Постанова

від 14.03.2013 по справі 51/98

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа№ 51/98

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: Ковальчук Н.В.;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились;

від третьої особи-4: не з'явились;

від третьої особи-5: не з'явились;

від третьої особи-6: не з'явились;

від прокуратури: Ткаченко Т.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011

у справі №51/98 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий

максимум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тенісний клуб

„Смеш"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача 1) Стефюк Любомир Васильович

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача: 2) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської

державної адміністрації)

3) Подільська районна в місті Києві державна адміністрація

4) Київське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна

5) Київська асоціація інвалідів з церебральним паралічем

„КАСІЦЕП"

6) Київська міська рада

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансовий максимум" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенісний клуб "Смеш" (далі - відповідач) про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення загальною площею 1201,3 кв. м., розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 21, літ "А", а саме: підвал - групи приміщень: №24а - площа 61,9 кв. м., №25 - площа 185,0 кв. м., перший поверх - групи приміщень: №1 - площа 81,1 кв. м., №3 - площа 29,3 кв. м., №4 - площа 25,7 кв. м., №8 - площа 70,8 кв. м., №9 - площа 48,6 кв. м., №10 - площа 38,7 кв. м., №11 - площа 62,8 кв. м., №12 - площа 62,4 кв. м., другий поверх - групи приміщень: №2 - площа 73,6 кв. м., №13 - площа 208,1 кв. м., №15 - площа 47,5 кв. м., №22 - площа 104,7 кв. м., №7 - площа 37,2 кв. м., надбудова - групи приміщень: №23 - площа 63,9 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно було внесено відповідачем до статутного капіталу позивача, але відповідач не визнає права власності позивача на це майно та не передає правовстановлюючі документи на нього.

Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на необґрунтованості позовних вимог. На думку відповідача, позивач не має права розпоряджатись та користуватись спірними нежитловими приміщеннями. Не дивлячись на те, що вказані приміщення були внесені до статутного капіталу позивача, останній не набув повного права розпоряджатись таким майном, оскільки відповідач є учасником позивача з часткою у статутному капіталі 96,17%, тому вирішальне право щодо розпорядження спірним нерухомим майном належить саме відповідачу. Також відповідач зазначав про те, що він не здійснював оформлення правовстановлюючих документів на майно на власне ім'я, оскільки оформлення цих документів є виключним правом відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2011р. у справі №51/98 позов було задоволено, визнано право власності позивача на нежитлові приміщення: підвал - групи приміщень: №24а - площа 61,9 кв. м., №25 - площа 185,0 кв. м., перший поверх - групи приміщень: №1 - площа 81,1 кв. м., №3 - площа 29,3 кв. м., №4 - площа 25,7 кв. м., №8 - площа 70,8 кв. м., №9 - площа 48,6 кв. м., №10 - площа 38,7 кв. м., №11 - площа 62,8 кв. м., №12 - площа 62,4 кв. м., другий поверх - групи приміщень: №2 - площа 73,6 кв. м., №13 - площа 208,1 кв. м., №15 - площа 47,5 кв. м., №22 - площа 104,7 кв. м., №7 - площа 37,2 кв. м., надбудова - групи приміщень: №23 - площа 63,9 кв. м., загальною площею 1201,3 кв. м., які розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 21, літ „А".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокуратура звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011р. у справі №51/98 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо попереднього власника спірного майна, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2012р.

В подальшому розгляд справи неодноразово відклався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Стефюка Л.В. (далі - третя особа-1). Окрім того, судом було залучено до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління комунальної власності м. Києва (далі - третя особа-2), Подільську районну в м. Києві державну адміністрацію (далі - третя особа-3), Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - третя особа-4) та Київську асоціацію інвалідів з церебральним паралічем „КАСІЦЕП" (далі - третя особа-5).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2012р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Київську міську раду (далі - третя особа-6).

28.11.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін (том справи - 2, аркуші справи - 103-109).

29.11.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-2 та третьої особи-3 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вони просила задовольнити апеляційну скаргу прокуратури (том справи - 2, аркуші справи - 125-127).

06.02.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з припиненням юридичної особи позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 05.03.2013р.

05.03.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли документи на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 19.02.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2013р.

В судове засідання 05.03.2013р. з'явились лише представники третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 та прокуратури. Решта учасників судового процесу не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 05.03.2013р. представники прокуратури, третьої особи-2 та третьої особи-3 підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011р. у справі №51/98 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Проти клопотання щодо припинення провадження у справі заперечували.

В судовому засіданні 05.03.2013р. представник третьої особи-1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, підтримав клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з припиненням юридичної особи позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання третьої особи було задоволено, розгляд справи відкладено на 14.03.2013р.

14.03.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-5 надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з припиненням юридичної особи позивача.

В судовому засіданні 14.03.2013р. представник прокуратури підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі відмовити.

