкладу сторони-1 в цьому договорі згідно експертному звіту

становить 409 990,00 грн.

Загальна

грошова оцінка вкладу сторони-1 в цьому договорі (запропонована стороною-2

становить 498 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пайовим

внеском сторони-2 за даним договором будуть його витрати на       проектування та будівництво

(реконструкцію) 100 % площі об'єкту та кожної його складової частини та всі

інші витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням   предмету цього договору, та всіх інших

заходів, що його забезпечують.

В

пункті 3.3 договору передбачено, що розмір частки сторони-2 становить об'єкт,

створений в процесі виконання спільної діяльності за цим договором, за винятком

частки, що належить стороні - 1 відповідно до умов цього договору.

Відповідно

до п. 6.6 договору сторона-2 вправі у будь-який момент з дати укладення цього

договору здійснити дострокову компенсацію (викуп) пайової участі сторони-1 у

цьому договорі за згодою сторін, шляхом укладення договору про компенсацію пайової

участі (паю) сторони-1 у цьому договорі, 

що полягає в укладенні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено

перехід права власності на майно, та не матеріальний актив, що складають розмір

пайової участі (паю) сторони-1 за даним договором (п. 10.1 Договору).

Викуп

стороною-2 паю сторони-1 за даним договором може бути здійснений шляхом

укладання цивільно-правових угод, (правочинів) купівлі-продажу, матеріальних та

не матеріальних активів.

Відповідно

до пункту 10.1 Договору №14/03-06/1КСМв16 за взаємної згоди сторін позивач має

право здійснити викуп (дострокову компенсацію) вартості пайової участі (паю),

яка полягає в укладанні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід

права власності на майно, що є паєм держави за цім договором.

Зазначені

у цьому пункті цивільно-правові угоди (правочини) після їх укладання стануть

невід'ємною частиною даного договору.

Передача

від сторони-1 до сторони-2 нерухомого майна та нематеріального активу, що

складає розмір пайової участі (паю) сторони-1 за даним договором, здійснюється

шляхом підписання актів прийому-передачі.

29.03.2006

між сторонами був укладений договір №14/03-06/2\1КСМв16 про компенсацію пайової

участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі

№14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006.

Відповідно

до вказаного договору ПП “Априори” компенсує вартість пайової участі

Міністерства оборони України в договорі від 20.03.2006                              №

14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції)

об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового

містечка № 488 в АДРЕСА_1, створення інженерної інфраструктури для їх

будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у

встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Після

переходу права власності на майно та нематеріальний актив, що становлять розмір

пайової участі (паю) сторони-1 за даним договором, сторони складають

двосторонній акт про припинення дії даного договору.

Викуп

стороною-2 пайової участі (паю) сторони-1 в договорі від 20.03.2006 №

14/03-06/1КСМв16 здійснюється за 498 000,00 грн.

Відповідно

до п. 6 договору від 29.03.2006 № 14/03-06/2КСМв16 сторона-2 приймає у

власність майно, що становлять розмір пайової участі (паю) сторони-1 за

договором № 14/03-06/ІКСМв від 20.03.2006 шляхом підписання актів

прийому-передачі майна. Акти прийому-передачі майна стають невід'ємною частиною

цього договору.

Господарськими

судами встановлено, що передбачене договором майно було передано позивачу за

відповідним актом приймання-передачі від 20.03.2006, підписаним обома сторонами

та скріпленим печатями підприємств.

За

актом прийому-передачі розміру пайової участі за договором від 20.03.2006 №

14/03-06/1КСМв сторона-1 передала ПП "Априори" наступне майно:

виробничий цех, площею 316, кв. м., службову будівлю, площею 317,0 кв. м.,

майстерню (металевий ангар), площею 354,0 кв. м., майстерню (склад РАО), площею

114,0 кв. м., службову будівлю, площею 354,0 кв.м., АЗС (склад ГСМ), площею

40,0 кв.м., насосну, площею 14,5 кв.м., майстерню, 304,6 кв.м., навіс, площею

171,2 кв.м., курилку,18,7 кв.м., огорожу, загальною довжиною 576 м., ворота -2

шт., асфальтобетонний майданчик (мощення, майданчик для стоянки автомобілів).

Згідно

частини першої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі,

підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або

домовленістю сторін. Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 ЦК

України, в якій зазначається, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного

майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній

реєстрації.

Якщо

однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється

від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини

другої статті 47 ЦК України вправі за позовом сторони, яка виконала угоду,

визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне

посвідчення.

