Ухвала

від 03.10.2013 по справі 5020-4/047

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

03 жовтня 2013 року справа № 5020-4/047 За скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 12.08.2013 на дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції в АР Крим у справі №5020-4/047

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон"

про стягнення 21463,08 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщення,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон"

про визнання недійсними: розділів 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 8.7 договору оренди №75 від 03.09.2009, акту приймання передачі орендованого майна від 03.09.2009, розрахунку орендної плати від 03.09.2009, висновку про вартість майна від 12.01.2008; а також про зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме: підписати угоду про зупинення дії договору оренди №75-09 від 03.09.2009 з 01.12.2009 по 02.03.2010, підписати угоду про зміну цільового призначення згідно з Рішенням міської комісії з оренди комунального майна від 02.03.2010 та розрахунок орендної плати за новим цільовим призначенням та зобов'язання відповідача передати об'єкт оренди

Суддя Погребняк О.С.

Представники:

Скаржник (ФОП ОСОБА_1): ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1 від 07.05.1998;

Орган виконання судових рішень (ВДВС Бахчисарайського РУЮ в АР Крим) - не з'явився.

Стягувач (Фонд комунального майна): не з`явився;

встановив:

Рішенням суду від 03.06.2010 первісний позов ФКМ СМР задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ФКМ СМР 2087,45 грн. заборгованості по орендній платі, 55,94 грн. пені, 77,69 грн. - 30 % річних та 2000,00 грн. штрафу - всього 4221,08 грн., 214,83 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ФКМ СМР підписати з ФОП ОСОБА_1 угоду про внесення змін в договір оренди нерухомого майна № 75-09 від 03.09.2009 про зміну цільового призначення об`єкту оренди та перерахунок орендної плати виходячи з нового цільового призначення об`єкту оренди, у відповідності з рішенням міської комісії по оренді комунального майна від 02.03.2010, стягнуто з ФКМ СМР на користь ФОП ОСОБА_1 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині зустрічного позову було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 рішення Господарського суду міста Севастополя від 03.06.2010 скасовано в частині відмови ФКМ СМР у задоволені позовних вимог про розірвання договору оренди та звільнення об'єкту оренди та в частині зобов'язання Фонду підписати з СПД ОСОБА_1 угоду про внесення змін в договір оренди нерухомого майна № 75-09 від 03.09.2009 про зміну цільового призначення об'єкту оренди та перерахунок орендної плати, виходячи з нового цільового призначення об'єкту оренди, у відповідності з рішенням міської комісії по оренді комунального майна від 02.03.2010 і в цій частині позов ФКМ СМР задоволено, розірвано договір оренди вбудованих нежитлових приміщень № 75-09 від 03.09.2009 між СПД ОСОБА_1 та ФКМ СМР, зобов'язано СПД ОСОБА_1 звільнити орендоване майно і повернути його за актом прийому-передачі орендодавцю, в частині стягнення 4221,08 грн. рішення суду залишено без змін. У задоволені зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено. В частині стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь ФКС СМР державного мита 214,83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 було залишено без змін.

У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України Господарським судом міста Севастополя 25.08.2010, 28.11.2011 були видані накази на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

19.08.2013 ФОП ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернулася до господарського суду міста Севастополя зі скаргою на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції (далі - орган виконання судових рішень), в якій просить зобов'язати орган виконання судових рішень зняти арешт, накладений на нерухоме майно скаржника - квартиру за адресою: 98433, Автономна АДРЕСА_1 та накласти арешт на наявне рухоме майно скаржника (боржника).

Доводи скарги полягають в тому, що у порушення вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на наявність у боржника рухомого майна, накладений арешт на нерухоме майно.

Ухвалою від 21.08.2013 скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 19.08.2013 на дії Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції було прийнято судом до розгляду в межах провадження у справі № 5020-4/047.

У судовому засіданні 19.09.2013 представник скаржника виклав зміст скарги, просив її задовольнити з підстав, вказаних в ній.

До початку судового засідання на адресу суду надійшли заперечення органу виконання судових рішень на скаргу ФОП ОСОБА_1, у яких державним виконавцем зазначено про те, що оскільки боржником не було здійснення будь-яких дій по погашенню заборгованості по зведеному виконавчому провадженню, арешт, накладений на нерухоме майно боржника не може бути знятий.

Розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії Відділу державної виконавчої служби, вислухавши пояснення скаржника, дослідивши обставини справи, суд вважає наявними підстави для задоволення скарги виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, 25.08.2010 на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 03.06.2010, постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2010, що набрала законної сили 05.08.2010 стягувачу (Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради) було видано наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради 2087,45 грн. заборгованості по орендній платі, 55,94 грн. пені, 77,69 грн. - 30 % річних та 2000,00 грн. штрафу - всього 4221,08 грн.,

Наказ дійсний для пред'явлення до виконання державному виконавцю в строк до 06.08.2013.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим ВП №34532719 від 03.10.2012 на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 4221,08 грн. та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду в 7-денний строк (том 4 а.с.22).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим від 12.02.2013 накладено арешт на майна боржника та оголошено заборону на його відчуження - 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 АР Крим, яка належить ОСОБА_1 на праві власності (том 4 а.с.26).

В обгрунтування правомірності власних дій щодо накладення арешту на 1/5 частки квартири, ВДВС Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим посилається на лист Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим від 20.03.2013, згідно з яким боржник не являється отримувачем пенсії, а також на лист Відділу держкомзему у Бахчисарайському районі АР Крим щодо відсутності зареєстрованих за ОСОБА_1 земельних ділянок.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на частину 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно , за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

18.07.2013 боржник направив на адресу органу виконання судових рішень заяву, згідно з якою зазначив про згоду та можливість надати рухоме майно для огляду з метою звернення стягнення на наявне у боржника рухоме майно, запропонувавши у випадку відсутності автотранспорту надати власний автотранспорт для виконання необхідних виконавчих дій. (т.5 арк.с. 49).

Означена заява була прийнята органом виконання судових рішень із зазначенням, що про дату та час проведення додаткових виконавчий дій боржникові буде сповіщено додатково (від 18.07.2013 №4366/034) (т.5 арк.с. 50).

В подальшому, збоку державного виконавця не вчинялось жодних дій, спрямованих на виявлення у боржника майна, окрім нерухомого, за рахунок реалізації якого могла бути погашена сума заборгованості перед стягувачем.

При цьому, суд вважає необгрунтованими дії державного виконавця щодо залишення поза увагою заяви боржника від 18.07.2013 про наявність у нього рухомого майна.

Крім того, частина 7 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

В даному випадку, за даними ВДВС Бахчисарайського РУЮ в АР Крим, станом на 30.09.2013 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за виконавчими документами складає 5608,26 грн. Станом, як на дату відкриття виконавчого провадження, так і на дату винесення постанови про накладення арешту на 1/5 частки квартири розмір заборгованості боржника не перевищував десяти розмірів мінімальної заробітної плати (том 4 а.с.18-21). Оскількь відсутні докази наявності у власності боржника іншого житла, окрім 1/5 частки квартири АДРЕСА_1, суд приходить до висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для накладення арешту на єдине житло боржника.

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 12.08.2013 на дії Відділу Державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим задовольнити.

Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції в АР Крим ВП № 34532719 від 12.02.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

03.10.2013