Постанова

від 09.07.2012 по справі 5020-1956/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року Справа № 5020-1956/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Латиніна О.А.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

позивач, не з'явився, (фізична особа-підприємець Степаненкова Галина Вікторівна); відповідача, не з'явився, Васін Володимир Іванович, на підставі довіреності за № 05 від 16.12.2011 р. (приватне підприємство "Верховина");

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Верховина" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ребриста С.В.) від 14 лютого 2012 року у справі № 5020-1956/2011

за позовом фізичної особи-підприємця Степаненкової Галини Вікторівни (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

до приватного підприємства "Верховина" (код ЄДРПОУ 24874488 пр. Ген. Острякова, 158-А, Севастополь, 99055)

засновники: - ОСОБА_1 (АДРЕСА_3)

- ТОВ "Глобус" (вул. Грушевського, 28/2-А, н/п 43, м. Київ, 01021)

представник Васін В.І. (АДРЕСА_4)

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Степаненкова Галина Вікторівна (далі - ФОП Степаненкова Г.В.) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Верховина» (далі- ПП «Верховина») про зобов`язання вчинити дії за договором про дольову участь в будівництві готельного комплексу з елементами аквапарку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пляж Омега,29.

В обґрунтування позовних вимог ФОП Степаненкова Г.В. посилається на ті обставини, що відповідач ухиляється від виконання умов договору про дольову участь в будівництві від 10.03.2004 та положення ст.ст. 16 , 525 , 526 ЦК України .

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 14 лютого 2012 року у справі № 5020-1956/2011 позовні вимоги ФОП Степаненкової Г.В. задоволено.

Зобов`язано ПП "Верховина" виконати зобов`язання за договором про дольову участь в будівництві від 10 березня 2004 року, укладеного з ФОП Степаненковою Г.В., в об`єкті незавершеного будівництва готельного комплексу з елементами аквапарку на пляжі АДРЕСА_5

- розмістити замовлення на проектно-вишукувальні роботи, укласти з проектною організацією договір на проектно-вишукувальні роботи;

- провести державну експертизу проекту, уклавши відповідні договори і надавши рахунок на оплату ФОП Степаненковій Г.В.;

- виступати в якості генпідрядника з залученням до будівництва об`єкту підрядними організаціями, укладаючи від свого імені відповідні договори та угоди; забезпечити авторський і технічний нагляд за будівництвом об`єкта;

- надати ФОП Степаненковій Г.В. копію проекту і рахунку на оплату земельного податку;

- здійснити будівництво об`єкта своїми силами;

- провести будівельні роботи за рахунок наданих ФОП Степаненковій Г.В. на підставі рахунків, грошових коштів, уклавши з підрядними організаціями відповідні договори на виконання будівельно-монтажних робіт;

- отримати технічні умови на підведення комунікацій та здійснити роботи з приводу водопровідних, каналізаційних комунікацій, електричних мереж, газового опалення та здійснити їх внутрішню розводку силами підрядних організацій;

- виконати внутрішню обробку приміщень в об`єкті згідно з проектом;

- виконати зовнішню обробку об`єкту, упорядкувати прилеглу до об`єкту територію;

- встановити металопластикові вікна, вхідні та міжкімнатні двері в приміщеннях;

- здати об`єкт в експлуатацію в установленому законом порядку;

- по закінченню будівництва об`єкта спільно з ФОП Степаненковою Г.В. пред`явити об`єкт Державній приймальній комісії для його приймання в експлуатацію відповідно до встановленої процедури і здати його в експлуатацію;

- сприяти ФОП Степаненковій Г.В. в оформленні документів для передачі й оформлення часток в об`єкті.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Севастополя, ПП "Верховина" вернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 14 лютого 2012 року скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме те, що судом не враховано відсутність претензії позивача скерованої на адресу відповідача, та відповіді на зазначену претензію.

Крім того, апелянт зауважив, що суд розглянув справу за копіями наданих позивачем документів при відсутності витребуваних ухвалою від 23.01.2012р. оригіналів, а також не залишив позов без розгляду при наявності на те підстав, а саме, у зв'язку з неявкою позивача та неподанням ним зазначених документів в оригіналі, чим порушив пункт 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

Також відповідач звернув увагу на те, що господарський суд першої інстанції однобічно надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам не дослідив оригінал договору та не залучив до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору колишнього директора ПП «Верховина» - Стефлюк А.Н. При цьому суд не звернув уваги на те, що відбиток печатки на наданому договорі не співпадає з відбитком дійсної печатки ПП «Верховина», так само, як і підпис директора - Стефлюк А.Н.

Отже суд розглянув договір, який не укладався і помилково дійшов висновку щодо його дії.

25 квітня 2012 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга прийнята до провадження апеляційного господарського суду та призначений розгляд справи у складі судової колегії: головуючий Маслова З.Д., Латинін О.А., Градова О.Г.

07.06.2012 р. за розпорядженням в.о. секретаря, у зв'язку з відпусткою, суддю Градову О.Г. замінено на суддю Євдокімова І.В.

Розгляд справи неодноразово відкладався та був продовжений відповідно пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

09 липня 2012 року за розпорядженням в.о. секретаря, у зв'язку з відпусткою суддів Маслової З.Д. та Євдокімова І.В. їх було замінено на суддів Сікорську Н. І та Заплаву Л.М.

Головуючим суддею по справі призначено суддю Сікорську Н.І.

У судове засідання, призначене на 09 липня 2012 року з'явився лише представник відповідача, який підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у неї.

Позивач у судові засідання на протязі розгляду судом апеляційної інстанції не з'являвся, але про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи ухвали суду, які була направлені за адресою позивача, та які були повернені до суду з відміткою «повернуто за терміном зберігання».

Крім того, судом апеляційної інстанції було неодноразово скеровано кореспонденцію за місцем проживання позивача, як фізичної особи-підприємця, про що свідчить витяг із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (том 2 а.с.55).

Отже судова колегія дійшла висновку про належне повідомлення позивача про розгляд справи судом апеляційної інстанції та вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторони, що не з'явилась.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

10.03.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про дольову участь в будівництві готельного комплексу в бухті «Омега»в місті Севастополі (а.с.8-10).

Відповідно до розділу 1 даного договору сторони погодили його предмет, який полягає в дольовій участі по будівництву і експлуатації частини готельного комплексу, згідно проекту «Готельний комплекс в бухті «Омега» м.Севастополь», розташованого в районі пляжу «Омега» бухта Кругла в місті Севастополь на частці земельної ділянки площею 1,45 га на земельній ділянці загальною площею 1,7639 га, наданому відповідачу в оренду, згідно договору оренди реєстраційний номер 797, укладений 21.08.2003 між Севастопольською міською Радою і приватним підприємством «Верховина», зареєстрованого 10.03.2004 за №35.

Умовами розділів 2 та 3 договору про дольову участь у будівництві від 10.03.2004 сторони визначили та погодили взаємні права та обов`язки.

Зокрема, ФОП Степаненкова Г.В. зобов`язалася забезпечити фінансування робіт по будівництву об`єкту, згідно заяви відповідача, фінансувати розміщення замовлення на проектно-вишукувальні роботи, брати участь в затвердженні та організовувати необхідні погодження і державну експертизу проектно-кошторисної документації об`єкта, наданої відповідачем, здійснювати компенсаційні виплати земельного податку в розмірі, встановленому законодавством України по окремих рахунках, виставлених відповідачем.

Відповідач ПП «Верховина», в свою чергу, зобов`язався: розмістити замовлення на проектно-вишукувальні роботи, укласти з проектною організацією договір на проектно-вишукувальні роботи; провести державну експертизу проекту, уклавши відповідні договори і надавши рахунок на оплату ФОП Степаненковій Г.В.; виступати в якості генпідрядника з залученням до будівництва об`єкту підрядними організаціями, укладаючи від свого імені відповідні договори та угоди; забезпечити авторський і технічний нагляд за будівництвом об`єкта; надати ФОП Степаненковій Г.В. копію проекту і рахунку на оплату земельного податку; здійснити будівництво об`єкта своїми силами; провести будівельні роботи за рахунок наданих ФОП Степаненковій Г.В. на підставі рахунків, грошових коштів, уклавши з підрядними організаціями відповідні договори на виконання будівельно-монтажних робіт; отримати технічні умови на підведення комунікацій та здійснити роботи з приводу водопровідних, каналізаційних комунікацій, електричних мереж, газового опалення та здійснити їх внутрішню розводку силами підрядних організацій; виконати внутрішню обробку приміщень в об`єкті згідно з проектом; виконати зовнішню обробку об`єкту, упорядкувати прилеглу до об`єкту територію; встановити металопластикові вікна, вхідні та міжкімнатні двері в приміщеннях; здати об`єкт в експлуатацію в установленому законом порядку; по закінченню будівництва об`єкта спільно з ФОП Степаненковою Г.В. пред`явити об`єкт Державній приймальній комісії для його приймання в експлуатацію відповідно до встановленої процедури і здати його в експлуатацію; сприяти ФОП Степаненковій Г.В. в оформленні документів для передачі й оформлення часток в об`єкті.

Не виконання відповідачем своїх обов'язків за вищезазначеним договором і стало причиною для звернення ФОП Степаненковою Г.В. до суду з позовом.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 525 , 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються обов'язки покладені на нього спірним договором про сумісну діяльність.

Суду апеляційної інстанції сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання ними своїх обов'язків за договором від 10.03.2004р.

Проте, при дослідженні умов спірного договору вбачається, що обов'язкам позивача щодо забезпечення фінансування робіт по будівництву об`єкту, згідно заяви відповідача, фінансування розміщення замовлення на проектно-вишукувальні роботи, брати участь в затвердженні та організовувати необхідні погодження і державну експертизу проектно-кошторисної документації об`єкта, наданої відповідачем, здійснювати компенсаційні виплати земельного податку в розмірі, встановленому законодавством України по окремих рахунках, виставлених відповідачем передують обов'язки відповідача зазначені у пункті 3 договору від 10.03.2004р.

