Постанова

від 03.02.2009 по справі 5020-2/096

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 03 лютого 2009 р.                                                                                   

№

5020-2/096 

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Плюшка

І.А. - головуючого,

Разводова

С.С.,

Самусенко

С.С.

розглянувши у

відкритому

судовому засіданні

касаційну

скаргу           Приватного підприємства "КиМ"

на

постанову           Севастопольського апеляційного

господарського суду від 06.11.2008 року

у

справі          № 5020-2/096

господарського

суду           міста Севастополя

за

позовом          Приватного підприємства

"КиМ"

до          суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

за

участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на

стороні відповідача          1. Фонду комунального майна

Севастопольської міської ради

          2. Комунального підприємства "Севастопольський

комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради

          3. Севастопольської міської ради

          4. Комунального підприємства "Бюро технічної

інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна"

Севастопольської міської ради

про          визнання права власності

за

участю представників:

позивача

-          не з'явились

відповідача

-           не з'явились

третіх

осіб -          1. не з'явились

          2. не з'явились

          3. не з'явились

          4. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У

лютому 2008 року Приватне підприємство "КиМ" звернулось до

господарського суду міста Севастополя з позовом до суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на

предмет спору,  на стороні відповідача

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Комунального

підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської

міської ради про визнання права власності.

Ухвалою

господарського суду міста Севастополя від 27.02.2008 року залучено до участі у

справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,  на стороні відповідача Севастопольську міську

раду та Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної

реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради.

Рішенням

господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2008 року (суддя Шевчук

Н.Г.) позов задоволено, визнано право власності на об'єкт першої черги

культурно-розважального центру на пляжі "Парку Перемоги" за адресою:

місто Севастополь, Пляж парку Перемоги, № 15 за Приватним підприємством

"КиМ".

Постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2008 року

(судді Черткова І.В., Волков К.В., Голик В.С.) рішення господарського суду

міста Севастополя від 05 червня 2008 року у справі № 5020-2/096 скасовано, у

задоволені позову відмовлено.

Не

погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від

06 листопада 2008 року, Приватне підприємство "КиМ" звернулось з

касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в

силі рішення господарського суду міста Севастополя  від 05 червня 2008 року.

Вимоги

касаційної скарги Приватне підприємство "КиМ" обґрунтовує тим, що

оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та

процесуального права.

Колегія

суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали

справи,  перевіривши юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та

процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Згідно

постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від

29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від

25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює

подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства

України.

Мотивувальна

частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку

всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші

нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і

обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для

даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна

частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на

аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотиву-вальній частині,

та відповідати застосованим до спірних відносин 

нормам права.

Судами

попередніх інстанцій встановлено наступне, 12 березня 1998 року між Державним

комунальним підприємством "Севастопольський комбінат благоустрою"

(правонаступником якого є Комунальне підприємство "Севастопольський

комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради) та Приватним

підприємством "КиМ" укладено договір № 67 про сумісну діяльність.

У

відповідності до умов якого (п. 2.1) Комунальне підприємство

"Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської

ради  зобов'язалось надати позивачу

земельну ділянку для розміщення торгового об'єкту на пляжі "Парк

Перемоги", згідно опорного генерального плану забудови загальною площею

284 кв. м.

Пунктом

2.2 зазначеного договору Державне комунальне підприємство

"Севастопольський комбінат благоустрою" передає функції замовника на

час будівництва та введення кафе-літнього майданчику Приватному підприємству

"КиМ".

Акт

державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого

будівництвом об'єкту від 27 липня 1998 року засвідчує про готовність кафе-бару

"ЛиСС" з літнім майданчиком до введення в експлуатацію.

Зазначений

акт затверджений наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного

контролю № 245 від 27 липня 1998 року.

Згідно

повідомлення №2122/5-2 від 03.07.2007 року Управління міського будівництва та

архітектури Севастопольської міської державної адміністрації кафе-бару з літнім

майданчиком "ЛиСС", прийнято в експлуатацію Актом від 24.07.1998 року

з вказівкою місця розташування "на пляжі парка Перемоги", привласнена

адреса: м. Севастополь, Пляж парка Перемоги, № 15.

