Ухвала

від 03.06.2013 по справі 5020-4/047

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

03 червня 2013 року справа № 5020-4/047 За скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії Відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим у справі

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_8); (АДРЕСА_9)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, буд. 8, кв. 2)

про стягнення 21463,08 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщення,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон"

про визнання недійсними: розділів 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 8.7 договору оренди №75 від 03.09.2009, акту приймання передачі орендованого майна від 03.09.2009, розрахунку орендної плати від 03.09.2009, висновку про вартість майна від 12.01.2008; а також про зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме: підписати угоду про зупинення дії договору оренди №75-09 від 03.09.2009 з 01.12.2009 по 02.03.2010, підписати угоду про зміну цільового призначення згідно з Рішенням міської комісії з оренди комунального майна від 02.03.2010 та розрахунок орендної плати за новим цільовим призначенням та зобов'язання відповідача передати об'єкт оренди

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради : не з`явився;

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1: ОСОБА_2 - представник, довіреність б/н від 30.06.2012;

КП Севастопольської міської ради "Аррікон" : не з`явився;

встановив:

Рішенням суду від 03.06.2010 первісний позов ФКМ СМР задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ФКМ СМР 2087,45 грн. заборгованості по орендній платі, 55,94 грн. пені, 77,69 грн. - 30 % річних та 2000,00 грн. штрафу - всього 4221,08 грн., 214,83 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ФКМ СМР підписати з ФОП ОСОБА_1 угоду про внесення змін в договір оренди нерухомого майна № 75-09 від 03.09.2009 про зміну цільового призначення об`єкту оренди та перерахунок орендної плати виходячи з нового цільового призначення об`єкту оренди, у відповідності з рішенням міської комісії по оренді комунального майна від 02.03.2010, стягнуто з ФКМ СМР на користь ФОП ОСОБА_1 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині зустрічного позову було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 рішення Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2010 скасовано в частині відмови ФКМ СМР у задоволені позовних вимог про розірвання договору оренди та звільнення об'єкту оренди та в частині зобов'язання Фонду підписати з СПД ОСОБА_1 угоду про внесення змін в договір оренди нерухомого майна № 75-09 від 03.09.2009 про зміну цільового призначення об'єкту оренди та перерахунок орендної плати, виходячи з нового цільового призначення об'єкту оренди, у відповідності з рішенням міської комісії по оренді комунального майна від 02.03.2010 і в цій частині позов ФКМ СМР задоволено, розірвано договір оренди вбудованих нежитлових приміщень № 75-09 від 03.09.2009 між СПД ОСОБА_1 та ФКМ СМР, зобов'язано СПД ОСОБА_1 звільнити орендоване майно і повернути його за актом прийому-передачі орендодавцю, в частині стягнення 4221,08 грн. рішення суду залишено без змін. У задоволені зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено. В частині стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь ФКС СМР державного мита 214,83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 було залишено без змін.

У порядку статті 116 ГПК України, господарським судом міста Севастополя 25.08.2010, 28.11.2011 були видані накази на примусове виконання Постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

12.03.2013 ФОП ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернулася до господарського суду міста Севастополя зі скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим, в якій просить скасувати постанову ВДВС Бахчисарайського РУЮ № 34532719 від 12.02.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - 1/5 частки квартири АДРЕСА_10, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Доводи скарги полягають в тому, що ОСОБА_1 не являється власником 1/5 частки квартири АДРЕСА_4 АР Крим, у зв`язку з чим, накладення арешту на таке майно є безпідставним. Крім того, скаржник зазначає, що за наказом суду від 25.08.2010 у справі № 5020-4/047 заборгованість є погашеною, що також виключає необхідність накладення арешту на майно.

Відділ Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим з доводами скарги не погодився, надав відзив на скаргу, в якій зазначив, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів оплати боржником - ОСОБА_1, в повному обсязі заборгованості за наказом суду в сумі 4221,08 грн. Крім того, Відділ державної виконавчої служби посилається на довідку Кримського республіканського підприємства «Симферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», згідно з якою за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/5 квартири за адресою: АДРЕСА_8 (том 4 а.с.15-29).

03.06.2013 від скаржника надійшло доповнення до скарги на постанову Відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим від 12.02.2013 про накладення арешту на майно (том 4 а.с.159).

У вказаному доповненні скаржник додатково просить суд скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим від 03.10.2012 про відкриття виконавчого провадження.

За змістом пункту 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ-2 ГПК тощо.

Частиною 4 статті 22 ГПК України встановлено, що до початку розгляду гсоподарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2012 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Приймаючи до уваги ту обставину, що скаржником у доповненні до скарги йдеться про інший предмет оскраження (постанова ВДВС від 03.10.2012), а також про інші підстави скарги - невідповідність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що скаржник не доповнював вже подану до суду 12.03.2013 скаргу, а фактично заявив нову скаргу.

За таких обставин, доповнення до скарги від 03.06.2013 містить новий предмет та нові підстави, що виключає можливість її прийняття саме як доповнення до скарги.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у прийняття доповнень від 03.06.2013 до скарги від 09.03.2013 та звертає увагу скаржника на його право подати окремо скаргу на постанову державного виконавця від 03.10.2012.

У судове засіданні 03.06.2013 представники Відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим та стягувача - Фонду комунального майна СМР не з`явились, причину неявки не повідомили.

