Рішення

від 18.05.2009 по справі 39/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/78

18.05.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Утел»

до              1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-технічний центр «Будреконструкція»

2) Дочірнього підприємства «БАЛУ»

про              визнання фіктивним правочину (авторського договору про передачу

                    майнових прав від 15.10.2007р.)            

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:         Білоножко О.А. (довіреність за реєстровим № 1518 від 14.07.2008р.)

                                 Богун Н.М. (довіреність за реєстровим № 1631 від 28.07.2008р.)

Від відповідача-1: не з'явилися

Від відповідача-2: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-технічний центр «Будреконструкція» (відповідач-1) про визнання авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007 року, укладеного між ДП «БАЛУ»та ТОВ «Інноваційно-технічний центр «Будреконструкція», фіктивним правочином.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 з метою одержання додаткової винагороди за виконані згідно з договором № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року, підписаним між позивачем та відповідачем-1, роботи був укладений із ДП «БАЛУ»фіктивний правочин, а саме: авторський договір про передачу майнових прав від 15.10.2007 року, тоді як спірні авторські права вже належали позивачу та відповідачу-1 спільно як замовнику та виконавцю твору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009р. порушено провадження у справі № 39/78, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 02.03.2009р.

Відповідач-1 в судове засідання, призначене на 02.03.2009р., не з'явився, вимоги ухвали від 02.02.2009р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні 02.03.2009р. позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.03.2009р.

Відповідач-1 в судове засідання, призначене на 23.03.2009р., не з‘явився, вимоги ухвали від 02.03.2009р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні 23.03.2009р. Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі, на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, в якості відповідача-2 Дочірнє підприємство «БАЛУ»(03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009р., відповідно до ст.ст. 24, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.04.2009р.

Відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання, призначене на 13.04.2009р., не з‘явилися, вимоги ухвали від 23.03.2009р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

В судовому засіданні 13.04.2009р. позивач надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав повністю та подав усне клопотання про залучення доказів по справі до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.04.2009р.

16.04.2009 р. позивач через канцелярію суду подав клопотання про залучення доказів по справі до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання, призначене на 24.04.2009р., не з‘явилися, вимоги ухвали від 13.04.2009р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.05.2009 р.

В судовому засіданні, призначеному на  18.05.209  року  позивач  подав  заву про    зміну  предмету позову, якою  просив визнати авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007 року, укладеного між ДП «БАЛУ»та ТОВ «Інноваційно-технічний центр «Будреконструкція»недійсним правочином.

В  судове  засідання, призначене  на 18.05.2009 року, представники  відповідача 1  та відповідача  2  не з‘явилися.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”). Адреси  відповідача 1  та відповідача  2  також   зазначені  в  довідках Головного міжрегіонального  управління  статистики   у м. Києві.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/78 відповідач 1  та  відповідач 2  були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзиви на позовну заяву і витребувані Господарським судом документи відповідачем-1 та відповідачем-2 не подані.

В судовому засіданні. Призначеному на  18.05.2009р.,  за згодою  представників  позивача було  оголошено  вступну  та  резолютивну  частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі філії «Утел» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-технічний центр «Будреконструкція»(відповідач-1) був підписаний договір № 3-5/829-3, відповідно до п. 1.1. ст. 1 якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач-1) зобов'язався своїми силами виконати роботи по будівництву об'єкту «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві згідно з етапами робіт, вказаними в п. 1.2.

Пунктом 1.2. ст. 1 договору було визначено, що до складу робіт за договором входять: 1 етап –розробка проектно-кошторисної документації на об'єкт, отримання рішення по проекту та узгодження його із всіма зацікавленими сторонами та органами Держнагляду; 2 етап –виконання загально - будівельних робіт згідно проектно-кошторисної документації, затвердженої замовником; 3 етап –здача об'єкта будівництва робочій комісії, призначеній замовником, в експлуатацію.