Статтею

55 Закону України "Про нотаріат”, пунктами 47, 61, 63 Інструкції про

порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом

Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004, пунктом 2 Наказу

Міністерства юстиції України № 84/5 від 20.09.2002 "Про надання витягів з

Реєстру права власності на нерухоме майно на спеціальних бланках"

закріплено, що для нотаріального посвідчення договорів, пов'язаних з

відчуженням нерухомого майна, необхідно надати документи, підтверджуючі право

власності на нерухоме майно за правилами i формою, встановленими статтями 4, 5,

17-20 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно i їx

обмежень", пунктів 1-4, 5-6 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від

07.02.2002 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації

прав власності на нерухоме майно".

Як

встановлено в ході судового розгляду в господарських судах попередніх

інстанцій, листом № 25 від 25.09.2006 ПП "Априори” звернулося до

Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони

України "Укроборонбуд" з проханням підготувати необхідні

правоустановчі документи (свідоцтво про право власності на нерухоме майно,

витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно) та забезпечити присутність

представника для нотаріального посвідчення договору № 14/03-06/2КСМв16 від

29.03.2006.

В

свою чергу позивач здійснив компенсацію розміру пайової участі Міністерства

оборони України у розмірі 498 000,00 грн., що підтверджується наявним у

матеріалах справи платіжним дорученням № 1-4 від 05-08.02.2008, відповідно до

якого ПП "Априори" сплатило вартість паєвого внеску Міністерства

оборони України за договором № 14/03-06/2КСМн16 від 29.03.2006 у сумі 84 010,00

грн., 140 000,00 грн. та 149 000,00 грн. за договором 14/03-06/1КСМв16 від

20.03.2006 у сумі 124 990,00 грн.

Частиною

другою статті 220 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх

істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося

повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі

наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Відповідно до пункту

другого статті 203 ЦК України, умовою дійсності правочину є необхідний обсяг

цивільної дієздатності особи, яка його вчиняє.

Господарськими

судами встановлено, що відповідно до наказу Міністра оборони України № 129 від

12.04.2002 "Про заходи, пов'язані з оптимізацією структури

квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України" Центральне

спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), філією

"Укроборонбуд" якого керувала особа, яка підписувала спірні

правочини, тобто ОСОБА_2, уповноважено здійснювати функції замовника

будівництва у Збройних Силах України.

Згідно

із пунктом 8 Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління

(госпрозрахункове) (додаток до наказу № 129 від 12.04.2002) управління має

право, зокрема, залучати на договірних засадах кошти юридичних і фізичних осіб

для формування програм будівництва і розвитку будівельної індустрії.

Відповідно

до Положення про філію Центрального спеціалізованого будівельного управління

-"Укроборонбуд", затвердженого наказом Начальника Центрального

спеціалізованого будівельного управління № 63 від 18.04.2005 "Про

створення філії Центрального спеціалізованого будівельного управління

-"Укроборонбуд", до повноважень філії, зокрема, віднесено здійснення

функцій генерального підрядника з правом підписання договорів про пайову участь

тощо.

Уповноваженою

особою, відповідно до наказу начальника Центрального спеціалізованого

будівельного управління № 64 від 18.04.2005 "Про призначення директора

філії Центрального спеціалізованого будівельного управління

-"Укроборонбуд" є ОСОБА_2

Крім

того, повноваження особи, що підписала договір № 14/03-06/2КСМв16 від

29.03.2006, що є предметом судового розгляду, - директора філії Центрального

спеціального будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони

України "Укроборонбуд" ОСОБА_2 - підтверджуються довіреністю від

09.03.2006, виданої начальником Центрального спеціального будівельного

управління ОСОБА_3, який діяв від імені Міністерства оборони України на

підставі довіреності, виданою йому безстроково до моменту припинення її дії з

правом передоручення, та засвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_4, відповідно

до якої директор філії Центрального спеціального будівельного управління

Міністерства оборони України "Укроборонбуд" ОСОБА_2 від імені

Міністерства оборони України має право укладати будь-які договори, у тому числі

і пайової участі в будівництві. У матеріалах справи відсутні докази про

припинення дії вищевказаної довіреності.

Щодо

посилання заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на

те, що договір № 14/03-06/2КСМв16 про компенсацію пайової участі Міністерства

оборони України по договору № 14/03-06/1КСМв16 є фактично договором

купівлі-продажу пайового внеску, то апеляційним господарським судом правильно

зауважено наступне.

Відповідно

до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони

(учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для

досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може

здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або

без об'єднання вкладів учасників.

Тобто,

договір від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом

будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення,

розташованих на території військового містечка № 488 у АДРЕСА_1, створення

інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і

затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін є договором простого

товариства.

Статтею

204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність

прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів

недійсності договору № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом

будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення,

розташованих на території військового містечка № 488, створення інженерної

інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого

проекту шляхом пайової участі, як встановлено господарськими судами попередніх

інстанцій в порядку статті 33 ГПК України сторонами не представлено.

