Постанова

від 13.12.2012 по справі 5020-2/120-194/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року Справа № 5020-2/120-194/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Балюкової К.Г.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Могила Д.В., довіреність від 17.07.2012 б/н (Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс");

відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 04.05.2012, б/н (Фізична особа - підприємець ОСОБА_4);

ОСОБА_5, довіреність від 22.10.2012 №3302 (Фізична особа - підприємець ОСОБА_4);

3 особа: не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Крим");

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 16.08.2012 у справі № 5020-2/120-194/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс" (вул. І. Кудрі, буд. 20-а, кв. 52,Київ 42,01042)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Крим" (пр. Григоренко, 13Б, офіс 37,Київ 1,01001)

про стягнення 104522,96 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс" (далі -ТОВ "Євро-Трейд Плюс", позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі -ФОП ОСОБА_4, відповідач) про стягнення 95 377,10 грн. заборгованості.

Позовні вимоги з посиланням на статті 11, 512, 514, 516, 530 Цивільного кодексу позивач обґрунтовує нездійсненням відповідачем оплати за поставлену продукцію, право вимоги за якою виникло у нього на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного 04.11.2009 між ним та ТОВ „Євро Трейд-Крим".

Ухвалою суду від 07.09.2010 до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Крим" (далі -ТОВ "Євро-Трейд Крим", третя особа) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 позов задоволений повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ „Євро-Трейд Плюс" заборгованість в сумі 95 377,10 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 953,77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 по справі №5020-2/120 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 у справі №5020-2/120 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 серпня 2012 року (суддя Юріна О.М.) у справі № 5020-2/120-194/212 позов задоволений частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс" 91519,58 грн ., з яких: 83359,49 -основний борг, 6502,04 грн -інфляційні втрати, 1658,05 грн -3% річних, а також судові витрати в розмірі 1480,08 грн. В інший частині позову відмовлено.

Також з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Кримського Науково-дослідного інституту судових експертиз стягнуто вартість судової експертизи №1118/2011 у розмірі 5646,93 грн.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс" на користь Кримського Науково-дослідного інституту судових експертиз стягнуто вартість судової експертизи №1118/2011 у розмірі 1385,07 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі заявник вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні не в повному обсязі з'ясував обставини справи та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, невірно застосував норми матеріального права. Заявник зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 95377,10 грн. не підтверджена будь-якими фактичними даними та не відповідають дійсності. Зокрема, відповідач зазначає, що договір уступки права вимоги на користь ТОВ „Євро Трейд Плюс" не міг бути складений 04.11.2009 або складений з порушенням діючого законодавства, оскільки з 04.11.2009 ТОВ „Євро Трейд Плюс" і ТОВ „Євро Трейд Крим" одночасно пред'явили до відповідача вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар за тими ж самими накладними.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Дмитрієв В.Є., судді Волков К.В., Гоголь Ю.М., та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2012.

За розпорядженням секретаря судової палати від 25.10.2012 склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя -Дмитрієв В.Є., судді: Балюкова К.Г., Гоголь Ю.М.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати від 15.11.2012 склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя -Волков К.В., судді: Гоголь Ю.М., Балюкова К.Г.

За розпорядженням заступника голови суду від 12.12.2012 склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя -Дмитрієв В.Є., судді: Рибіна С.А., Балюкова К.Г.

При цьому, Севастопольський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

У судовому засіданні 13.12.2012 представники відповідача наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

За період з 01.11.2008 по 17.12.2008 ТОВ „Євро Трейд Крим" поставило ФОП ОСОБА_4 товар на загальну суму 451 257,40 грн., що підтверджується відповідними накладними, які підписані представниками обох сторін, та відповідними довіреностями на отримання товару /т.1 а.с.16-58/, а саме: №ЕК-005756 від 01.11.2008 на суму 425 880,29 грн., №ЕК-0005937 від 03.11.2008 на суму 602,64 грн., №ЕК-0005935 від 03.11.2008 на суму 1 499,02 грн., №ЕК-0005934 від 03.11.2008 на суму 1 188,00 грн., №ЕК-0005938 від 03.11.2008 на суму 8 394,84 грн., №ЕК-0005936 від 03.11.2008 на суму 270,00 грн., №ЕК-0005940 від 03.11.2008 на суму 810,00 грн., №ЕК-0005477 від 06.11.2008 на суму 3 646,03 грн., №ЕК-0005616 від 14.11.2008 на суму 609,29 грн., № ЕК-0005613 від 14.11.2008 на суму 2 038,42 грн., №ЕК-0005646 від 18.11.2008 на суму 1 057,89 грн., №ЕК-0005671 від 20.11.2008 на суму 2 860,80 грн., №ЕК-0005805 від 28.11.2008 на суму 89,64 грн., №ЕК-0005805 від 28.11.2008 на суму 80,68 грн., №ЕК-0005804 від 28.11.2008 на суму 1 805,31 грн., №ЕК-0005901 від 05.12.2008 на суму 217,18 грн., №ЕК-0006003 від 17.12.2008 на суму 207,36 грн.

04.11.2009 між ТОВ „Євро Трейд Крим" (Цедент) та ТОВ „Євро Труд-Плюс" (Цессіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (далі - Договір) /т.1 а.с.9/, відповідно до розділу 1 якого Цедент відступає Цессіонарію, а Цессіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за грошовими зобов'язаннями ФОП ОСОБА_4 (Боржник) у сумі 95 377,10 грн., які виникли внаслідок операції позадоговірної поставки (передачі) товару за наступними накладними: №ЕК-005756 від 01.11.2008 на суму 425 880,29 грн., №ЕК-0005937 від 03.11.2008 на суму 602,64 грн., №ЕК-0005935 від 03.11.2008 на суму 1 499,02 грн., №ЕК-0005934 від 03.11.2008 на суму 1 188,00 грн., №ЕК-0005938 від 03.11.2008 на суму 8 394,84 грн., №ЕК-0005936 від 03.11.2008 на суму 270,00 грн., №ЕК-0005940 від 03.11.2008 на суму 810,00 грн., №ЕК-0005477 від 06.11.2008 на суму 3 646,03 грн., №ЕК-0005616 від 14.11.2008 на суму 609,29 грн., № ЕК-0005613 від 14.11.2008 на суму 2 038,42 грн., №ЕК-0005646 від 18.11.2008 на суму 1 057,89 грн., №ЕК-0005671 від 20.11.2008 на суму 2 860,80 грн., №ЕК-0005805 від 28.11.2008 на суму 89,64 грн., №ЕК-0005805 від 28.11.2008 на суму 80,68 грн., №ЕК-0005804 від 28.11.2008 на суму 1 805,31 грн., №ЕК-0005901 від 05.12.2008 на суму 217,18 грн., №ЕК-0006003 від 17.12.2008 на суму 207,36 грн.

Відповідно до пункту 2 Договору Цессіонарій набуває право вимагати від Божника сплати основного грошового зобов'язання, сплати 3% річних, інфляційних збитків з суми основного боргу, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

До Цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника (пункт 6 Договору).

Пунктом 11 Договору передбачено, що він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

05.11.2009 відповідно до вимог Договору ТОВ „Євро Трейд Крим" звернувся до ФОП ОСОБА_4 з повідомлення про відступлення ТОВ „Євро Трейд Плюс" права вимоги за вищевказаними накладними /т.1 а.с.10/.

Листом від 12.04.2010 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату грошового зобов'язання за накладними за період з 01.11.2008 по 17.12.2008 у розмірі 95 377,10 грн., що є предметом відступлення права вимоги за Договором /т.1 а.с.11/.

Однак заборгованість у розмірі 95 377,10 грн. Відповідачем оплачена не була, що з'явилося підставою для звернення Позивача до суду з зазначеним позовом.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного та господарського законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України є підставою виникнення у Відповідача обов'язку сплатити заборгованість за поставлений позивачем товар у повному обсязі.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Факт отримання товару за вищевказаними накладными відповідач не спростовує, проте зазначає, що поставка була договірною, тобто виконана за договором №ЕК-0034724 від 01.11.2008, тому що про це зазначено у самих накладних і встановлено у рішенні господарського суду м. Севастополя від 03.11.2009 у справі №5020-9/168.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 25.01.2011, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на преюдиційність рішення у справі №5020-9/168.