В судовому засіданні 14.03.2013р. представник третьої особи-1 також підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити та задовольнити клопотання про припинення провадження у справі.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотань про припинення провадження у справі у зв'язку з припиненням юридичної особи позивача, оскільки відповідно до ч.7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Однак ліквідація юридичної особи - сторони у справі, здійснена після прийняття судового рішення, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, не може бути підставою для застосування п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція наведена в п.4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Представники позивача, відповідача, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-4, третьої особи-5 та третьої особи-6 в судове засідання 14.03.2013р. не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб та прокуратури не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, третіх осіб та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів вирішила розглядати справи у відсутність представників позивача, відповідача, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-4, третьої особи-5 та третьої особи-6.

В судовому засіданні 18.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.02.2011р. на загальних зборах учасників відповідача було прийнято рішення (протокол №4 від 14.02.2011р.) про вступ до складу учасників позивача та внесення до статутного капіталу останнього майно, а саме нежитлові приміщення (підвал - групи приміщень: №24а - площа 61,9 кв. м., №25 - площа 185,0 кв. м., перший поверх - групи приміщень: №1 - площа 81,1 кв. м., №3 - площа 29,3 кв. м., №4 - площа 25,7 кв. м., №8 - площа 70,8 кв. м., №9 - площа 48,6 кв. м., №10 - площа 38,7 кв. м., №11 - площа 62,8 кв. м., №12 - площа 62,4 кв. м., другий поверх - групи приміщень: №2 - площа 73,6 кв. м., №13 - площа 208,1 кв. м., №15 - площа 47,5 кв. м., №22 - площа 104,7 кв. м., №7 - площа 37,2 кв. м., надбудова - групи приміщень: №23 - площа 63,9 кв. м.), загальною площею 1201,3 кв. м., які розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 21, літ "А".

15.02.2011р. на загальних зборах учасників позивача (протокол №4 від 15.02.2011р.) було, зокрема, прийнято рішення про включення відповідача до складу учасників позивача, збільшення розміру статутного капіталу позивача на 1 104 000,00 грн. та затвердження нової редакції Статуту позивача з відповідними змінами до нього.

Відповідно до п.п.1.3, 3.10.15, 4.2, 4.3, 4.6 Статуту позивача (в редакції, зареєстрованій 22.02.2011р. Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією) до учасників останнього віднесено відповідача. Позивач має право набувати право власності на рухоме та нерухоме майно. Майно позивача складають основні та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі товариства. Позивач, серед іншого, є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу. Вкладами учасників можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи невідчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законами України. Для забезпечення діяльності товариства в рахунок внесків учасників створено статутний капітал у розмірі 1 147 947,47 грн. Статутний капітал позивача формується наступним чином: Федюнін О.О. - розмір вкладу 43 947,47 грн., що складає 3,83% статутного капіталу, ТОВ "Тенісний клуб "Смеш" - розмір вкладу 1 104 000,00 грн., що є часткою в розмірі 96,17% статутного капіталу. Вклад відповідача до статутного капіталу позивача формується за рахунок наступного майна: нежитлові приміщення (підвал - групи приміщень: №24а - площа 61,9 кв. м., №25 - площа 185,0 кв. м., перший поверх - групи приміщень: №1 - площа 81,1 кв. м., №3 - площа 29,3 кв. м., №4 - площа 25,7 кв. м., №8 - площа 70,8 кв. м., №9 - площа 48,6 кв. м., №10 - площа 38,7 кв. м., № 11 - площа 62,8 кв. м., №12 - площа 62,4 кв. м., другий поверх - групи приміщень: №2 - площа 73,6 кв. м., №13 - площа 208,1 кв. м., №15 - площа 47,5 кв. м., №22 - площа 104,7 кв. м., №7 - площа 37,2 кв. м., надбудови - групи приміщень: №23 - площа 63,9 кв. м., загальною площею 1201,3 кв. м., які розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 21, літ. „А".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що спірні приміщення були передані відповідачем як вклад до статутного капіталу позивача за актом прийому-передачі нежилих приміщень. В подальшому приміщення були поставлені на баланс позивача (том справи - 1, аркуші справи - 32-35).

Листом вих.№11/22-02 від 22.02.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогами про передачу йому правовстановлюючих документів на спірні нежитлові приміщення (том справи - 1, аркуш справи - 37).

У листі вих.№17/02 від 25.02.2011р. відповідач зазначив про те, що позивач не має повного права самостійно розпоряджатись вказаним майном та не набув права власності на нього, оскільки відповідач, як власник частки у статутному капіталі позивача в розмірі 96,17%, має вирішальний вплив при прийнятті рішень вищим органом управління позивача (том справи - 1, аркуш справи - 36).

На думку позивача, відмова відповідача в добровільному порядку передати правовстановлюючі документи на майно перешкоджає позивачу в оформленні права власності на майно, а отже порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. При цьому, суд наголошував на тому, що внаслідок внесення майнового внеску у вигляді спірного нерухомого майна до статутного капіталу позивача, відповідач втратив право власності на вказане майно та отримав корпоративні права, а власником майна в силу положень ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 85 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" є позивач.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем у спорі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. Тобто, позовні вимоги щодо визнання права власності, зокрема, на нерухоме майно можуть бути заявлені до особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача.

