Постанова

від 28.05.2009 по справі 2-а-2638/09

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

іменем України №2-а-2638/2009р.

28 травня 2009 року

суддя Лисичанського міського суду Луганської області Міщенко А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною,

зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

встановив:

19 травня 2009 року позивач звернулася з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому зазначила, що вона має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки таке підвищення їй не виплачується, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою їй протягом 2006-2008 років підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки загальною сумою 3891,90 грн.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 28 травня 2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», статтю 110 викладено у такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені … ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1 півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». У 2006 році Державним бюджетом України не були передбачені кошти на виплату зазначеного підвищення до пенсії. З 1 січня 2007 року було передбачено тільки дітям війни, які є інвалідами, підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. Статтею 71 Закону України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Позивачу проведено підвищення до пенсії з 01.01.2008 року у розмірі 10% від прожиткового мінімуму згідно внесених змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Крім того, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Просив відмовити щодо поновлення пропущення строку звернення до суду, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Позивач звертався до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області із заявою про перерахунок доплати до пенсії за віком, як дитині війни, за період 2006-2008 років, але відповідачем було повністю відмовлено у перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки законодавчо не врегульовано питання таких виплат.

Суд вважає, що така відмова не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195- IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн, з 01 квітня -406 грн, з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.

Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має нарахувати підвищення позивачеві розміру пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню не з 1 січня 2007 року, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 710 грн. 91 коп. (з 09.07.2007р. по 31.07.2007р. – 410,06х30%/31х23=91,27 грн., де 410,06 грн. – розмір мінімальної пенсії за віком з 01.07.2007р., 30% - розмір підвищення до пенсії згідно Закону, 31 – кількість календарних днів у липні 2007р., 23 – кількість днів з 09.07.2007р. по 31.07.2007р.; у серпні – вересні 2007 року – 410,06х30%х2=246,04 грн.; у жовтні – грудні 2007 року – 415,11х30%х3=373,60грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни

протиправною

та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Лисичанську Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в м. Лисичанську в порушенні права на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 ріку по 31 грудня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривня, з 1 липня — 482 гривні, з 1 жовтня — 498 гривень.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили, працездатність, за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року відповідач повинен донарахувати позивачу 715,23 грн. (з 22.05.2008р. по 31.05.2008р. - 481х30%/31х10-481х10%/31х10=31,03 грн., де 481 грн. – розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008р., 30% - розмір підвищення до пенсії згідно Закону, 31 – кількість календарних днів у травні 2008р., 10 – кількість днів з 22.05.2008р. по 31.05.2008р., 10% - розмір фактично виплаченого підвищення до пенсії; у червні 2008 року – 481х30%-481х10%=96,20 грн.; у липні – вересні 2008 року – (482х30%-482х10%)х3=289,20 грн.; у жовтні – грудні 2008 року – (498х30%-498х10%)х3=298,80 грн.).

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-4, передбачена державна соціальна підтримка дітям війни. Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року №3235-4, положення наведеної норми не конституційними визнані не були та не скасовувалися,

тому позов у частині підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік задоволенню не підлягає.

Позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що його права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, Законів України, грубе порушення його конституційних прав тривало понад півтора року. Суд вважає, що ця заява підлягає задоволенню, так як позивачем строк звернення до суду був пропущений з поважних причин і підлягає поновленню, оскільки він має похилий вік, його конституційні права грубо порушувались державою.

На підставі викладеного, керуючись, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 2, 17, 18,

122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Поновити строк звернення

ОСОБА_1

щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни до суду як такий, що був пропущений з поважних причин.

Позов

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною,

зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком

ОСОБА_1

та її виплати, як «дитині війни» у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії

ОСОБА_1

як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у сумі 710 грн. 91 коп., за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого у сумі 715 грн. 23 коп.

У задоволенні решти вимог

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: