Рішення

від 09.07.2009 по справі 30/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/247

09.07.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»

До                  Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»

Про                стягнення 154 121,20 грн.

                                                                                                                             Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача          Вереніченко О.П. –представник за довіреністю № 5 від 09.01.09.

Від відповідача      не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»до Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»про стягнення з відповідача на користь позивача 154 121,20 грн. заборгованості (128 795 грн. –основний борг, 11 792,41 грн. –пеня, 1 474,05 грн. –3 % річних, 12 059,74 грн. –збитки від інфляції) за неналежне виконання зобов'язань згідно договору поставки м'ясопродуктів № 717-08 від 19.05.08.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.09. порушено провадження у справі № 30/247, розгляд справи було призначено на 11.06.09. о 15-20.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.09. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/247 від 26.05.09. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.09. розгляд справи № 30/247 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 09.07.09. о 12-40.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.09. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/247 від 26.05.09. та ухвали від 11.06.09. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Справа відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 09.07.09. за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.05.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД»(Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Фабрика кулінарії»(Покупець) було укладено Договір № 717-08 поставки м'ясопродуктів (далі - Договір).

Згідно з п. 3  ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупцю м'ясопродукти (далі –Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий Товар.

Додатковими угодами від 31.03.08., від 30.06.08., від 28.08.08. до Договору сторонами було продовжено його дію до 31.12.08.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Товар, який є предметом поставки за цим Договором, поставляється відповідно до замовлення Покупця, яке повинно бути погоджено із Постачальником. Погоджене Постачальником замовлення оформлюється шляхом складання відпускної накладної на Товар.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано зобов'язання по Договору, а саме поставлено відповідачу товар на загальну суму 128 795 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РНР-008807 від 30.09.08. на суму 25 360,90 грн., № РНР-009157 від 09.10.08. на суму 24 757,84 грн., № РН-009054 від 22.10.08. на суму 36 842,63 грн., № РН-009138 від 25.10.08. на суиу 31 329,30 грн., № РН-009262 від 30.10.08. на суму 25 504,62 грн., № РН-009308 від 31.10.08. на суму 7 198 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 7.1. Договору оплата кожної партії Товару здійснюється шляхом попередньої оплати до дати отримання Товару Покупцем. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи відповідач в порушення умов Договору, не виконав свого обов'язку покупця, плату за отриманий Товар повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача та неоспореним відповідачем складає 128 795 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 128 795 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 10.3. Договору за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені Постачальником збитки.

При укладанні Договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати поставленого Товару.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 10.03. Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої за розрахунками позивача і неоспореними відповідачем становить  11 792,41 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 11 792,41 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах за отриманий товар, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  з відповідача 1 474,05 грн. –3 % річних та 12 059,74 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 474,05 грн. –3 % річних та 12 059,74 грн. збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії» (м. Київ, вул. Горлівська, 137, код ЄДРПОУ 19499545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» (Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9, код ЄДРПОУ 30467889) 128 795 (сто двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн.  основного боргу, 11 792 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 41 коп. –пені, 1 474 (одну тисячу чотириста сімдесят чотири) грн. 05 коп. –3 % річних, 12 059 (дванадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн.. 74 коп. збитків від інфляції, 1 556 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 62 коп. - державного мита та 312 (триста дванадцять) грн.  50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                             Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 14.07.09.