Рішення

від 06.11.2007 по справі 2-22/2007

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-22/2007 p

Справа №

2-22/2007 p.

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

6.11.2007

р.                                                           Місцевий

суд Звенигородського району

Черкаської

області

в

складі: головуючої-судді                                   Кащук

A.M.

з участю

секретаря                                               Матвієнко

А.А.

позивачки                                                             ОСОБА_1

представника

позивача                                       ОСОБА_2

представника

відповідача                                   ОСОБА_3

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду м. 

Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_4 про усунення

перешкод в користуванні будинковолодінням та земельною ділянкою,

встановив:

позивачка

ОСОБА_1 та її представникОСОБА_2підтримали позов і просять визнати незаконним

будівництво ОСОБА_3 господарської будівлі на присадибній земельній ділянці

будинковолодінняАДРЕСА_1 ,  мотивуючи це

тим ,  що цю будівлю ОСОБА_3 збудувала не

маючи на те дозволу та технічної документації, 

не являючись власницею будинковолодіння та присадибної земельної

ділянки. Самовільне будівництво перешкоджає позивачці в користуванні її часткою

будинковолодіння та земельною ділянкою біля нього. Позивачка також просить

зобов"язатиОСОБА_4.3нести самочинно збудовану господарську споруду та

відшкодувати судові витрати по справі.

Представник

відповідачкиОСОБА_4. ОСОБА_3позов не визнав повністю і пояснив ,  що надвірна господарська будівля збудована

ним зі згоди його неповнолітнього сина ОСОБА_5 - власника 1/Зчастини

будинковолодіння АДРЕСА_1на земельній ділянці , 

яка рішенням Звенигородського райсуду Черкаської області від 14.06.2007

р. при розподілі присадибної земельної ділянки в натурі виділена йому в користування.

Дозволу на будівництво господарської будівлі не було ,  однак рішенням виконкому № 47 від 4.10.2007

р. це самочинне будівництво було узаконене.

Вислухавши

сторони ,  вивчивши матеріали

справи,  суд вважає,  що позов задоволенню не підлягає з слідуючих

підстав.

Судом

встановлено ,  що згідно до свідоцтва про

право на спадщину за законом від 26.11.1993 р. по 1/3 частині будинковолодіння

АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 та її братуОСОБА_4, 

ще 1/3 частина цього ж будинковолодіння згідно до свідоцтва про право на

спадщину за заповітом від 23.09.2004 р. належить неповнолітньому ОСОБА_5 ,  батьками якого є відповідачка по

справіОСОБА_4. та її представник ОСОБА_3В 2005 р. батьки неповнолітнього

ОСОБА_5 з його згоди розпочали будівництво надвірної господарської споруди

,  не маючи дозволу на будівництво та

проектної документації,  що

підтверджується протоколом №1 від 11.05.2005 p.,  складеним за участю сільського голови,  землевпорядника,  ОСОБА_1 та бабусі неповнолітнього ОСОБА_5

ОСОБА_3 В протоколі зазначено ,  що має

місце самовільне будівництво надвірної споруди ,  яка складається з трьох відділень і ОСОБА_3

попереджена про припинення самовільного будівництва. На час складання протоколу

,  як і на час подання позову будинковолодіння

та присадибна земельна ділянка між трьома співвласниками розділені не були.

Рішенням    Звенигородського    райсуду    Черкаської    області   

від    14.06.2007    р.

будинковолодінняАДРЕСА_1

та присадибна земельна ділянка розділені в натурі між трьома співвласниками за

варіантом №1 техекспертизи від 28.04.2007 р. таким чином,  що самовільно збудована господарська будівля

розташована на земельній ділянці,  що

виділена в користування ОСОБА_5 . Як вбачається з плану будинковолодіння по

цьому варіанту /додаток №3 техекспертизи/ самовільно збудована надвірна споруда

,  помічена як повітка,  не перешкоджає позивачці в користуванні її

частиною будинковолодіння та земельної ділянки, 

поскільки розташована зі сторони частини будинковолодіння ,  що виділене ОСОБА_5 Позивачка не вказала яким

чином збудована відповідачем надвірна споруда порушує її права та перешкоджає в

користуванні належною їй частиною майна та ненадала доказів цьому.

Згідно

до ч.7  ст.  376 ЦК

України органам місцевого самоврядування належить право на звернення до

суду з позовом про знесення самочинного будівництва ,  яке порушує права інших осіб ,  однак виконком Моринської сільради з таким

позовом до суду не звертався ,  а навпаки

прийняв рішення від 4.10.2007 р. за № 47, 

яким відповідно до  ст. 30 п.б п.

10 ЗУ "Про

місцеве самоврядування в Україні" узаконив самочинно збудовану будівлю

сараю на подвір'т ОСОБА_5

Посилання

позивачки на  ст. 391 ЦК України та  ст.  48

Закону України " Про власність" в частині захисту її прав на

користування належною їй частиною земельної ділянки є некоректним,  поскільки згідно до  ст.  ст. 

125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на

земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем

державного акта про право власності чи право постійного користування на

землю,  а як встановлено в суді такого

правоустановлюючого документу ОСОБА_1 не має.

Поскільки

в задоволенні позову відмовлено,  то

судові витрати понесені позивачкою не відшкодовуються.

На

підставі  ст.  ст. 

125, 126 ЗК України ,   ст.  ст. 

376 ЦК України

,   ст. 30 п.б/ п.10/ Закону України

" Про місцеве самоврядування в Україні " та керуючись  ст. 

ст.  10, 11, 60, 61,  208, 

209, 212-215 ЦПК України ,  суд -

вирішив:

в

задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні

будинковолодінням та земельною ділянкою ,  визнання незаконним будівництва господарської

будівлі на земельній ділянці біля будинковолодіння ,  що розташоване по вАДРЕСА_1та знесення

незаконного будівництва - відмовити.

Судові витрати

,  понесені позивачем відшкодуванню не

підлягають.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про

апеляційне оскарження,  якщо заяву про

апеляційне оскарження не було подано,  а

в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним

судом,  якщо рішення не буде скасоване.

Заяву

про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня

проголошення рішення.

Апеляційна

скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга

подаються апеляційному суду Черкаської області через Звенигородський районний

суд .