31/349
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 31/349
25.11.08
За позовом Подільської районної у місті Києві ради
До Приватного підприємства «СПРОС», м. Київ
Про визнання права власності
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Чернишенко Н.С. –пред. по довір., Кравцов А.В. – пред. по довір.
Від відповідача Цигіка І.Ю. –пред. по довір.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на приміщення підвалу, площею 206,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Введенська, 6, літ. А. за територіальною громадою Подільського району м. Києва.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно вважає спірне майно своєю власністю, в зв'язку з проведенням в ньому ремонту та понесеними витратами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.11.2008р.
В судовому засіданні 20.11.2008р. було оголошено перерву до 25.11.2008р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Представник позивача надав суду докази доплати державного мита та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. Разом з тим зазначив, що ПП „СПРОС” за власний рахунок провело поліпшення (ремонтні роботи) спірного приміщення, вартість яких перевищує вартість самого приміщення. В зв'язку з наведеним, відповідач зазначає, що він є власником нежитлового приміщення загальною площею Приміщення підвалу, площею 206,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Введенська, 6, літ. А.
Крім того, відповідач зазначає, що він готовий відшкодувати позивачу залишкову вартість спірного майна.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.02.2000р. між Управлінням майном Подільської райдержадміністрації (Орендодавець) та ТОВ «Фірма «ДОРІС» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва № 134 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендодавець на підставі розпорядження Подільської районної у м. Києві адміністрації від 20.11.1995р. № 177 та ордеру №177 від20.11.1995 року передав, а Орендар прийняв в оренду приміщення підвалу, площею 206,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Введенська, 6, літ. А. для розміщення складських приміщень.
Позивач, зазначає, що відповідач порушує його право власності на спірне приміщення, в зв'язку з тим, що вважає себе власником спірного майна на підставі того, що ПП „СПРОС” за власний рахунок провело поліпшення (ремонтні роботи) приміщення підвалу, площею 206,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Введенська, 6, літ. А.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 2 Закону України “про оренду держаного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”, відносини щодо оренди держаного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами.
У відповідності до ст. 23 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
Згідно зі ст. 25 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”, приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільської районної у м. Києві ради № 364 від 29.05.2008р. “Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень” було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади подільського району, зокрема, не житлові приміщення та будинки, що підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон.
У відповідності до п.17 додатку № 1 до рішенням Подільської районної у м. Києві ради № 364 від 29.05.2008р. було встановлено, що спірне майно підлягає приватизації шляхом викупу.
Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відповідь на пропозицію приватизувати спірне приміщення конкурентним шляхом викупу, своїм листом повідомив Подільську районну у м. Києві раду про те, що зазначене приміщення вже знаходиться у його власності, оскільки вартість ремонтних робіт, проведених відповідачем у спірному приміщенні значно перевищує вартість самого приміщення. Крім того, відповідач зазначає, що він готовий відшкодувати позивачу різницю вартості об'єкта.
Відповідно до п. 5.9. Договору, встановлено, що поліпшення орендованого приміщення, здійснені за рахунок Орендаря, якщо вони не можуть бути відокремлені від орендованого майна, без заподіяння йому шкоди, залишаються у власності територіальної громади Подільського району м. Києва та їх вартість відшкодуванню не підлягає.
Таким чином, у відповідності до умов Договору, всі поліпшення, які були здійсненні відповідачем, та які неможливо відокремити від орендованого майна залишаються у власності позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне приміщення належить до комунальної власності територіальної громади подільського району м. Києва, що підтверджується п. 56 таблиці № 6 додатку № 8 до рішення Київської міської ради від 27.12.01. № 208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва”.
До матеріалів справи залучено Довідку Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду подільського району”, про те, що спірне майно належить до комунальної власності територіальної громади Подільського районну та перебуває на балансі КП „Дирекція”. Зазначений доказ визнається судом як належний доказ і безумовно підтверджує наведені доводи позивача.
У відповідності ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава заперечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач зазначеними вище діями порушує право власності позивача на володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням загальною площею 206,9 кв.м., в будинку № 6-А по вул. Введенська в м. Києві.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити .
2. Визнати за територіальною громадою Подільського району в м. Києві право власності на приміщення підвалу, площею 206,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Введенська, 6, літ. А.
3. Стягнути з Приватного підприємства „СПРОС” (04071, м. Київ, вул. Введенська, 6, літ «А», код ЄДРПОУ 19254938) на користь Подільської районної в місті Києві ради (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 26077603), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 336 (триста тридцять шість) грн. держаного мита, та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н. І. Качан
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2008 |
Оприлюднено | 10.12.2008 |
Номер документу | 2469546 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні