Постанова

від 04.12.2006 по справі 6/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                        ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "04" грудня 2006 р.                                                                   Справа № 6/230

Суддя господарського суду Чернівецької області Паскарь Авель Дмитрович

розглядаючи справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексітон"

до Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

про скасування рішення суб"єкта владних повноважень

за участю представників:

від позивача – Кусмарцев М.О., довіреність від 07.12.2005 року;

відвідповідача – не з'явився;

прокурора Філіпця В.П.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ексітон”, м. Заставна Чернівецької області, звернулося з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання нечинним та скасування наказу від 09.02.2006 року № 55 “Щодо визнання недійсними рішень робочої комісії Держкомприродресурсів в 2004 році” відносно скасування рішення Робочої комісії того ж Комітету від 24.12.2004 року № 27 в частині пункту 1 про надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ “Ексітон” щодо Онутського родовища пісків та піщано-гравійної суміші.

Позов мотивується тим, що у 2004 році за згодою відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування та природоохоронних органів, Протоколом засідання робочої комісії з розгляду питань надання надр у користування, ліцензій на види господарської діяльності, дозволів на буріння експлуатаційних свердловин на воду Державного комітету природних ресурсів України від 24.12.2004 року позивачеві був наданий спеціальний дозвіл (ліцензію) від 28.12.2004 року № 3583  на видобування та промислову розробку Онутського родовища будівельних пісків та піщано-гравійної суміші Заставнівського району Чернівецької області, який, всупереч вимогам чинного законодавства, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.02.2006 року № 55 був скасований.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Відповідач, який про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, явку свого представника у судовому засіданні не забезпечив. Тому відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за наявними у ній доказами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримував та просив його задовольнити з викладених в ньому підстав.

Прокурор висловився проти задоволення позову, посилаючись на те, що оскаржуване позивачем рішення було прийняте відповідачем внаслідок розгляду відповідного протесту Генеральної прокуратури України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та прокурора, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Двадцять восьмого грудня 2004 року Державний комітет природних ресурсів України, правонаступником якого є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, у встановленому законом порядку видав Товариству з обмеженою відповідальністю “Ексітон”, м. Заставна Чернівецької області, спеціальний дозвіл на користування надрами щодо видобування піску придатного для виробництва будівельних розчинів та піщано-гравійної суміші, придатної для будівельних робіт Онутського родовища, с. Онут Заставнівського району Чернівецької області, за реєстраційним номером  3583 (а. с. 15).

Дев'ятого лютого 2006 року відповідач прийняв наказ № 55 щодо визнання недійсним рішення Робочої комісії Держкомприродресурсів України № 27 від 24.12.2004 року  щодо надання спеціального дозволу позивачеві на користування  зазначеними надрами (а. с. 7).

В обґрунтування згаданого наказу Міністерство охорони навколишнього природного середовища України посилалось на протест Генеральної прокуратури  України від 01.02.2006 року № 07/4-39 вих-06, відповідно до якого наказ Робочої комісії з розгляду питань надання надр у користування, ліцензій на види господарської діяльності, дозволів на буріння експлуатаційних свердловин на воду Держкомприродресурсів України від 25.12.2004 року № 199, який набрав чинності лише 17.12.2004 року, був виданий в порушення статті 9 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік”, згідно з якою спеціальні дозволи на користування надрами надаються шляхом їх продажу на аукціонах, крім випадків, визначених спеціально уповноваженим органом. Крім того, статтею 80 зазначеного закону призупинено конкурсну процедуру надання спеціальних дозволів на користування надрами.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 року № 745-р, прийнятого на підставі абзацу тринадцятого статті 9 Закону України “Про державний бюджет на 2004 рік”, Держкомприродресурсів України був уповноважений визначити випадки надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами без проведення аукціонів.

Держкомприродресурсів України 25.10.2004 року видав наказ № 199, яким затвердив Перелік випадків надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами без проведення аукціонів, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2004 року за № 1495/10094.

Відповідно до пункту 2 згаданого Переліку, у разі отримання Держкомприродресурсів України менш ніж двох заяв на надання спеціального дозволу (ліцензії) на користування певною ділянкою надр від заявників, які згідно з законодавством мають рівне право на отримання зазначеної ділянки надр у користування, спеціальні дозволи (ліцензії) на користування ділянками надр надаються без проведення  аукціонів.

Судом встановлено, що єдиною підставою, яка викладена в протесті Генеральної прокуратури України від 09.02.2006 року № 55, відповідно до якого відповідачем був прийнятий оскаржуваний позивачем наказ, є порушення статті 9 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік”. Інші підставі для скасування наказу, що є предметом даного спору, зазначений протест не містить (а. с. 62-63).

Доказів про те, що спеціальний дозвіл (ліцензія) позивачеві був наданий без проведення аукціону при отриманні відповідних заяв про це від інших осіб в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Згідно з частиною третьою статті 129 Конституції України, одними з основних засад судочинства являються рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, які знайшли своє відображення також і в  статтях 7 та 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (обставини, встановлені відповідним судовим рішенням; обставини, визнані судом загальновідомими; обставини, які при певних умовах визнаються сторонами; вирок суду або постанова суду у справі про адміністративний проступок).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Разом з тим частиною другою статті 49 згаданого Кодексу передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Проте, незважаючи на те, що розгляд справи судом тричі відкладався (а.с. 39, 41, 49), Мінохорони навколишнього природного середовища України, яке про дату, час і місце розгляду справи було повідомлене належним чином, явку свого представника в судовому засіданні не забезпечило, правомірність свого рішення, яке оскаржуване позивачем, не довело. Враховуючи, що встановлений частиною першою статті 122 КАС України строк закінчився, суд дійшов висновку про те, що відповідач не тільки ухилився від виконання своїх процесуальних обов'язків, але й зловживав ними, у зв'язку з чим справа була розглянута у відсутності представника відповідача та його обґрунтованих заперечень на позов.

Такий висновок, на думку суду, повністю відповідає вимогам частини першої статті 2 КАС України, якою передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто захист фізичних та юридичних осіб від чиновницького свавілля.

За таких обставин задовольняючи обґрунтований позов, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивача підлягають поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160–163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визначити нечинним і скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.02.2006 року № 55 “Щодо визнання недійсними рішень Робочої комісії Держкомприродресурсів в 2004 році” в частині скасування пункту 1 рішення Робочої комісії державного комітету природних ресурсів України від 24.12.2004 року № 27 про надання ТОВ “Ексітон”, м. Заставна Чернівецької області, спеціального дозволу на користування надрами на видобування піску, придатного для виробництва будівельних розчинів та піщано-гравійної суміші, придатної для будівельних робіт Онутського родовища, с. Онут Заставнівського району Чернівецької області.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексітон” (м. Заставна Чернівецької області, вул. Чорновола, ідентифікаційний код 32976407) державне мито в сумі 85 грн.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             А.Д. Паскарь