Рішення

від 05.12.2006 по справі 20-12/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" грудня 2006 р. справа № 20-12/148

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрГРІТ” (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 70/2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Технопарку “Корабел” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 1)

про стягнення заборгованості в сумі 309 043,44 грн.,

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрГРІТ” (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 70/2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Технопарку “Корабел” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 1)

про визнання додаткової угоди недійсною,

                                                                                                                         Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін

Від позивача – Семенова С.М., представник по довіреності б/н від 10.08.06.;

Від відповідача –Черемухина Т.Б., довіреність №3 від 07.04.2006, представник;

        Суть спору:  

Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрГРІТ” звернулося до суду з позовними заявами  до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Технопарку “Корабел”  про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 73/04-05 в сумі 309 043,44 грн., визнання додаткової угоди недійсною.

Ухвалами від 14.08.2006 порушені провадження у справах № 20-12/148 та 20-12/149.

Ухвалою від 19.09.2006 за клопотанням позивача об'єднані справи № 20-12/148 та 20-12/149 в одну справу, їй привласнено №20-12/148.

Відповідач згідно відзиву на позов (вх. №31252 від 07.11.2006) вважає, що акт прийому –передачі векселя є по суті угодою про зміну способу виконання зобов'язання за договором №5, а саме заміни грошової форми розрахунків, оплатою шляхом видачі векселя.  

Розгляд справи відкладався, в розгляді справи об'являлася перерва, строк розгляду справи продовжувався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно  статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін, суд,

в с т а н о в и в:

28 квітня 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрГРІТ” (Надалі ТОВ „УкрГРІТ”) з Товариством з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Технопарку „Корабел” (Надалі Технопарк „Корабел”) було укладено договір поставки №73/04-05. Відповідно до умов договору ТОВ „УкрГРІТ” свої обов'язки щодо по поставки товару виконало, а Технопарк „Корабел” суму заборгованості в повному обсязі не сплатив і мав заборгованість на суму 280535,23 грн.

Додатковою угодою від 26 вересня 2005 року між сторонами було погоджено можливість виконання платежу простим векселем. (т.2 а.с. 15)

Крім того, 28 січня 2005 року за договором №5 про перевід боргу у Технопарка „Корабел” виник борг перед ТОВ „УкрГРІТ” на суму 193516,72 грн.

29 вересня 2005 року Технопарком „Корабел” актом прийому-передачі було передано ТОВ „УкрГРІТ” простий вексель №613247420959 номінальною вартістю 305000 грн. В залік взаєморозрахунків за договором №73/04-05 від 28.04.2005 та за договором №5 від 28.01.2005.

Позивач вважає, що йому передано вексель з порушеннями Закону України „Про обіг векселів в Україні”, в зв'язку з чим просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 26 вересня 2005 року, та стягнути заборгованість та пеню за договором №73/04-05 від 28 квітня 2005 року.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, - видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами відповідної угоди, як того вимагає законодавство, не укладено, а лише зафіксовано факт передачі актом прийому-передачі.

Посилання позивача на додаткову угоду від 26 вересня 2005 року  як на угоду про передачу векселя, - не відповідає дійсності, тому що ця угода лише погоджує можливість сплати боргу за векселем але не породжує певних обов'язків за нею для сторін.

Статтею 179 Господарського кодексу України закріплено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання. А саме, у пункті 3. зазначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 17 Роз'яснення  Арбітражного суду України  „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999 N02-5/111 зазначено, що недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Акт прийому-передачі не є договором, тому що він не містить істотних умов господарського договору, які закріплено статтею 180 Господарського кодексу України:

„1.Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. 2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.”

Як вбачається з матеріалів справи, в акті прийому –передачі векселя не визначено розмір боргу в погашення якого передано вексель та дату сплати за векселем, що стало підставою для звернення позивачем до суду.

За такими обставинами, суд дійшов висновку що угода щодо проведення розрахунків із застосуванням векселя між сторонами є неукладеною, а відтак і не може бути визнана недійсною.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення боргу та пені за договором №73/04-05 від 28.04.2005 то суд зазначає таке:

Як вбачається з пункту 4 договору №73/04-05 від 28.09.2005 кінцевий розрахунок повинно бути здійснено протягом 60 днів за фактично поставлений товар від дати поставки. Відповідно до видаткової накладної №РН-0000128 остання поставка відбулася 22 липня 2005 року (т.2 а.с.21) тобто останнім днем оплати є 22 вересня 2005 року.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України, -особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Додатковою угодою від 26 вересня 2005 року, сторони змінили умови оплати за договором  №73/04-05 від 28.04.2005 та відповідно до акту прийому-передачі від 29 вересня 2005 року Технопарк „Корабел” вжив необхідні заходи щодо належного виконання зобов'язання.

За такими обставинами, суд дійшов висновку про неможливість задоволення вимог позивача щодо стягнення пені в зв'язку з відсутністю вини відповідача в невиконанні господарського зобов'язання.

Стосовно основного боргу, суд вважає можливим задоволення позову в цій частині вимог.

Як вже зазначалось, - відповідно до вимог статті 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Оскільки відповідного договору укладено не було, то грошові зобов'язання продовжують існувати.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України  зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –згідно з звичайними вимогами. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених  законом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті державного мита і витрати по інформаційне - технічному забезпеченню судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 525, 526, 614 Цивільного кодексу України, ст. 179, 180, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 69, 77, ст. 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,   суд –

В и р і ш и в  :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Технопарка “Корабел” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13,  ідентифікаційний код 30628492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрГРІТ” (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 70/2, ідентифікаційний код 33310770) заборгованість за договором купівлі-продажу  №73/04-05 від 28.04.2005 –280535,23 грн.,  державне мито –2805,35 грн., витрати по інформаційне - технічному забезпеченню судового процесу –107,11 грн.

    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частини стягнення пені в розмірі 28508,21 грн. –відмовити.

4.          В частини визнання недійсної додаткової угоди від 26.09.2005 до Договору №73/04-05 от 28.04.2005 –відмовити.

       Примірники рішення надіслати на адресу  сторін  рекомендованою кореспонденцією.

Суддя                                                                                                                            І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку ст. 84 ГПК України

08.12.2006.