Постанова

від 18.07.2012 по справі 5011-5/2929-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 № 5011-5/2929-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Коршун Н.М.

Куксова В.В.

за участю представників:

від ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай»: Поволоцька Н.М. - представник за довіреністю,

від ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика»: Пащенко О.О., Оніщенко О.В. - представники за довіреностями,

від ТОВ «Оздоровчий центр «Сосна»: представник не з'явився,

від ТОВ «Днепрохліб»: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика»

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2012р.

у справі №5011-5/2929-2012 (головуючий суддя Ломака В.С., судді: Бойко Р.В., Івченко А.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика», 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб»

про стягнення 16 042 661,68 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб»

про спонукання до укладення договору,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2012 року ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай» звернулось з позовом про стягнення 16 042 661,68 грн., а саме: з ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» 15 209 100, 00 грн. авансу за Попереднім договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Днепрохліб" від 05.10.2011 р. у сумі; 5 209 100, 00 грн. забезпечення виконання зобов'язання за Попереднім договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Днепрохліб" від 05.10.2011 р., 5 209 100, 00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення суми авансу, 328 771, 07 грн. пені, 20 836, 40 грн. інфляційних втрат, 65 754, 21 грн. 3 % річних, а також з обох відповідачів солідарно 50 000,00 грн.

Заперечуючи проти первісного позову, ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» заявило зустрічний позов про спонукання до укладення договору купівлі-продажу частини частки ТОВ "Днепрохліб" на умовах визначених попереднім договором купівлі-продажу частини частки ТОВ "Днепрохліб" від 05.06.2011р.

Зазначена зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що, як стверджує ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика", ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай" ухиляється від укладення основного договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Днепрохліб", про що свідчить, зокрема, те, що останнє не відповіло на пропозицію ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика", викладену в листі № 613/1 від 18.12.2011 р. щодо укладення такого договору.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.05.2012р. у справі №5011-5/2929-2012 первісний позов задоволено повністю, а в зустрічному - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального (ст.ст.209, 220, 610, 614, 635 Цивільного кодексу України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 79, 81 ГПК України).

ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ТОВ «Оздоровчий центр «Сосна» та ТОВ «Днепрохліб» не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

12.07.2012р. через канцелярію суду від ТОВ «Оздоровчий центр «Сосна» надійшло клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі його представника.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду). Однак, ТОВ «Днепрохліб» наданим йому процесуальним правом не скористалося та в судове засідання не з'явилося, своїх повноважних представників не направило, про причини своєї неявки суд не повідомило.

Враховуючи зазначене вище клопотання та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності зазначених вище представників.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2011р. між ТОВ «Дніпровська паперова фабрика, як продавцем, та ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай», як покупцем, був укладений Попередній договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ "Дніпрохліб" (далі-Договір), відповідно до умов якого сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дніпрохліб", за яким продавець передасть, а покупець прийме у власність на умовах, викладених у цьому Договорі частку в статутному капіталі ТОВ "Дніпрохліб" у розмірі 20 відсотків статутного капіталу товариства на дату укладення основного договору, за ціною як визначено у цьому Договорі.

При цьому, відповідно до п. 2.1 Договору частка в статутному капіталі повинна бути оплачена повністю, що повинно бути підтверджено свідоцтвом товариства про сплату вкладу, підписаним директором та головним бухгалтером товариства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений Договір є нікчемним в силу того, що не був посвідчений нотаріально.

Так, дійсно, за приписами ст. 635 Цивільного кодексу України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України лише у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Однак, в даному випадку, слід враховувати, що чинним законодавством не вимагається укладати попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства виключно в нотаріальній формі.

Крім того, ні ст. 635 Цивільного кодексу України, ні ст. 182 Господарського кодексу України не містять положень щодо нікчемності правочину, що їм суперечить.

Таким чином, оскільки зазначений Договір не можна вважати нікчемним, та при цьому суду не надано доказів визнання його недійсним у встановленому законом порядку, судова колегія вважає, що він є таким, що породжував для його сторін юридичні права та обов'язки.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що недійсність укладеного між сторонами Попереднього договору може впливати лише на право позивача вимагати застосування передбачених ним санкцій, однак не є перешкодою для повернення перерахованих позивачем за таким Договором коштів.