Пунктом 7 Технічного завдання (додаток № 1 до договору) було передбачено необхідність розроблення дизайн-проекту меблів та торгового обладнання магазину для певних зон та викладені детальні вимоги до замовленого об'єкту.

Вартість робіт з розробки дизайн-проекту та 3D проекту демонстраційно-виставкового обладнання та їх робочих креслень, а також розробки дизайн-проекту внутрішнього вигляду приміщення та їх робочих креслень для об'єкту «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві була визначена кошторисом (додаток № 3 до додаткової угоди № 1 від 12.12.2007р. до договору) в розмірі 106428,00 грн. (з ПДВ).

Пунктом 3.2. ст. 3 договору було встановлено, що на підставі наданого замовником технічного завдання (завдання на розробку дизайн-проекту) (додаток № 1) по об'єкту «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві, виконавець протягом 20 (двадцяти) календарних днів розробляє робочий проект та виконує всі необхідні його погодження.

Договором (п. 6.1. ст. 6) було також передбачено, що виконавець має право залучати до виконання робіт субпідрядників після погодження із замовником їх залучення відповідно до п. 6.3. ст. 6 договору в порядку, передбаченому п. 6.4. ст. 6.

Пунктом 9.6. ст. 9 договору було визначено, що кожна із сторін зобов'язана забезпечити сувору конфіденційність отриманої при виконанні договору інформації (технологічної, фінансової, комерційної та іншої) і вжити всі належні заходи по її нерозголошенню. Передача вказаної інформації юридичним або фізичним особам, які не мають відношення до договору, її опублікування або розголошення іншими шляхами і засобами можуть мати місце тільки за письмовою згодою сторін, незалежно від причин і строку припинення дії договору, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.           

Отже, як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем-1 був підписаний змішаний договір, оскільки він містить елементи договору на виготовлення твору на замовлення в частині виготовлення проекту дизайну, передбаченого 1 етапом, та договору будівельного підряду в частині виконання загально-будівельних робіт, передбачених 2 етапом.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За таких обставин відносини щодо виготовлення проекту дизайну повинні регулюватися ч. 1 ст. 1112 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк, а відносини щодо виконання загально-будівельних робіт –ст. 875 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт  або  виконати  інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові   будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на  підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду, відповідно до ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України, укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

В судових засіданнях було встановлено, що станом на 02.10.2007р. відповідач-1 виконав проект дизайну внутрішнього вигляду приміщень об'єкту  «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованого за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві, згідно договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 р. та подав його на погодження, про що повідомив позивача листом за вих. № 1/10 від 02.10.2007р.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 430 Цивільного кодексу України, згідно якої майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором, позивач та відповідач-1 набули майнових прав інтелектуальної власності на виконаний відповідачем-1 за замовленням позивача проект дизайну згідно договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007р.

Судом також було встановлено, що 12.08.2008р. відповідач-1 звернувся до позивача з листом за вих. № 4/08, в якому повідомив, що відповідач-1 є власником майнових авторських прав на твір архітектури «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку»відповідно до авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007р., підписаного між відповідачем-1 та відповідачем-2 та рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за реєстраційним № 895 від 11.12.2007 року. У зазначеному листі за вих. № 4/08 від 12.08.2008р. відповідач-1 зазначив, що позивачем здійснюється господарська діяльність у галузі реклами, пропонування до продажу та продажу засобів та послуг мобільного зв'язку у спеціалізованих салонах мобільного зв'язку, побудованих із використанням твору «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку», виключні майнові авторські права на який належать відповідачу-1, та запропонував позивачу, з метою не порушення позивачем майнових авторських прав відповідача-1 і чинного законодавства України, укласти на оплатній основі договір про передачу (відчуження) майнових авторських прав на твір «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку»або договір про надання права на використання твору «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку».    

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є, в тому числі, і твори архітектури.

Твори, відповідно до ч. 2 ст. 433 Цивільного кодексу України, є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Авторське право, відповідно до ч. 1 ст. 437 Цивільного кодексу України, виникає з моменту створення твору.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі, і твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва.