Відділ ДВС Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим у клопотанні від 19.04.2013 просив суд розглянути скаргу без участі його представника (том 4 а.с.92-93).

Приймаючи до уваги ту обставину, що явка зазначених представників обов`язковою не визнавалась, витребувані судом докази представлені в повному обсязі, а наявні у справі матеріали дозволяють повною мірою встановити фактичні обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у відсутність представників стягувача та органу виконання судових рішень.

Розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії Відділу державної виконавчої служби, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши обставини справи, суд вважає відсутніми підстави для задоволення скарги виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною конституційною нормою узгоджується частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що 27.10.2011 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначалось, 25.08.2010 господарським судом м.Севастополя було видано наказ про примусове виконання рішення суду у справі № 5020-4/047, яке набрало законної сили 05.08.2010, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна 4221,08 грн. Строк пред`явлення наказу до виконання - до 06.08.2013.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим від 03.10.2012 відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 4221,08 грн. та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду в 7-денний строк (том 4 а.с.22).

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець дійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим від 12.02.2013 накладено арешт на майна боржника та оголошено заборону на його відчуження - 1/5 частки квартири АДРЕСА_8, яка належить ОСОБА_1 на праві власності (том 4 а.с.26).

При цьому, державний виконавець в якості підстави для накладення арешту на вказане вище майно керувався довідкою Кримського республіканського підприємства «Симферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 26.10.2012 № 1342, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 має 1/5 частки квартири АДРЕСА_8 (том 5 а.с.29).

Виходячи з того, що вказана вище довідка містить формулювання: «ОСОБА_1 має 1/5 квартири АДРЕСА_8» та таке формулювання не дозволяє достовірно встановити факт наявності чи відсутності зареєстрованого права власності, ухвалою господарського суду м.Севастополя від 25.04.2013 було зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Симферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» надати суду відомості стосовно того, чи зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 1/5 квартири за адресою: АДРЕСА_8

Із змісту відповіді Кримського республіканського підприємства «Симферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 15.05.2013 № 2949/15 вбачається, що станом на 01.01.2013 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/5 квартири за адресою: АДРЕСА_8 (том 4 а.с.130).

Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5 (чинному до 14.12.2012), державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

За таких обставин, відомості отримані 06.11.2012 державним виконавцем в рамках виконавчого провадження по виконанню наказу № 5020-4/047 від БТІ щодо наявності зареєстрованого за боржником права власності, є належними доказами та правомірно використані під час вирішення питання про накладення арешту на майно боржника.

При цьому, суд не може погодитись з доводами боржника про відсутність зареєстрованого права власності та не може визнати обґрунтованим посилання на Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.05.2013, оскільки із змісту вказаного реєстру вбачається відсутність відомостей щодо майна за адресою: АДРЕСА_8, що, в свою чергу, не спростовує даних, наданих Сімферопольським МБРТІ.

На підставі викладеного, суд вважає не обґрунтованими доводи скарги ФОП ОСОБА_1 про невідповідність вимогам закону постанови державного виконавця від 12.02.2013 про арешт майна боржника з підстав відсутності зареєстрованого права власності.

Надаючи оцінку доводам скарги ФОП ОСОБА_1 про відсутність заборгованості за наказом суду № 5020-4/047 та, як наслідок, відсутність необхідності накладення арешту на майно, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, ухвалою господарського суду м.Севастополя від 09.04.2013 було зобов`язано стягувача - Фонд комунального майна, надати суду відомості щодо суми заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради за договором оренди комунального майна №75-09 від 03.09.2009 (з урахуванням рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2010 у справі 5020-4/047 про стягнення на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради 4221,08 грн та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2010) станом на дату відкриття виконавчого провадження за наказом № 5020-4/047 (03.10.2012).

Вказаною ухвалою також було зобов`язано ВДВС надати відомості щодо сплати ОСОБА_1 заборгованості в межах виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Севастополя № 5020-4/047 (за наявності таких відомостей).

Із змісту довідки Фонду комунального майна СМР від 11.04.2013 № 01-15/1162 вбачається, що відповідно до наказу суду № 5020-4/047 від 25.08.2010 залишок непогашених сум ОСОБА_1 станом на 09.04.2013 складає 2671,91 грн. (том 4 а.с.95).

ВДВС Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим в поясненнях від 19.04.2013 також зазначив, що заборгованість станом на 09.04.2013 не сплачена.

За таких обставин, суд не погоджується з доводами скаржника про відсутність у нього заборгованості.

При цьому, суд враховує надану скаржником квитанцію від 06.04.2013 про сплату на користь місцевого бюджету м.Севастополя в рахунок погашення заборгованості по оренді суми в розмірі 2000,00 грн. (том 4 а.с.73), однак зазначає, що вказана квитанція не доводить факту погашення заборгованості в повному обсязі.

Крім того, судом надається оцінка правомірності дій державного виконавця станом на момент вчинення ним процесуальних дій - постанови від 12.02.2013 про накладення арешту. Оскільки, станом на 12.02.2013, мала місце заборгованість боржника перед стягувачем, а також мало місце підтверджене належними доказами зареєстроване право власності на майно, суд вважає дії державного виконавця з приводу прийняття постанови про накладення арешту на майно такими, що відповідають вимогам статей 11, 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії Відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 03.06.2013