Однак при цьому поза увагою місцевого господарського суду було залишено положення ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд повинен був встановити, а сторони довести наявність відповідних правовстановлюючих документів, які слугують підтвердженням наявності оспорюваного права власності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п.7 Положення про головні управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003р. №584/744 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Порядок оформлення права власності та видачі правовстановлюючого документу (свідоцтва про право власності) на об'єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичних і фізичних осіб та розташований на території м. Києва, визначається Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001р. №1820 (далі -Положення), яке діяло на момент оформлення права власності.

З наявних в матеріалах справи документів та пояснень вбачається, що 31.08.2007р. Подільською районною у м. Києві радою було подано до Головного управління комунальної власності м. Києва заяву щодо оформлення права власності на нежитлові приміщення загальною площею 1164,1 кв. м., розташовані на вул. Костянтинівській, 21 (Літера А).

На момент оформлення права власності будинок у м. Києві по вул. Костянтинівській, 21 (Літера А) обліковувався на балансі ЖЕК №702, про що до Головного управління комунальної власності м. Києва була надана довідка від 30.08.2007р. №6/21 (том справи - 2, аркуш справи - 147).

За результатами розгляду поданих Подільською районною у м. Києві радою документів Головним управлінням комунальної власності м. Києва відповідно до п.19 Положення було видано наказ №1173-В від 17.09.2007р. „Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" (том справи - 2, аркуш справи - 129).

На виконання вказаного наказу 17.09 2007р. Подільській районній у м. Києві раді було видано свідоцтво про право власності серії CAB №553616 на спірні приміщення (том справи - 2, аркуш справи - 131).

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва №1408-В від 05.11.2007р. було внесено зміни до наказу від 17.09.2007р. №1173-В „Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" та свідоцтво про право власності серії САВ №553616 від 17.09.2007р., зазначено в частині назви об'єкту нерухомого майна після слів „групи приміщень" - „№24а" замість „№24" (том справи - 2, аркуш справи - 132).

Належність вказаних нежитлових приміщень до комунальної власності територіальної громади м. Києва також підтверджено рішенням від 26.07.2007р. №40/1874 „Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.2001р. №208/1642 „Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва".

Згідно з листом Подільської районної в м. Києві державної адміністрації спірне майно і досі перебуває на її балансі. Починаючи з 1996 року орендодавцем спірних нежитлових приміщень відповідно до договорів оренди було Комунальне підприємство „Оренда", яке наділене повноваженнями орендодавця комунального майна, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори оренди та довідки (том справи - 1, аркуші справи - 170-188).

Рішенням Київської міської ради „Про питання організації управління районами в місті Києві" від 09.09.2010р. №7/4819 з 31.10.2010р. були припиненні шляхом ліквідації Подільська районна у місті Києві рада та Подільська районна у місті Києві державна адміністрація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації „Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. №7/4819 „Про питання організації управління районами в місті Києві" від 30.09.2010р. з 31.10.2010р. була утворена Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як нова юридична особа.

У подальшому, на виконання вказаного рішення ради №7/4819 від 09.09.2010р. майно територіальних громад районів м. Києва було зараховано у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, до якої перейшли і повноваження щодо здійснення правомочностей власника відносно спірного майна.

Натомість визнання оскаржуваним судовим рішенням права власності за позивачем на майно (нерухомий об'єкт), яке належить до комунальної власності, порушує інтереси територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

В ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Розглядаючи спір, місцевий господарський суд не з'ясовував питання щодо наявності у відповідача прав відчужувати нерухоме майно у власність позивачу. Визнавши право власності за позивачем, суд не перевірив законність (правомірність) набуття права власності відповідачем і не встановив попереднього власника спірних приміщень, яким є не відповідач, а територіальна громада міста Києва.

Довідка позивача про те, що приміщення по вул. вул. Костянтинівській, 21 (Літера А) у м. Києві перебувають у нього на балансі не може бути прийнята судом до уваги, оскільки підтвердженням наявності права власності можуть бути, насамперед, правовстановлюючі документи. Перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження передачі спірного майна від попереднього власника, яким є територіальна громада міста Києва, у власність позивача суду надано не було.

Враховуючи наведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не набув права власності на спірні приміщення, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності позовних вимог.

Підсумовуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги повністю підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011р. у справі №51/98 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати за звернення з позовом до суду та за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. На час звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва (30.03.2011р.) судові витрати сплачувались з урахуванням вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Згідно з п.п.3, 3-1 ч.2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час подання позову) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За подання позову Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансовий максимум" (позивач) повинно було сплатити державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Натомість в матеріалах справи наявна лише квитанція від 14.03.2011р. №NOW5438257 про сплату 85,00 грн. державного мита. Доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем не надано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85,00 грн. державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. мають бути стягнуті з відповідача в дохід Державного бюджету України.

При здійсненні розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги, який підлягає стягненню з відповідача, колегією суддів враховувались розміри ставок судового збору, встановлені в Законі України „Про судовий збір" на дату подання апеляційної скарги, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 80, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011р. у справі №51/98 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тенісний клуб „Смеш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий максимум" 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тенісний клуб „Смеш" в дохід Державного бюджету України 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

6. Матеріали справи №51/98 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.