Згідно ч. 2 ст. 435 Цивільного кодексу України, суб'єктами авторського права є також фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Як вже було встановлено судом, позивач та відповідач-1 спільно набули майнових прав інтелектуальної власності на створений відповідачем-1 за замовленням позивача проект дизайну згідно договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007р., відповідно до ч. 2 ст. 430 Цивільного кодексу України.

Майнові права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 427 Цивільного кодексу України, можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до Цивільного кодексу України та іншого закону (ч. 2 ст. 427 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»також визначено, що майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право), зокрема, виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права», (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав

автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

В матеріалах справи наявний авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав на твір архітектури «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку», підписаний 15.10.2007р. між відповідачем-1 та відповідачем-2, тобто після направлення відповідачем-1 позивачу листа за вих. № 1/10 від 02.10.2007р. про виконання проекту дизайну та фактичного набуття позивачем та відповідачем-1 майнових прав на вказаний проект дизайну відповідно до умов ч. 2 ст. 430 Цивільного кодексу України, оскільки, авторське право, відповідно до ч. 1 ст. 437 Цивільного кодексу України, виникає з моменту створення твору.

Як стверджується позивачем та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 12.08.2008р. листом за вих. № 4/08 відповідач-1 звернувся до позивача з пропозицією укласти на оплатній основі договір про передачу (відчуження) належних йому майнових авторських прав на твір «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку» або договір про надання права на використання твору «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку», оскільки вважає, що позивачем під час будівництва та облаштування салонів мобільного зв'язку використовується твір «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку», чим порушуються майнові авторські права відповідача-1, набуті ним на підставі підписаного між відповідачем-1 та відповідачем-2 авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007р.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких і визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007р., підписаного між відповідачем-1 та відповідачем-2 недійсним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування підтверджено існування порушення його права на використання проекту дизайну, виготовленого за його замовленням відповідачем-1 згідно договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року, оскільки наявність авторського договору про передачу (відчуження) відповідачем-2 відповідачеві-1 майнових прав на твір архітектури «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку»фактично ставить під сумнів можливість позивача безперешкодно використовувати у своїй господарській діяльності розроблений раніше відповідачем-1 за замовленням позивача в рамках договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007р. проект дизайну, майнові права на який спільно набули позивач та відповідач-1 з моменту його створення.

Крім того, позивачем належним чином доведено, що підписаний між відповідачем-1 та відповідачем-2 авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007р. має ознаки фіктивного правочину, з огляду на нижченаведене, в той час як відповідачем-1 та відповідачем-2 доказів на доведення протилежного суду не надано.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких у п. 5 передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.  

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин, відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, визнається судом недійсним.

Частиною 1 ст. 236 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З урахуванням наведеного, на підставі вивчених матеріалів справи та пояснень позивача, суд приходить до висновку, що авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007р., підписаний між відповідачем-1 та відповідачем-2, є фіктивним, оскільки підписаний без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні докази звернення відповідача-1 до позивача з листом за вих. № 1/10 від 02.10.2007р., в якому відповідач-1 повідомляв позивача про те, що ним виконаний та поданий на погодження проект дизайну внутрішнього вигляду приміщень об'єкту  «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованого за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві, згідно договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007р.

В матеріалах справи наявний також авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав на твір архітектури «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку», підписаний між відповідачем-1 та відповідачем-2 15.10.2007р., тобто після направлення 02.10.2007р. відповідачем-1 повідомлення позивачу про виконання проекту дизайну та фактичного набуття позивачем та відповідачем-1 майнових прав на вказаний дизайн проекту відповідно до умов ч. 2 ст. 430 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки у відповідача-1 не було потреби звертатися 15.10.2007р. до відповідача-2 щодо придбання авторських майнових прав на твір «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку»після виконання ним 02.10.2007р. проекту дизайну самостійно, а відповідач-2 не міг самостійно та незалежно від відповідача-1 виконати твір архітектури «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку», що є ідентичним проекту дизайну, виконаному відповідачем-1 (що випливає з наявних у матеріалах справи листів відповідача-1, в яких зазначено, що переданий відповідачем-1 позивачу проект дизайну і є твором архітектури «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку»), то підписання оспорюваного авторського договору було здійснено відповідачем-1 та відповідачем-2 без наміру створити цивільно-правові наслідки, які ним обумовлювалися, а з метою можливості отримання відповідачем-1 від позивача додаткової винагороди, про що відповідач-1 звернувся до позивача з листом за вих.               № 4/08 від 12.08.2008р.