З матеріалів справи, що розглядається, вбачається, що у спірних накладних, за якими здійснювалася поставка товару, у реквізиті: "Платник", визначено: "Оплачується тільки за договором. Договір №ЕК-0003472 від 01.11.2008", але відповідачем при розгляді судом справи зазначеного договору надано не було.

Також, відповідач в якості доказів наявності договірних стосунків між ним та ТОВ „Євро Трейд Крим" вказує, що товар за спірними накладними був поставлений за договором консигнації, укладеним 01.11.2007 між ним та ТОВ „Євро Трейд Крим" (т.2, а.с.25-29), але судом встановлено, що в жодній накладній немає посилання, що поставка здійснювалася саме за вказаним договором. Доказів в обґрунтування цього твердження відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що факт наявності договору поставки у формі єдиного письмового документа за спірними накладними відповідачем не доведений.

Як вже зазначалося, право вимоги за спірними накладними було відступлене ТОВ „Євро Трейд Крим" відповідачеві шляхом укладення між ними 04.11.2009 договору відступлення права вимоги.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 517, 518 Цивільного кодексу України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Судом встановлений факт повідомлення ФОП ОСОБА_4 листом від 05.11.2009 (т.1, а.с.10) про відступлення права вимоги ТОВ „Євро Трейд Крим" за вищевказаними накладними ТОВ „Євро Трейд Плюс", який відповідачем не спростовується.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 12.04.2010, надісланим на адресу відповідача 25.06.2012 (т.1, а.с.12), позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату грошового зобов'язання за накладними №ЕК-005756 від 01.11.2008, №ЕК-0005937 від 03.11.2008, №ЕК-0005935 від 03.11.2008, №ЕК-0005934 від 03.11.2008, №ЕК-0005938 від 03.11.2008, №ЕК-0005936 від 03.11.2008, №ЕК-0005940 від 03.11.2008, №ЕК-0005477 від 06.11.2008, №ЕК-0005616 від 14.11.2008, № ЕК-0005613 від 14.11.2008, №ЕК-0005646 від 18.11.2008, №ЕК-0005671 від 20.11.2008, №ЕК-0005805 від 28.11.2008, №ЕК-0005805 від 28.11.2008, №ЕК-0005804 від 28.11.2008, №ЕК-0005901 від 05.12.2008, №ЕК-0006003 від 17.12.2008 у розмірі 95 377,10 грн.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого за цими накладними товару не виконав належним чином.

Посилання відповідача на те, що нею неодноразово було здійснено повернення товару, отриманого за вказаними накладними (накладні про повернення (т.3 а.с.9-106, т.4 а.с.19-27)) судом не приймається, оскільки в жодній з цих накладних немає посилання на те, що повертається товар, який був отриманий саме за спірними накладними, тому встановити, що за цими накладними був повернутий саме той товар, що був поставлений відповідачеві з 01.11.2008 по 17.12.2008, не вбачається можливим.

Крім того, надані суду копії платіжні доручення та квитанції до прибуткових касових ордерів (т.3 а.с.107-116) не можуть бути прийняти судом в якості належних та допустимих доказів у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у деяких платіжних дорученнях у реквізиті: "призначення платежу", йде посилання на накладні, які не є предметом Договору відступлення права вимоги, у той час як за приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Чинне законодавство не передбачає право отримувача коштів, якщо інше не передбачено договором, самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2011 у справі №5015/1494/11).

Крім того, суд не приймає у якості доказів оплати накладної №ЕК-005756 від 01.11.2008 на суму 425 880,29 грн. платіжні доручення №136 від 25.12.2008 на суму 10 000,00 грн. (т.3, а.с.107 та №14 від 30.01.2009 на суму 15 000,00 грн. (т.3, а.с.108), оскільки Договір між Позивачем та ТОВ „Євро Трейд Крим" щодо відступлення права вимоги, у тому числі за накладною №ЕК-005756 від 01.11.2008, був укладений 04.11.2009, тобто вже після здійснення вказаних оплат, при цьому сума боргу за цією накладною, яка відступлена за Договором склала 70 000,00 грн.