Судом

першої інстанції досліджено також, довідку видану Комунальним підприємством

"Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради

у якій зазначено, що на балансі останнього об'єкт -кафе-бар з літнім

майданчиком "ЛиСС" не перебуває. У будівництві цього об'єкту

Комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою"

Севастопольської міської ради участі не приймав.

06

квітня 2006 року між Севастопольською міською радою та  суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого

Орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської ради №4169 від

14.12.2005 року надає, а Орендар приймає у строкове платне користування

земельну ділянку, загальною площею 1,0400 га для будівництва та обслуговування

культурно-розважального центру, який розташований у районі пляжу "Парк

Перемоги".

Земельну

ділянку на якій здійснювалось будівництво було надано відповідачу згідно з

рішенням Севастопольської міської ради 

від 14.12.2005 року № 4169 в оренду за договором від 04 квітня 2006 року

укладеним між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1та Севастопольською

міською радою та зареєстровано в Управлінні земельних ресурсів 17 квітня 2006

року за № 040665900069.

11

вересня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір про дольову

участь. У відповідності до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання

об'єднати свої майнові та немайнові, грошові кошти для досягнення загальної

мети -дольового будівництва та подальшої експлуатації першої черги

культурно-розважального центру на земельній ділянці, розташованій у місті

Севастополі, район пляжу "Парк Перемоги".

Тому,

твердження апеляційної інстанції про відсутність у позивача будь-якого права на

будівництво на цій земельній ділянці об'єкту будівництва першої черги

культурно-розважального центру безпідставні, оскільки останній є предметом

договору від 11 вересня 2006 року.

22

січня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до

договору про дольове будівництво від 11 вересня 2006 року, якою змінено

редакцію деяких пунктів договору.

Так,

п. 3.1.1 Договору з зазначеними змінами суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1зобов'язаний надати для реалізації проекту з будівництва та

обслуговування об'єкту частину земельної ділянки, переданої суб'єкту

підприємницької діяльності ОСОБА_1за договором оренди від 06 квітня 2006 року,

у розмірі 1000 кв. м.

Під

передачею земельної ділянки сторони розуміють право забудови переданої ділянки

Приватним підприємством "КиМ" та будівництво на цій ділянці першої

черги культурно-розважального центру у повній відповідності з цілями оренди

земельної ділянки, визначеними пунктом 1.1 договору оренди земельної ділянки

від 06 квітня 2006 року.

Право

забудови земельної ділянки є вкладом суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 у дольове будівництво першої черги культурно-розважального центру та

включає в себе реконструкцію , розширення та розвиток кафе-бару

"ЛиСС" з літнім майданчиком.

Відповідно

до п. 5.1 Договору зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 22 січня 2008

року доля суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 складає 1 відсоток, а

доля Приватного підприємства "КиМ" складає 99 відсотків у праві

власності на побудований об'єкт.

28

січня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору про дольове

будівництво від 11 вересня 2006 року, якою внесли зміни до договору, зокрема

абзац перший пункту 3.1.5 Договору слід читати у наступні редакції:

Бондар

Володимир Михайловича гарантує Приватному підприємству "КиМ"  відмову від права власності за договором на

долю, що йому належить у дольовій власності за договором дольового будівництва

у розмірі 1 відсотка загальної дольової власності.

Листом

від 08 січня 2008 року позивач повідомив відповідача про виконання ним

зобов'язань за договором про дольову участь у будівництві від 11 вересня 2006

року, тобто про закінчення реконструкції, розвитку та розширення кафе-бару

"ЛиСС" з літнім майданчиком, та просить відповідача визнати право

власності на новостворене майно.

У

відповідь на цей лист відповідач зазначив, що вирішення питання про визнання

права власності не входить до його компетенції, а при наявності достатніх

підстав воно може бути вирішено у судовому порядку.

21

березня 2008 року відповідач заявив про відмову від права власності на 1

відсоток долі у спільній дольовій власності за договором дольового будівництва

від 11 вересня 2006 року по об'єкту першої черги культурно-розважального центру

у районі пляжу "Парк Перемоги" у місті Севастополі, на користь

Приватного підприємства "КиМ".