Тобто, для того щоб позивач мав виконувати умови договору відповідач повинен насамперед виконати взяті на себе зобов'язання перелічені у пункті 3 договору від 10.03.2004р.

Однак відповідач не згоден з вищевикладеним з тих підстав, що підпис директора та печатка не належать ПП „Верховина" та є підробкою, а отже за даним договором не виникають обов'язки у сторін щодо виконання його умов.

Проте судова колегія не погоджується з зазначеним твердженням відповідача з тих підстав, що у даній справі не вирішується питання недійсності укладеного договору, а оскільки предметом спору є невиконання зобов'язання за спірним договором, тому єдиними належними доказами у справі є докази, які підтверджують його виконання стороною.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі встановленій законом та має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин - це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Отже матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів недійсності укладеного правочину.

Відповідно до положень ст.ст. 32 , 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, відповідачем, в обґрунтування порушення його прав спірним договором не надано господарському суду першої інстанції доказів притягнення до відповідальності винної особи у підробці підпису, так і не надано суду апеляційної інстанції доказів звернення до правоохоронних органів та вироку суду, яким притягнуто до кримінальної відповідальності винну особу за підробку печатки.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" , затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 № 17 , відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

Отже, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про наявність факту підробки підпису та печатки, які містяться на спірному договорі, а також не надано жодних доказів того, що станом на 10.03.2004 печатка Приватного підприємства "Верховина" була втрачена, викрадена або іншим способом вибула з володіння відповідальної посадової особи вказаного товариства.

Таким чином, підстави, які б ставили під сумнів факт укладення даного правочину відсутні, а твердження відповідача, вказані в апеляційній скарги з цього приводу, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції щодо наявності факту укладення договору від 10.03.2004р.

Судова колегія також зауважує, що посилання апелянта на порушення позивачем претензійного порядку досудового врегулювання спору є хибними з тих підстав, що відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання спорів визначається ГПК України, якщо інший порядок не встановлений діючим не території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

З приводу обов'язковості застосування претензійного порядку вирішення спору перед його вирішенням господарським судом Конституційний Суд України прийняв рішення від 09.07.2002 р. № 15 -РП / 2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб", яким офіційно звернув увагу на положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів). Відповідно до п. 1 резолютивної частини цього рішення Конституційний Суд роз'яснив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, позивач, звернувшись безпосередньо до господарського суду без дотримання претензійного порядку досудового врегулювання спору, реалізував своє передбачене Конституцією України право на судовий захист.

Також, доводи відповідача щодо незастосуванням господарським судом першої інстанції норм пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України внаслідок неявки позивача до судових засідань, а також невиконання позивачем вимог суду, щодо надання оригіналу договору від 10.03.2004р., є необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду залишити позов без розгляду у випадку якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування позовної заяви надано належним чином завірену копію договору від 10.03.2004р., яка відповідає вимогам п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів»(ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003р. №55., та яку прийняв господарський суд в якості доказу існування правовідносин між позивачем та відповідачем.

Частиною 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Отже явка у судове засідання та надання доказів є правом сторони, а не обов'язком.

Проте, частина 3 вищезазначеної статті встановлює загальні обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Сторони зобов'язані:

добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами;

виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони;

вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За невиконання обов'язків як установлених ГПК, так і покладених на сторони господарським судом, господарський суд може застосувати до них заходи процесуальної відповідальності. Зокрема залишити позов без розгляду відповідно до ст. 81 ГПК, який слід уважати заходом процесуальної відповідальності, коли він застосовується за невиконання певного обов'язку, покладеного на позивача.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" містяться такі вказівки. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Якщо ж представник позивача не з'явився в судове засідання, але його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд не повинен залишати позов без розгляду, а має розглянути справу по суті.

Таким чином, прийняття рішення щодо залишення позову без розгляду є правом суду, і вирішується в кожному окремому випадку враховуючи в сукупності обставин справи та доцільність застосування цієї норми процесуального права, і якщо неявка позивача не завадила суду розглянути справу без його участі, тому і підстав для залишення позову без розгляду у суду не існувало.

Що стосується відмови господарським судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору колишнього директора ПП «Верховина»- Стефлюк А.Н., судова колегія погоджується з підставами такої відмови з огляду не те, що відповідно до частини 1 статті 27 господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Однак, відповідач не зазначив на чиїй стороні дана особа підлягає залученню до участі у справі та не обґрунтовав яким чином рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки або охоронювані законом інтереси.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги, доводи якої не спростували висновків, викладених у оскаржуваному рішенні суду, оскільки господарський суд всебічно та об'єктивно розглянув справу за наявними у неї матеріалами, оцінивши докази відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Верховина" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 14 лютого 2012 року у справі № 5020-1956/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.А.Латинін

Л.М. Заплава