Рішення

від 11.03.2009 по справі 30/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом  Закритого акціонерного товариства «Енерготехкомплекс»

До                  Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»

                     (далі відповідач-1)

                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім

                     «Нафтопостач»(далі відповідач-2)

Про               стягнення 1 695 166,49 грн.

                                                                                                                             Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача          Шевчук О.А. –представник за довіреністю № б/н від 28.11.08.

Від відповідача 1   Ільницький І.Й. –представник за довіреністю

Від відповідача 2   не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Енерготехкомплекс»до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач»про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 946 574,02 грн. основного боргу, 618 014,06 грн. збитків від інфляції та 80 578,41 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки  № ЛГВ 294/11-07 від 18.05.07.; про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 50 000 грн. за договором поруки № 34/56 від 26.12.07.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.09. порушено провадження у справі № 30/134, розгляд справи було призначено на 10.03.09. о 09-15.

Відповідач-1 у письмовому відзиві на позов позовні вимоги позивача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки розрахунок інфляційних втрат здійснено неправильно (застосовано більший індекс інфляції). Також вважає, що договір поставки вчинений п. Яворським В.М. з перевищенням повноважень. Просить суд в позові відмовити повністю.

Представник відповідача-2 в судове засідання 10.03.09. не з'явився. У письмовому відзиві, поданому до канцелярії суду 05.03.09., просить розглядати справу без участі представника відповідача-2 та проти позову заперечує. Вважає, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов'язання поруки, а тому і право кредитора і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку кредитор вчиняти не може.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.03.09. оголошувалась перерва до 11.03.09.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 11.03.09. за згодою представників позивача і відповідача-1 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.05.07. між Дочірньою компанією «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»(Покупець) та Закритим акціонерним товариством «Енерготехкомплекс»(Постачальник) було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № ЛГВ294/11-07 (далі договір поставки).

Згідно з п. 3  ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки Постачальник зобов'язався на умовах, визначених договором, передавати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язався на умовах, визначених договором приймати та оплачувати цю продукцію в кількості і асортименті вказаному у додаткових угодах, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1. договору поставки найменування асортимент, кількість, ціна та вартість продукції, що постачається визначається у додаткових угодах, оформлених як додатки до договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.2. договору поставки загальна вартість договору визначається як сумарна вартість продукції, визначеної в усіх додатках, що підписані сторонами за весь період дії договору та становить 2 496 600 грн.

Згідно з додатком № 1  до договору поставки його предметом є продукція –Олива Shell Mysella 15 W –40 загальною вартістю 2 496 600 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.1 договору поставки визначено, що продукція повинна бути поставлена Покупцю на умовах та в строки передбачені в додатках до договору по кожній партії продукції окремо.

Враховуючи те, що в додатку № 1 до договору поставки фактичну дату поставки продукції не визначено, то згідно гарантійного листа Постачальника № 204/1 від 01.06.07. останній взяв на себе обов'язок повністю виконати зобов'язання за договором у строк до 31.07.07.

Як свідчать матеріали справи Постачальник поставив, а Покупець прийняв  на підставі видаткових накладних № РН-0000118 від 02.08.07. на суму 149 607,25 грн., № РН-0000096 від 10.07.07. на суму 467 523,30 грн., РН-0000083 від 19.06.07. на суму 935 046,60 грн., № РН-0000080 від 06.06.07. на суму 944 396,87 грн. та довіреностей № 070157 серія ЯНТ від 02.08.07., № 070109 серія ЯНТ від 09.07.07.,  № 070067 серія ЯНТ від 19.06.07., № 070030 серія ЯНТ від 05.06.07. продукцію на загальну суму 2 496 574,02 грн., що у відповідності до додатку № 1 до договору поставки складає 50 тонн.

Отже, Постачальник свої зобов'язання за договором поставки виконав в повному обсязі.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.4 договору поставки розрахунки за даним договором проводяться в національній валюті України у порядку безготівкового розрахунку.

Пунктом  7.3.  договору  поставки передбачено, що Покупець повинен здійснити оплату поставленої продукції в терміни, що зазначені в додатках до договору –протягом 45 банківських днів з моменту її поставки.

Згідно з п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, зобов'язання щодо оплати поставленої продукції відповідачем-1 повністю виконано не було, оскільки Покупець лише частково оплатив поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками від 28.12.07. на суму 200 000 грн. та від 30.05.08. на суму 1 300 000 грн.

Тобто відповідач-1 виконав грошове зобов'язання з оплати продукції частково та перерахував на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 1 500 000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 996 574 грн. 20 коп.

Посилання відповідача-1 на те, що договір № 294/11-07 від 18.05.07. не схвалений юридичною особою –Держкомітет “Укргазвидобування”, та не створює для неї жодних прав і обов”язків спростовується матеріалами справи.

Слід зазначити, що даний договір в установленому порядку не був визнаний недійсним, а тому твердження відповідача-1 про його недійсність є безпідставним та необгрунтованим.

26.12.07. між  Закритим акціонерним товариством «Енерготехкомплекс»(Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Нафтопостач»(Поручитель) було укладено договір поруки № 34/56 (далі договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки Поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника –Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за договором поставки № ЛГВ294/11-07 від 18.05.07.

Виконання основного зобов'язання за договором поставки № ЛГВ 294/11-07 від 18.05.07. боржником забезпечується порукою частково.

Розмір зобов'язання боржника (виключно в частині оплати отриманого товару за договором поставки № ЛГВ 294/11-07 від 18.05.07.), яке забезпечується порукою за даним договором складає 50 000 грн.

Згідно з п. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки № ЛГВ 294/11-07 від 18.05.07. поручитель зобов'язується погасити заборгованість боржника перед кредитором у сумі поруки, а саме 50 000 грн.

Проте зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер.

Оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов'язання поруки то і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а отже жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Враховучи вищевикладене, поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Стронами по даному договору поруки було встановлено, що він діє до 26.12.08. (п.4.2 договору).

Вимога позивача за договором поруки була отримано відповідачем-2 18.02.09.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 заборгованості в сумі 50 000 грн. слід визнати необгрунтованим та та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості  в розмірі 996 547 грн. 02 слід визнати обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення по платежах за отриманий товар, позивач просить суд стягнути  з відповідача-1 на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 618 014,06 коп., та 3% річних в розмірі 80 578,41 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача-1 збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 618 014,06 грн., та 3% річних в розмірі 80578,41 грн. (за обгрунтованим розрахунком позивача).

Враховучи вищевикладене позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості в сумі 1 695 166 грн. 49 коп. слід визнати обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1.

Зайво сплачене позивачем при поданні позову державне мито в сумі 1280 грн. 66 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 510,553, 554, 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги  Закритого акціонерного товариства «Енерготехкомплекс» задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Закритого акціонерного товариства «Енерготехкомплекс» (м. Київ, вул. Дружби Народів, 3, код ЄДРПОУ 30303231) 996 574 грн. 02 коп. сума основного боргу, 80 578 грн. 41 коп. –3% річних, 618 014 грн. 06 коп. –збитки від індексу інфляції, 16951 грн. 66 коп. –державне мито, 118 грн. –витрати на інформційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з ТОВ «Торгівельний дім «Нафтопостач»50 000 грн. відмовити.

4.          На підставі данного рішення повернути з Державного бюджету України Закритому акціонерному товариству «Енерготехкомплекс»м. Київ, вул. Дружби Народів, 3, код ЄДРПОУ 30303231) зайво сплачене державне мито в сумі 1 280 грн. 66 коп. (одна тисяча двісті вісімдеся гривень шістдесят шість копійок) державного мита, перерахованого на підставі платіжного доручення № 31 від 20.02.09., яке залишається в матеріалах справи № 30/134.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                     Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 20.03.09.