Слід

зазначити, що відносини, що виникають з договору простого товариства,

регулюються відповідно до положень статей 1130-1143 ЦК України.

Згідно

зі статтею 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на

праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція

та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною сумісною власністю

учасників.

Відповідно

до статті 1141 ЦК України в разі припинення дії договору простого товариства

виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у

порядку, встановленому цим Кодексом.

Як

встановлено в ході судового розгляду в господарських судах попередніх

інстанцій, відповідно до акту від 29.03.2006 припинено дію договору                     № 14/03-06/1КСМв16 про

спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів

житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка

№ 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до

розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін.

Вказаним

актом передбачена компенсація пайової участі (паю) Міністерства оборони

України.

Статтею

364 ЦК України визначено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна

здійснюється в зв'язку із припиненням дії договору простого товариства, співвласник,

який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або

іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові

може бути надана лише за його згодою.

На

виконання наведеного пункту акту від 20.03.2006 про припинення дії договору №

14/03-06/1КСМв16 від 29.03.2006 та при дотриманні вимог                         статті 364 ЦК України

сторонами укладено договір № 14/03-06/2КСМв від 27.03.2006 про компенсацію

пайової участі Міністерства оборони України в договорі від 20.03.2006 №

14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції)

об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового

містечка № 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно

до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін, який за

своєю правовою суттю є правочином, що встановлює правовідносини між сторонами,

які виникають у результаті припинення дії договору простого товариства.

Реалізація

положень статті 364 ЦК України здійснена сторонами з додержанням вимог,

встановлених спеціальним законодавством України, що визначає правове положення

майна, яке складає пайову участь сторони-1 в договорі від 20.03.2006 №

14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції)

об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового

містечка № 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва

відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін.

Правовий

статус військового майна визначений Законом України "Про правовий режим

майна у Збройних Силах України".

Відповідно

до частин першої та другої статті 6 Закону України "Про правовий режим

майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється

Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністерством

підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, за винятком

майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить

застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також

цілісних майнових комплексів, рішення про відчуження якого приймає Кабінет

Міністрів України.

Згідно

із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 N 894-р "Про

надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил”

Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства оборони України

щодо надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил

України Центральному спеціалізованому будівельному управлінню

(госпрозрахункове), яке належить до сфери управління Міністерства оборони

України.

На

підставі викладеного, приймаючи до уваги домовленість сторін щодо істотних умов

договору під час його укладання та повне виконання сторонами своїх обов'язків,

вказаних в договорі № 14/03-06/2КСМв16, господарські суди першої та апеляційної

інстанції дійшли висновку про правомірність задоволення позовних вимог ПП

"Априори" в частині визнання дійсним договору № 14/03-06/2КСМв16 від

29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в

інвестиційному договорі від 17.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну

діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного

призначення, розташованих на території військового містечка № 488, створення

інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і

затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між ПП

"Априори" та державою України в особі органу, уповноваженого

управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор

філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства

України "Укроборонбуд".

Відповідно

до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не

заборонених законом, зокрема у результаті укладення правочинів.

Згідно

зі статтею 334 ЦК України право власності за договором, який підлягає

нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення, або з моменту

вступу у силу рішення суду про визнання договору, не засвідченого нотаріально,

дійсним.

Вищенаведеним

обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали

належну оцінку і з урахуванням вимог законодавчих положень, дійшли до

правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних

вимог ПП "Априори" в частині визнання дійсним договору                             № 14/03-06/2КСМв16

від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони

України в інвестиційному договорі № 14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006 про спільну

діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного  призначення, розташованих на території  військового містечка № 488 у АДРЕСА_1

створення  інженерної інфраструктури для

їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому

порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між ПП

"Априори" і державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти

майном - Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії

Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони

"Укроборонбуд"; а також, визнання за ПП "Априори" права

власності на нерухоме майно, розташоване на території військового містечка №

488 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно

з положеннями частиною другою статті 1115 та частиною першою, другою

статті 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже

встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно

на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх

встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція

не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновок

місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість заявлених

позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та

наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час

здійснення касаційного провадження, та відхиляються з тих же підстав, що і

господарським судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського

суду України залишає оскаржувані рішення господарського суду першої інстанції

та постанову апеляційного господарського суду без змін.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне

подання заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в

інтересах держави в особі Міністерства оборони України та касаційну скаргу

установи "28 управління начальника робіт" залишити без задоволення.

Постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 у справі №

5020-12/102 залишити без змін.

      Головуючий, суддя                                                         

Н. Дунаєвська

 Судді:      

                                                                                І.Волік

Н. Мележик