Згідно з п. 1.3 Договору на момент його укладення продавцеві належала частка у розмірі 99, 73 відсотків статутного капіталу товариства в розмірі 52 000 000, 00 грн.

Зазначене підтверджується також Статутом ТОВ "Днерохліб" в редакції від 26.09.2011 р., відповідно до якого на вказану дату відповідачу належала частка у статутному фонді товариства у розмірі 99, 73 %, інша частина 0, 27 % - Закритій акціонерній компанії з обмеженою відповідальністю Стоунмакс Лімітед (Великобританія).

Додатковою угодою до Попереднього договору від 05.10.2011 р. сторони доповнили умови Попереднього договору, визначивши, що продавець повинен бути на момент підписання основного договору одноосібним власником 100 % статутного капіталу ТОВ "Дніпрохліб", який на момент підписання основного договору повинен бути повністю сплачений (п. 1.1. Додаткової угоди).

Також, відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди сторони визначили, що продавець та чотири юридичні особи, найменування яких покупець повідомить продавцю, повинні укласти договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Дніпрохліб" розміром 20% (двадцять відсотків) статутного капіталу кожна, на тих же суттєвих умовах, що й Основний договір, за винятком того, що сплата забезпечувального платежу може бути не передбачена такими договорами.

Згідно із п.1.3 Додаткової угоди до Договору учасник(и) ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Валга", з одного боку, та продавець і чотири інші юридичні особи, найменування яких покупець повідомить продавцю, з іншого боку, повинні укласти договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Валга" розміром 20% (двадцять відсотків) статутного капіталу кожна, за ціною, що становить 20% (двадцять відсотків) розміру статутного капіталу ТОВ ВКП "Валга" на дату укладення Попереднього договору.

При цьому, відповідно до п. 1.4 Додаткової угоди до Договору ТОВ "Агрофірма "Дзержинець" та юридична особа, найменування якої покупець повідомить продавцю, повинні укласти договір купівлі-продажу ДП "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" за ціною, що дорівнює розміру статутного капіталу цього підприємства на дату укладення попереднього договору.

За змістом п. 2.3 Попереднього договору основний договір повинен був бути укладений у нотаріальній формі не пізніше 05.12.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2011р. відповідач-1 виставив позивачу рахунок № С-10546 на суму 5 209 100, 00 грн.

В свою чергу, позивач на виконання умов Попереднього договору платіжним дорученням № 2987 від 10.10.2011 р. перерахував відповідачу 1 000 000, 00 грн., платіжним дорученням № 3025 від 11.10.2011 р. 1 000 000, 00 грн. та платіжним дорученням № 3076 від 13.10.2011 р. 3 209 100, 00 грн.

Як стверджує позивач, станом на 05.12.2011 р. відповідачем-1 не було вжито заходів щодо набуття у власність 100 % статутного капіталу ТОВ "Днепрохліб", що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОП від 14.02.2012 р.

Враховуючи зазначене, а також приписи п. 4.4. Попереднього договору (яким його сторони передбачили, що якщо від укладення основного договору відмовиться продавець, він зобов'язаний у строк до 10 днів з дати, вказаної в п. 2.3. цього договору повернути покупцеві забезпечувальний платіж та додатково сплатити суму у розмірі забезпечувального платежу. У разі невиконання цього зобов'язання, продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 1 % від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення та штраф у розмірі 50 % від суми невиконаного зобов'язання.), позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду м.Києва.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, 05.10.2011 р. між відповідачем-2 (поручитель) та позивачем (кредитор) було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика" зобов'язання за Попереднім договором купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ "Днепрохліб" від 05.10.2011 р.

Згідно із п. 3.1 Договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником зобов'язання, забезпеченого порукою по даному договору.

Водночас, відповідно до п. 3.2 Договору поруки незалежно від інших положень цього договору і/або Договору від 05.10.2011 р., відповідальність поручителя перед кредитором по даному договору не може перевищувати 50 000, 00 грн.

Відповідно до п.3.4 Договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання за боржника протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від кредитора.