Висновок

господарського суду апеляційної інстанції про надання суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1 Приватному підприємству "КиМ" права забудови та

користування земельною ділянкою позивачу без погодження з орендодавцем та

всупереч пп. 9.2.2 договору оренди земельної ділянки абсолютно не обґрунтований

та не відповідає дійсності, оскільки судом апеляційної інстанції не вірно

визначено правову природу договору між позивачем та відповідачем, адже цей

договір є договором про спільну діяльність дія якого регулюється ст. 1130-1135

Цивільного кодексу України.

Приписами

ст. 1133 Цивільного кодексу України визначено, що вкладом  учасника 

вважається  все  те, 

що  він вносить у спільну

діяльність (спільне майно),  в тому

числі  грошові  кошти, інше майно,  професійні та інші знання, навички та вміння,

а також ділова репутація та ділові зв'язки. І як вірно встановлено судом першої

інстанції вкладом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за договором про

дольове будівництво є право забудови на зазначеній земельній ділянці, а не

відчуження землекористувачем права користування земельною ділянкою.

Крім

того, п. 9.2.2 договору оренди земельної ділянки не містить жодних обмежень

прав орендаря щодо здійснення сумісної діяльності з будівництва першої черги

культурно-розважального центру.

Таким

чином, судом першої інстанцій, правомірно визнано право власності на спірний

об'єкт нерухомості. З огляду на наступне, відповідно до ст. 328 ЦК України,

право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із

правочинів.

Право

власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону

або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття

133 ГК України встановлено, що основа правового режиму майна суб'єктів

господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять

зокрема - право власності.

Згідно

ст. 134 ГК України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську

діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з

іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм)

майном.

Таким

чином, майно набуте в результаті господарської діяльності і різних угод, не

заборонених законом, є власністю господарюючого суб'єкта, до числа яких

відноситься позивач відповідно до норм ст. 55 ГК України.

На

підставі  п. 9 інформаційного листа ВАСУ

від 31.01.2001р  № 01-8/98р “Про деякі

приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права

власності та його захистом”, основним критерієм законності володіння майном є

джерело фінансування.

Статтею

331 Цивільного кодексу України передбачено, право  власності 

на нову річ,  яка виготовлена

(створена) особою,  набувається нею,  якщо інше не встановлено договором  або законом. Особа, яка виготовила (створила)

річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право

власності на новостворене  нерухоме  майно 

(житлові будинки,  будівлі,  споруди 

тощо)  виникає  з 

моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо

договором або законом передбачено прийняття 

нерухомого майна  до експлуатації,

право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо

право власності на нерухоме майно відповідно 

до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної

реєстрації.

Рішення

судів при визнання права власності на об'єкти нерухомості є підставою

реєстрації прав власності.

Згідно

п.2 ч.1 ст.103, ч.1 ст.104, ч.2 ст.105 ГПК України  апеляційна інстанція за результатами розгляду

апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського

суду  повністю або частково і прийняти

нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого

господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення

для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський

суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні

місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний

господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського

суду, у постанові  повинен зазначити

доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої

інстанції, чого останньою зроблено не було, у зв'язку з чим, оскаржувана

постанова  апеляційного господарського

суду  зазначеним вимогам закону не

відповідає.

Севастопольським

апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 06 листопада 2008

року було не дотримано вищенаведені норми процесуального права, що призвело до

прийняття судового рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи та

суперечить діючому законодавству.

Отже,

постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 листопада

2008 року у справі № 5020-2/096 підлягає скасуванню, а рішення господарського

суду міста Києва від 05 червня 2008 року -залишенню без змін.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110,

11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий

господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "КиМ" задовольнити.

2.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.2008

року скасувати.

3.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 05.06.2008 року зі справи №

5020-2/096 залишити без змін.

Головуючий                                                                       І.

А. Плюшко

Судді                                                                               

С. С. Разводова

С. С.Самусенко