Рішення

від 13.05.2013 по справі 2-1597/12

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬКА

Справа № 2-1597/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

26 квітня 2013 року м.Луганськ

Жовтневий районний суд м.Луганська у складі:

головуючого - судді Селинного М.С.

при секретарі - Савенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнював, зазначивши, що 02 липня 2011 року, у м.Луганську, по вулиці Ломоносова, з вини ОСОБА_2 сталася ДТП за участю належного відповідачеві автомобіля марки «Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «ДЄУ Сенс», державний номер НОМЕР_2, яким керував позивач.

Внаслідок вказаної ДТП, належний ОСОБА_1 автомобіль марки «ДЄУ Сенс», державний номер НОМЕР_2 зазнав значних механічних пошкоджень та потребує відновлювального ремонту, що спричинило позивачеві майнової шкоди.

Позивач вказує, що матеріальну шкоду, заподіяну йому внаслідок зазначеної ДТП та витрати на проведення експертизи з визначення розміру завданої автомобілю шкоди, відшкодував страховик.

Разом з тим, залишилися незадоволеними витрати з проведення експертизи технічного стану автомобіля в сумі 600 гривень та сума франшизи, розмір якої, відповідно до договору страхування складає 510 гривень.

Також позивач вважає, що внаслідок ДТП йому було спричинено моральної шкоди, оскільки він відчуває страждання через пошкодження свого автомобіля, , втратив зв'язки з партнерами та потенційними клієнтами. Розмір заподіяної йому моральної шкоди позивач оцінив у 5000 гривень.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму матеріальної шкоди в розмірі 1110 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 гривень та відшкодувати судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи в його відсутність не надавав. У письмових запереченнях проти позову зазначав, що позивач, відповідно до своїх повноважень за довіреністю, має право тільки керувати автомобілем та вчиняти інші окремі дії, пов'язані виключно з його використанням.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає уточнені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що 02.07.2011 року, о 13.00 годині, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Ломоносова в м.Луганську, в порушення вимог п.п.10.1, 16.6 ПДР України, повертаючи ліворуч на вулицю Л.Українки на зелене світло, не надав дорогу автомобілю марки «ДЄУ», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів (а.с.11).

Внаслідок вказаної ДТП, автомобіль марки «ДЄУ», державний номер НОМЕР_2, яким на підставі довіреності керував позивач ОСОБА_1, зазнав технічних пошкоджень (а.с.12-37).

Згідно ст.396 ЦК України , особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень Глави 29 ЦК України , тобто особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на відповідній правовій підставі, вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

До речових прав на чуже майно належить право володіння, що набувається на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом (п.1 ч.1 ст.395 ЦК України ).

Матеріалами справи підтверджено, що автомобіль марки «ЗАЗ-DAEWOO», державний номер НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.9), яким на підставі довіреності від імені та в інтересах власника уповноважений розпоряджатися ОСОБА_1 (а.с.10).

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З копії довіреності, посвідченої 01.06.2010 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, за реєстром № 343 вбачається, що ОСОБА_3, зазначеною довіреністю уповноважив ОСОБА_1, у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяння шкоди повіреним іншим транспортним засобам, укладати угоди про відшкодування заподіяної шкоди, вчиняти будь-які правочини щодо автомобіля, має право одержувати та сплачувати грошові суми, подавати заяви у відповідні установи тощо (а.с.10).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Жовтневого районного суду м.Луганська від 22 липня 2011 року, яка є чинною, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.11).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається з копії Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2907574 від 02.07.2011 року, ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність стосовно автомобіля «Shevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, в ПАТ «Страхова компанія «Країна» (а.с.67).

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У Полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА\2907574 від 02.07.2011 року передбачено франшизу в розмірі 510 гривень (а.с.67).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року № 2 «Про узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у 2010-2011 роках» володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Таким чином, сума франшизи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також обґрунтовані вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем по сплаті послуг з експертного дослідження технічного стану транспортного засобу на суму 600 гривень. Зазначені витрати належним чином підтверджені і підстави ставити під сумнів надані позивачем розрахункові документи, на думку суду відсутні (а.с.40).

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену п.п.3,4 ч.2 ст.23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст.23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За таких обставин, в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, беручи до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в цій частині частково, визначивши розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 у розмірі 2000 гривень, оскільки саме ця сума, на думку суду, служитиме належним відшкодуванням моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок ДТП, з причин, наведених ним в обґрунтування свого позову (пошкодження належного позивачеві автомобіля, ухиляння відповідача від відшкодування шкоди у позасудовому порядку).

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріалами справи підтверджуються витрати позивача ОСОБА_1 по сплаті судового збору в сумі 258,46 гривень (а.с.2), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень (а.с.3) та витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень (а.с.42-44).

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу в сумі 2000 гривень задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суду не надано відповідного розрахунку погодинної роботи спеціаліста у галузі права.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 192,64 гривень (судовий збір 258,46 + витрати на ІТЗ 120 х задоволені вимоги 3110 : ціна позову 6110 = 192,64).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,395,396,1166,1167 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,60,61,88,212-215,224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1110 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 192,64 гривень, всього стягнути 3302 (три тисячі триста дві) гривні 64 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м.Луганська в 10-денний строк з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя М.С.Селинний