Постанова

від 30.04.2009 по справі 2-а-2638/09

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-2638/09

ПОСТАНОВА

ІМЕН ЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Рішко Г.1. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за об'єднаним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дитині війни»,

встановив:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звернулися до Виноградівського районного суду з адміністративними позовами до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі, в яких просять суд поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 рік, та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їм, як дітям війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 2006 - 2008 роки та в подальшому виплачувати зазначену щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на те, що належать до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення пенсії.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, не з'явилися, в позовних заявах зазначили, що просять справи розглянути без їх участі в порядку ч. 3Ф ст. 122 КАС України.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі в судове засідання не з»явився, направив до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі в порядку письмового провадження, а також письмово заперечив позовні вимоги та зазначив, що дії управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі щодо невиплати позивачам доплати до пенсії, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватись ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Також, представник відповідача у запереченні зазначив, що в задоволенні об'єднаного позову необхідно відмовити через пропущення позивачами строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 мають статус "Дитини війни", що також підтверджується пенсійними посвідченням.

Враховуючи зазначений статус позивачів, вони відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ у Виноградівському районі, встановлено, що відповідач не здійснює позивачам нарахування зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на

2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та виплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року , суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України, Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачів, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачам щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачам доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13. 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції ( є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до п.3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України -положення статей 29, 36 абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66 пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на

2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ у Виноградівському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивачів про зобов'язання відповідача виплачувати їм в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до п. 5 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України -положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ у Виноградівському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачам доплати, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України - звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачі, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 5 ст. 2 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачам, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Виноградівському районі за місцем проживання позивача.

Суд відхиляє позицію відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року , таким чином, суд не вбачає пропущення позивачами строку звернення до суду за захистом своїх прав щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ у Виноградівському районі доплати до пенсії у визначеній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їм нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, суд вважає, необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Виноградівському районі, по невиконанню з 09.07.2007 р. приписів ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивачів на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вказані виплати проводяться за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі ОСОБА2 проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупинити чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За таких обставин суд вважає, що приймаючи Закон України "Про державний бюджет України на 2007 рік", держава в особі Верховної Ради України в межах повноважень передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Зокрема, п. 12 ст. 71, з врахування ст. 111 Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак визнано неконституційними вказані положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", отже, з дня прийняття рішення Конституційним Судом України позивачам повинно нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Об'єднаний адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі щодо невиплати підвищення пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, с.Гетеня, вул. Набережна, 72, ОСОБА_2, с.В.Копаня, вул. Б.Хмельницького, 12, ОСОБА_3, с.М.Копаня, вул. Шевченка, 28, ОСОБА_4, с.М.Копаня, вул .Партизанська, 33, ОСОБА_5, с.Олешник, вул.  Комсомольська, 27, ОСОБА_6, с.Підвиноградів, вул. Леніна, 14, ОСОБА_7, с.Олешник, вул. Гадана, 18, ОСОБА_8, с.М.Копаня, вул. Радянська, 32, ОСОБА_9, с.Олешник, вул. Енгельса, 2, ОСОБА_10, с.М.Копаня, вул. Борканюка, 12, ОСОБА_11, с.Підвиногрів, вул. Ардовецька, 217, ОСОБА_12, с.Гетеня, вул. Леніна, 16, ОСОБА_13, смт.королево, вул. Крупської, 7, ОСОБА_14, с.Веряця, вул. Червоноармійська, 191, ОСОБА_15, с.В.ком'яти, вул. Шевченка, 48, підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1 грн. 70 коп. кожному.

На постанову може бути подана заява про її апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження постанови Виноградівського районного суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга на постанову суду подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Виноградівський районний суд.