Листом від 16.12.2011 р. позивач звертався до відповідача-2 з вимогою виконати зобов'язання за боржника та сплатити 50 000, 00 грн., однак такі вимоги були залишенні без задоволення.

З огляду на зазначене, позивачем також заявлено позовні вимоги до відповідача-2.

Звертаючись до Господарського суду м.Києва із зустрічним позовом, ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика" вказує на те, що листом від 18.12.2011 р. воно зверталось до ТОВ "ТД "Золотий урожай" з пропозицією укласти основні договори купівлі-продажу частки в ТОВ "Днепрохліб" та просило повідомити про дату укладення та нотаріального посвідчення основних договорів, проте ТОВ "ТД "Золотий урожай" на вказану пропозицію відповіді не надало.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ч.ч.1-2 та 4- 5 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до положень ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідь на виставлений відповідачем рахунок здійснив його оплату, чим засвідчив намір укласти основний договір між сторонами.

Водночас, відповідач-1 не вчинив дій з метою набуття до 05.12.2011 р. у власність 100% статутного капіталу ТОВ "Днепрохліб", чим відповідно порушив умови Попереднього договору.

При цьому, судовою колегією відхиляються заперечення відповідача-1 відносно того, що предметом основного договору мала стати частка у розмірі 20 %, якою він володіє і може розпоряджатись.

Так, сторони Попереднього договору, виходячи з принципу свободи договору та враховуючи власні комерційні інтереси, визначили, що на момент укладення основного договору, тобто до 05.12.2012 р., відповідач-1 має бути одноосібним власником 100 % статутного капіталу ТОВ "Днепрохліб".

Порушення даної умови не відповідає Попередньому договору, порушує комерційні інтереси позивача та позбавляє його результатів купівлі-продажу корпоративних прав, на які він розраховував, а відповідно дані обставини не можуть не враховуватись при оцінці дій (бездіяльності) відповідача-1.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання відповідачем-1 умови щодо одноособового власника 100 % статутного капіталу ТОВ "Днепрохліб", фактично виключає можливість укладення основного договору, оскільки за змістом п. 6.2. Статуту ТОВ "Днепрохліб" учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між учасниками не встановлено інший порядок здійснення цього права, проте як інші учасники Товариства згоди на укладення відповідачем-1 Основного договору не надавали, що в тому числі вбачається з того, що Компанія Стоунмакс Лімітед оспорює Попередній договір купівлі-продаж частки в статутному капіталі ТОВ "Днепрохліб" від 05.10.2011 р. в судовому порядку.

З огляду на зазначене, судова колегія звертає увагу, що положення п .1.1 Додаткової угоди до Попереднього договору, за своєю суттю, враховуючи предмет основного договору купівлі-продажу, мають першочергове значення для можливості його реалізації, оскільки саме набуття продавцем 100 % статутного капіталу, за відсутності попередньої згоди інших учасників ТОВ "Днепрохліб", є необхідною передумовою того, щоб укладений між сторонами в майбутньому договір купівлі-продажу породжував реальні наслідки, ним обумовлені, та не мав підстав для визнання його недійсним.

Таким чином, судова колегія не може погодитись з доводами відповідача-1 відносно того, що Основний договір не був укладений в силу не повідомлення позивачем найменувань юридичних осіб, з якими мали бути також укладені договори, оскільки як вбачається зі змісту п. 2. Додаткової угоди, ухилення покупців від укладення таких договорів розглядається як ухилення від укладення Основного договору з боку продавця.

Крім того, з п. 1.2. Додаткової угоди вбачається, що Основний договір, про не укладення якого стверджує позивач, є окремим договором, що мав бути укладений між позивачем та відповідачем-1, і інші юридичні особи не є його сторонами.

При цьому, судова колегія враховує, що відмова від зобов'язання може бути як активною, тобто шляхом надсилання повідомлення про відмову від договору або його розірвання, так і пасивною, тобто такою, що полягає у бездіяльності сторони зобов'язання та не вчиненні дій у порядку та строки визначені його умовами.

У даному випадку відповідач-1 не набув у власність 100 % статутного капіталу ТОВ "Днепрохліб" до кінцевої дати укладення основного договору, не звертався до позивача з пропозицією укласти такий договір до 05.12.2011 р., чим відповідно фактично відмовився від взятих на себе зобов'язань, що, як зазначалось вище, за загальним правилом в односторонньому порядку не допускається.

Та обставина, що відповідач-1 звертався до позивача після 05.12.2011 р. з пропозицією укласти основний договір не спростовує висновків про порушення відповідачем-1 умов Попереднього договору.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Попередній договір припинив свою дію, а у відповідача-1 відсутні правові підстави для збереження грошових коштів, перерахованих йому позивачем.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні та незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, в розумінні ст.ст.33.34 ГПК України, які повідомлені позивачем, не спростував. Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісний позов в частині стягнення грошових коштів у сумі 5 209 100, 00 грн. підлягає задоволенню.

Як зазначалось вище, п. 4.4 Попереднього договору його сторони передбачили, що якщо від укладення основного договору відмовиться продавець, він зобов'язаний у строк до 10 днів з дати, вказаної в п. 2.3. цього договору повернути покупцеві забезпечувальний платіж та додатково сплатити суму у розмірі забезпечувального платежу. У разі невиконання цього зобов'язання, продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 1 % від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення та штраф у розмірі 50 % від суми невиконаного зобов'язання.

Позивач нарахував відповідачу-1 до сплати пеню 328 771, 07 грн., обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою у відповідності до приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та штраф у розмірі 5 209 100, 00 грн., розрахунок яких є вірним.

Враховуючи зазначене, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення суми у розмірі забезпечувального платежу 5 209 100, 00 грн., пені у розмірі 328 771, 07 грн. та штрафу у розмірі 5 209 100, 00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Нараховані позивачем відповідачу інфляційні втрати на суму 20 836, 40 грн. та 65 754, 21 грн. 3 % річних, також підлягають до стягнення.

При цьому, враховуючи наявність укладеного між позивачем та відповідачем-2 Договору поруки, з відповідачів солідарно має бути стягнуто 50 000, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (ст. 555 Цивільного кодексу України).

Стосовно зустрічних позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Статтями 182 Господарського кодексу та 635 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання укласти основний договір встановлене попереднім договором припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 182 Господарського кодексу України у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Таким чином, передумовою звернення до суду з позовом про зобов'язання однієї із сторін попереднього договору укласти основний договір, є надіслання іншою стороною проекту такого основного договору в строк, в який сторони мають укласти основний договір.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач за зустрічним позовом надсилав відповідачу проект основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Днепрохліб", зокрема, до 05.12.2012 р.

Так, лист, на який посилається позивач за зустрічним позовом, датований 18.12.2012 р. та крім того, з нього не вбачається надсилання в тому числі проекту основного договору.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Попередній договір припинив свою дію, а вимоги позивача за зустрічним позовом не відповідають обставинам справи та чинному законодавству, з огляду на що не можуть бути задоволені.

Більше того, судова колегія звертає увагу позивача за зустрічним позовом на те, що спірний договір в силу невиконання взятих на себе ним як продавцем зобов'язань, які полягали, зокрема, в необхідності набуття у власність 100 % статутного капіталу ТОВ "Днепрохліб", не може бути укладений на умовах визначених попереднім договором купівлі-продажу частини частки ТОВ "Днепрохліб" від 05.06.2011 р., оскільки саме умовами останнього з урахуванням Додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною попереднього договору, передбачався обов'язок продавця бути на момент підписання основного договору одноосібним власником 100 % статутного капіталу ТОВ "Дніпрохліб", який на момент підписання основного договору повинен бути повністю сплачений (п. 1.1. Додаткової угоди).

Крім того, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з наявним в матеріалах справи Витягом № 076950 від 07.05.2012 р. вбачається, що на вказану дату позивач за зустрічним позовом не є учасником ТОВ "Днепрохліб".

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що викладені у оскаржуваному рішенні суду висновки відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України у справах аналогічної категорії спору: постанова від 06.12.2011 р. у справі № 5023/3066/11 (16/155-09); постанова від 08.07.2010 р. у справі №52/619.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» на рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-5/2929-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-5/2929-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Коршун Н.М.

Куксов В.В.