Постанова

від 26.10.2006 по справі 36/510

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/510

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 жовтня 2006 р.                                                                                   № 36/510  

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Владимиренко С.В., Кота О.В., за участю представника позивача –Короля С. В. дов. № ДВ-26 від 11.07.2006 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року у справі господарського суду м. Києва за позовом ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” до ТОВ “ПКФ “Енергоресурс” про стягнення боргу,      

УСТАНОВИВ:

У вересні 2005 року ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “ПКФ Енергоресурс” про стягнення боргу з орендної плати в розмірі 80 495 грн. 88 коп. за договором оренди №16-98 від 31 серпня 1998 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17 січня 2006 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року апеляційну скаргу ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ТОВ “ПКФ Ененгоресурс” 80 495 грн. 88 коп. боргу за договором  оренди № 16-98 від 31 серпня 1998 року.

Заявник вважає, що судом  при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушено ст. ст. 216, 628, 629 ЦК України.

Позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що заборгованість за договором визнається самим відповідачем та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У судове засідання представники відповідача не з'явились.

З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за  відсутності представників ТОВ “ПКФ Енергоресурс”.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Cудом встановлено, що 31 серпня 1998 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 16-98.

Відповідного до даного договору ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” передав ТОВ “ПКФ Енергоресурс” у користування нежиле приміщення, що знаходиться в м. Києві по вул. Пушкінській, буд. 25, загальною площею 199,9 кв. м.

Пунктом 2 .1 договору строк дії договору встановлювався з 1 вересня 1998 року по 1 вересня 2003 року.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач набуває права користування приміщенням після підписання сторонами акту приймання-передачі в оренду.

За актом № 1 передачі нежитлового приміщення від 1 жовтня 1998 року відповідачу було передано в найом нежитлове приміщення в м. Києві по вул. Пушкінській, буд. 25, загальною площею 199,9 кв. м.

Згідно з додатком № 2 до договору №16-98 від 31 серпня 1998 року сторонами було погоджено розмір орендної плати в розмірі 10 374 грн. 66коп.

Об'єкт оренди повернено орендодавцю 1 квітня 2003 року за актом № 1.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, станом на 1 вересня 2003 року, заборгованість відповідача становила 159 876 грн. 24 коп.

20 вересня 2004 року між ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” та ТОВ “ПКФ Енергоресурс” було складено акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог №1, за яким сторони провели взаємозалік зустрічних однорідних вимог за договорами оренди № 04-2003 від 2 вересня 2003 року та № 16-98 від 31 серпня 1998 року.

За результатами проведеного взаємозаліку заборгованість відповідача за договором оренди № 16-98 від 31 серпня 1998 року склала 80 495 грн. 88 коп.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач в односторонньому порядку збільшував розмір орендних платежів за договором оренди № 16-98 від 31 серпня 1998 року, що й призвело до нарахування спірної суми.

Доказів внесення відповідних змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати позивачем подано не було.

Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог, позаяк позивачем не надано суду, в розумінні ст. 188 ГК України та 651 ЦК України, належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам справи.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що судами повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, тому судові рішення зміні не підлягають.

          Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд  

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року без змін.

Головуючий                                                                                Т. Козир      

Судді                                                                                    С. Владимиренко      

                                                                                                    О. Кот