Водночас, судом прийнято в якості доказів оплати відповідачем заборгованості в розмірі 12017,61 грн. за отриманий по вищевказаними накладним товар наступні платіжні доручення та прибуткові касові ордери: платіжне доручення №120 від 05.12.2008 на суму 3646,03 грн. (а.с.107 т.3), платіжне доручення №117 від 26.11.2008 на суму 2406,59 грн. (в частині сплати рахунку №ЕК-0005843 від 24.11.2008 на 1805,31 грн.) (а.с.109 т.3), платіжне доручення №110 від 13.11.2008 на суму 910,88 грн. (в частині сплати рахунку №ЕК-0005687 від 08.11.2008 на 609,29 грн.) (а.с.109 т.3), платіжне доручення №111 від 20.11.2008 на суму 2860,80 грн. (а.с.110 т.3), платіжне доручення №112 від 20.11.2008 на суму 1057,89 грн. (а.с.111 т.3), квитанція до прибуткового касового ордеру №2476 від 14.11.2008 на суму 2038,29 грн. (а.с.112 т.3).

Отже, заборгованість ФОП ОСОБА_4 складає 83 359,49 грн.

В порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надала суду доказів оплати заборгованості у розмірі 83 359,49 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий за спірними накладними товар у суму 83 359,49 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

В рамках розгляду цієї справи неодноразово призначалися та проводилися судово-економічні експертизи, з метою встановлення наявності заборгованості ФОП ОСОБА_4 за спірними накладними, її розміру та природи виникнення.

Матеріали справи містять висновок судової економічної експертизи №1118 від 31.05.2011 (т.3 а.с.136-141), проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, та висновок судової економічної експертизи №793/794 від 30.11.2011, проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. Проф. М.С. Бокаріуса (т.5, а.с.86-97), однак сторони не погоджуються з зазначеними висновками. Друга повторна експертиза проведена не була, а матеріали справи були повернуті Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. Проф. М.С. Бокаріуса суду у зв'язку із несплатою позивачем вартості її проведення.

Оскільки положеннями статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, а також враховуючи протилежність та неоднозначність висновків проведених у рамках даної справи експертиз, суд не приймає експертні висновки в якості належного доказу.

У зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.07.2010 по 24.03.2011 у розмірі 1897,09 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2010 року по лютий 2011 року сумі 7248,67 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню становить 83 359,49 грн., судом першої інстанції був здійсненний перерахунок заявлених до стягнення сум, згідно з яким розмір 3% річних за період з 26.07.2010 по 24.03.2011 та розмір інфляційних втрат за період з липня 2010 року по лютий 2011 року склали: 1 658,05 грн. та 6 502,04 грн. відповідно.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунками, наведеними місцевим господарським судом і вважає їх вірними та такими, що зроблені з урахуванням норм чинного законодавства.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 91519,58 грн ., з яких: 83359,49 грн. -основний борг, 6502,04 грн. -інфляційні втрати, 1658,05 грн. -3% річних, а також судові витрати.

Судова колегія звертає увагу на те, що всім доказам, що маються у матеріалах справи, судом першої інстанції надана належна оцінка; нових доказів та документів, що спростовують доводи місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, суду апеляційної інстанції скаржником не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду є повністю обґрунтованим та прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Викладені в рішенні суду першої інстанції висновки відповідають обставинам справи; інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду немає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.08.2012 у справі № 5020-2/120-194/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді К.Г. Балюкова

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. ТОВ "Євро-Трейд Плюс" (вул. І. Кудрі, буд. 20-а, кв. 52,Київ 42,01042)

2. ФОП ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

3. ТОВ "Євро-Трейд Крим" (пр. Григоренко, 13Б, офіс 37,Київ 1,01001)