При цьому, суд дійшов висновку, що відповідач-1 та відповідач-2 знали заздалегідь, що авторський договір не буде виконаний у порядку, ним передбаченому, та після його підписання не вчинили жодних дій на його виконання, адже передача майнових прав була здійснена сторонами лише документально шляхом підписання акту приймання-передачі виключних майнових прав на твір архітектури «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку», а фактично передача відповідачем-2 відповідачеві-1 майнових прав по оспорюваному авторському договору не здійснювалася і не могла здійснюватися, оскільки у відповідача-1 не було потреби набувати майнових прав на твір, раніше ним самим створений, які вже належали позивачу та відповідачу-1 як замовнику та виконавцю твору.

Крім того, в судових засіданнях було встановлено, що відповідач-1 не мав права ані залучати до виконання робіт, в тому числі і до розроблення проекту дизайну, субпідрядників без погодження із замовником їх залучення (п.п. 6.3., 6.4. ст. 6 договору), ані передавати отриману при виконанні договору від позивача технологічну, фінансову, комерційну та іншу інформацію юридичним або фізичним особам, які не мають відношення до договору, без письмової згоди позивача (п. 9.6. ст. 9 договору).

Як стверджується позивачем, жодного із вказаних погоджень ним відповідачу-1 не надавалось, отже відповідач-1 не мав законних підстав звертатися до відповідача-2 щодо виконання твору архітектури «Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку»з метою подальшої його передачі позивачу, так само як і не мав законних підстав передавати отриману від позивача інформацію, необхідну для розроблення проекту дизайну, зокрема, технічне завдання, будь-яким особам, в тому числі і відповідачу-2, отже суд приймає до уваги та погоджується з твердженням позивача про те, що отриманий ним від відповідача-1 проект дизайну міг бути розроблений лише відповідачем-1 самостійно, без залучення сторонніх осіб, а зазначені вище обставини також підтверджують, що підписаний між відповідачем-1 та відповідачем-2 авторський договір від 15.10.2007р. є фіктивним право чином, а  тому   має  бути  визнаний  недійсним.

За  таких  обставин, позовні  вимоги  є  обґрунтованими  та  підлягають  задоволенню.    

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 порівну.

На підставі викладеного, ст. ст.  33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги  задовольнити повністю.

2. Визнати авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007р., укладений між Дочірнім підприємством «БАЛУ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-технічний центр «Будреконструкція»недійсним правочином.

3. Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-технічний центр «Будреконструкція»(Україна, 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 5А, код ЄДРПОУ 34577426, п/р 26000118430000 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(Україна, 01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі філії «Утел»(Україна, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 101, код ЄДРПОУ 33501534, п/р № 260090357300, № 260060357301, № 260030357302 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) 42,50 грн. (сорок  дві грн. 50 коп.)  державного мита та 59,00 (п‘ятдесят дев‘ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути  з Дочірнього підприємства «БАЛУ»(Україна, 03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 2, код ЄДРПОУ 31200601) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(Україна, 01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі філії «Утел»(Україна, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 101, код ЄДРПОУ 33501534, п/р № 260090357300,                                 № 260060357301, № 260030357302 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) 42,50 грн. (сорок  дві грн. 50 коп.)  державного мита та 59,00 (п‘ятдесят дев‘ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                        Гумега О. В.

Дата  підписання  рішення

22.05.09 року