Ухвала

від 22.12.2014 по справі 2-а-151/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року Справа № 4607/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгої О.І.

суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 29.05.2009р. по справі № 2-а-151/09 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В :

03.04.2009 року ОСОБА_1 звернулась до Жидачівського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації про стягнення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, просила визнати незаконною відмову відповідача за №149 від 28.01.2009 року про проведення перерахунку та виплати допомоги у визначеному розмірі, та стягнення з відповідача недоплаченої допомоги на двох дітей у розмірі 18905,00 гривень, та одноразову допомогу на двох дітей у розмірі 2616,80 гривень.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.05.2009р. у справі №2а-151/09 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із жовтня 2007р. по 31.12.2007р. включно відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням вже отриманих сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, у відповідності до вимог ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1, у зв'язку із народженням дитини отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, визначених ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Постановами Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001р. та №57 від 22.02.2008р.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регламентуються Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон №2240-III), "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон №2811-ХІІ) та іншими Законами і нормативними актами, що регулюють порядок та розміри виплати такої допомоги.

Оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не є застрахованою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що на відносини щодо виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку поширювалися норми спеціального Закону (яким є Закон №2811-ХІІ).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що до 01.01.2008р. - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалась на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), та Законом №2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону №2811-ХІІ, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007, було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону №107-VI було внесено відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, згідно зі змінами, внесеними до статті 13 Закону №2811-ХІІ, його дію поширено на застрахованих осіб. Водночас із Закону №2240-III було виключено статті 40-44. Пункт 2 розділу ІІІ Закону №107-VI передбачав, що розділ II цього Закону діє до 31.12.2008р.

Пункт 23 розділу ІІ Закону №107-VI ч.1 ст.15 Закону №2811-ХІІ викладено у наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Конституційний Суд України Рішенням від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, у тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону №2240-III. При цьому, пункт 23розділу ІІ Закону №107-VI неконституційним не визнавався.

Отже, з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону №2240-III, а з 01.01.2009р. - статті 13, 15 Закону №2811-ХІІ.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2001р. №1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (п.1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону №835-VI не приймався. Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону №2240-III на виконання статті 46 Закону №835-VI Кабінетом Міністрів України не визначались.

Вимогами п.22 Постанови Кабінету Міністрів України 27.12.2001р. №1751 передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Однак, статтею 15 Закону №2811-ХІІ у редакції, чинній станом на 01.01.2009р., передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Разом з тим, згідно із статтею 46 Закону №835-VI та частиною другою статті 45 Закону України №2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон №2154-VI), у 2009 та 2010 роках відповідно допомога призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Зазначені норми законів №835-VI та №2154-VI неконституційними не визнавались.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку виконання бюджету згідно зі статтею 116 зазначеного Кодексувизнається правопорушенням.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 19.11.2013р. у справі №21-382а13.

Відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що виплата передбаченої статтею 15 Закону №2811-XII допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008-2009рр. здійснюється у розмірах і порядку, визначених Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1751 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 29.05.2009р. по справі № 2-а-151/09 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Матковська З.М.

Кузьмич С.М.