Рішення

від 01.09.2009 по справі 5020-12/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-12/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" вересня 2009 р. справа № 5020-12/102

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілфуд»

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Арагон»

про          стягнення заборгованості в розмірі 60 022,98 грн.,    

        Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін:

Від позивача –Князь І.М., довіреність №14 від 04.06.2009, представник;

Від відповідача –не з'явився;

Суть спору:

01.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілфуд»(далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Арагон»(далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 174 009,27 грн., яка складається з суми основного боргу  - 40 022,98 грн., пені –20 000грн.

Ухвалою суду від 02.07.2009 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5020-12/102, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

В процесі судового розгляду позивач зменшив суму позовних вимог до 60 022,98 грн., яка складається з суми основного боргу  - 40 022,98 грн., пені – 20 000грн., пояснив, що попередня сума позовних вимог була зазначена в позові помилково.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про час та місце засідання повідомлено належним чином та своєчасно. Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача,  суд,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №8 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товари в асортименті та кількості, вказаному в накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору (арк.с.10-11).   

Пунктами 5.2, 5.3 Договору передбачено, що доставка здійснюється транспортом позивача та за його рахунок протягом п'яті банківських днів з моменту отримання замовлення. Відповідач зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 45 банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивач за видатковими накладними №РН-0000344 від 27.08.2007 на суму 8 531,28 грн., №РН-0000345 від 27.08.2007 на суму 228,60 грн., №РН-0000385 від 05.10.2007 на суму 4 663,80 грн., №РН-0000484 від 14.11.2007 на суму 27 744,84грн., №РН-0000571 від 12.12.2007 на суму 21 556,74 грн., №РН-0000047 від 22.01.2008 на суму 19 438,56 грн., №РН-0000894 від 05.08.2008 на суму 21 282,84 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 103446,66 грн., який був отриманий відповідачем (арк.с.13-19).

Також, 27.08.2007 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору, відповідно до умов якої відповідач здійснює оплату за поставлений позивачем товар по мері його реалізації.

Таким чином, умови Договору були доповнені додатковою угодою №1, а тому відповідач повинен був оплатити отриманий товар по мірі його реалізації протягом 45 банківських днів з моменту отримання товару.

У порушення умов Договору відповідач оплатив поставлений товар не повністю, всього на суму 63423,68 грн., що підтверджується банківськими виписками із зазначенням платіжних документів від 12.10.2007 на суму 2000 грн., від 22.10.2007 на суму 1000 грн., від 24.10.2007 на суму 1000грн., від 12.11.2007 на суму 2000 грн., від 13.11.2007 на суму 2000.00 грн., від 11.12.2007 на суму 5423,68 грн., від 20.02.2008 на суму 5000 грн., від 21.03.2008 на суму 5000 грн., від 20.05.2008 на суму 5000 грн., від 01.08.2008 на суму 10000 грн., від 24.09.2008 на суму 2000грн., від 26.09.2008 на суму 3000 грн., від 30.09.2008 на суму 10000 грн., від 07.10.2008 на суму 5000 грн., від 01.12.2008 на суму 1000 грн., від 18.12.2008 на суму 1000 грн., від 24.12.2008 на суму 2000 грн., від 21.01.2009 на суму 500 грн., від 05.03.2009 на суму 500 грн. (арк.с.20-27).

Таким чином, за відповідачем виникла заборгованість за видатковими накладними №РН-0000047 від 22.01.2008 в сумі 18 740,14 грн., №РН-0000894 від 05.08.2008 в сумі  21 282,84 грн., а всього в сумі 40 022,98 грн.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 40 022,98 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач надав суду розрахунок пені у відповідності до умов пункту 6.1 Договору, розраховану за період з 26.03.2008 на день складання позовної заяви  на суму 133 986,29 грн., але просить стягнути з відповідача лише 20000 грн. оскільки розуміє, що стягнення такої великої суми штрафних санкцій може поставити в скрутне фінансове становище відповідача.

Суд позовні вимоги в частині стягнення пені визнає частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6.1 Договору якщо Покупець не здійснити оплату за поставлений товар в строки, передбачені цім Договором (п.5.3), він зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню з розрахунку 1% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України  кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення  загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених  Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є  неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 4726,12 грн. з наступного розрахунку:

Відповідно до постанов НБУ №107 від 21.04.2008, №492 від 29.12.2007 та листа НБУ від 16.02.2009 №14-011/778-2395 облікова ставка з 01.01.2008 по 29.04.2008 складає 10%, з 30.04.2008 по 14.06.2009 складає 12%.

за видатковою накладною №РН-0000047 від 22.01.2008:

з 26.03.2008 по 29.04.2008:  18740,14 грн. х 10% х 2 : 366 дн. х 34 дн. = 348,18 грн.

з 30.04.2008 по 25.09.2008:   18740,14 грн. х 12% х 2 : 366 дн. х 149 дн. = 1831,00 грн.

за видатковою накладною №РН-0000894 від 05.08.2008:

з 08.10.2008 по 07.04.2009:  21282,84 грн. х 12% х2 : 365 дн. х 182 дн. = 2546,94 грн.

Відповідно до вимог статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідач не подав суду доказів оплати заборгованості на день вирішення спору у суді, а тому вимоги позивача суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 44 749,10 грн.  

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Арагон»(99011, місто Севастополь, вулиця Гоголя, 47 кв.36, ідентифікаційній код 35060524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілфуд»(61091, місто Харків, вулиця Харківських дивізій, 15 кв. 12, ідентифікаційній код 33413972) заборгованість за поставлений товар у сумі 40 022,98 грн., пеню в розмірі 4 726,12 грн., державне мито в сумі 447,32 грн., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 234,84 грн.

    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 15 273,88 грн. відмовити.

Суддя                                                                                                                            І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку статті 84 ГПК України

07.09.2009

Розсилка:

1.          ТОВ «Вілфуд» 61091, м. Харків, вул. Харківських дивізій, 15 кв. 12

2.          ТОВ «ТД «Арагон» 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 47 кв. 36