Постанова

від 16.11.2006 по справі 16/641

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан

Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" листопада 2006 р.                                                         

Справа №  16/641

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого  

судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                       

Пасічник С.С.

Шкляр Л.Т.

при

секретарі                                                            Павловській

Л.П. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: Баліцького П.Г. - директора,

Павленка

П.П. - представника за довіреністю від 23.06.2006р.;

відповідача:

ОСОБА_1- суб'єкта підприємницької діяльності,

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Технічний

центр неруйнівного контролю "Промсервісдіагностика", м.Бердичів

Житомирської

області

на

рішення господарського суду Житомирської області

від

"30" червня 2006 р. у справі №  16/641 (суддя Тимошенко О.М.)

за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр

неруйнівногоконтролю "Промсервісдіагностика", м.Бердичів Житомирської

області 

до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Бердичів

Житомирської

області

про

стягнення 9 919,00грн.,

з

перервою в судовому засіданні з 07 листопада 2006 року по 16 листопада 2006

року

згідно

ст. 77 Господарського  процесуального

кодексу України,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.06.2006р.

у справі №16/641 на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу

припинено провадження у справі в частині стягнення 1523,17грн. інфляційних

нарахувань та 148,79грн. - 3-х % річних. В іншій частині позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення місцевого господарського не відповідає

матеріалам справи та нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з

апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та задовольнити

позовні вимоги.

На вимогу господарського суду апеляційної інстанції (ухвала від

28.07.2006р.,   т.2 а.с.26) позивач

уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати судове рішення у даній

справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача

9919,00грн. збитків й прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення

позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає наступне:

- місцевим господарським судом не враховано, що роботи по

виконанню договору НОМЕР_11 від 20.04.2004р. почались лише з 12.03.2004р., що

підтверджується відповідачем, поясненнями позивача та іншими документами, а

тому суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач приступив до

виконання умов договору НОМЕР_11, починаючи з 23.02.2004р., і, в зв'язку з цим,

невірно підрахував суми коштів, що належать до сплати відповідачу за виконані

роботи;

- приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції дійшов

висновку, що зобов'язання відповідача носять нечіткий характер, не передбачають

конкретний вид робіт, спосіб їх виконання, а тому неможливо встановити факт

невиконання ним зобов'язань, однак, відповідно до положень ч.1 ст.181

Господарського кодексу України допускається укладення договорів у спрощений

спосіб, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку

укладення даного виду договорів. Глави 63 та 69 Цивільного кодексу України, що

регулюють порядок укладення договорів, відповідно, послуг та комісії (елементи

якого містить договір НОМЕР_11, укладений між сторонами у справі), не

передбачають будь-яких вимог такого роду. З текстом договору №НОМЕР_1 від

01.03.2004р. між позивачем та Побужським феронікелевим комбінатом, на виконання

якого було укладено договір НОМЕР_11, відповідач був ознайомлений, сторони

вчинили дії, спрямовані на виконання договору НОМЕР_11, позивач здійснив

платежі на користь відповідача, відповідач прийняв ці платежі, почав виконувати

договір, а тому, відмова в позові в частині стягнення коштів, що не були

відпрацьовані відповідачем протягом червня 2004 року є необґрунтованою;

- враховуючи положення постанови Вищого господарського суду

України від 16.03.2006р. у даній справі, позивач подав заяву про уточнення

позовних вимог й довів факт неповного виконання відповідачем умов договору

НОМЕР_11, відсутність надання звітів з його боку, проте, суд першої інстанції в

своєму рішенні зазначив, що позивач має право вимагати повернення зайво

отриманих відповідачем коштів на підставі                           ст.1212 Цивільного

кодексу України, не взявши до уваги положень мотивувальної частини постанови

суду касаційної інстанції, де зазначено, що "норма прямої дії, що дає

кредиторові право на відшкодування збитків, завданих йому внаслідок порушення

зобов'язання боржником, сформульована у ст.623 ЦК України, а обов'язок

відшкодування збитків, завданих порушенням господарського зобов'язання,

встановлений ч.1 ст.224 Господарського кодексу України".

Відповідач з апеляційною скаргою не погоджується, вважаючи доводи

позивача безпідставними й непідтвердженими належними доказами (заперечення

відповідача викладено у письмовому відзиві на апеляційну скаргу,

зареєстрованому судом апеляційної інстанції 16.10.2006р.).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги

апеляційної скарги, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважає рішення

господарського суду Житомирської області в частині відмови в задоволенні

позовних вимог таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають

значення для вирішення спору, а також порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, надавши пояснення в

обґрунтування своїх заперечень. Просить рішення господарського суду першої

інстанції залишити без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без

задоволення.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача,

відповідача, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі

позивача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи,

повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським

судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті

оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід

задовольнити частково з наступних підстав.

20.02.2004 року між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1та

ДП “Технічний центр неруйнівного контролю                                                 НВФ

“Промсервісдіагностика”, правонаступником якого є позивач, було укладено

договір НОМЕР_11 (т.1 а.с.8).

Згідно п.1.1 зазначеного договору замовник (позивач) доручив, а

виконавець (відповідач) прийняв на себе обов'язки по виконанню підготовчих і

виконавчих робіт на ТОВ “Побужський феронікелевий комбінат”, а саме: прийняття

участі в узгодженні договірної документації; підготовка актів про виконані

роботи (щомісячно); забезпечення бригади матеріалами, інструментом,

транспортом, механізмами на об'єкті; забезпечення бригади нормальними умовами;

участь в здачі об'єкта.

Строк виконання всіх робіт по даному договору сторони погодили з

20.02.2004р. по 30.06.2004р. (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що за виконану роботу позивач

перераховує відповідачу, відповідно до протоколу про договірну ціну, по

2000,00грн. за поточний місяць на об'єкті.

Проміжні платежі проводяться замовником після готовності окремих

етапів робіт на підставі двосторонніх актів (п.п.2.2 договору).

Згідно платіжних доручень НОМЕР_2., НОМЕР_3 НОМЕР_4., НОМЕР_5 на

суму 4400,00грн. позивач перерахував відповідачу загалом 15919,00грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору від НОМЕР_6

й вважаючи, що перераховані кошти підлягають поверненню, 16.03.2005р. позивач

звернувся з позовом про стягнення з відповідача 15919,00грн.

Позивач неодноразово уточнював та змінював позовні вимоги.

Згідно заяви від НОМЕР_7(т.2 а.с.13) позивач уточнив свої позовні

вимоги й просив стягнути з відповідача кошти в сумі 9919,00грн.

Обґрунтовуючи позов в зазначеній сумі, позивач вказує на те, що

протягом березня-травня 2004 року перерахував відповідачеві авансові платежі в

оплату за роботи із розрахунку 2000,00грн. за місяць, а також для забезпечення

коштами для здійснення поточних витрат відповідно до п.п.3,4, п.1.1 договору

від 20.02.2004р. загальною сумою 15919,00грн., однак, відповідач не виконав

умови договору в повному обсязі, оскільки знаходився на об'єкті лише протягом

57 днів, замість 4 місяців й своїми діями завдав підприємству збитки у вигляді

коштів в сумі 7919,00грн., що були отримані для забезпечення виробничого

процесу та по яких відповідач не подав звіт про використання, і, крім того, у

вигляді отриманих відповідачем коштів в сумі 2000,00грн. як оплату робіт за

червень 2004р.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції відмовив у задоволенні

позову. При цьому, судом було встановлено, що відповідачем не подано доказів

використання 7229,34грн. на виконання умов договору, а тому позивач вправі

вимагати їх повернення на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України або на

підставі іншої норми, в залежності від обставин.

Відмову в позові місцевий господарський суд мотивує тим, що

позивач, заявляючи позов про стягнення з відповідача збитків, які завдані в

зв'язку з неналежним виконанням договору й, посилаючись при цьому, на ст.224

Господарського кодексу України, ст.ст.611,612,614,623 Цивільного кодексу

України, які регулюють право на відшкодування збитків за невиконання

зобов'язання, водночас, не довів факт порушення відповідачем зобов'язань за

договором НОМЕР_11, оскільки зобов'язання відповідача за вказаним договором,

визначені в п.1.1, носять нечіткий, невизначений характер, не передбачають

конкретний вид робіт, місце та спосіб їх виконання, передбачають лише участь відповідача

у виконанні неконкретних робіт, які будуть виконуватися іншими особами, без

визначення ролі відповідача у цих роботах.

Однак, судова колегія з висновком суду про відмову в позові не

погоджується з наступних підстав.

Матеріалами справи стверджується, і про це йшлося вище, згідно

платіжних доручень НОМЕР_2., НОМЕР_3 НОМЕР_4., НОМЕР_5 на суму 4400,00грн. (т.1

а.с.11-14) позивач перерахував відповідачу загалом 15919,00грн.

В рядку "призначення платежу" у вказаних платіжних

дорученнях зазначено: "часткова оплата за підготовчі роботи по ремонту

обладнання згідно договору НОМЕР_11" і "оплата за виконання робіт по

ремонту обладнання згідно договору НОМЕР_11". Тобто в платіжних дорученнях

не вказано, що оплата здійснена за фактично виконані роботи, з чого можна

зробити висновок, що позивач авансовував виконання робіт, тобто здійснював

попередню оплату.

У договорі НОМЕР_11 сторони погодили, що оплата виконаних робіт

здійснюється позивачем в розмірі 2000,00грн. за поточний місяць на об'єкті, а

проміжні платежі - після готовності окремих етапів робіт на підставі

двосторонніх актів (п.п.2.1, 2.2 договору).

Виходячи із змісту п.3.2 договору, готовність робіт визначається

підписанням сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та оформленням

виконавцем (відповідачем у справі) звітних документів.

Судова колегія погоджується з тим, що передбачені пунктом 1.1

договору роботи носять нечіткий характер, обсяг яких кількісно та якісно

встановити  неможливо.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем робіт за договором НОМЕР_11

встановлено з 20.02.2004р. й передбачено виконання відповідачем такої роботи як

прийняття участі в узгодженні договірної документації, а 01.03.2004р. позивачем

укладено договір №НОМЕР_1 з ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" і

позивач стверджує, що відповідач був присутнім при укладенні цього договору,

тобто фактично брав участь в узгодженні договірної документації, слід вважати,

що відповідач приступив до виконання робіт, передбачених п.1.1 договору

НОМЕР_11 з 20.02.2004р.

В претензії НОМЕР_8(т.1 а.с.26), адресованій відповідачу, позивач

зазначає, що фактично роботи виконувалися в березні, квітні та травні 2004

року.

В заяві про уточнення позовних вимог №НОМЕР_9. (т.2 а.с.13-14)

позивач вказує, що відповідач знаходився на ТОВ "Побужський феронікелевий

комбінат" лише протягом 57 днів, замість 4-х місяців, станом на кінець

травня 2004 року відповідач остаточно дезорганізував виробничий процес та

припинив роботи по договору НОМЕР_11, а в червні 2004 року відповідач не

з'являвся на об'єкті взагалі.

Такі твердження позивача є суперечливими.

Відповідачем надано маршрутний паспорт монтажу установки К-1.4

на                      ТОВ

"Побужський феронікелевий комбінат" (т.1 а.с.76-175), підписаний

відповідальними працівниками Побужського феронікелевого комбінату й з якого

вбачається, що за період з 15.03.2004р. відповідач здійснював на цьому

комбінаті певні роботи включно по 09.06.2004р.

Таким чином, з врахуванням виконання відповідачем робіт з

20.02.2004р. по 09.06.2006р., а також встановлення сторонами у договорі

НОМЕР_11 фіксованої ціни в сумі 2000,00грн. за поточний місяць роботи на

об'єкті, тієї обставини, що виконання інших робіт, за які сторони погодили

проведення проміжних платежів, актами здачі-приймання та звітами відповідача не

підтверджено, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач виконав роботи на

суму 7289,65грн.:

- з 20.02.2004р. по 29.02.2004р.: 2000,00грн. (за місяць) / 29

(к-ть днів у лютому 2004 року) х 10 днів = 689,66грн.;

- з 01.03.2004р. по 31.05.2004р.: 2000,00грн. (за місяць) х 3

місяці = 6000,00грн.;

- з 01.06.2004р. по 09.06.2004р.: 2000,00грн. (за місяць) / 30дн.

(кіль-ть днів у червні 2004 року) х 9 днів = 599,99грн.

Аналізуючи умови укладеного сторонами договору від 20.02.2004р.,

колегія суддів дійшла висновку, що за правовою природою вказаний договір є

договором про надання послуг, правовідносини з якого регулюються главою 63

Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.901 цієї глави Цивільного кодексу України за

договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням другої сторони (замовника) надати

послугу, яка споживається в процесі вчинення 

певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо

інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках,

встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про

надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед

замовником за порушення договору. (ст.902 Цивільного кодексу України).

Якщо  договором  передбачено надання послуг за плату,

замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі, у

строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Відповідно до ст.525 та 526 Цивільного кодексу України

зобов'язання має виконуватися належним чином та в установлений строк,

одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як зазначалося вище, позивач перерахував відповідачеві авансом

15919,00грн., відповідач виконав роботи лише на суму 7289,65грн.

Строк виконання зобов'язання за договором НОМЕР_11 встановлений до

30.06.2004р.

Проте, докази ж на підтвердження виконання відповідачем послуг

після 09.06.2004р. в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що

позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 8629,35грн. (15919,00грн. -

7289,65грн.).

Невірне визначення позивачем правової природи грошових коштів, які

він просив стягнути з відповідача, не є підставою для відмови в позові.

Вказавши предметом позову вимогу про стягнення з відповідача

збитків у вигляді сум коштів, отриманих відповідачем для забезпечення

виробничого процесу, по яких він не відзвітував, позивач фактично поставив

вимогу про повернення суми коштів, що становить різницю між перерахованою

позивачем сумою (15919,00грн.) та вартістю виконаних відповідачем послуг, тобто

позивач не врахував, що заявлена ним сума є боргом.

Термін "заборгованість" є родовим і використовується для

позначення наявності будь-якого обов'язку по сплаті грошових коштів незалежно

від причин, з яких обов'язок виник.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача підлягає

задоволенню частково: рішення господарського суду Житомирської області від

30.06.2006р. слід скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з

відповідача на користь позивача 8629,35грн. боргу, в решті позову відмовити.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу

України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст.101, 103 -

105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Технічний центр неруйнівного контролю "Промсервісдіагностика",

м.Бердичів Житомирської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 30 червня

2006 року  у справі №16/641 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1,

код НОМЕР_10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

"Технічний центр неруйнівного контролю "Промсервісдіагностика"

(Житомирська область, м. Бердичів, вул. Миру, 6/25,                        код 30741138) 8629 грн.

35 коп. боргу, 86 грн. 29 коп. витрат по оплаті державного мита та 63 грн. 97

коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно - технічне забезпечення судового

процесу.

В решті позову відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити

господарському суду Житомирської області.

4. Матеріали справи №16/641 повернути до господарського суду

Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                             

Гулова А.Г.

 судді:

Пасічник С.С. 

Шкляр Л.Т. 

 Віддрук. 4 прим.

1

- до справи

2

- позивачу

3

- відповідачу

4

- внаряд