Постанова

від 26.05.2009 по справі 30/134

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/134

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.05.2009                                                                                           № 30/134

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Вербицької О.В.

 За участю представників:

 від позивача:Шевчук О.А.

 від відповідача 1: Ільницький І.Й.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філії Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" газопромислове управління "Львівгазвидобування"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2009

 у справі № 30/134 (суддя Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Енерготехкомплекс"

 до                                                   1. Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України"

            2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Нафтопостач”  

 про                                                   стягнення 1695166,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Закрите акціонерне товариство "Енерготехкомплекс"  звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Нафтопостач” про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 946 574,02 грн. основного боргу, 618 014,06 грн. збитків від інфляції  та 80 578,41 грн. – 3% річних за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки № ЛГВ 294/11-07 від 18.05.2007 р.; про стягнення з відповідача – на користь позивача 50 000 грн. за договором поруки № 34/56 від 26.12.2007 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р. у справі №30/134 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Енерготехкомплекс" задоволено частково.

Стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Закритого акціонерного товариства "Енерготехкомплекс" (м. Київ, вул. Дружби Народів, 3, код ЄДРПОУ 30303231) 996 574 грн. 02 коп. сума основного боргу, 80 578 грн. 41 коп. – 3% річних, 618 014 грн. 06 коп. – збитків від індексу інфляції, 16951 грн. 66 коп. – державне мито, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Нафтопостач” 50 000 грн. відмовлено.

На підставі даного рішення повернуто з Державного бюджету України Закритому акціонерному товариству "Енерготехкомплекс" (м. Київ, вул. Дружби Народів, 3, код ЄДРПОУ 30303231) зайво сплачене державне мито в сумі 1 280 грн. 66 коп. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень шістдесят шість копійок) державного мита, перерахованого на підставі платіжного доручення № 31 від 20.02.09., яке залишається в матеріалах справи № 30/134.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Філія Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" газопромислове управління "Львівгазвидобування" подала апеляційну скаргу у якій просить апеляційну інстанцію  рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2009 р. у справі №30/134 скасувати і постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Зокрема апелянт стверджує, що позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів схвалення договору №294/11-07  від  18.05.2007  р. юридичною особою - Дочірньою компанією "Укргазвидобування". Відтак, посилання позивача на цей договір є безпідставним, так як він не схвалений юридичною особою (ДК "Укргазвидобування") і відповідно не створює для неї жодних прав та обов'язків.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р. у справі 30/134 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

18.05.2007 р. між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (Покупець) та Закритим акціонерним товариством «Енерготехкомплекс» (Постачальник) було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № ЛГВ294/11-07 (далі договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки Постачальник зобов'язався на умовах, визначених договором, передавати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язався на умовах, визначених договором приймати та оплачувати цю продукцію в кількості і асортименті вказаному у додаткових угодах, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1. договору поставки найменування асортимент, кількість, ціна та вартість продукції, що постачається визначається у додаткових угодах, оформлених як додатки до договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктом  2.2. договору поставки загальна вартість договору визначається як сумарна вартість продукції, визначеної в усіх додатках, що підписані сторонами за весь період дії договору та становить 2 496 600 грн.

Згідно з додатком № 1 до договору поставки його предметом є продукція - Олива Shell Mysella 15w40  загальною вартістю 2 496 600 грн.

Відповідно до п. 7.2 Покупець здійснює оплату Постачальнику за кожну поставлену партію продукції перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок після її отримання на підставі підписаних актів приймання-передачі продукції.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що продукція повинна бути поставлена Покупцю на умовах та в строки, що передбаченні в Додатках до Договору по кожній партії окремо.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та  509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В додатку № 1 до договору поставки фактичну дату поставки продукції не визначено.

У відповідності до листа позивача від 01.06.2007 р. №204/1, який міститься в матеріалах справи, останнім було повідомлено, що  олива Shell Mysella 15w40, буде поставлена в повному обсязі до 31.07.2007 р., у зв'язку з чим останній отримує заявлену продукцію великими партіями та в короткі терміни, на вимогу виробника.

Постачальник поставив, а Покупець прийняв на підставі видаткових накладних № РН-0000118 від 02.08.07. на суму 49 607,25 грн., № РН-0000096 від 10.07.07. на суму 467 523,30 грн., РН-0000083 від 9.06.07. на суму 935 046,60 грн., № РН-0000080 від 06.06.07. на суму 944 396,87 грн. та довіреностей № 070157 серія ЯНТ від 02.08.07., № 070109 серія ЯНТ від 09.07.07., № 70067 серія ЯНТ від 19.06.07., № 070030 серія ЯНТ від 05.06.07. продукцію на загальну уму 2 496 574,02 грн., що у відповідності до додатку № 1 до договору поставки складає 50 тонн.

Постачальником були виконанні свої зобов'язання за договором поставки в повному обсязі.

Зобов'язання щодо оплати поставленої продукції відповідачем 1 повністю виконано не було, оскільки Покупець лише частково оплатив поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками від 28.12.07. на суму 200 000 грн. та від 30.05.08. на суму 1 300 000 грн.

В укладеному договорі поруки №34/56 від 26.12.2007 р. , який був укладений між Постачальником (позивачем) та Поручителем (відповідачем 2), зазначено що він укладений на забезпечення виконання покупцем (позивачем) договору поставки № ЛГВ 294/11-07 від 18.05.2007 р. Розмір забезпеченого порукою зобов'язання, а відповідно і сума договору поруки складає: 50 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника - Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» за договором поставки № ЛГВ294/11-07 від 18.05.07.

Виконання основного зобов'язання за договором поставки № ЛЕВ 294/11-07 від 18.05.07. боржником забезпечується порукою частково.

Порука є одним із засобів забезпечення виконання зобов'язання відповідно до ст. 546 ЦК України.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.  

Правові наслідки порушення зобов'язання забезпеченого порукою встановлено ст. 554 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищевикладене, поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов'язання поруки то і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, і жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Стронами по даному договору поруки було встановлено, що він діє до 26.12.08. (п.4.2 договору).

Апелянт стверджував, Договір №294/11-07  від  18.05.2007  р є нечинним, так як він не схвалений юридичною особою (ДК «Укргазвидобування») і відповідно не створює для неї жодних прав та обов'язків.

Тобто обов'язок доведення цієї обставини згідно ст.33 ГПК України лежить на скаржникові, який не надав суду жодних доказів того, що даний договір не створює для останнього жодних прав та обов'язків, а саме визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на це, як правильно визначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, правильним розміром суми позову є зміни індексу інфляції в розмірі 618 014,06 грн., та 3% річних в розмірі 80578,41 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Разом з тим, колегія суддів констатує, що вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості в сумі 1 695 166 грн. 49 коп. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 року у справі № 30/134 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Філії Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" газопромислове управління "Львівгазвидобування"  підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 року у справі № 30/134 залишити без змін, а апеляційну скаргу Філії Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" газопромислове управління "Львівгазвидобування" - без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Вербицька О.В.

 04.06.09 (відправлено)